Площини, осі, лінії та ділянки тіла

Нормальна анатомія розглядає розташування частин тіла й органів людини в положенні стоячи з опущеними донизу верхніми кінцівками і повернутими вперед долонями.

1234

Тіло людини складається з певних топографічних частин і ділянок, в яких розташовані органи, м’язи, су­дини, нерви тощо.

Виділяють такі частини тіла:

  • голова (caput);
  • шия (cervix);
  • стовбур, або тулуб (truncus), складу якого належать грудна клітка (thorax), груди (pectus), живіт (abdomen), спина (dorsum), таз (pelvis);
  • верхні кінцівки (membri superiores);
  • нижні кін­цівки (membri inferiores).

Орієнтирами в анатомії є лінії, осі і площини.

Для визначення розташування і поло­ження органів використовують три взаємоперпендикулярні анатомічні площини (plana), які уявно можна провести через будь-яку точку органа чи ді­лянку тіла людини: стрілову (сагітальну), planum sagittalia (від грецького sagitta – стріла; у даному випадку стріла, що пронизує тіло) – уявна верти­кальна площина, яка пронизує тіло спереду назад; лобову (фронтальну, від латинського frons – лоб, чоло), planum frontalia, яка є паралельною до лоба і розташована перпендикулярно до стрілової пло­щини; горизонтальну, planum horizontalia, що роз­ташована перпендикулярно до перших двох.

У тілі людини умовно можна провести безліч таких пло­щин.

Стрілову площину, що поділяє тіло навпіл, на праву і ліву половини, називають серединною площиною (planum medianum) для позначення роз­ташування органів стосовно горизонтальної пло­щини застосовують терміни: верхній (краніальний, від латинського cranium – череп), нижній (кау­дальний, від латинського cauda – хвіст); стосовно лобової (фронтальної) площини використовують терміни передній (вентральний, від латинського venter – живіт) та задній (дорсальний, від латинського dorsum – спина).

Ви­користовують також термін бічний (латеральний – lateralis) для позначення органів і частин тіла, які розташовані збоку, віддалені від серединної стріло­вої площини, і присередній (медіальний – medialis) – ближчий до серединної стрілової площини. Для позначення частин кінцівок застосовують терміни ближчий (проксимальний – proximalis), який розта­шований ближче до тулуба, і дальший (дисталь­ний – distalis), що віддалений від тулуба. Крім того, в анатомії вживаються такі загальні прикметники, як правий (dexter), лівий (sinister), великий (major), малий (minor), поверхневий (superficialis), глибокий (profundus).

Для визначення напрямків рухів у суглобах і орі­єнтації органів відносно положення тіла в просторі ви­діляють три уявні анатомічні осі відповідно до трьох анатомічних площин.

Лобова вісь (фронтальна) є го­ризонтальною і розташована паралельно до лобової площини. Навколо неї можна проводити згинання (flexio) і розгинання (extensio) кінцівок та інших час­тин тіла. Стрілова вісь (сагітальна) є також гори­зонтальною і розташована паралельно до стрілової площини. Навколо неї можна приводити (adductio) і відводити (abductio) кінцівки та інші частини тіла. Навколо вертикальної осі можна робити обертан­ня (rotatio) частин тіла. Окрім того, можливі круго­ві рухи (circumductio), коли кінцівка чи інша частина тіла описує конус, верхівкою якого є певний суглоб.

На живій людині органи проектують на поверхні тіла.

Для визначення границь використовують ряд уявних вертикальних ліній, у тому числі передню і задню серединні лінії (linea mediana anterior et linea mediana posterior). Перша проходить по середині пе­редньої поверхні тіла людини, розділяючи його на дві симетричні половини – праву і ліву, друга – уздовж вершин остистих відростків хребців. Права і ліва груднинні лінії (linea stemalis dextra et linea stemalis sinistra) проходять вздовж відповідних країв грудни­ни. Середньоключичну лінію (linea medioclavicularis) проводять через середину ключиці. Між цими двома лініями посередині проводять ще пригруднинну лінію (linea parastemalis). Передня, задня і середня пахвові лінії (lineae axillares anterior, posterior et media) про­ходять через відповідні краї і середину пахвової ямки. Лопаткова лінія (linea scapularis) проходить через нижній кут лопатки. Прихребтова лінія (linea paravertebralis) проходить вздовж хребтового стовпа на рівні реброво-поперечних суглобів.

Для точного визначення проекції внутрішніх органів черевної порожнини на передню стінку по­рожнини живота, її поділяють чотирма лініями на 9 ділянок.

Верхня горизонталь­на лінія, що сполучає найнижчі точки десятих ребер, називається ребровою лінією (linea costarum). Вище неї розташоване надчерев’я (epigastrium). Нижня горизонтальна лінія, що сполучає праву і ліву верх­ню передню клубову ость, називається остьовою лінією (linea spinarum). Нижче від неї розташоване підчерев’я (hypogastrium). Дві вертикальні лінії про­водять від нижньої точки правого і лівого X ребра вздовж бічного краю прямих м’язів живота до лоб­кових горбків. Ці дві лінії поділяють ділянку живота на 9 менших ділянок.

Loading