Вени верхньої кінцівки. Система нижньої порожнистої вени.

Вени верхньої кінцівки

Вени верхньої кінцівки (vv. membri superioris) поділяють на глибокі і поверхневі. Глибокі вени верхньої кінцівки – парні (за виключенням пахвової і підключичної вен), вони супроводжують кожну однойменну артерію і збирають венозну кров від м’язів, кісток і суглобів. Поверхневі вени проходять у підшкірній жировій клітковині, розміщуючись над фасціями відповідних м’язів, і збирають кров від шкіри і підшкірної жирової клітковини.

Глибокі і поверхневі вени верхньої кінцівки містять численні клапани, анастомозують між собою, утворюючи венозні сітки. Анастомотичні вени клапанів не мають.

Глибокі вени верхньої кінцівки

Глибокі вени верхньої кінцівки (vv. profundae membri superioris), які є парними, супроводжують кожну артерію і мають однойменну назву.

У долонній ділянці кисті є дві венозні дуги – поверхнева і глибока. Поверхнева долонна венозна дуга (arcus venosus palmaris superficialis) супроводжує однойменну артеріальну дугу, від неї кров відтікає переважно у поверхневі вени верхньої кінцівки.

Глибока долонна венозна дуга (arcus venosus palmaris profundus) представлена двома венами, що анастомозують між собою, вони супроводжують артеріальну глибоку долонну дугу. У цю  дугу  впадає 4–5 парних долонних п’ясткових вен (vv. metacarpales palmares), які проходять уздовж міжп’ясткових проміжків від рівня головок п’ясткових кісток. Ці вени збирають кров від міжкісткових м’язів, від венозної сітки, що міститься на поверхні зап’ясткових кісток і зв’язок, а також анастомозують із міжголовковими венами, які збирають кров від долонних пальцевих вен. Долонні п’ясткові вени анастомозують з венами тилу кисті через міжп’ясткові простори, а глибока долонна венозна дуга з’єднується з першою тильною п’ястковою веною через перший міжп’ястковий простір.

Вени, що відходять від глибокої і поверхневої долонних венозних дуг, формують на передній поверхні дистальної ділянки передпліччя чотири парні глибокі венозні магістралі: променеві, ліктьові, передні і задні міжкісткові вени. Ці парні вени утворюють між собою численні анастомози.

Променеві вени (vv. radiales) проходять з боків променевої артерії, а ліктьові вени (vv. ulnares) супроводжують ліктьову артерію. Передні і задні міжкісткові вени (vv. interosseae anteriores et posteriores) ідуть вздовж однойменних артерій, в ліктьовій ямці ці вени попарно відкриваються у відповідні ліктьові вени.

У ці венозні магістралі передпліччя впадають дрібніші вени, які збирають кров від кісток, суглобів і м’язів. Усі вени мають однойменні з артеріями назви.

У ліктьовій ямці ліктьові і променеві вени з’єднуються між собою попарно, утворюючи відповідно дві плечові вени (vv. brachiales), які анастомозують між собою, супроводжуючи з обох боків плечову артерію. У плечову вену впадають однойменні з артеріями парні вени, які збирають кров від плечової кістки і м’язів плеча. Зокрема, в ліктьовій ділянці однойменні з артеріями венозні гілки, що впадають у променеві, ліктьові і плечові артерії, утворюють своєрідну венозну ліктьову сітку. Перед входом у пахвову ямку, на рівні нижнього краю сухожилка найширшого м’яза спини, обидві плечові вени зливаються, утворюючи одну пахвову вену.

Пахвова вена (v. axillaris) проходить у пахвовій ямці, прилягаючи до передньоприсередньої поверхні пахвової артерії. Вона починається на рівні нижнього краю великого грудного м’яза, а на рівні зовнішнього краю І ребра переходить у підключичну вену. Пахвова вена та її притоки мають клапани. Ця крупна венозна магістраль збирає кров з поверхневих і глибоких вен верхньої кінцівки, усі її притоки супроводжують гілки пахвової артерії і мають однойменні назви. Найкрупнішими притоками пахвової вени є:

–             підлопаткова вена (v. subscapularis), яка формується з двох крупних парних притоків, що супроводжують однойменні артерії:

–             огинальної вени лопатки (v. circumflexa scapulae), яка збирає кров від м’язів підостьової ямки  (підостьового,  великого і малого круглих м’язів, найширшого м’яза спини), лопатки і шкіри цієї ділянки. Вена проходить разом з однойменною артерією через трибічний отвір і зливається з грудо-спинною веною – другою притокою підлопаткової вени. Огинальна вена лопатки анастомозує з надлопатковою веною і поперечними венами шиї;

–             грудо-спинної вени (v. thoracodorsalis), яка збирає кров від найширшого м’яза спини, великого переднього зубчастого  м’яза, а також від ділянок шкіри над ними. Вена йде вверх по задній стінці пахвової ямки вздовж бічного краю лопатки, приймаючи дрібні вени з підлопаткового м’яза, і зливається з огинальною веною лопатки, утворюючи підлопаткову вену;

–             задня огинальна вена плеча (v. circumflexa humeri posterior), яка формується в ділянці задньобічної поверхні хірургічної  шийки плечової кістки, збирає кров від структур плечового суглоба, дельтоподібного м’яза та шкіри над ним, а також від інших прилеглих м’язів. Ця вена анастомозує з передньою огинальною веною плеча, огинальною веною лопатки і надлопатковою веною. Задня огинальна вена плеча йде присередньо і вперед, проходить разом з однойменною артерією та пахвовим нервом через чотирибічний отвір, впадаючи переважно в підлопаткову вену або огинальну вену лопатки;

–             передня огинальна вена плеча (v. circumflexa humeri anterior), яка формується в ділянці передньої поверхні хірургічної шийки плечової кістки, анастомозує із задньою огинальною веною плеча, утворюючи венозну сітку  навколо хірургічної шийки плечової кістки. Ця вена збирає кров від плечового суглоба, зокрема головки плечової кістки, дельтоподібного м’яза та інших прилеглих м’язів, іде присередньо і впадає у пахвову вену;

–             грудо-надчеревні вени (vv. thoracoepigastricae) беруть початок від бічних ділянок грудної клітки і живота, збираючи кров від м’язів і шкіри цих ділянок.  Внизу  ці  вени  анастомозують з поверхневою надчеревною веною, що впадає в кінцевий відділ стегнової або великої підшкірної вен. Грудо-надчеревні вени йдуть догори по бічній поверхні грудної клітки, анастомозуючи з І–VII задніми міжребровими венами, і впадають у пахвову вену або бічну грудну вену, а інколи і в підлопаткову вену;

–             бічна грудна вена (v. thoracica lateralis), яка супроводжує однойменну артерію, збирає кров від переднього зубчастого і малого грудного м’язів, пахвових лімфатичних вузлів і клітковини пахвової ямки. Бічна грудна вена прямує догори по зовнішній поверхні переднього зубчастого м’яза, потім проходить позаду малого грудного м’яза і впадає в кінцевий відділ пахвової вени. Ця вена анастомозує з І–VII задніми міжребровими венами за допомогою венозних гілок, що пронизують передній зубчастий м’яз. Окрім того, у бічну грудну вену впадають вени, які збирають кров від кружальцевого венозного сплетення (plexus venosus areolaris), що оточує грудний сосок. Часто у бічну грудну вену впадають грудо-надчеревні вени.

У кінцевий відділ пахвової вени впадає крупна поверхнева вена верхньої кінцівки – головна вена (див. нижче).

Підключична вена (v. subclavia) є безпосереднім продовженням пахвової вени на межі зовнішнього краю І ребра. Вона проходить присередньо у переддрабинчастому просторі у борозні підключичної вени на верхній поверхні І ребра попереду переднього драбинчастого м’яза шиї, на рівні груднинно-ключичного суглоба з’єднується з внутрішньою яремною веною, утворюючи відповідну плечоголовну вену. Місце злиття цих двох вен називається відповідно  правим  і  лівим  венозними  кутами.  На  початку та в просвіті підключичної вени розташовані клапани. Найчастіше у підключичну вену впадають грудні вени (vv. pectorales) і тильна лопаткова вена (v. scapularis dorsalis), які збирають венозну кров від великого і малого грудних м’язів, переднього зубчастого та ромбоподібних м’язів, від початкових ділянок найширшого м’яза спини, а також від шкіри цих ділянок. Постійних притоків вона не має. У підключичну вену можуть відкриватися поперечні вени шиї (vv. transversae cervicis),  грудо-надплечова  вена (v. thoracoacromialis) тощо, хоча вони часто впадають у зовнішню яремну вену.

Поверхневі вени верхньої кінцівки

Поверхневі вени верхньої кінцівки (vv. superficiales membri superioris) збирають кров від шкіри і підшкірної жирової клітковини. Вони беруть початок від венозних сплетень кисті, які особливо добре виражені на її тилі. Виділяють дві крупні поверхневі вени верхньої кінцівки – головну і основну вени. Вони залягають під шкірою, тому їх раніше називали відповідно бічною і присередньою підшкірними венами руки.

На долонній поверхні кожного пальця густа венозна сітка формує по дві долонні пальцеві вени (vv. digitales palmares), які йдуть проксимально вздовж обох долонних країв пальців. Долонна венозна сітка пальців утворює численні анастомози з тильною венозною сіткою пальців. На рівні основ проксимальних фаланг долонні пальцеві вени анастомозують між собою, утворюючи міжголовкові вени (vv. intercapitulares), які по міжпальцевих складках переходять на тил кисті в тильні п’ясткові вени. Окрім того, на долонній поверхні на рівні основ проксимальних фаланг ІІ–V пальців міжголовкові вени, з’єднуючись між собою, утворюють поверхневу долонну венозну дугу (arcus venosus palmaris superficialis), що анастомозує через долонні п’ясткові вени з глибокою долонною венозною дугою.

На тильній поверхні пальців дуже потужна венозна сітка формує тильні пальцеві вени, які проходять вздовж обох країв кожного пальця, анастомозуючи між собою. На рівні середини проксимальної фаланги тильні пальцеві вени кожного пальця з’єднуються між собою дугоподібними анастомозами. Венозні судини, які збирають кров від двох сусідніх пальців, з’єднуються з відповідними міжголовковими венами і формують чотири тильні п’ясткові вени (vv. metacarpales dorsales), вони супроводжують однойменні артерії. У тильній ділянці кисті між тильними п’ястковими венами утворюються потужні анастомози, які формують тильну венозну сітку кисті (rete venosum dorsale manus). Друга і третя тильні п’ясткові вени переважно впадають у четверту тильну п’ясткову вену. Перша тильна п’ясткова вена, вийшовши на  передпліччя, називається  головною веною передпліччя, а продовження четвертої тильної п’ясткової вени – основною веною передпліччя.

Головна вена передпліччя (v.  cephalica antebrachii), яка є продовженням першої тильної п’ясткової вени, йде вверх, огинає збоку променевозап’ястковий суглоб, проходить уздовж променевого краю передпліччя, а на межі між нижньою і середньою третинами передпліччя переходить на його передню поверхню і досягає бічної ділянки ліктьової ямки. Згодом ця вена переходить на плече вже під назвою головна вена (v. cephalica), йде вверх у бічній двоголовій борозні, потім у дельтоподібно-грудній борозні, пронизує глибокий листок дельтоподібної фасції. Досягнувши підключичної ямки, головна вена пронизує  ключично-грудну  фасцію  і  впадає в кінцевий відділ пахвової вени. У кінцевий відділ головної вени переважно відкривається грудо-надплечова вена (v. thoracoacromialis), яка збирає венозну кров від дельтоподібного, великого грудного і підключичного м’язів та шкіри над ними, а також від плечового і надплечово-ключичного суглобів. Інколи може бути додаткова головна вена (v. cephalica accessoria), яка також впадає у пахвову вену.

Основна вена передпліччя (v. basilica antebrachii), яка є продовженням четвертої тильної п’ясткової вени, йде вверх, поступово переходить на передню поверхню передпліччя і по його ліктьовому краю доходить до присередньої ділянки ліктьової ямки, де в неї впадає серединна вена ліктя. Далі крупна вена переходить на плече під назвою основна вена(v. basilica), яку в давнину називали царською веною. Основна вена йде вверх у присередній двоголовій борозні. Приблизно на межі між нижньою і середньою третинами плеча основна вена пронизує плечову фасцію і впадає в одну з плечових вен. Інколи основна вена, анастомозуючи з плечовими венами, у складі судинно-нервового пучка плеча досягає пахвової ямки і впадає у пахвову вену.

Серединна вена ліктя (v. mediana cubiti) – безклапанна, розташована в передній передплічній ділянці під шкірою. Вона відходить від головної вени передпліччя у його верхній третині. Серединна вена ліктя йде косо вверх і присередньо, а в ліктьовій ямці впадає в основну вену передпліччя, анастомозуючи з глибокими венами.

Необхідно підкреслити, що трапляється  чимало варіантів поверхневих вен верхньої кінцівки та їхніх анастомозів. Часто у передній передплічній ділянці, окрім головної і основної вен передпліччя, наявна серединна вена передпліччя (v. mediana antebrachii). Вона бере початок від підшкірної венозної сітки в дистальній частині передньої передплічної ділянки, йде вверх посередині між головною і основною венами передпліччя і впадає в ліктьовій ямці у серединну вену ліктя або основну вену передпліччя. Часто кінцевий відділ серединної вени передпліччя роздвоюється; тоді одна з гілок, що називається серединною головною  веною  передпліччя (v. mediana cephalica antebrachii), впадає в ліктьовій ямці у головну вену передпліччя, а друга гілка, що отримала назву серединної основної вени передпліччя (v. mediana basilica antebrachii), впадає в основну вену передпліччя.

У передніх і задніх передплічних та плечових ділянках головна і основна вени сполучаються між собою, а також з глибокими венами верхньої кінцівки, зокрема з глибокою долонною венозною дугою, численними  анастомозами.

СИСТЕМА НИЖНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ

Нижня порожниста вена (v. cava inferior) є найкрупнішим венозним  колектором  у  тілі  людини, в який збирається кров від нижніх кінцівок, стінок і органів таза та черевної порожнини. Вона не містить клапанів і розташована позаочеревинно. Довжина нижньої порожнистої вени у дорослої людини дорівнює 18–20 см, діаметр її початкового відділу становить приблизно 2 см, а далі – 3,3 см. Нижня порожниста вена починається на рівні міжхребцевого диска між  IV  і  V  поперековими хребцями внаслідок злиття правої і лівої загальних клубових вен праворуч, дещо нижче роздвоєння аорти. Вена прямує вверх по передній поверхні правого великого поперекового м’яза та правій передньобічній поверхні тіл поперекових хребців, а вверху – по передній поверхні правої ніжки діафрагми, розташовуючись праворуч від черевної частини аорти. Нижня порожниста вена прилягає задньоправою поверхнею до присереднього краю правої надниркової залози, проходить в однойменній борозні печінки, де в неї впадають печінкові вени. У цій борозні вона дещо розширена і з трьох боків оточена тканиною печінки. Вийшовши з однойменної борозни, нижня порожниста вена проходить через отвір порожнистої вени в сухожилковому центрі діафрагми в нижнє заднє середостіння, входить в осередну порожнину, де вкрита епікардом, і впадає у праве передсердя.

У черевній порожнині позаду нижньої порожнистої вени розташований правий симпатичний стовбур, проходять початкові відділи правих поперекових артерій і права ниркова артерія. Попереду нижньої порожнистої вени розташовуються послідовно знизу догори такі структури: корінь брижі тонкої кишки, права яєчкова (чи яєчникова) артерія, горизонтальна частина дванадцятипалої кишки, головка підшлункової залози і брижа поперечної ободової кишки. Ділянки передньої поверхні нижньої порожнистої вени, що розміщені від її початку до рівня кореня брижі тонкої кишки, а також від рівня брижі поперечної ободової кишки до рівня нижнього краю печінки, вкриті пристінковою очеревиною.

Нижня порожниста вена має пристінкові і нутрощеві притоки.

Пристінкові притоки нижньої порожнистої вени

Поперекові вени (vv. lumbales) є парними судинами – по 3–5 з кожного боку, містять клапани. Часто перші і другі поперекові вени впадають у непарну вену. Поперекові вени проходять між м’язами задньої стінки черевної порожнини, супроводжуючи поперекові артерії та їх розгалуження, але розташовані над ними. Ліві поперекові вени довші за праві, бо нижня порожниста вена проходить праворуч від серединної стрілової площини. Вийшовши з-під присереднього краю великого поперекового м’яза, поперекові вени йдуть присередньо і впадають у нижню порожнисту вену в ділянці її задньої стінки. Проксимальні відділи лівих поперекових вен проходять по передній поверхні хребта і позаду черевної частини аорти.

Поперекові вени збирають кров від бічних стінок черевної порожнини. У ці вени впадають: спинні (дорсальні) вени (vv. dorsales), які проходять між поперечними відростками поперекових хребців, збираючи кров від шкіри і м’язів поперекової ділянки; спинномозкові вени (vv. spinales), по яких відтікає кров від внутрішніх та зовнішніх хребтових венозних сплетень.

З обох боків від хребта поперекові вени з’єднуються    між    собою    вертикальними    анастомозами – правою і лівою висхідними поперековими венами (vv. lumbales ascendentes dextra et sinistra). Права і ліва висхідні поперекові вени проходять у заднє нижнє середостіння через щілини відповідно у правій та лівій ніжках поперекової частини діафрагми. Через ці щілини проходять також з грудної порожнини відповідно правий і лівий великі нутрощеві нерви (симпатичні). У грудній порожнині права висхідна поперекова вена переходить у непарну вену (v. аzygos), а ліва висхідна вена – у півнепарну вену (v. hemiazygos).

Нижні діафрагмові вени (vv. phrenicae inferiores) – праві і ліві, що збирають кров від діафрагми, є парними судинами, які супроводжують однойменні артерії. Ці вени впадають у нижню порожнисту вену під діафрагмою, у місці виходу вени з борозни нижньої порожнистої вени печінки.

Нутрощеві притоки нижньої порожнистої вени

Яєчкова вена (v. testicularis) є парною судиною – правою і лівою; ці вени наявні у чоловіків. Кожна яєчкова вена починає формуватись із численних дрібних вен в ділянці заднього краю яєчка, збираючи від нього венозну кров. Ці вени, анастомозуючи між собою і зливаючись з венами над’яєчка, обплітають густою сіткою яєчкову артерію, утворюючи лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis), яке входить до складу сім’яного канатика. Проходячи в пахвинному каналі, дрібні вени лозоподібного сплетення зливаються між собою, а в черевну порожнину через глибоке пахвинне кільце переважно заходять дві судини, які анастомозують між собою. Ці вени прямують заочеревинно вверх і дещо присередньо по передній поверхні великого поперекового м’яза. На рівні верхнього краю крижово-клубового суглоба ці дві судини зливаються в один стовбур – яєчкову вену. Права яєчкова вена (v. testicularis dextra) йде вверх і впадає під гострим кутом у нижню порожнисту вену дещо нижче від місця впадіння в неї правої ниркової вени. Ліва яєчкова вена (v. testicularis sinistra) також прямує догори і під прямим кутом впадає в ліву ниркову вену. Яєчкові вени супроводжують однойменні артерії.

Яєчникова вена (v. ovarica) є парною судиною – правою і лівою; ці вени наявні у жінок. З кожного боку яєчникова вена формується в ділянці воріт яєчника з численних дрібних вен, що збирають венозну кров від яєчника. У брижі яєчника ці вени, анастомозуючи між собою, утворюють яєчникове сплетення. Вени цього сплетення заходять у товщу широкої маткової зв’язки і формують лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis), яке анастомозує з матковим венозним сплетенням і венами маткової труби. Із лозоподібного сплетення формується яєчникова вена, яка супроводжує однойменну артерію. Ці вени з кожного боку спочатку проходять у товщі підвішувальної зв’язки яєчника, а потім заочеревинно (подібно до яєчкової артерії) прямують вверх. Права яєчникова вена (v. ovarica dextra) під гострим кутом впадає у нижню порожнисту вену дещо нижче від рівня правої ниркової вени. Ліва яєчникова вена (v. ovarica sinistra) під тупим кутом впадає у ліву ниркову вену.

У черевній порожнині в кожну яєчкову чи яєчникову вену впадають дрібні вени, що збирають кров від стінок сечоводу.

Яєчкові та яєчникові вени містять поодинокі клапани.

Ниркова вена (v. renalis) є парною судиною – правою і лівою, по якій відтікає кров від нирки у нижню порожнисту вену. Ниркова вена утворюється в ділянці ниркових воріт після злиття 3–4, а інколи і більшої кількості вен, що виходять із ниркових воріт. Обидві ниркові вени йдуть присередньо попереду ниркових артерій. Права ниркова вена (v. renalis dextra) проходить косо знизу догори, а  ліва ниркова вена (v. renalis sinistra), яка є довшою за праву, йде майже поперечно попереду аорти. Права і ліва ниркові вени впадають у нижню порожнисту вену на рівні міжхребцевого диска між І і ІІ поперековими хребцями.

У кожну ниркову вену впадають капсульні вени (vv. capsulares) від жирової капсули нирки, а також дрібні вени від сечоводу. Ниркові вени анастомозують з поперековими венами, висхідними поперековими венами, непарною і півнепарною венами. У ліву ниркову вену впадає ліва яєчкова чи яєчникова вена.

Надниркова вена (v. suprarenalis) є парною судиною – правою і лівою, виходить з воріт надниркової залози, клапани у ній відсутні. Інколи з кожної надниркової залози виходять 2–3 надниркові вени. Права надниркова вена (v. suprarenalis dextra) переважно впадає у нижню порожнисту вену, а ліва надниркова вена (v. suprarenalis sinistra) відкривається переважно у ліву ниркову вену. Частина дрібних поверхневих надниркових вен впадає в нижні діафрагмові вени, поперекові і ниркові вени, а також у притоки ворітної печінкової вени – у підшлунковозалозові, шлункові і селезінкову вени.

Печінкові вени (vv. hepaticae) розташовані в паренхімі печінки (див. 2 том підручника, розділ “Кровопостачання печінки”), інколи ці вени містять клапани. Зливаючись, збірні вени печінки формують переважно три печінкові вени:

–             праву печінкову вену (v. hepatica dextra), яка збирає кров від правої частини печінки;

–             проміжну печінкову вену (v. hepatica intermedia), по якій кров відтікає від квадратної і хвостатої часток печінки;

–             ліву печінкову вену (v. hepatica sinistra), яка збирає кров від лівої частини печінки. Ця вена перед впадінням у нижню порожнисту вену переважно з’єднується з венозною зв’язкою (lig. venosum) – зарослою венозною протокою, що функціонує у плода.

Печінкові вени впадають у нижню порожнисту вену в ділянці однойменної борозни печінки.

Вени таза

Вени таза (vv. pelvis) представлені двома крупними парними (правими і лівими) венозними стовбурами – внутрішніми і зовнішніми клубовими венами, в які притікає венозна кров від стінок і органів таза. З кожного боку внутрішня і зовнішня клубові вени зливаються на рівні верхнього краю крижовоклубового суглоба, утворюючи загальну клубову вену. Права і ліва загальні клубові вени з’єднуються між собою на рівні міжхребцевого диска між IV і V поперековими хребцями, утворюючи нижню порожнисту вену.

І. Загальна  клубова  вена  (v.  iliaca  communis) є крупною парною судиною – правою і лівою, що не має клапанів. Ця вена утворюється на рівні верхнього краю крижово-клубового суглоба при злитті внутрішньої і зовнішньої клубових вен. Права і ліва загальні клубові вени прямують вверх і присередньо, а на рівні міжхребцевого хряща між IV і V поперековими хребцями праворуч від серединної лінії зливаються, утворюючи нижню порожнисту вену.

Права загальна клубова вена коротша за ліву, прямує догори більш прямовисно, спочатку позаду однойменної артерії, а потім збоку від неї. Ліва загальна клубова вена проходить вверх присередньо від однойменної артерії. У ліву загальну клубову вену впадає серединна крижова вена (v. sacralis mediana), яка піднімається догори по тазовій поверхні крижової кістки. На цій поверхні серединна крижова артерія анастомозує з бічними крижовими венами, беручи участь в утворенні крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis). Окрім того, серединна крижова вена утворює анастомози з  прямокишковим  і  міхуровим  венозними  сплетеннями,  а  також  з  переднім  хребтовим  венозним сплетенням.

У загальну клубову вену переважно впадає клубово-поперекова вена (v. iliolumbalis),  хоча  інколи ця вена відкривається у внутрішню клубову вену. Клубово-поперекова вена супроводжує однойменну артерію і збирає кров від відповідних міжхребцевих вен, а також від структур стінок клубової ямки. Ця вена анастомозує з глибокою огинальною веною клубової кістки, з бічними крижовими венами і висхідною поперековою веною.

ІІ.Внутрішняклубовавена(v.iliacainterna)єкрупною судиною, у якій переважно відсутні клапани. Вона проходить вверх позаочеревинно по бічній стінці малого таза позаду однойменної артерії. Внутрішня клубова вена формується на рівні верхнього краю великого сідничого отвору з вен, що збирають кров від стінок і органів малого таза. Ділянки, з яких приносять венозну кров її притоки, відповідають (за винятком пупкової вени) розгалуженням внутрішньої клубової артерії. Внутрішня клубова вена має пристінкові і нутрощеві притоки. Нутрощеві притоки, за винятком міхурових вен, безклапанні, вони найчастіше починаються від венозних сплетень, що оточують органи малого таза. На рівні верхнього краю крижово-клубового суглоба (відповідає рівню межової лінії таза) внутрішня клубова вена зливається із зовнішньою клубовою веною, утворюючи загальну клубову вену.

Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени

Найкрупнішими нутрощевими притоками внутрішньої клубової вени є внутрішня соромітна вена, міхурові вени, середні прямокишкові вени, а також вени, по яких у чоловіків кров відтікає від передміхуровозалозового венозного сплетення, а у жінок – від піхвового і маткового венозних сплетень. Переважна більшість нутрощевих вен таза є парними – кожну артерію супроводжують дві однойменні вени.

Характерною особливістю відтоку венозної крові від внутрішніх органів малого таза є те, що вона спочатку збирається у відповідні органні венозні сплетення, що густо обплітають ці органи. Від венозних сплетень кров безпосередньо відтікає у внутрішню соромітну вену або у внутрішню клубову вену.

Виділяють такі венозні сплетення в ділянці малого таза:

  1. Міхурове венозне сплетення (plexus venosus vesicalis) є найкрупнішим сплетенням в ділянці таза, обплітає дно сечового міхура. У чоловіків це сплетення переходить у передміхуровозалозове венозне сплетення, а у жінок – у піхвове венозне сплетення. Від міхурового венозного сплетення кров відтікає по міхурових венах (vv. vesicales) у внутрішню клубову вену.
  2. Прямокишкове венозне сплетення (plexus venosus rectalis), яке міститься в стінці прямої кишки. Воно складається з двох частин – із внутрішнього і зовнішнього прямокишкових венозних сплетень. Внутрішнє прямокишкове венозне сплетення (plexus venosus rectalis internus), або підслизове сплетення, розміщене в підслизовій основі стінки прямої кишки. На рівні нижніх кінців відхідникових стовпів підслизове сплетення утворює суцільне венозне кільце. Зовнішнє прямокишкове венозне сплетення (plexus venosus rectalis externus), або підфасціальне сплетення, розташоване у зовнішній сполучнотканинній волокнистій оболонці (адвентиції). Частина зовнішнього прямокишкового венозного сплетення, що міститься під шкірою в ділянці відхідника і оточує зовнішній м’яз-замикач відхідника, називається підшкірним венозним сплетенням відхідника (plexus venosus subcutaneus ani).

Усі частини прямокишкового венозного сплетення з’єднані між собою потужними анастомозами. Від цього венозного сплетення прямої кишки кров відтікає по трьох венах.

Від верхньої третини прямої кишки кров відтікає по непарній верхній прямокишковій вені (v. rectalis superior) у нижню брижову вену, що є притокою ворітної печінкової вени. Від венозного сплетення середньої третини прямої кишки кров відтікає по парних (правих і лівих) середніх прямокишкових венах  (vv.  rectales  mediae),  які  впадають  у  праву і ліву внутрішні клубові вени. Від нижньої третини прямої кишки (відхідникового каналу) венозна кров відтікає по парних (правих і лівих) нижніх прямокишкових венах (vv. rectales inferiores), які впадають відповідно у праву і ліву внутрішні соромітні вени (притоки внутрішніх клубових вен).

У клініці внутрішні і зовнішні прямокишкові венозні сплетення називають внутрішніми і зовнішніми гемороїдальними сплетеннями. Це зумовлено тим, що раніше за Базельською та Паризькою анатомічними номенклатурами прямокишкові вени називали гемороїдальними венами. Тому варикозне розширення вен прямокишкового венозного сплетення називають  гемороєм.

  1. Передміхуровозалозове венозне сплетення (plexus venosus prostaticus) є тільки у чоловіків і оточує передміхурову залозу і пухирчасті (сім’яні) залози, залягаючи між сечовим міхуром та лобковим симфізом. У це сплетення по дрібних венах притікає венозна кров від передміхурової залози, пухирчастих (сім’яних) залоз, нижніх ділянок сечового міхура, сечівника, клітковини залобкового простору, а також відкриваються крупні вени: глибока спинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis), глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis) і задні калиткові вени (vv. scrotales posteriores), що проникають у порожнину таза крізь сечово-статеву ділянку промежини.

Із передміхуровозалозового венозного сплетення кров відтікає у внутрішні соромітні вени, внутрішні клубові вени і анастомозує з міхуровим венозним сплетенням.

  1. У жінок піхву і сечівник охоплює піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), яке вище переходить у маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus). Найкраще розвинені ці сплетення в ділянках задньої і бічних стінок піхви, з боків шийки матки у пришийковій та приматковій клітковині. У ці сплетення збирається венозна кров від піхви, сечівника, матки, маткових труб і широких маткових зв’язок, а також впадають крупні вени: глибока спинкова вена клітора (v. dorsalis profunda clitoridis), глибокі вени клітора (vv. profundae clitoridis) і задні губні вени (vv. labiales posteriores), що проникають у порожнину таза крізь сечово-статеву ділянку промежини. Піхвове і маткове венозні сплетення анастомозують з прямокишковими і міхуровими венозними сплетеннями. Від дна і тіла матки кров відтікає по маткових венах (vv. uterinae) у внутрішні клубові вени, від шийки матки і піхви – у внутрішні соромітні вени (притоки внутрішньої клубової вени).

Внутрішня соромітна вена (v. pudenda interna) часто є парною судиною з обох боків і супроводжує однойменну артерію. Вена формується в сечово-статевій ділянці промежини під лобковим симфізом, де приймає кров від структур промежини і вищеназваних венозних сплетень таза. Зокрема, по міхурових венах (vv. vesicales) кров відтікає від міхурового венозного сплетення. У цій ділянці у внутрішню соромітну вену з кожного боку впадають нижні прямокишкові вени (vv. rectales inferiores), по яких кров відтікає від нижньої третини прямої кишки.

У  чоловіків  у  систему  внутрішньої  соромітної вени також відкриваються:

–             глибока спинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis), по якій кров відтікає від головки і шкіри статевого члена, вона проходить під шкірою вздовж спинки статевого члена між двома однойменними артеріями;

–             глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis) збирають кров переважно від печеристих вен печеристих тіл статевого члена, виходять з них на присередній поверхні ніжок статевого члена, огинають з кожного боку нижню гілку лобкової кістки і впадають у внутрішню соромітну вену, анастомозуючи з передміхуровозалозовим і міхуровим венозними сплетеннями;

–             задні  калиткові  вени  (vv.  scrotales  posteriores) збирають кров від задніх відділів калитки;

–             вени цибулини статевого члена (vv. bulbi penis), по яких відтікає кров від губчастого тіла статевого члена, його цибулини і сечівника.

У жінок у систему внутрішньої соромітної вени також  відкриваються:

–             глибока спинкова вена клітора (v. dorsalis profunda clitoridis), по якій кров відтікає від головки і шкіри клітора, вона проходить між двома однойменними  артеріями;

–             глибокі вени клітора (vv. profundae clitoridis) збирають кров від печеристих тіл клітора, виходять присередньо від його ніжок, огинають з кожного боку нижню гілку лобкової кістки і впадають у внутрішню соромітну вену, анастомозуючи з піхвовим і матковим венозними сплетеннями;

–             вена цибулини присінка (v. bulbi vestibuli) збирає кров від однойменного зовнішнього статевого органа.

Внутрішня соромітна вена виходить з порожнини таза в сідничну ділянку через малий сідничий отвір, огинаючи сідничу ость і супроводжуючи однойменну артерію, потім вона знову заходить через підгрушоподібний отвір у порожнину малого таза, де відразу впадає у внутрішню клубову вену. Часто в кінцевий відділ цієї вени впадають нижні сідничні вени.

Пристінкові притоки внутрішньої клубової вени

До пристінкових приток внутрішньої клубової вени належать верхні і нижні сідничні вени, затульні вени і бічні крижові вени. Ці вени переважно є парними і мають клапани.

Верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores) супроводжують розгалуження однойменної артерії, збирають кров від структур верхнього відділу сідничної ділянки, зокрема від малого і середнього сідничних м’язів. Ці вени заходять у порожнину малого таза через надгрушоподібний отвір, утворюючи в ньому своєрідне венозне сплетення, і впадають у внутрішню клубову вену.

Нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores) супроводжують розгалуження однойменної артерії, збирають кров від великого сідничного м’яза і шкіри цієї ділянки, а також від прилеглих м’язів стегна. Вони анастомозують з першою пронизною веною і присередніми огинальними стегновими венами (притоками стегнової вени). Ці вени заходять у порожнину малого таза через підгрушоподібний отвір і вливаються у внутрішню клубову вену. Часто вони впадають у кінцевий відділ внутрішньої соромітної вени.

Затульні вени (vv. obturatoriae) супроводжують розгалуження однойменної артерії, проходять з присереднього відділу стегна в порожнину малого таза через затульний канал (разом з однойменними артерією і нервом). У порожнині таза затульні вени йдуть назад і вверх по його боковій поверхні, впадають у внутрішню клубову вену. Ці вени збирають кров від присередньої групи м’язів стегна і шкіри цієї ділянки, шкіри зовнішніх статевих органів і кульшового суглоба. Затульні вени анастомозують з притоками зовнішньої клубової вени (інколи впадають у цю вену) і з присередніми огинальними стегновими венами (притоками глибокої стегнової вени).

Бічні крижові вени (vv. sacrales laterales) йдуть знизу догори по тазовій поверхні правої та лівої бічних частин крижової кістки, супроводжуючи однойменні артерії. У ці вени притікає венозна кров від крижової кістки і прилеглих м’язів, у них впадають спинномозкові вени, що виходять через передні крижові отвори. Бічні крижові вени за допомогою численних анастомозів з’єднуються із серединною крижовою веною, утворюючи на тазовій поверхні крижової кістки потужне крижове венозне сплетення (plexus venosus sacralis).  Крижове  венозне  сплетення  анастомозує з переднім зовнішнім хребтовим венозним сплетенням, прямокишковим та міхуровим венозними сплетеннями.  Бічні  крижові  вени  переважно  впадають у кінцевий відділ кожної внутрішньої клубової вени.

ІІІ. Зовнішня  клубова  вена  (v.  iliaca  externa) є продовженням з кожного боку в порожнині таза стегнової вени на рівні пахвинної зв’язки. В її початковій ділянці містяться один або два клапани. По них відтікає венозна кров від нижніх кінцівок і частково від стінок таза. Ввійшовши у порожнину таза через судинну затоку, зовнішня клубова вена прямує вверх і присередньо від однойменної артерії по присередній поверхні великого поперекового м’яза. На рівні верхнього краю крижово-клубового суглоба зовнішня клубова вена, з’єднавшись із внутрішньою клубовою веною, утворює відповідну (праву і ліву) загальну клубову вену. Притоками зовнішньої клубової вени є нижня надчеревна вена і глибока огинальна вена клубової кістки.

Нижня надчеревна вена (v. epigastrica inferior) бере початок  в  пупковій  ділянці,  де  анастомозує з однойменною веною протилежного боку, а також з верхньою надчеревною веною (притокою внутрішньої грудної вени), поверхневою надчеревною веною (притокою великої підшкірної вени нижньої кінцівки) і припупковими венами (притоками ворітної печінкової вени). Вона має парні притоки, що містять численні клапани. Нижня надчеревна вена, яка часто є парною, прямує донизу по внутрішній поверхні прямого м’яза живота, супроводжуючи однойменну артерію, і впадає у початковий відділ зовнішньої клубової вени над рівнем пахвинної зв’язки. У нижню надчеревну вену збирається венозна кров від нижніх відділів передньої черевної стінки (м’язів і шкіри).

У кінцевий відділ нижньої надчеревної вени впадає лобкова вена, або лобкова гілка (v. pubica; r. pubicus), яка супроводжує однойменну артеріальну гілку по задній поверхні лобкової кістки. Вона збирає кров від структур лобкового симфізу, нижньої частини прямого і пірамідного м’язів живота, анастомозуючи з однойменною веною протилежного боку та гілками затульних вен.

Глибока огинальна вена клубової кістки (v. circumflexa ilium profunda) з правого і лівого боку йде вздовж гребеня клубової кістки вперед і присередньо, супроводжуючи однойменну артерію. Вона збирає кров від м’язів бічної стінки черевної порожнини і прилеглих м’язів таза, впадає в початковий відділ зовнішньої клубової вени дещо вище від місця впадіння нижньої надчеревної вени. Початкові гілки глибокої огинальної вени клубової кістки утворюють потужний анастомоз з клубово-поперековою веною (притокою загальної клубової вени), яка інколи впадає у внутрішню клубову вену.

Вени нижньої кінцівки

Вени нижньої кінцівки (vv. membri inferioris) поділяють на глибокі та поверхневі. Глибокі вени стопи і гомілки – парні, притоки підколінної та стегнової вен також парні (окрім глибокої стегнової вени). Глибокі вени нижньої кінцівки супроводжують кожну однойменну артерію і збирають кров від м’язів, кісток і суглобів. Поверхневі вени проходять у підшкірній жировій клітковині і розміщуються над фасціями відповідних м’язів, збираючи кров від шкіри і підшкірної жирової клітковини.

Глибокі і поверхневі вени нижньої кінцівки містять численні клапани, вони анастомозують між собою, утворюючи венозні сітки. Крупні анастоматичні вени також мають клапани.

Глибокі вени нижньої кінцівки

Глибокі вени нижньої кінцівки (vv. profundae membri inferioris) супроводжують кожну артерію і мають однойменну назву. Глибокі вени стопи і гомілки – парні, вони супроводжують кожну однойменну артерію.

Глибокі вени нижньої кінцівки беруть  початок на підошвовій поверхні пальців, кожний з яких має густу венозну сітку, яка анастомозує з венозною сіткою на тильній поверхні пальців. На підошвовій поверхні з обох боків кожного пальця з венозної сітки формується дві підошвові пальцеві вени (vv. digitales plantares), які йдуть проксимально. На рівні основ проксимальних фаланг підошвові пальцеві вени анастомозують між собою, утворюючи міжголовкові вени (vv. intercapitulares), які по міжпальцевих складках переходять на тил стопи і вливаються в тильні плеснові вени та анастомозують з тильною венозною сіткою стопи. На рівні головок плеснових кісток підошвові пальцеві вени обернених один до одного країв сусідніх пальців зливаються, утворюючи чотири пари підошвових плеснових вен (vv. metatarsales plantares). Вони  йдуть  проксимально,  супроводжуючи  однойменні артерії, і впадають у парну підошвову венозну дугу  (arcus venosus plantaris), що  залягає  поруч з артеріальною глибокою підошвовою дугою. Від підошвових плеснових вен відходять пронизні вени, які, проходячи через міжплеснові простори, анастомозують з глибокими і поверхневими тильними венами стопи. У ці вени також відтікає кров від підошвової венозної дуги через глибокі підошвові вени, що проходять через перший міжплесновий простір.

Від підошвової венозної дуги кров відтікає по парних крупніших бічних підошвових венах (vv. plantares laterales) і присередніх підошвових венах (vv. plantares mediales), які супроводжують однойменні артерії в однойменних борознах. На рівні нижнього краю тримача м’язів-згиначів бічні і присередні підошвові вени попарно зливаються і утворюють дві задні великогомілкові вени (vv. tibiales posteriores). У цю глибоку венозну систему збирається венозна кров від м’язів, сухожилків, фасцій, суглобів і кісток підошвової ділянки.

Глибокі вени тила стопи беруть початок від тильних пальцевих вен стопи (vv. digitales dorsales pedis), які проходять проксимально вздовж обох країв тильної поверхні кожного пальця. Ці вени формуються з венозних сплетень пальців, які особливо добре розвинені в ділянці горбистості кінцевих фаланг. Тильні пальцеві вени стопи анастомозують між собою та з венами підошвової поверхні пальців. На рівні основ проксимальних фаланг тильні пальцеві вени  стопи обернених один до одного країв сусідніх пальців зливаються між собою, утворюючи переважно чотири тильні плеснові вени (vv. metatarsales dorsales). Ці вени йдуть проксимально, супроводжуючи однойменні артерії, і вливаються на рівні основ плеснових кісток у парну тильну венозну дугу стопи (arcus venosus dorsalis pedis), що залягає поперечно під тильною фасцією стопи разом з дугоподібною артерією. В глибокі вени тилу стопи притікає кров від м’язів, сухожилків, зв’язок, суглобів і кісток цієї ділянки. Від тильної венозної дуги стопи кров відтікає у дві передні великогомілкові вени (vv. tibiales anteriores). Між системами глибоких вен підошви і тилу стопи, зокрема між підошвовими і тильними плесновими венами, функціонують потужні анастомози через пронизні вени, глибокі підошвові вени і міжголовкові вени. Окрім того, підошвові і тильні глибокі вени стопи анастомозують з поверхневими венами – з підошвовою і тильною венозними сітками стопи.

Задні великогомілкові вени (vv. tibiales posteriores) є парними судинами, між якими існують численні анастомози. Ці вени утворюються на підошві  в  п’ятковій  ділянці  при  злитті  парних  бічних і присередніх підошвових вен. Задні великогомілкові вени йдуть вверх, супроводжуючи однойменну артерію та приймаючи численні дрібні вени, що збирають кров від кісток, м’язів і фасцій заднього відділу гомілки та п’яткової ділянки стопи. У кінцеві відділи задніх великогомілкових вен впадають парні малогомілкові вени (vv. fibulares; vv. peroneae), які збирають кров від кісток, м’язів і фасцій бічної ділянки гомілки.

У верхній третині гомілки в гомілково-підколінному каналі задні великогомілкові вени зливаються з передніми великогомілковими венами, утворюючи одну підколінну вену (v. poplitea).

Передні великогомілкові вени (vv. tibiales anteriores) є парними судинами, які анастомозують між собою і формуються з вен, що відходять від парної тильної венозної дуги, в яку впадають тильні плеснові вени. Зайшовши в передній відділ гомілки, передні великогомілкові вени йдуть догори по передній поверхні міжкісткової перетинки гомілки, супроводжуючи однойменну артерію, через її верхній отвір заходять в гомілково-підколінний канал і зливаються із задніми великогомілковими венами, утворюючи підколінну вену (v. poplitea). У передні великогомілкові вени впадають численні дрібні судини, по яких притікає кров від кісток, м’язів і фасцій передньої ділянки гомілки.

Підколінна вена (v. poplitea) є непарною судиною, яка утворюється при злитті парних передніх і задніх великогомілкових вен. Зайшовши в підколінну ямку через гомілково-підколінний канал, підколінна вена прямує в ній догори, розташовуючись збоку і позаду від підколінної артерії та позаду і збоку від великогомілкового нерва. Потім підколінна вена через привідний розтвір заходить у привідний канал і вже називається стегновою веною.

У підколінну вену впадають парні колінні вени (vv. geniculares), які супроводжують однойменні артерії і збирають кров від усіх структур колінної ділянки, зокрема колінного суглоба, а також литкові вени (vv. surales), що збирають кров від м’язів і фасцій литкової ділянки. У початковий відділ підколінної артерії впадає мала підшкірна вена (про неї див. нижче).

Стегнова вена (v. femoralis) є продовженням підколінної вени на рівні привідного розтвору і супроводжує артерію в передній стегновій ділянці; інколи вона може бути парною. У привідному каналі стегнова вена проходить позаду і дещо збоку від стегнової артерії, в передній стегновій борозні – позаду неї, а в судинній затоці розміщена присередньо від артерії. У судинній затоці стегнова вена переходить у зовнішню клубову вену.

У стегнову вену впадають численні парні дрібні вени, які супроводжують відповідні артерії, збираючи кров від м’язів і шкіри переважно передньої ділянки стегна і анастомозуючи між собою.

Глибока стегнова вена (v. profunda femoris) є найкрупнішою притокою стегнової вени, інколи вона може бути парною, має декілька клапанів. Глибока стегнова вена та її притоки супроводжують однойменну артерію  та  її  розгалуження,  вона  впадає у стегнову вену на 4–5 см нижче рівня пахвинної зв’язки. Притоками глибокої стегнової вени є такі парні судини:

–             пронизні вени (vv. perforantes), яких є переважно три пари, супроводжують однойменні артерії, збираючи кров від м’язів і фасцій заднього і присереднього відділів стегна та стегнової кістки. Ці вени утворюють між собою на задній поверхні великого привідного м’яза численні анастомози, що переважно розташовані поздовжньо, а також з’єднуються з нижньою сідничною веною, присередньою огинальною стегновою веною і підколінною веною;

–             присередні огинальні стегнові вени (vv. circumflexae femoris mediales) – парні, супроводжують однойменну артерію та її розгалуження, впадають у кінцевий відділ глибокої стегнової вени, інколи в стегнову вену. Вони збирають кров від м’язів присередньої ділянки стегна, клубовопоперекового, гребінного, зовнішнього затульного і грушоподібного м’язів, а також квадратного м’яза стегна, кульшового суглоба, зокрема проксимального наростка стегнової кістки. Ці вени утворюють численні анастомози між собою, пронизними венами, нижніми сідничними і затульними венами;

–             бічні огинальні стегнові вени (vv. circumflexae femoris laterales) – парні, супроводжують однойменну артерію та її розгалуження, впадають у кінцевий відділ глибокої стегнової вени, інколи в стегнову вену. Вони збирають кров від м’язів і фасцій бічної частини передньої ділянки стегна, сідничних м’язів, кульшового суглоба, зокрема від головки стегнової кістки. Обидві огинальні стегнові вени утворюють численні анастомози між собою, а також з пронизними венами і нижніми сідничними венами.

У ділянці підшкірного розтвору у стегнову вену впадає велика підшкірна вена (про неї див. нижче) та інші підшкірні вени.

У колінній і передній стегновій ділянках нижньої кінцівки є ще особливі глибокі вени, які супроводжують з обох боків підколінну і стегнову артерії – присередня і бічна супутні вени (vv. comitantes medialis et lateralis). Вони є продовженням венозних приток підколінної вени, збирають кров від венозних сплетень м’язів переднього відділу стегна, а також від венозного сплетення, що оточує стегнову артерію в ділянці привідного каналу. Ці вени йдуть вверх присередньо і збоку від стегнової артерії, анастомозують між собою та з іншими венами і впадають у верхню третину стегнової вени.

Поверхневі вени нижньої кінцівки

Поверхневі вени нижньої кінцівки (vv. superficiales membri inferioris) проходять у підшкірній клітковині, розташовуючись над фасціями відповідних м’язів, збирають венозну кров від шкіри і підшкірної жирової клітковини. Виділяють дві крупні поверхневі вени нижньої кінцівки – малу і велику підшкірні вени. Вони беруть початок від тильної та підошвової венозних сіток стопи, які анастомозують між собою та з глибокими венами. Більшість крупних поверхневих вен нижніх кінцівок містять клапани.

Тильна венозна сітка стопи (rete venosum dorsale pedis) розташована  в  підшкірній  клітковині.  Вона попереду анастомозує з тильною венозною дугою стопи (arcus venosus dorsalis pedis), в яку притікає кров по тильних пальцевих і плеснових венах стопи (див. вище “Глибокі вени стопи”). Тильна венозна сітка стопи з обидвох її країв анастомозує з підошвовою венозною сіткою, формуючи бічну крайову вену (v. marginalis lateralis) і присередню крайову вену (v. marginalis  medialis), що йдуть підшкірно назад по відповідному краю стопи до рівня присередньої і бічної кісточок. Продовженням бічної крайової вени є мала підшкірна вена, а присередньої крайової вени – велика підшкірна вена.

Підошвова венозна сітка (rete venosum plantare) дуже густа,  побудована  з  крупних   вен   і  розміщена в підшкірній клітковині всієї підошви, зокрема п’яткової ділянки. Така сітка відсутня на долоні і не сформована у немовлят. Від підошвової венозної сітки кров відтікає у бічну і присередню крайові вени, які також анастомозують з глибокими венами стопи. Ці численні анастомотичні вени пронизують у багатьох місцях підошвовий апоневроз  і впадають  у підошвову венозну дугу, в яку притікає кров по підошвових пальцевих і плеснових венах, а також у бічну і присередню підошвові вени (див. Глибокі вени стопи).

Мала підшкірна вена (v. saphena parva) є продовженням бічної крайової вени і має декілька клапанів. Вона огинає позаду бічну кісточку, йде підшкірно вверх збоку від п’яткового сухожилка, потім посередині поверхневої частини заднього відділу гомілки. На рівні середини гомілки мала підшкірна вена розміщується між листками фасції гомілки, проходить разом з присереднім шкірним нервом литки між головками литкового м’яза. Зайшовши в підколінну ямку, вена пронизує фасцію і впадає в підколінну вену. У підколінній ямці від кінцевого відділу малої підшкірної вени відходить гілка, яка йде вверх і анастомозує з початковими притоками глибокої стегнової вени.

У малу підшкірну вену впадають численні вени, що збирають кров від шкіри і підшкірної жирової клітковини заднього та бічного відділів гомілки. Ця вена анастомозує з великою підшкірною веною та з глибокими венами стопи і гомілки.

Отже, по малій підшкірній вені кров відтікає від шкіри і підшкірної жирової клітковини бокових частин тилу стопи та підошви, заднього і бокового відділів гомілки.

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) є продовженням присередньої крайової вени і має кілька клапанів. Вона прямує догори в підшкірній клітковині по передньому краю присередньої кісточки, а на гомілці – вздовж присереднього краю великогомілкової кістки разом з підшкірним нервом, приймаючи численні поверхневі вени з передньоприсередньої поверхні гомілки.  У  колінній ділянці  вена  огинає позаду присередній виросток стегнової кістки і переходить на передньоприсередню поверхню стегна, прямує вверх понад шкірною фасцією. Досягнувши підшкірного розтвору, велика підшкірна вена повертає вглиб крізь дірчасту фасцію, огинаючи нижній ріг серпоподібного краю підшкірного розтвору, і впадає у стегнову вену.

Від шкіри і підшкірної клітковини передньої стегнової ділянки у велику підшкірну вену впадають численні підшкірні вени, а також додаткова підшкірна вена (v. saphena accessoria), яка збирає кров із шкіри та  підшкірної  клітковини  присереднього  відділу стегна.  Притоки цієї  вени  утворюють численні анастомози з малою підшкірною веною та глибокими венами нижньої кінцівки.

У ділянці підшкірного розтвору у велику підшкірну вену переважно впадають (інколи вони відкриваються у стегнову вену) ще такі підшкірні вени:

–             поверхнева надчеревна вена (v. epigastrica superficialis), яка супроводжує однойменну артерію, йде вниз, збираючи кров від шкіри і підшкірної клітковини нижніх відділів передньої черевної стінки. Ця вена анастомозує з протилежною однойменною веною, грудо-надчеревними венами, верхніми і нижніми надчеревними венами, припупковими  венами;

–             поверхнева   огинальна   вена   клубової    кістки (v. circumflexa ilium superficialis), яка супроводжує однойменну артерію, йде вниз і присередньо вздовж нижнього краю пахвинної зв’язки, збираючи кров від шкіри і підшкірної клітковини нижніх ділянок бічної і передньої стінок черевної порожнини, а також верхньої ділянки переднього відділу стегна. Ця вена анастомозує з грудо-надчеревними венами, нижніми надчеревними венами, поверхневою надчеревною веною та іншими підшкірними венами;

–             зовнішні соромітні вени (vv. pudendae externae), які супроводжують однойменну артерію та її розгалуження, збирають кров від шкіри і підшкірної клітковини нижніх відділів передньої черевної  стінки,  зокрема  від  лобкової  ділянки, а також від зовнішніх статевих органів.

Від шкіри і підшкірної клітковини зовнішніх статевих органів кров збирається також у окремі парні вени, які є притоками зовнішніх соромітних вен або самостійно впадають у кінцевий відділ великої підшкірної вени, а інколи вони відкриваються у стегнову вену.

До таких вен належать:

у чоловіків:

–             передні калиткові вени (vv. scrotales anteriores),

що збирають кров від передніх ділянок калитки;

–             поверхневі   спинкові   вени   статевого   члена (vv. dorsales superficiales penis), що збирають кров від шкіри і підшкірної клітковини цього органа;

у жінок:

–             передні губні вени (vv. labiales anteriores), що збирають кров від великих соромітних губ;

–             поверхневі спинкові вени клітора (vv. dorsales superficiales clitoridis), що збирають кров від шкіри і підшкірної клітковини клітора.

 

Loading