М’язово–трубний канал (canalis musculotubarius) перегородкою м’язово–трубного каналу (septum canalis musculotubarii) поділений на (верхній) півканал м’яза–натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) і (нижній) півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae; semicanalis tubae auditoriae). Він:-починається на межі між лусковою частиною (pars squamosa) та переднім краєм кам’янистої частини (margo anterior partis petrosae); - закінчується у барабанній порожнині (cavitas tympanica).

На цю аномалію припадає 30% від усіх аномалій прикусу. Розрізняють такі види прогенії: 1). Хибна прогения - розміри щелеп при ній не змінені. а) фронтальна; б) примушена. 2). Справжня прогения - змінені розміри однієї або відразу двох щелеп.

Малий чепець, або малий сальник (omentum minus) – це дуплікатура очеревини, яка утворюється з печінково-шлункової зв’язки (lig. hepatogastricum), печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale), печінково-діафрагмової зв’язки (lig. hepatophrenicum) та печінково-стравохідної зв’язки (lig. hepatoesophageale). Між листками сальника печінково -дванадцятипалокишкової зв’язки справа наліво проходять: спільна жовчна протока, ворітна печінкова вена і власна печінкова артерія.

Надниркові залози складаються з кіркової і мозкової речовини. Кіркова речовина має трабекулярний тип будови. Вона складається з трьох зон: дугової, пучкової і сітчастої. Мозкова речовина складається з видозмінених симпатичних нейронів – епінефроцитів і норепінефроцитів.

Вовча паща виникає в період ембріонального розвитку в результаті неповного зрощування структур ротової порожнини. З вовчою пащою у світі народжується 0,1% новонароджених.

Pars convoluta- ниркові тільця проксимальні і і дистальні відділи ниркових канальців

Ободова кишка (colon) є безпосереднім продовженням сліпої кишки, у вигляді обідка вона облямовує петлі тонкої кишки. У людини розрізняють висхідну, поперечну, низхідну і сигмоподібну ободову кишку.Висхідна ободова кишка (colon ascendens) близько 20 см завдовжки піднімається догори, досягає нижньої поверхні правої частки печінки і повертає ліворуч, утворюючи при цьому правий згин ободової кишки (flexura coli dextra).Поперечна ободова кишка (colon transversum) (найдовша — 50—120 см) є продовженням попередньої, проходить справа наліво. Біля нижнього кінця селезінки ця кишка утворює другий, або лівий, згин ободової кишки (flexura colisinistra).Низхідна ободова кишка (colon descendens) близько 22 см завдовжки, почавшись від лівого згину поперечної ободової кишки, спускається донизу і на рівні найвищої точки клубового гребеня без помітної межі переходить у сигмоподібну ободову кишку. Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum) близько 20 см завдовжки розташована в лівій частині порожнини великого таза, зігнута, продовжується зверху донизу і ззовні всередину аж до мису крижової кістки, де вона найчастіше під кутом переходить у пряму кишку.Проекція ободової кишки на передню стінку живота: висхідна — на праву бічну ділянку, поперечна — на пупкову ділянку, низхідна — на ліву бічну ділянку, сигмоподібна — на нижню частину лівої бічної та на ліву пахвинну ділянку, а в разі значного наповнення — на ліву частину пупкової ділянки.

Велико-криловий хящ (cartilage alaris major) є парним, він дугоподібно зігнутий і оточує ніздрю збоку, попереду та присередньо. Великі крилові хрящі мають 2 ніжки: бічну, що разом із малими криловими хрящами формує крила носа, і серединну, що утворює зовнішній відділ носової перегородки.

У шлунку виділяють 4 частини: 1) кардіальна (сardia); 2) дно шлунка (fundus gastricus); 3) тіло шлунка (corpus gastricus); 4) воротарна частина (pars pylorica): - antrum pyloricum, - canalis pyloricus, - pylorus, - ostium pyloricum.

У середньому носовому ході відкриваються вузькими отворами верхньощелепна пазуха, передні і середні комірки решітчастої кістки, лобова пазуха. Ці отвори містяться під середньою носовою раковиною у півмісяцевому розтворі. У верхній носовий хід відкриваються задні клітини решітчастого лабіринту. Над заднім кінцем верхньої носової раковини відкривається клиноподібна пазуха. Під нижньою носовою раковиною спереду на 1,5 — 2 см від її переднього кінця відкривається отвір носо-сльозової протоки.)

Заднє середостіння, (Mediastinum posterius) обмежено спереду біфуркацією трахеї, бронхоперікардіальною мембраною і задньою стінкою перикарду, ззаду - тілами IV-XII грудних хребців, покритих предньохребетною фасцією. У задньому середостінні розташовані низхідна аорта і стравохід, непарна і полунепарна вени, симпатичні стовбури, нутрощеві нерви, блукаючі нерви, грудна протока і лімфатичні вузли.

Позаду від зубних комірок третіх великих кутніх зубів (alveoli dentales dentium molarium tertiorum) біля основи переднього краю гілки нижньої щелепи (margo anterior rami mandibulae) розташований замолярний трикутник (trigonum retromolare), а в ньому – замолярна ямка (fossa retromolaris).

Червона пульпа - займає простір між білою пульпою і сполучнотканинними трабекулами. Вона складається з формених елементів крові, які розміщені серед ретикулярної строми. червона пульпа включає в себе:-венозні синуси — є початком венозної системи селезінки. На поверхні їх стінки залягають ретикулярні волокна. При вході в синус і в місці їх переходу у вени, присутні сфінктери, які допомагають крові вільно проходити по синусах у вени. Скорочення венозного сфінктера призводить до скупчення крові в синусі;-селезінкові (пульпарні) тяжі — це ділянки червоної пульпи селезінки, які локалізовані між венозними синусами. У їх складі багато лімфоцитів, які перетворюються у плазматичні клітини та макрофагів. які здійснюють фагоцитоз старих та пошкоджених еритроцитів і беруть участь в обміні заліза в організмі. Внаслідок розщеплення гемоглобіну еритроцитів утворюється білірубін і трансферин, які виділяються в кров'яне русло.

На верхівках під'язикового сосочка відкриваються під'язикові та піднижньощелепні протоки слинних залоз.

Найбільшою є перша зяброва дуга, яка називається нижньощелепною. З неї утворюється зачатки верхньої і нижньої щелеп, а також молоточок і коваделко слухових кісточок.

Протока, пройшовши до переднього краю жувального м'яза, переходить в жировій грудці щоки, пронизує щічний м'яз і відкривається у присінок порожнини рота.

Правий головний бронх ширший від лівого і за напрямком являє собою майже продовження трахеї. Він складається з 6-8 хрящових півкілець. Лівий головний бронх довший та вужчий і відходить під більшим кутом від трахеї, ніж правий.. Він складається з 9-12 хрящових півкілець.Тому сторонні тіла, особливо у дітей, частіше попадають у правий головний бронх.

Закладка щитоподібної залози на І-му місяці розвитку - це епітеліальний тяж, що має порожнину і називається щито-язиковою протокою (ductus thyreoglossus).

Слизова оболонка (tunica mucosa) представлена шлунковими ямками, складками і полями. Ямки - це заглиблення епітелію у власну пластинку слизової оболонки. Складки являють собою випинання в просвіт шлунка слизової і підслизової оболонок. Поля - це ділянки слизової оболонки, які включають групу залоз, відмежовану від інших таких же груп вираженою прошарком пухкої волокнистої сполучної тканини з залозками кровоносними судинами.

У жінок при переході очеревини матки на пряму кишку утворюються прямокишково-маткова заглибина (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.

У разі зниження або повного виключення функції прищитоподібних залоз (наприклад, якщо помилково видалити їх під час операції на щитоподібній залозі) розвивається тетанія. Тетанія - судомні напади, обумовлені порушенням обміну кальцію в організмі.

Закритий прикус - патологічний : верхні різці виступають вперед і прикривають присінкові (губні) поверхні коронок нижніх передніх зубів.

Ентодермальні залози- похідні зябрового апарату (бранхіогенні залози) – щитоподібна, прищитоподібні залози, загруднинна залоза (тимус).

Найбільшим парним закуток реброво-діафрагмовий закуток (recessus costodiaphragmaticus), обмежований нижніми краями ребрової та діафрагмової частин пристінкової плеври. По середній пахвовій лінії він має найбільшу глибину (до 9 см) від VIII до X ребер. Реброво-діафрагмовий закуток не заповнюється легеневою тканиною навіть при глибокому вдиху. Він є місцем накопичення ексудату чи крові і тому використовується для плевральної пункції.

Кровотворення розпочинається із гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) або гемоцитобластів. В організмі людини таких клітин дуже мало, зазвичай менше ніж одна ГСК на 5×104 клітин кісткового мозку. Стовбурові клітини мають дві основні властивості: здатність диференціюватись у інші типи клітин та здатність підтримувати власну популяцію на сталому рівні; ці клітини розташовуються в червоному кістковому мозку, в епіфізах довгих та плоских кістках.

Вертикальний м’яз язика розташований переважно в бічних відділах язика. Починаються від апоневрозу спинки язика, проходять вертикально між пучками підборідно-язикового м’яза, і прикріплюється до апоневроза на нижній поверхні язика. Функція: сплощує і видовжує язик, утворює на його спинці поздовжній жолоб.

Тверде піднебіння - це кісткове піднебіння вкрите слизовою оболонкою. Підслизова основа тут відсутня.

Чоловічий сечівник, urethra masculine ділиться на три частини: передміхурову (pars prostatica) перетинчасту, (pars membranacea) і губчасту (pars spongiosa).

Селезінка з усіх сторін вкрита очеревиною (інтроперіотонеально), яка утворює зв'язки. Від воріт селезінки розходяться дві зв'язки: шлунково-селезінкова (Lig. Gastrolienale) і діафрагмально-селезінкова (Lig- Phrenico-Lienale), яка йде до поперекової частини діафрагми. Крім цих зв'язок, від діафрагми до лівого згину ободової кишки проходить діафрагмально-ободова зв'язка (Lig. Phrenicocolicum), яка підтримує передній кінець селезінки.

На нижній щелепі перші постійні бічні різці змінюються приблизно з 9-10 років,

Стінка матки складається з трьох основних шарів: 1.Зовнішній (perimetrium) - Це вісцеральна очеревина, зрощена з маткою і утворює її серозну оболонку (tunica serosa) 2. Середній (myometrium) - Це м'язова оболонка, (tunica muscularis). М'язова оболонка, яка становить головну частину стінки, складається з неісчерченних волокон, що переплітаються між собою в різних напрямках. 3. Внутрішній (endometrium) - Це слизова оболонка (tunica mucosa) Вкрита миготливим епітелієм і не має складок слизова оболонка тіла матки забезпечена простими трубчастими залозами (glandulae uterinae) Які проникають до м'язового шару.У більш товстої слизовій оболонці шийки, крім трубчастих залоз, знаходяться слизові залози g11.cervicales.

Між піднебінними дужками з кожного боку в мигдаликовій ямці знаходиться піднебінний мигдалик (tonsilla palatina) Піднебінний мигдалик є скупченням лімфоїдної тканини, овальної форми, займає нижню частину мигдаликової ямки. Ззаду від піднебінного мигдалика, на відстані 1 - 1,5 см розташована внутрішня сонна артерія, що слід враховувати під час оперативних утручань.

Присінок рота (vestibulum oris) — це вертикальна дугоподібна щілина, обмежена ззовні губами та щоками, зсередини — верхнім і нижнім рядами зубів і яснами

Під'язиково-язиковий (m.hyoglossus) -плоский, розташований збоку від підборідно-язикового мяза. Починається від верхнього краю тіла і великого рога під’язикової кістки, його пучки прямують вверх і вперед, проходять між пучками шило-язикового, нижнього поздовжнього і вертикального м’язів, досягають апоневрозу. Прикріплюються до бічної ділянки кореня язика. Функція: тягне корінь язика вниз і назад, сплощує його.