Щитоподібна залоза розвивається із середнього вироста вентральної стінки первинної глотки дозаду від непарного зачатка язика, так що ембріологічно вона являє собою частину травного каналу. Сліпий отвір язика вказує на місце виросту щитоподібної залози.

Прищитоподібна залоза (glandula parathyroidea) — периферійний орган ендокринної системи, що розташований на задній поверхні кожного з полюсів щитоподібної залози під спільною сполучнотканинною капсулою. Паренхіма паращитоподібних залоз представлена різної форми епітеліальними тяжами (трабекулами) та скупченнями клітин — паратироцитів, між якими розташовані гемокапіляри.

Pars convoluta- ниркові тільця проксимальні і і дистальні відділи ниркових канальців

Між піднебінними дужками з кожного боку в мигдаликовій ямці знаходиться піднебінний мигдалик (tonsilla palatina) Піднебінний мигдалик є скупченням лімфоїдної тканини, овальної форми, займає нижню частину мигдаликової ямки. Ззаду від піднебінного мигдалика, на відстані 1 - 1,5 см розташована внутрішня сонна артерія, що слід враховувати під час оперативних утручань.

У шлунку виділяють 4 частини: 1) кардіальна (сardia); 2) дно шлунка (fundus gastricus); 3) тіло шлунка (corpus gastricus); 4) воротарна частина (pars pylorica): - antrum pyloricum, - canalis pyloricus, - pylorus, - ostium pyloricum.

Під'язиково-язиковий (m.hyoglossus) -плоский, розташований збоку від підборідно-язикового мяза. Починається від верхнього краю тіла і великого рога під’язикової кістки, його пучки прямують вверх і вперед, проходять між пучками шило-язикового, нижнього поздовжнього і вертикального м’язів, досягають апоневрозу. Прикріплюються до бічної ділянки кореня язика. Функція: тягне корінь язика вниз і назад, сплощує його.

Присінок рота (vestibulum oris) — це вертикальна дугоподібна щілина, обмежена ззовні губами та щоками, зсередини — верхнім і нижнім рядами зубів і яснами

Позаду від зубних комірок третіх великих кутніх зубів (alveoli dentales dentium molarium tertiorum) біля основи переднього краю гілки нижньої щелепи (margo anterior rami mandibulae) розташований замолярний трикутник (trigonum retromolare), а в ньому – замолярна ямка (fossa retromolaris).

Скупчення проковтнутого повітря у шлунку призводить до появи відчуття переповнення в епігастрії, а при рентгеноскопії видно великий газовий міхур в ділянці дна шлунка (найвище розташована частина шлунка).

Хрящ носової перегородки має вигляд неправильної чотирикутної пластинки, що розташовна вертикально.Поділяє порожнину носа на дві майже симетричні половини. Через парні отвори (ніздрі) передній відділ носа сполучається з зовнішнім середовищем, отвори заднього відділу (хоани) ведуть у носоглотку.)

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Закладка щитоподібної залози на І-му місяці розвитку - це епітеліальний тяж, що має порожнину і називається щито-язиковою протокою (ductus thyreoglossus).

Порожня та клубова кишки (jejunum et ileum) вкриті очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально) і мають брижу тонкої кишки (mesenterium) — дуплікатуру очеревини (peritoneum), в якій міститься жирова клітковина та лімфатичні вузли, а також проходять судини і нерви, що живлять тонку кишку.

Чоловічий сечівник, urethra masculine ділиться на три частини: передміхурову (pars prostatica) перетинчасту, (pars membranacea) і губчасту (pars spongiosa).

На нижній щелепі перші постійні бічні різці змінюються приблизно з 9-10 років,

Заднє середостіння, (Mediastinum posterius) обмежено спереду біфуркацією трахеї, бронхоперікардіальною мембраною і задньою стінкою перикарду, ззаду - тілами IV-XII грудних хребців, покритих предньохребетною фасцією. У задньому середостінні розташовані низхідна аорта і стравохід, непарна і полунепарна вени, симпатичні стовбури, нутрощеві нерви, блукаючі нерви, грудна протока і лімфатичні вузли.

Коловий шар, в сечовому міхурі є найбільш розвинутий, в ділянці внутрішнього вічка сечівника, утворює внутрішній м’яз–замикач сечівника (m. sphincter urethrae internus), який є мимовільним.

Правий головний бронх ширший від лівого і за напрямком являє собою майже продовження трахеї. Він складається з 6-8 хрящових півкілець. Лівий головний бронх довший та вужчий і відходить під більшим кутом від трахеї, ніж правий.. Він складається з 9-12 хрящових півкілець.Тому сторонні тіла, особливо у дітей, частіше попадають у правий головний бронх.

Артрезія відхідника -природжена відсутність анального отвору, на місці якого визначається маленька заглибина шкіри або виступ у вигляді рубця. В деяких випадках існує горбик, який немовби є продовженням raphe scroti. Шкіра на цьому місці може бути на скільки стоншена, що крізь неї просвічує меконій

Ентодермальні залози- похідні зябрового апарату (бранхіогенні залози) – щитоподібна, прищитоподібні залози, загруднинна залоза (тимус).

Малий чепець, або малий сальник (omentum minus) – це дуплікатура очеревини, яка утворюється з печінково-шлункової зв’язки (lig. hepatogastricum), печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale), печінково-діафрагмової зв’язки (lig. hepatophrenicum) та печінково-стравохідної зв’язки (lig. hepatoesophageale). Між листками сальника печінково -дванадцятипалокишкової зв’язки справа наліво проходять: спільна жовчна протока, ворітна печінкова вена і власна печінкова артерія.

Черпакувато-надгортанною м'яз (m. aryepiglotticus), який звужує вхід у гортань і відтягує назад і донизу надгортанний хрящ, тим самим закриваючи вхід у гортань при акті ковтання. Починається на м'язовому відростку черпакуватого хряща, а місце кріплення - на верхівці черпакуватого хряща з протилежного боку, звідки направляється вперед і вплітається в бічні краї надгортанного хряща. На задній поверхні черпакуватого хряща м'язи обох сторін перехрещуються. Вхід в гортань обмежують черпакувато-надгортанні складки, утворені м'язом і покриває її слизовою оболонкою

Найбільшим парним закуток реброво-діафрагмовий закуток (recessus costodiaphragmaticus), обмежований нижніми краями ребрової та діафрагмової частин пристінкової плеври. По середній пахвовій лінії він має найбільшу глибину (до 9 см) від VIII до X ребер. Реброво-діафрагмовий закуток не заповнюється легеневою тканиною навіть при глибокому вдиху. Він є місцем накопичення ексудату чи крові і тому використовується для плевральної пункції.

На верхівках під'язикового сосочка відкриваються під'язикові та піднижньощелепні протоки слинних залоз.

Коса пахова грижа – виходить через внутрішній отвір пахвинного каналу і розміщується назовні від a.epigastrica inferior повторуючи хід пахвинного каналу в оболонках сім’яного канатика та спускається в калитку.

Стінка сім'яного міхурця утво­рена трьома оболонками: слизо­вою, м'язовою та адвентиційною. Слизова оболонка вистелена багаторядним циліндричним епі­телієм, утворює численні склад­ки. Власна пластинка слизової оболонки – збагачена еластич­ними волокнами сполучна тка­нина, в якій містяться кінцеві відділи слизових альвеолярних залоз. М'язова оболонка утво­рена пучками гладких міоцитів, які йдуть у двох взаємно перпендикулярних напрямах: внутріш­ньому циркулярному і зовніш­ньому поздовжньому. Адвентиційна оболонка сім'яного міхур­ця побудована зі збагаченої еластичними волокнами щіль­ної волокнистої сполучної тка­нини.

М’язово–трубний канал (canalis musculotubarius) перегородкою м’язово–трубного каналу (septum canalis musculotubarii) поділений на (верхній) півканал м’яза–натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) і (нижній) півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae; semicanalis tubae auditoriae). Він:-починається на межі між лусковою частиною (pars squamosa) та переднім краєм кам’янистої частини (margo anterior partis petrosae); - закінчується у барабанній порожнині (cavitas tympanica).

М’язи язика розвиваються із міотомів потиличних сомітів, клітини яких мігрують допереду в ділянку язика.

На бічних стінках глотки розташовується глотковий отвір слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae), за допомогою якого слухова труба з'єднує порожнину глотки з порожниною середнього вуха.Глоткове отвір обмежений невеликим піднесенням - трубним валиком (torus tubarius), в товщі якого є скупчення лімфоїдної тканини - трубна мигдалина (tonsilla tubaria.).

Кровотворення розпочинається із гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) або гемоцитобластів. В організмі людини таких клітин дуже мало, зазвичай менше ніж одна ГСК на 5×104 клітин кісткового мозку. Стовбурові клітини мають дві основні властивості: здатність диференціюватись у інші типи клітин та здатність підтримувати власну популяцію на сталому рівні; ці клітини розташовуються в червоному кістковому мозку, в епіфізах довгих та плоских кістках.

Протока, пройшовши до переднього краю жувального м'яза, переходить в жировій грудці щоки, пронизує щічний м'яз і відкривається у присінок порожнини рота.

Слизова оболонка (tunica mucosa) представлена шлунковими ямками, складками і полями. Ямки - це заглиблення епітелію у власну пластинку слизової оболонки. Складки являють собою випинання в просвіт шлунка слизової і підслизової оболонок. Поля - це ділянки слизової оболонки, які включають групу залоз, відмежовану від інших таких же груп вираженою прошарком пухкої волокнистої сполучної тканини з залозками кровоносними судинами.