Площини, осі, лінії та ділянки тіла
Нормальна анатомія розглядає розташування частин тіла й органів людини в положенні стоячи з опущеними донизу верхніми кінцівками і повернутими вперед долонями.
Тіло людини складається з певних топографічних частин і ділянок, в яких розташовані органи, м’язи, судини, нерви тощо.
Виділяють такі частини тіла:
- голова (caput);
- шия (cervix);
- стовбур, або тулуб (truncus), складу якого належать грудна клітка (thorax), груди (pectus), живіт (abdomen), спина (dorsum), таз (pelvis);
- верхні кінцівки (membri superiores);
- нижні кінцівки (membri inferiores).
Орієнтирами в анатомії є лінії, осі і площини.
Для визначення розташування і положення органів використовують три взаємоперпендикулярні анатомічні площини (plana), які уявно можна провести через будь-яку точку органа чи ділянку тіла людини: стрілову (сагітальну), planum sagittalia (від грецького sagitta – стріла; у даному випадку стріла, що пронизує тіло) – уявна вертикальна площина, яка пронизує тіло спереду назад; лобову (фронтальну, від латинського frons – лоб, чоло), planum frontalia, яка є паралельною до лоба і розташована перпендикулярно до стрілової площини; горизонтальну, planum horizontalia, що розташована перпендикулярно до перших двох.
У тілі людини умовно можна провести безліч таких площин.
Стрілову площину, що поділяє тіло навпіл, на праву і ліву половини, називають серединною площиною (planum medianum) для позначення розташування органів стосовно горизонтальної площини застосовують терміни: верхній (краніальний, від латинського cranium – череп), нижній (каудальний, від латинського cauda – хвіст); стосовно лобової (фронтальної) площини використовують терміни передній (вентральний, від латинського venter – живіт) та задній (дорсальний, від латинського dorsum – спина).
Використовують також термін бічний (латеральний – lateralis) для позначення органів і частин тіла, які розташовані збоку, віддалені від серединної стрілової площини, і присередній (медіальний – medialis) – ближчий до серединної стрілової площини. Для позначення частин кінцівок застосовують терміни ближчий (проксимальний – proximalis), який розташований ближче до тулуба, і дальший (дистальний – distalis), що віддалений від тулуба. Крім того, в анатомії вживаються такі загальні прикметники, як правий (dexter), лівий (sinister), великий (major), малий (minor), поверхневий (superficialis), глибокий (profundus).
Для визначення напрямків рухів у суглобах і орієнтації органів відносно положення тіла в просторі виділяють три уявні анатомічні осі відповідно до трьох анатомічних площин.
Лобова вісь (фронтальна) є горизонтальною і розташована паралельно до лобової площини. Навколо неї можна проводити згинання (flexio) і розгинання (extensio) кінцівок та інших частин тіла. Стрілова вісь (сагітальна) є також горизонтальною і розташована паралельно до стрілової площини. Навколо неї можна приводити (adductio) і відводити (abductio) кінцівки та інші частини тіла. Навколо вертикальної осі можна робити обертання (rotatio) частин тіла. Окрім того, можливі кругові рухи (circumductio), коли кінцівка чи інша частина тіла описує конус, верхівкою якого є певний суглоб.
На живій людині органи проектують на поверхні тіла.
Для визначення границь використовують ряд уявних вертикальних ліній, у тому числі передню і задню серединні лінії (linea mediana anterior et linea mediana posterior). Перша проходить по середині передньої поверхні тіла людини, розділяючи його на дві симетричні половини – праву і ліву, друга – уздовж вершин остистих відростків хребців. Права і ліва груднинні лінії (linea stemalis dextra et linea stemalis sinistra) проходять вздовж відповідних країв груднини. Середньоключичну лінію (linea medioclavicularis) проводять через середину ключиці. Між цими двома лініями посередині проводять ще пригруднинну лінію (linea parastemalis). Передня, задня і середня пахвові лінії (lineae axillares anterior, posterior et media) проходять через відповідні краї і середину пахвової ямки. Лопаткова лінія (linea scapularis) проходить через нижній кут лопатки. Прихребтова лінія (linea paravertebralis) проходить вздовж хребтового стовпа на рівні реброво-поперечних суглобів.
Для точного визначення проекції внутрішніх органів черевної порожнини на передню стінку порожнини живота, її поділяють чотирма лініями на 9 ділянок.
Верхня горизонтальна лінія, що сполучає найнижчі точки десятих ребер, називається ребровою лінією (linea costarum). Вище неї розташоване надчерев’я (epigastrium). Нижня горизонтальна лінія, що сполучає праву і ліву верхню передню клубову ость, називається остьовою лінією (linea spinarum). Нижче від неї розташоване підчерев’я (hypogastrium). Дві вертикальні лінії проводять від нижньої точки правого і лівого X ребра вздовж бічного краю прямих м’язів живота до лобкових горбків. Ці дві лінії поділяють ділянку живота на 9 менших ділянок.