Між піднебінними дужками з кожного боку в мигдаликовій ямці знаходиться піднебінний мигдалик (tonsilla palatina) Піднебінний мигдалик є скупченням лімфоїдної тканини, овальної форми, займає нижню частину мигдаликової ямки. Ззаду від піднебінного мигдалика, на відстані 1 - 1,5 см розташована внутрішня сонна артерія, що слід враховувати під час оперативних утручань.

Заднє середостіння, (Mediastinum posterius) обмежено спереду біфуркацією трахеї, бронхоперікардіальною мембраною і задньою стінкою перикарду, ззаду - тілами IV-XII грудних хребців, покритих предньохребетною фасцією. У задньому середостінні розташовані низхідна аорта і стравохід, непарна і полунепарна вени, симпатичні стовбури, нутрощеві нерви, блукаючі нерви, грудна протока і лімфатичні вузли.

У шлунку виділяють 4 частини: 1) кардіальна (сardia); 2) дно шлунка (fundus gastricus); 3) тіло шлунка (corpus gastricus); 4) воротарна частина (pars pylorica): - antrum pyloricum, - canalis pyloricus, - pylorus, - ostium pyloricum.

Надниркові залози складаються з кіркової і мозкової речовини. Кіркова речовина має трабекулярний тип будови. Вона складається з трьох зон: дугової, пучкової і сітчастої. Мозкова речовина складається з видозмінених симпатичних нейронів – епінефроцитів і норепінефроцитів.

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Порожня та клубова кишки (jejunum et ileum) вкриті очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально) і мають брижу тонкої кишки (mesenterium) — дуплікатуру очеревини (peritoneum), в якій міститься жирова клітковина та лімфатичні вузли, а також проходять судини і нерви, що живлять тонку кишку.

Під'язиково-язиковий (m.hyoglossus) -плоский, розташований збоку від підборідно-язикового мяза. Починається від верхнього краю тіла і великого рога під’язикової кістки, його пучки прямують вверх і вперед, проходять між пучками шило-язикового, нижнього поздовжнього і вертикального м’язів, досягають апоневрозу. Прикріплюються до бічної ділянки кореня язика. Функція: тягне корінь язика вниз і назад, сплощує його.

У жінок при переході очеревини матки на пряму кишку утворюються прямокишково-маткова заглибина (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.

Спільний носовий хід – це простір у вигляді вузької сагітальної щілини, який знаходиться міжраковинами і кістковою перегородкою носа. Він сполучається з порожниною рота через різцевий канал.

Найбільшою є перша зяброва дуга, яка називається нижньощелепною. З неї утворюється зачатки верхньої і нижньої щелеп, а також молоточок і коваделко слухових кісточок.

На бічних стінках глотки розташовується глотковий отвір слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae), за допомогою якого слухова труба з'єднує порожнину глотки з порожниною середнього вуха.Глоткове отвір обмежений невеликим піднесенням - трубним валиком (torus tubarius), в товщі якого є скупчення лімфоїдної тканини - трубна мигдалина (tonsilla tubaria.).

Підборідно-язиковий м'яз (musculus genioglossus) починається від підборідної ості, віялоподібне розходиться серед інших м'язів язика і прикріплюється до апоневроза язика біля його кінчика. Функція: висуває язик уперед, а при односторонньому скороченні відхиляє його у той самий бік.

Коловий шар, в сечовому міхурі є найбільш розвинутий, в ділянці внутрішнього вічка сечівника, утворює внутрішній м’яз–замикач сечівника (m. sphincter urethrae internus), який є мимовільним.

Позаду від зубних комірок третіх великих кутніх зубів (alveoli dentales dentium molarium tertiorum) біля основи переднього краю гілки нижньої щелепи (margo anterior rami mandibulae) розташований замолярний трикутник (trigonum retromolare), а в ньому – замолярна ямка (fossa retromolaris).

Селезінка з усіх сторін вкрита очеревиною (інтроперіотонеально), яка утворює зв'язки. Від воріт селезінки розходяться дві зв'язки: шлунково-селезінкова (Lig. Gastrolienale) і діафрагмально-селезінкова (Lig- Phrenico-Lienale), яка йде до поперекової частини діафрагми. Крім цих зв'язок, від діафрагми до лівого згину ободової кишки проходить діафрагмально-ободова зв'язка (Lig. Phrenicocolicum), яка підтримує передній кінець селезінки.

Трубні мигдалики (п'ята і шоста мигдалини) розташовуються біля глоткового отвору слухової (євстахієвої) труби.

Неперфорований відхідник - виникає внаслідок порушення процесу формування прямої кишки

Верхня частка лівої легені має 5 сегментів: 1) segmentum apicoposterius 2) segmentum anterius 3) segmentum lingulare superius 4) segmentum lingulare inferius

Щитоподібна залоза розвивається із середнього вироста вентральної стінки первинної глотки дозаду від непарного зачатка язика, так що ембріологічно вона являє собою частину травного каналу. Сліпий отвір язика вказує на місце виросту щитоподібної залози.

Присінок рота (vestibulum oris) — це вертикальна дугоподібна щілина, обмежена ззовні губами та щоками, зсередини — верхнім і нижнім рядами зубів і яснами

Хрящ носової перегородки має вигляд неправильної чотирикутної пластинки, що розташовна вертикально.Поділяє порожнину носа на дві майже симетричні половини. Через парні отвори (ніздрі) передній відділ носа сполучається з зовнішнім середовищем, отвори заднього відділу (хоани) ведуть у носоглотку.)

Чоловічий сечівник, urethra masculine ділиться на три частини: передміхурову (pars prostatica) перетинчасту, (pars membranacea) і губчасту (pars spongiosa).

Заочеревинний простір (spatium retroperitoneale) — анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревинита внутрішньоочеревинної фасцією та розташована між діафрагмою та малим тазом та заповнена жировою клітковиною, у якій знаходяться заочеревинні органи: нирки з наднирковими і сечоводами, великі судини (черевна аорта, нижня порожниста вена і ін), лімфатичні вузли, симпатичні ганглії.

Коса пахова грижа – виходить через внутрішній отвір пахвинного каналу і розміщується назовні від a.epigastrica inferior повторуючи хід пахвинного каналу в оболонках сім’яного канатика та спускається в калитку.

Малий чепець, або малий сальник (omentum minus) – це дуплікатура очеревини, яка утворюється з печінково-шлункової зв’язки (lig. hepatogastricum), печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale), печінково-діафрагмової зв’язки (lig. hepatophrenicum) та печінково-стравохідної зв’язки (lig. hepatoesophageale). Між листками сальника печінково -дванадцятипалокишкової зв’язки справа наліво проходять: спільна жовчна протока, ворітна печінкова вена і власна печінкова артерія.

На цю аномалію припадає 30% від усіх аномалій прикусу. Розрізняють такі види прогенії: 1). Хибна прогения - розміри щелеп при ній не змінені. а) фронтальна; б) примушена. 2). Справжня прогения - змінені розміри однієї або відразу двох щелеп.

Pars convoluta- ниркові тільця проксимальні і і дистальні відділи ниркових канальців

Ентодермальні залози- похідні зябрового апарату (бранхіогенні залози) – щитоподібна, прищитоподібні залози, загруднинна залоза (тимус).

Інтерстиційні клітини (ІК) нирок, мають мезенхімного походження, розташовуються в стромі мозкових пірамід у горизонтальному напрямку, від їх витягнутого тіла відходять відростки, деякі з них обплітають канальці петлі нефрона, а інші кровоносні капіляри. Ці клітини беруть участь у роботі противоточно - розмножувальної системи і знижує кров'яний тиск.

Правий головний бронх ширший від лівого і за напрямком являє собою майже продовження трахеї. Він складається з 6-8 хрящових півкілець. Лівий головний бронх довший та вужчий і відходить під більшим кутом від трахеї, ніж правий.. Він складається з 9-12 хрящових півкілець.Тому сторонні тіла, особливо у дітей, частіше попадають у правий головний бронх.

Стінка матки складається з трьох основних шарів: 1.Зовнішній (perimetrium) - Це вісцеральна очеревина, зрощена з маткою і утворює її серозну оболонку (tunica serosa) 2. Середній (myometrium) - Це м'язова оболонка, (tunica muscularis). М'язова оболонка, яка становить головну частину стінки, складається з неісчерченних волокон, що переплітаються між собою в різних напрямках. 3. Внутрішній (endometrium) - Це слизова оболонка (tunica mucosa) Вкрита миготливим епітелієм і не має складок слизова оболонка тіла матки забезпечена простими трубчастими залозами (glandulae uterinae) Які проникають до м'язового шару.У більш товстої слизовій оболонці шийки, крім трубчастих залоз, знаходяться слизові залози g11.cervicales.