М’язово–трубний канал (canalis musculotubarius) перегородкою м’язово–трубного каналу (septum canalis musculotubarii) поділений на (верхній) півканал м’яза–натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) і (нижній) півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae; semicanalis tubae auditoriae). Він:-починається на межі між лусковою частиною (pars squamosa) та переднім краєм кам’янистої частини (margo anterior partis petrosae); - закінчується у барабанній порожнині (cavitas tympanica).

Заочеревинний простір (spatium retroperitoneale) — анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревинита внутрішньоочеревинної фасцією та розташована між діафрагмою та малим тазом та заповнена жировою клітковиною, у якій знаходяться заочеревинні органи: нирки з наднирковими і сечоводами, великі судини (черевна аорта, нижня порожниста вена і ін), лімфатичні вузли, симпатичні ганглії.

Клиновиднапазуха (Sinus sphenoidalis) - парна, розташована в тілі клиновидної кістки. Величина пазух вельми варіабельна (3-4 см3). Кожна пазуха має 4 стінки. Міжпазухова перегородка розмежовує пазухи на дві відокремлені порожнини, кожна з яких має своє вивідний отвір, що веде до загального носового ходу.Таке розташування сприяє відтоку виділень з неї в носоглотку. Нижня стінка пазухи частково складає звід носоглотки, а частково дах порожнини носа. Ця стінка зазвичай складається з губчастої тканини і має значну товщину. Верхня стінка представлена нижньою поверхнею турецького сідла, до цієї стінці зверху прилягає гіпофіз і частина лобової частки головного мозку з нюховими звивинами. Задня стінка найбільш товста і переходить в базилярну частина потиличної кістки. Латеральна стінка найчастіше тонка (1-2 мм), межує внутрішня сонна артерія і печеристі синуси, тут проходять окоруховий нерв, перша гілка трійчастого, блокового і відвідного нервів.

Червона пульпа - займає простір між білою пульпою і сполучнотканинними трабекулами. Вона складається з формених елементів крові, які розміщені серед ретикулярної строми. червона пульпа включає в себе:-венозні синуси — є початком венозної системи селезінки. На поверхні їх стінки залягають ретикулярні волокна. При вході в синус і в місці їх переходу у вени, присутні сфінктери, які допомагають крові вільно проходити по синусах у вени. Скорочення венозного сфінктера призводить до скупчення крові в синусі;-селезінкові (пульпарні) тяжі — це ділянки червоної пульпи селезінки, які локалізовані між венозними синусами. У їх складі багато лімфоцитів, які перетворюються у плазматичні клітини та макрофагів. які здійснюють фагоцитоз старих та пошкоджених еритроцитів і беруть участь в обміні заліза в організмі. Внаслідок розщеплення гемоглобіну еритроцитів утворюється білірубін і трансферин, які виділяються в кров'яне русло.

Кровотворення розпочинається із гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) або гемоцитобластів. В організмі людини таких клітин дуже мало, зазвичай менше ніж одна ГСК на 5×104 клітин кісткового мозку. Стовбурові клітини мають дві основні властивості: здатність диференціюватись у інші типи клітин та здатність підтримувати власну популяцію на сталому рівні; ці клітини розташовуються в червоному кістковому мозку, в епіфізах довгих та плоских кістках.

Pars convoluta- ниркові тільця проксимальні і і дистальні відділи ниркових канальців

Стінка матки складається з трьох основних шарів: 1.Зовнішній (perimetrium) - Це вісцеральна очеревина, зрощена з маткою і утворює її серозну оболонку (tunica serosa) 2. Середній (myometrium) - Це м'язова оболонка, (tunica muscularis). М'язова оболонка, яка становить головну частину стінки, складається з неісчерченних волокон, що переплітаються між собою в різних напрямках. 3. Внутрішній (endometrium) - Це слизова оболонка (tunica mucosa) Вкрита миготливим епітелієм і не має складок слизова оболонка тіла матки забезпечена простими трубчастими залозами (glandulae uterinae) Які проникають до м'язового шару.У більш товстої слизовій оболонці шийки, крім трубчастих залоз, знаходяться слизові залози g11.cervicales.

На верхівках під'язикового сосочка відкриваються під'язикові та піднижньощелепні протоки слинних залоз.

Щитоподібна залоза розвивається із середнього вироста вентральної стінки первинної глотки дозаду від непарного зачатка язика, так що ембріологічно вона являє собою частину травного каналу. Сліпий отвір язика вказує на місце виросту щитоподібної залози.

Коса пахова грижа – виходить через внутрішній отвір пахвинного каналу і розміщується назовні від a.epigastrica inferior повторуючи хід пахвинного каналу в оболонках сім’яного канатика та спускається в калитку.

Стінка сім'яного міхурця утво­рена трьома оболонками: слизо­вою, м'язовою та адвентиційною. Слизова оболонка вистелена багаторядним циліндричним епі­телієм, утворює численні склад­ки. Власна пластинка слизової оболонки – збагачена еластич­ними волокнами сполучна тка­нина, в якій містяться кінцеві відділи слизових альвеолярних залоз. М'язова оболонка утво­рена пучками гладких міоцитів, які йдуть у двох взаємно перпендикулярних напрямах: внутріш­ньому циркулярному і зовніш­ньому поздовжньому. Адвентиційна оболонка сім'яного міхур­ця побудована зі збагаченої еластичними волокнами щіль­ної волокнистої сполучної тка­нини.

Pars membranacea- перетинчаста частина, являє собою ділянку сечівника на протязі від верхівки передміхурової залози до bulbus penis; довжина її близько 1 см. Таким чином, цей відділ каналу є найбільш коротким і в той же час найбільш вузьким з усіх трьох. Він лежить ззаду і донизу від lig. arcuatum pubis, пронизуючи на своєму шляху diaphragma urogenital з її верхньої та нижньої фасції; нижній кінець перетинкової частини на місці прориву нижньої фасції являє собою самий вузький і найменш розтяжний ділянку каналу, що необхідно враховувати при введенні катетера, щоб не прорвати канал. Перетинчаста частина сечівника оточена м'язовими пучками довільного сфінктера, m. sphincter utethrae.

В основі будови щитовидної залози знаходяться спеціальні структурні елементи - фолікули. Це об'ємні округлі утворення, по периметру яких щільно один до одного розташовані клітини залози. Усередині фолікула знаходиться гелевидна речовина - колоїд. У неї переважно і містяться виробляючими клітинами гормони. Щитовидній залозі людини міститься близько 30 млн. фолікулів. Фолікули зовсім не відокремлені між собою. Вони об'єднані у функціональні групи. Такі сукупності фолікулів називають тиреон.

Порожня та клубова кишки (jejunum et ileum) вкриті очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально) і мають брижу тонкої кишки (mesenterium) — дуплікатуру очеревини (peritoneum), в якій міститься жирова клітковина та лімфатичні вузли, а також проходять судини і нерви, що живлять тонку кишку.

Велико-криловий хящ (cartilage alaris major) є парним, він дугоподібно зігнутий і оточує ніздрю збоку, попереду та присередньо. Великі крилові хрящі мають 2 ніжки: бічну, що разом із малими криловими хрящами формує крила носа, і серединну, що утворює зовнішній відділ носової перегородки.

Позаду від зубних комірок третіх великих кутніх зубів (alveoli dentales dentium molarium tertiorum) біля основи переднього краю гілки нижньої щелепи (margo anterior rami mandibulae) розташований замолярний трикутник (trigonum retromolare), а в ньому – замолярна ямка (fossa retromolaris).

У середньому носовому ході відкриваються вузькими отворами верхньощелепна пазуха, передні і середні комірки решітчастої кістки, лобова пазуха. Ці отвори містяться під середньою носовою раковиною у півмісяцевому розтворі. У верхній носовий хід відкриваються задні клітини решітчастого лабіринту. Над заднім кінцем верхньої носової раковини відкривається клиноподібна пазуха. Під нижньою носовою раковиною спереду на 1,5 — 2 см від її переднього кінця відкривається отвір носо-сльозової протоки.)

Вертикальний м’яз язика розташований переважно в бічних відділах язика. Починаються від апоневрозу спинки язика, проходять вертикально між пучками підборідно-язикового м’яза, і прикріплюється до апоневроза на нижній поверхні язика. Функція: сплощує і видовжує язик, утворює на його спинці поздовжній жолоб.

Черпакувато-надгортанною м'яз (m. aryepiglotticus), який звужує вхід у гортань і відтягує назад і донизу надгортанний хрящ, тим самим закриваючи вхід у гортань при акті ковтання. Починається на м'язовому відростку черпакуватого хряща, а місце кріплення - на верхівці черпакуватого хряща з протилежного боку, звідки направляється вперед і вплітається в бічні краї надгортанного хряща. На задній поверхні черпакуватого хряща м'язи обох сторін перехрещуються. Вхід в гортань обмежують черпакувато-надгортанні складки, утворені м'язом і покриває її слизовою оболонкою

Надниркові залози складаються з кіркової і мозкової речовини. Кіркова речовина має трабекулярний тип будови. Вона складається з трьох зон: дугової, пучкової і сітчастої. Мозкова речовина складається з видозмінених симпатичних нейронів – епінефроцитів і норепінефроцитів.

Закритий прикус - патологічний : верхні різці виступають вперед і прикривають присінкові (губні) поверхні коронок нижніх передніх зубів.

Вовча паща виникає в період ембріонального розвитку в результаті неповного зрощування структур ротової порожнини. З вовчою пащою у світі народжується 0,1% новонароджених.

Закладка щитоподібної залози на І-му місяці розвитку - це епітеліальний тяж, що має порожнину і називається щито-язиковою протокою (ductus thyreoglossus).

Між піднебінними дужками з кожного боку в мигдаликовій ямці знаходиться піднебінний мигдалик (tonsilla palatina) Піднебінний мигдалик є скупченням лімфоїдної тканини, овальної форми, займає нижню частину мигдаликової ямки. Ззаду від піднебінного мигдалика, на відстані 1 - 1,5 см розташована внутрішня сонна артерія, що слід враховувати під час оперативних утручань.

У шлунку виділяють 4 частини: 1) кардіальна (сardia); 2) дно шлунка (fundus gastricus); 3) тіло шлунка (corpus gastricus); 4) воротарна частина (pars pylorica): - antrum pyloricum, - canalis pyloricus, - pylorus, - ostium pyloricum.

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Верхня частка лівої легені має 5 сегментів: 1) segmentum apicoposterius 2) segmentum anterius 3) segmentum lingulare superius 4) segmentum lingulare inferius

Слизова оболонка (tunica mucosa) представлена шлунковими ямками, складками і полями. Ямки - це заглиблення епітелію у власну пластинку слизової оболонки. Складки являють собою випинання в просвіт шлунка слизової і підслизової оболонок. Поля - це ділянки слизової оболонки, які включають групу залоз, відмежовану від інших таких же груп вираженою прошарком пухкої волокнистої сполучної тканини з залозками кровоносними судинами.

Неперфорований відхідник - виникає внаслідок порушення процесу формування прямої кишки

Ободова кишка (colon) є безпосереднім продовженням сліпої кишки, у вигляді обідка вона облямовує петлі тонкої кишки. У людини розрізняють висхідну, поперечну, низхідну і сигмоподібну ободову кишку.Висхідна ободова кишка (colon ascendens) близько 20 см завдовжки піднімається догори, досягає нижньої поверхні правої частки печінки і повертає ліворуч, утворюючи при цьому правий згин ободової кишки (flexura coli dextra).Поперечна ободова кишка (colon transversum) (найдовша — 50—120 см) є продовженням попередньої, проходить справа наліво. Біля нижнього кінця селезінки ця кишка утворює другий, або лівий, згин ободової кишки (flexura colisinistra).Низхідна ободова кишка (colon descendens) близько 22 см завдовжки, почавшись від лівого згину поперечної ободової кишки, спускається донизу і на рівні найвищої точки клубового гребеня без помітної межі переходить у сигмоподібну ободову кишку. Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum) близько 20 см завдовжки розташована в лівій частині порожнини великого таза, зігнута, продовжується зверху донизу і ззовні всередину аж до мису крижової кістки, де вона найчастіше під кутом переходить у пряму кишку.Проекція ободової кишки на передню стінку живота: висхідна — на праву бічну ділянку, поперечна — на пупкову ділянку, низхідна — на ліву бічну ділянку, сигмоподібна — на нижню частину лівої бічної та на ліву пахвинну ділянку, а в разі значного наповнення — на ліву частину пупкової ділянки.