STEP-1 – Аnatomy (2005-2020) – ZLP

До задньої групи м’язів стегна належать двоголовий (m. biceps femoris), півсухожилковий (m. semitendinosus) та півперетинчастий (m. semimembranosus). Усі задні м’язи стегна беруть участь у згинанні гомілки в колінному суглобі.

Кульшовозападинна гілка затульної артерії (ramus acetabularis arteriae obturatoriae) анастомозує із гілками нижньої сідничної артерії (rami arteriae gluteae inferioris) від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та з присередньою огинальною артерією стегна (a. circumflexa femoris medialis) з глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris) і живить голівку стегнової кістки та кульшовий суглоб. Стегнова кістка з'єднується з кульшовою кісткою за допомогою кульшового суглоба. Кульшовий суглоб кровопостачається гілками присередньої і бічної огинальних артерій стегна, кульшовозападинною гілкою (із глибокої стегнової артерії), а також гілками затульної артерії (Ramus acetabularum A.obturatoriae). Венозна кров відтікає в глибокі вени таза і стегна. Лімфа відтікає по глибоких лімфатичних судинах у глибокі пахвинні лімфатичні вузли. Іннервація здійснюється гілками затульного, стегнового і сідничного нервів.

Стовбур головного мозку складається з довгастого мозку, моста і середнього мозку. З одного боку, він є поширенням спинного мозку вгору, в порожнину черепа, оскільки містить моторні і сенсорні ядра, що виконують рухові і чутливі функції для областей обличчя і голови. Також забезпечує багато важливих функцій організму: 1) регуляцію дихання; 2) регуляцію серцево-судинної системи; 3) регуляцію функції шлунково-кишкового тракту; 4) регуляцію багатьох стереотипних рухів тіла; 5) регуляцію рівноваги; 6) регуляцію рухів очей.

Власна зв'язка яєчника починається в ділянці кута матки. Прямуючи вниз і назад від початку маткової труби, вона йде до маткового кінця яєчника. У зазначеній зв'язці містяться кровоносні судини й утворюються анастомози між матковою та яєчниковою артеріями.

На задньо-верхній стінці носо­глотки є скупчення лімфоїдної тканини, яка утворює глотковий мигдалик. У дітей до 5-6 років цей мигдалик часто збільшується (аденоїди) так, що перекриває собою просвіт хоан та утруднює носове дихання. З віком глотковий мигдалик зменшується і на період статевого дозрівання залишається у вигляді розлитого скупчення лімфоїдної тканини, що незначно виступає над поверхнею слизової оболонки та вкриває склепіння носоглотки.

Задня центральна звивина – поля за Бродманом – 1, 2, 3 – кірковий центр всіх видів шкірної та пропріоцептивної чутливості. Вона має такі особливості: 1. Проекція протилежної сторони тіла розміщена вниз головою. 2. Має місце соматотопічна організація для кожної частини тіла. 3. Поля шкірної чутливості неоднозначні за площею, так, проекційні поля для обличчя, губ, кистей рук займають найбільшу площу.

Нейрогіпофіз накопичує два гормони, що синтезуються гіпоталамусом окситоцин і вазопресин. Нейрогіпофіз накопичує два гормони, що синтезуються гіпоталамусом окситоцин і вазопресин. Недостатність останнього зменшує реабсорбцію води, що призводить до виникнення поліурії. Гіпосекреція вазопресину призводить до нецукрового діабету центрального походження, для якого характерним є зменшення реабсорбції води в дистальних канальцях і збиральних трубочках, що призводить до виникнення поліурії (збільшення сечі до 3 – 20 л/добу); полідипсії (збільшення введення води в організм завдяки розвитку спраги).

Передшлункова сумка (bursa pregastrica), що відокремлюється від печінкової сумки (bursa hepatica) серпоподібною зв’язкою печінки (lig. falciforme hepatis) і охоплює передню стінку шлунка (paries anterior gastris), ліву частку печінки (lobus hepatis sinister) та селезінку (splen).

Підпавутинні простори головного та спинного мозку (spatia subarachnoidea encephali et medullae spinalis) сполучаються між собою і містять спинномозкову рідину (liquor cerebrospinalis), яка потрапляє в ці простори з четвертого шлуночка (ventriculus quartus) через його отвори. Між павутинною та м’якою оболонами міститься підпавутинний простір; підм’якооболонний простір (spatium subarachnoideum; spatium leptomeningeum), що заповнений спинномозковою рідиною (liquor cerebrospinalis). Підпавутинний простір (spatium subarachnoideum) розташований глибоко в зовнішньому шарі м’якої мозкової оболони і має павутинні перекладки (trabeculae arachnoideae). Він обмежований зсередини (із внутрішнього боку) зовнішнім шаром судинної мозкової оболони, тому найточнішим є термін порожнина м’якої мозкової оболони (spatium leptomeningeum). Підпавутинний простір (spatium subarachnoideum) утворює такі розширення, або підпавутиннiцистерни (cisternae subarachnoideae): - задню мозочково–мозкову цистерну; велика цистерна (cisterna cerebellomedullaris; cisterna magna); - бічну мозочково–мозкову цистерну (cisterna cerebellomedullaris lateralis); - цистерну перехрестя (cisterna chiasmatica); - міжніжкову цистерну (cisterna interpeduncularis); - цистерну бічної ямки великого мозку (cisterna fossae lateralis cerebri); - оточну цистерну (cisterna ambiens); - мосто–мозочкову цистерну (cisterna pontocerebellaris); - навколомозолисту цистерну (cisterna pericallosa); - чотиригорбкову цистерну; цистерна великої вени великого мозку (cisterna quadrigeminalis; cisterna venae magnae cerebri); - цистерну кінцевої пластинки (cisterna laminae terminalis). Підпавутинні простори головного та спинного мозку (spatia subarachnoidea encephali et medullae spinalis) сполучаються між собою і містять спинномозкову рідину (liquor cerebrospinalis), яка потрапляє в ці простори з четвертого шлуночка (ventriculus quartus) через його отвори. Spatium subarachnoideum краніально сполучається з однойменним простором головного мозку (що є дуже важливим для циркуляції liquor cerebrospinalis), а каудально в ділянці кінського хвоста утворює кінцевий шлуночок. Саме з цього шлуночка одержують спинномозкову рідину, коли здійснюють з діагностичною або лікувальною метою пункцію. Без ризику пошкодити спинний мозок (він закінчується на рівні І поперекового хребця) виконувати пункцію найкраще між ІІІ та IV поперековими хребцями.

Люмбальна (поперекова) пункція - введення голки в субарахноїдальний простір спинного мозку на поперековому рівні. Проводиться з метою діагностики складу спинно-мозкової рідини, а також з лікувальною або анестезіологічної метою. Найбільш зручним місцем для пункції є проміжки між III і IV хребців.

Завузлові парасимпатичні волокна війкового вузла у складі коротких війкових нервів (nn. ciliares breves) прямують до очного яблука, пронизують склеру й іннервують війковий м’яз та м’яз-звужувач зіниці. Ganglion ciliare — маленький довгастий парасимпатичний вузол (розмір 1-2 мм) розташований в ділянці очної ямки. Він розміщений позаду очного яблука на відстані 2 см, між прямим латеральним м’язом і зоровим нервом в товщі жирової клітковини. Через вузол проходять чутливі, симпатичні і парасимпатичні волокна. Останні тут переключаються на завузлові. Для чутливих і симпатичних волокон цей вузол є лише транзитною станцією.

В постцентральній звивині закінчуються шляхи поверхневої та глибокої чутливості та знаходиться первинна соматосенсорна кора.

Поверхневий м'яз-згинач пальців (m. flexor digitorum superficialis) починається від присереднього надвиростка плечової кістки і верхньої третини променевої кістки. Спускається дистально у вигляді м'язового пласта, що розпадається на чотири сухожилки які проникаючи через канал зап'ястка, підходять до II-V пальців. Функція: згинає кисть, проксимальні і середні фаланги II-V пальців.

В зацентральній звивині розташована первинна соматосенсорна кора, основна ділянка, в якій відбувається процес сприйняття тактильної чутливості.

Жувальні м’язи іннервує рухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini). Pухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini) є руховим і розміщене в мосту присередніше чутливих ядер та іннервує жувальні м’язи.

Вени безм'язового типу побудовані з ендотелію з хвилястішими, ніж в інших кровоносних судинах, межами клітин та базальної мембрани, на якій розташований ендотелій. Середньої оболонки тут немає. Зовнішня оболонка цих вен зрощена зі сполучнотканинними прошарками органів, у яких вони знаходяться. До таких вен належать вени твердої та м'якої мозкових оболонок, сітківки ока, кісток, селезінки, плаценти.

На присередньому краї нирки (margo medialis renis) розміщені ниркові ворота (hilum renale), через які входять ниркові артерія і нерви (arteria et nervi), а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і ниркова миска (vena, vasa lymphatica et pelvis renalis), що переходить у сечовід (ureter). Якщо дивитись ззаду наперед, то у воротах послідовно розташовані сечовiд, ниркова артерiя, ниркова вена.

Жолобуваті сосочки (papillae vallatae) найбільші за розміром. Їх налічується приблизно 7-12, вони розташовані на межі тілом і коренем язика попереду межової борозни у вигляді римської цифри V.

VI пара черепних нервів – відвідний нерв (n. abducens) є руховим, іннервує прямий м’яз очного яблука. При ураженні VI пари виникає парез або параліч бічного прямого м’яза, який проявляється обмеженням або неможливістю руху очного яблука назовні.

Задня стінка барабанної порожнини (Paries mastoideus) межує з соскоподібним відростком. Вона є найдовшою стінкою-довжина її досягає 15 мм, а висота 13-14 мм. У верхньому відділі стінка відсутня, її замінює aditus ad antrum. Під ним стінка нерівна, тут є вдавление, до якого прилягає короткий відросток ковадла, трохи нижче, на зовнішній поверхні пірамідального виступу знаходиться отвір, через яке в порожнину вступає барабанна струна, що відходить від лицевого нерва перед самим виходом його з шилососцевидного отвори. Сам пірамідальний виступ, що відходить від задньої стінки нижче адітуса, описаний разом з медіальної стінкою барабанної порожнини. Задня стінка нерідко відмежовується від дна барабанної порожнини за допомогою prominentia styloidea, невеликого кісткового виступу, що утворюється за рахунок того, що апофіз шиловідного відростка піднімає стінку барабанної порожнини. В глибині задньої стінки проходить канал лицевого нерва і навколишні його клітини.

Кровообiг мiокарда лiвого передсердя забезпечує ліва вінцева артерія.

Мозочок є центром рівноваги і координації рухів тіла, забезпечує підтримання тонусу м’язів та контроль складних і автоматично виконуваних рухових актів. При пошкодженні мозочка виникає ряд рухових розладів. 1. Розлад ходи або так звана “п’яна” хода є результатом не тільки порушення рівноваги, але і асинергії. 2. Тремтіння спостерігається при русі і у спокої. 3. Ністагм очних яблук; 4. Адіадохокінез виявляється при спробі швидко здійснювати поперемінно протилежні рухи. 5. Дисметрія або гіперметрія рухів. 6. Мимопопадання або промахування. 7. Розлад мови є приватний прояв розладу мозочка рухів; мова втрачає плавність, стає скандованою, вибуховою, сповільненою.

Функція потиличної частки пов'язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття. При цьому в ділянці клина проектується верхня половина сітківки ока, яка сприймає світло від нижніх полів зору; в області язичкової звивини знаходиться нижня половина сітківки ока, яка сприймає світло від верхніх полів зору. Функція потиличної частки пов'язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття.

Пахвовий нерв (nervus axillaris) за функцією — мішаний, короткий, товстий. Утворившись, проходить крізь чотирикутний отвір, огинає хірургічну шийку плечової кістки і входить у внутрішню поверхню дельтоподібного м'яза. Іннервує цей м'яз, а також плечовий суглоб та шкіру передньобічної ділянки плеча.

Заочеревинний простір (spatium retroperitoneale) — анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревини та внутрішньоочеревинної фасцією та розташована між діафрагмою та малим тазом. Воно заповнене жировою клітковиною, у якій знаходяться заочеревинні органи: нирки з наднирковими і сечоводами, великі судини (черевна аорта, нижня порожниста вена і ін), лімфатичні вузли, симпатичні ганглії.

Верхні горбки сполучаються з бічними колінчастими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху. Пластинка покрівлі (чотиригорбикова пластинка) – (lamina tecti) – це нервова пластинка з чотирма горбками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбки, що розділені поздовжньою і поперечною борознами.Від горбиків відходять по одному пучку нервових волокон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбки сполучаються з бічними колінчистими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху.

Поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales) розташовуються вздовж пахвинної зв’язки (lig. inguinale) і лежать на поверхневому листку широкої фасції стегна (lamina superficialis fasciae latae).Їх виносні судини впадають до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi), а потім лімфа потрапляє до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci externi), які супроводжують однойменні артерії (aa. iliacae externae).

Нерв спеціальної чутливості , що відповідає за передачу слухових імпульсів, а також імпульсів, що виходять з вестибулярного відділу внутрішнього вуха. Присінково-завитковий нерв (nervus vestibulocochlearis), VIII пара черепно-мозкорих нервів, відноситься до нервів спеціальної чутливості і складається з двох частин: vestibularis і cochlearis, що починаються усередині камянистої частини скроневої кістки у внутрішньому вусі.

Загальна жовчна протока утворюється завдяки злиттю ductus hepaticus communis та ductus cysticus.

Зорове перехрестя складається головним чином із волокон зорових нервів, при неповному перехресті яких утворюється пластинка чотирикутної форми. Її задні кути продовжуються в зорові шляхи, які огинають ніжки мозку і закінчуються в біч­них колінчастих тілах, подушці та верхньому горбку покриву середнього мозку. Всі ці структури належать до підкіркових зорових центрів.

Обидві яєчникові артерії (aа. ovaricae, dextra et sinistra) відходять відпередньої поверхні аорти зараз нижче ниркових артерій (в ряді випадків і від ниркових артерій); нерідко відходять від аорти загальним стовбуром (a. ovarica communis). Прямуючи вниз і латерально, по передній поверхні великого поперекового м'яза, кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід.

Латеральна пахова ямка (fossa inguinalis lateralis) знаходиться латерально від plica umbilicalis lateralis, якраз відповідає глибокому пахвинному кільцю.

Через підвищення секреції соматотропного гормону аденогіпофізом розвивається захворювання акромегалія, що характеризується збільшенням кистей, стоп та нижньої щелепи. Акромегалія - захворювання, яке проявляється в надмірному рості кісток, м'яких тканин та внутрішніх органів. В основі акромегалії лежить надмірне розростання клітин передньої частки гіпофіза, в зв'язку з чим підвищується секреція гормона росту - соматотропного гормона.

Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок імпульсів у центр сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі S2-S4 спинного мозку і пере­буває під контролем кори головного мозку.

Біля переднього краю груднинно-ключично-соскоподібного м’яза відповідно до рівня зазначеного хряща вглибині визначають поперечний відросток VI шийного хребця (сонний горбок). До нього притискають загальну сонну артерію, щоб спинити кровотечу з її гілок.

Вегетативні ядра III пари черепно-мозкових нервів відповідають за рух очного яблука, підняття повік, реакцію зіниць на світло. Окоруховий нерв (n. oculomotorius), є еферентним (руховим) нервом . Більша частина волокон нерва починається від рухового ядра – ядра окорухового нерва (nucleus nervi oculomotorii), яке розміщене під вентральною стінкою водопроводу середнього мозку на рівні верхніх горбків lamina tecti. Менша частина нерва чутливий корінець (сполучна гілка носовійкового нерва з війковим вузлом), починається від парасимпатичного додаткового ядра окорухового нерва (nucleus accessorius nervi oculomotorii), ядра Якубовича, від якого відходять передвузлові волокна.

Спинномозково-таламічні шляхи розташовуються в бічних канатиках вентрально та попереду від попередніх, сприймають тактильну, больову, температурну чутливість.

Латеральний сегмент (segmentum laterale) з боку медіальної поверхні легені проектується тільки у вигляді вузької смуги вищекосої міжчасткової щілини. Сегментарний бронх спрямований назад, тому сегмент займає задню частину середньої частки і видно з боку реберної поверхні. Медіальний сегмент (segmentum mediale) видно як на реберній, так і на медіальній поверхнях середньої частки. Перша межа збігається з передньою частиною горизонтальній щілині , друга - з косою щілиною. На реберної поверхні також є дві міжсегментарні кордону.Одна лінія починається на середині передньої частини горизонтальній щілині і опускається до кінцевої частини косою щілини. Друга межа відділяє медіальний сегмент від переднього сегмента верхньої частки і збігається з положенням передній горизонтальній щілині

Мозочкові порушення: геміатаксія, адіадохокінез, дисметрія, геміасинергія.

Ворота легень розміщені на рівні VI міжребер'я. Через них проходить корінь легень. Розміщення його елементів у правій і лівій легенях неоднакове. У лівій легені при розгляді кореня у фронтальній площині найвище положення займає легенева артерія, найнижче - вена, а між ними - бронх (АБВ). У правій легені найкраніальніше розміщений бронх, нижче - артерія, а ще нижче - легеневі вени (БАВ).

Пластичність нервової системи - здатність до функціональних мозкових перебудов у відповідь на дію значних зовнішніх та внутрішніх факторів. інертність - поняття, що використовується в психофізіології для позначення низької рухливості нервової системи, при якій характерні труднощі в перемиканні подразників умовних з позитивного модусу на гальмівній, і навпаки.

Рецептори променевого нерва розташовуються в капсулі тилу променево-зап'ясткового суглоба, кісткової мембрані і м'язах-розгиначах кисті. Їх нервові волокна формують міжкістковий тильний нерв, який проходить по міжкісткової мембрани і нижнього краю m. supinator з'єднується з глибокої гілки променевого нерва. У шкірі тилу I, II і половини III пальця також є багато рецепторів. Променевий нерв (n. radialis) змішаний, великий, формується з заднього пучка плечового сплетення і лежить між a. axillaris і n. axillaris. Він іннервує медіальну та латеральну головки триголового м’яза плеча руки, а також усі 12 м’язів заднього відділу передпліччя та пов’язані з ним суглоби та шкіру, що лежить вище. Променевий нерв (n.radialis), з С5-Th1, мішаний, найтовщий з нервів плечового сплетення, є продовженням заднього пучка плечового сплетення, лежить між a. axillaris і n. axillaris . Дещо нижче рівня бічного надвиростка плечової кістки променевий нерв розгалужується на поверхневу (r.superficialis) та глибоку (r. profundus) гілки. При ураженні променевого нерва хворий не може розігнути руку в ліктьовому, променево-зап’ястковому та п’ястково-фалангових суглобах, відвести великий палець, а також не може відвертати кисть та передпліччя.

Триголовий м'яз плеча (musculus triceps brachii) - м'яз-розгинач задньої групи плеча, займає весь задній бік плеча.

Кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід (ureter).

M. fibularis (peroneus) longus згинає стопу (flexio pedis), піднімає бічний край стопи (margo lateralis pedis), укріплює поперечне та поздовжні склепіння стопи (arcus pedis transversus et arcus pedis longitudinales).

Основні гормони щитоподібної залози: • Тироксин (Т4) • Трийодтиронін (Т3) • Кальцитонін Тироксин вільний (fТ4) – один з двох головних гормонів щитовидної залози, основною функцією якого є регуляція енергетичного і пластичного обміну в організмі. Вільний тироксин – біологічно активна частина загального тироксину, яка відіграє важливу роль в обміні речовин. Щитоподібна залоза в свою чергу також контролюється вищим органом ендокринної регуляції - гіпофізом, що розташований в головному мозку. Гормони щитоподібної залози тироксин та трийодтиронін регулюють обмін речовин в організмі, визначають швидкість всіх процесів.

Надниркова залоза складається з двох структур — кіркової речовини і мозкової речовини. Мозкова речовина служить основним джерелом катехоламінових гормонів організму — адреналіну і норадреналіну. Деякі з клітин кіркової речовини належать до системи «гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркової залози» і служать джерелом кортикостероїдів. Кіркова речовина темно-бурого кольору, віділяє життєвоважливі гормони: мінералокортикоїди та статеві гормони.

Великий поперековий м'яз (m.psoas major) - це товстий, довгий, веретеноподібний м'яз, що розташований на задній стінці порожнини живота і прилягає до тіл поперекових хребців. Початок: від бічної поверхні тіл, міжхребцевих дисків і поперечних відростків XII грудного, I-V поперекових хребців. М'яз прямує вниз, перетинає поперед межову лінію таза і з'єднується з клубовим м'язом

Шлунково-печінкова зв'язка включає три різні частини: - щільну частину (pars condensa), - слабку частину (pars llaccida), - печінково-дванадцятипалу зв'язку. 1. Щільна (верхня, частина) - найбільш тверда в шлунково-печінкової зв'язці. 2. Слабка частина шлунково-печінкової зв'язки - це найбільша частина, розташована між щільною частиною і печінково-дванадцятипалої зв'язкою. Ця частина складається з двох листків очеревини, що формують тонкий, практично безсудинних шар, який легко руйнується пальцями. 3. Печінково-дванадцятипала зв'язка - найбільш низько розташована частина шлунково-печінкової зв'язки. Вона становить передню стінку отвори Winslow. У цій зв'язці проходять елементи воріт печінки. В її передній частині праворуч розташовується загальний печінковий протік, ліворуч - печінкова артерія. Печінково-дванадцятипала зв'язка сполучає проксимальну, або рухому, частина верхньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки з нижньою поверхнею печінки.

Бронхолегеневі сегменти представляють частину паренхіми, куди входять сегментарний бронх і артерія. На периферії сегменти зрощені один з одним і в протилежність легеневих часточок чітких прошарків сполучної тканини не містять. Кожен сегмент має конусоподібну форму, верхівка якого звернена до воріт легені, а підстава - до його поверхні. У міжсегментарних стиках проходять гілки легеневих вен. У кожній легені розрізняють по 10 сегментів.

Заднє середостіння обмежене стінкою перикарда спереду і хребтовим стовбуром ззаду. До органів заднього середостіння відносяться грудна частина низхідної аорти, непарна і напівнепарна вени, відповідні відділи лівого і правого симпатичних стовбурів, нутрощевих нервів, блукаючих нервів, стравоходу, грудної лімфатичної протоки, задні середостінні і передхребтові лімфатичні вузли.

Рухове ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), яке проектується на нижній кут ромбоподібної ямки в трикутнику під’язикового нерва. Це ядро прилягає до сітчастої формації і продовжується до рівня II шийного сегмента спинного мозку. Відростки нейронів цього ядра формують волокна під’язикового нерва, що іннервує всі м’язи язика.

Cуглобові поверхні променево-зап’ясткового суглоба утворені суглобовою поверхнею шилоподібного відростка променевої кістки та трьома проксимальними поверхнями трьох зап’ясткових кісток першого ряду.

Трапецієвидний мʼяз (musculus trapezius) - один з великих поверхневих м'язів, розташований на задній поверхні шиї й верхній частині спини. Бере участь у рухах лопатки, шиї, верхніх кінцівок.

N. mentalis віддає: - підборідні гілки (rr. mentales) – іннервують шкіру підборіддя, - губні гілки (rr. labiales) – іннервують шкіру та слизову оболонку нижньої губи, - ясенні гілки (rr. gingivales) – іннервують щічну поверхню ясен.

Основний функціональний центр верхньобічної поверхні скроневої частки знаходиться у верхній скроневій звивині (gyrus temporalis superior). Тут розташовується слуховий, або гностичний, центр мовлення (центр Верніке). У верхній скроневій звивині і на внутрішній поверхні скроневої частки знаходиться слухова проекційна ділянка кори.

Зовнішнім отвором стегнового каналу стає hiatus saphenus, який обмежує margo falciformis з двома ніжками: cornu superius et inferius. Через hiatus saphenus проходить v. saphena magna.

Надниркові залози вкриті товстою капсулою з щільної сполучної тканини. Від капсули в кіркову речовину відходять тонкі трабекули, що містять судини і нерви. Паренхіма її складається із двох частин - поверхневої кіркової речовини та центральної мозкової. Кіркові ендокриноцити формують тяжі, проміжки між якими заповнені прошарками пухкої сполучної тканини, в якій проходять кровоносні капіляри і нервові волокна. Мозкова речовина утворена хромафінними, гангліозними і підтримуючими клітинами. Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – парний ендокринний орган, розміщений над верхнім полюсом нирки. Зовні надниркові залози вкриті сполучнотканинною капсулою. Паренхіма її складається із двох відмінних за походженням, будовою та функцією частин – поверхневої кіркової та центральної мозкової. Кіркова речовина містить три зони: поверхневу клубочкову, середню пучкову і глибоку сітчасту. Мозкова речовина побудована з великих клітин округлої або полігональної форми, які за характером синтезованих ними речовин поділяються на епінефроцити та норепінефроцити.

Передвісцеральній простір (spatium previscerale) - локалізується на рівні гортані та трахеї позаду грудинно-під"язикових і попереду грудинно-щито-видних м'язів. Переднє середостіння (mediastinum anterius)має виляд вузької щілини між тілом груднини і передньою стінкою осердя.У ньому розміщені праві і ліві внутрішні грудні аретрії та вени, а також пригруднинні лімфатичні вузли, сполучнотканинна клітковина.

Верхня порожниста вена (vena cava superior) - що йде від голови коротка вена, впадає в праве передсердя і збирає венозну кров від верхньої частини тіла (від голови, шиї і верхніх кінцівок, а також венозну кров від легень і бронхів через бронхіальні вени, які впадають спочатку в v. azygos et v. hemiazygos; частково збирає кров і від стінок черевної порожнини за рахунок впадання в неї непарної вени).

Дивертикул Меккеля - локальне мішкоподібне випинання стінки клубової кишки, що утворилося внаслідок неповного зрощення жовткового протоки; бере участь в харчуванні зародка, на відстані 10-100 см від або ілеоцекального кута. Цю аномалію відкрив Йоганн Фрідріх Меккеля молодший німецький анатом (1781 - 1833 рр..) Дивертикул Меккеля (дивертикул клубової кишки) є вродженою аномалією тонкої кишки, пов'язаної з порушенням зворотного розвитку проксимального відділу жовткового протоки (протоку між пупком і кишечником), коли залишається необлітерірованной (незакритих) його проксимальна частина. Дивертикул Меккеля вважають істинним дивертикулом, так як його стінка містить всі верстви кишки. Середня довжина - 5-7 см, але бувають дивертикули і більшого розміру. Дивертикул Меккеля є найбільш частою вродженою аномалією розвитку травної системи.

Шийний поперечний нерв (n. transversus colli) складається з волокон С3, огинає зовнішню поверхню m. sternocleidomastoideus і прямує вперед до os hyoideum. Нерв поділяється на верхні та нижні гілки, які проходять через підшкірний м’яз шиї, але не іннервують його. Верхні гілки (rr. superiores) іннервують шкіру шиї вище рівня під’язикової кістки; нижні гілки (rr. inferiores) іннервують шкіру нижче під’язикової кістки.

Скелетні м’язи при фізичних навантаженнях найбільше потребують кисню, тож в них спостерігається підвищений кровотік. Cкелетні м'язи значно збільшуються при фізичних навантаженнях.

Лімфатичні судини від молочної залози (mamma) йдуть від зовнішнього і нижньої ділянок органу уздовж зовнішнього краю великого грудного м'яза і збираються в пахвових лімфатичних вузлах. Вони раніше за інших збільшуються в розмірах при зростанні ракової пухлини молочної залози.

Гаструляція - це фаза ембріонального розвитку більшості тварин після бластуляції, під час якої одношарова бластула реорганізовується в багатошарову гаструлу. Під час гаструляції утворюються три зародкові шари: ектодерма, мезодерма, ентодерма. Локалізація гаструли: стінка матки (paries uteri).

Підключична артерія — це парна судина. Права підключична артерія виходить з плечоголовного стовбура, а ліва підключична артерія (довша за праву) виходить з дуги аорти. Артерія біля зовнішнього краю першого ребра продовжується в пахвову артерію, остання переходить у плечову артерію, а плечова вже ділиться на дві кінцеві гілки — променеву артерію, що йде зовні, і ліктьову, розташовану присередньо.

Зворотний гортанний нерв (nervus laryngeus recurrens) — гілка блукаючого нерва, що постачає рухові та чутливі волокна до гортані та іннервує голосові зв'язки. При односторонньому ураженні — виникає хрипота, проте порушення голосу компенсовані. Двобічне ураження нерву призводить до порушень акту дихання та втрати голосу.

Ексудативний плеврит - це запальне ураження плеври, що супроводжується скупченням рідини у плевральній порожнині. Реберно-діафрагмальна пазуха (recessus costodiaphragmaticus) є найглибшою. Реберно-діафрагмальна пазуха (recessus costodiaphragmaticus) найглибша, утворюється між реберноюі діафрагмальною частинами парієтальної плеври і розташована на рівні діафрагми у вигляді півкола від хряща VI ребра до хребта.

Кірково-ядерний шлях - руховий, представлений ланцюжком з двох нейронів і є складовою частиною пірамідної системи. За допомогою цього шляху забезпечується усвідомлене управління поперечно-смугастою мускулатурою голови і частково шиї.

А. hepatica propria (власна печінкова артерія) направляється до воріт печінки, розташовуючись між двома листками lig. hepatoduodenal, причому в зв'язці вона лежить наперед від v. portae і ліворуч від ductus choledochus. У воротах печінки a. hepatica propria ділиться на ramus dexter і ramus sinister; ramus dexter біля місця з'єднання ductus hepaticus communis з ductus cysticus віддає артерію жовчного міхура, a. cystica. Від a. hepatica communis або a. hepatica propria відходить гілка до- малій кривизні шлунка, a. gastrica dextra, що направляється справа наліво назустріч a. gastrica sinistra.

M. sternocleidomastoideus тягне голову вниз чи назад і повертає в протилежний бік. При одночасовому скороченні обох м'язів нахиляється вперед голова і згинається шийна частина хребта. ГРУДНИНО-КЛЮЧИЧНО-СОСКОПОДІБНИЙ (m. sternocleidomastoideus) — найсильніший м'яз шиї. Починається двома голівками від ручки грудини і грудинного кінця ключиці, прикріплюється до соскоподібного відростка скроневої і частково до потиличної кістки. Функція - тягне голову вниз чи назад і повертає в протилежний бік. При одночасовому скороченні обох м'язів нахиляється вперед голова і згинається шийна частина хребта.

Скроневий м'яз (m. temporalis) утворений трьома пучками, що сходяться разом й утворюють товстий сухожилок, який проходить під виличною дугою і кріпиться до вінцевого відростка нижньої щелепи. При двобічному скороченні скроневого м'яза нижня щелепа піднімається догори. Допоміжною функцією цього м'яза є відтягування нижньої щелепи трохи назад. Скроневий м'яз (m. temporalis) має віялоподібну форму, починається від лускової частини скроневої кістки трьома пучками: переднім, що має нахил уперед, середнім, що має майже вертикальний нахил, і заднім, волокна якого мають горизонтальний напрямок. Ці пучки сходяться разом й утворюють товстий сухожилок, який проходить під виличною дугою і кріпиться до вінцевого відростка нижньої щелепи. При двобічному скороченні скроневого м'яза нижня щелепа піднімається догори (основна функція). Допоміжною функцією цього м'яза є відтягування нижньої щелепи трохи назад при скороченні задніх пучків.

Від нижньої брижової артерії до лівого відділу ободової кишки відходять ліва ободова (a. colica sinistra), сигмоподібні (аа. sigmoideae) та верхня прямокишкова (a. rectalis superior) артерії. Ліва ободова артерія біля лівого згину ободової кишки ділиться на висхідну та низхідну гілки.

У верхній частині стегнової кістки розташована головка, нижче головки стегнової кістки розташована більш тонка шийка. Шийка стегнової кістки з'єднується з тілом під кутом. Зовні в місці їх з'єднання знаходяться виступи (великий і малий вертлюг).

Нижнє середостіння ділиться на переднє, заднє і середнє. У передньому (між тілом грудини і передньою стінкою перикарду) розташовані внутрішні грудні артерії, вени і білягрудинні лімфатичні судини. В середньому розташоване серце із своїми судинами. Заднє (між хребтом і задньою стінкою перикарду) містить грудну частину аорти, непарну і напівнепарну вени, нерви, стравохід, лімфатичні вузли. Аорта (aorta) розташована ліворуч від серединної стрілової (сагітальної) площини і складається із трьох частин: висхідна частина, дуга аорти і низхідна частина, яка у свою чергу поділяється на грудну і черевну частини. Грудна аорта розташована в задньому нижньому середостінні і прилягає до хребтового стовпа.

В довгастому мозку знаходиться частина ретикулярної формації, а також дихальний і серцево-судинний нервові центри і центри рефлексів чхання, кашлю, ковтання, гикання, блювання та смоктання.

Поверхневе пахвинне кільце (лат. anulus inguinalis superficialis) зовнішній отвір пахвинного каналу, розташований на його передній стінці (вихід з пахвинного каналу). Пахвинний канал (canalis inguinalis) має 2 кільця: поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis), обмежене бічною ніжкою (crus laterale) і присередньою ніжкою (crus mediale) апоневрозу зовнішнього косого м’яза живота, міжніжковими волокнами (fibrae intercrurales) і поверненою зв’язкою (ligamentum reflexum); глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus) являє собою заглибину в задній стінці каналу. Кільця пахвинного каналу є слабкими місцями передньої черевної стінки разом з білою лінією живота та пупковим кільцем, де можуть виходити грижі. Виявляється поверхневе пахвинне кільце, в апоневрозі зовнішнього косого м'яза живота, безпосередньо над гребенем лобкової кістки, 1 сантиметр вище і збоку від лобкового горбка.

Правий поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens dexter) починається від блукаючого нерва та віддає нижній гортанний нерв (n. laryngeus inferior) – іннервує всі м’язи гортані, крім m. cricothyroideus, слизову оболонку гортані нижче голосової щілини, а також щитоподібну та прищитоподібні залози, лімфатичні вузли шиї.

За шлунком розташована чепцева сумка (bursa omentalis) – щілиноподібна вузька порожнина, що розміщена у лобовій площині. Верхньою межею чепцевої сумки є хвостата частка печінки, а нижньою – задня пластинка великого чепця, що зрослася з брижею поперечної ободової кишки. Передню стінку чепцевої сумки утворюють задня стінка шлунка і малий чепець, а задню – пристінкова очеревина, що покриває аорту, нижню порожнисту вену, верхній кінець лівої нирки, ліву надниркову залозу і підшлункову залозу.

У другій фазі систоли шлуночків, фазі вигнання, скорочення міокарду шлуночків підвищило тиск у них до того рівня, що він вищий, ніж тиск у легеневому стовбурі і аорті. Кров відкачується з серця, відкриваючи легеневий і аортальний півмісяцеві клапани. Тиск, що створюється лівим шлуночком, буде значно більшим, ніж тиск, який генерує правий шлуночок, оскільки тиск що існує в аорті, набагато вищий. Проте обидва шлуночки прокачують однакову кількість крові.

Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum) повністю вкрита очеревиною, біля основи брижі її розміщене міжсигмоподібне заглиблення (recessus intersigmoideus). У зв'язку з тим, що іноді сигмоподібна ободова кишка має велику брижу, вона може зміщуватися вниз, догори, а найчастіше вправо, аж до сліпої та висхідної ободової кишок. Кишка на великому протязі стикається з великим сальником і з петлями тонких кишок, а іноді може бути зрощена з ними досить міцними спайками. Петлі сигмоподібної ободової кишки можуть стикатися з усіма органами черевної порожнини і малого таза, за винятком підшлункової залози.

В Ductus thoracicus можуть безпосередньо метастазувати пухлинні клітини грудного відділу стравоходу

Задня центральна звивина – поля за Бродманом – 1, 2, 3 – кірковий центр всіх видів шкірної та пропріоцептивної чутливості. Вона має такі особливості: 1. Проекція протилежної сторони тіла розміщена вниз головою. 2. Має місце соматотопічна організація для кожної частини тіла. 3. Поля шкірної чутливості неоднозначні за площею, так, проекційні поля для обличчя, губ, кистей рук займають найбільшу площу.

Є лише три артерії, що продовжують плечову артерію і надалі живлять шкіру, суглоби і м’язи: глибока артерія плеча (a. profunda brachii), верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) та нижня ліктьова артерія (a. collateralis ulnaris inferior). Плечова артерія (a. brachialis) продовжує пахвову артерію і розгалужується на судини, що живлять шкіру і м'язи плеча, плечовий і ліктьовий суглоби. Це: 1) глибока артерія плеча (a. profunda brachii) є найбільшою гілкою плечової артерії, що огинає плечову кістку ззаду і поставляє кров задній групі м'язів плеча і самої плечової кістки. Глибока артерія плеча переходить в променеву обхідну артерію (a. collateralis radialis), яка анастомозує з поворотною артерією (a. recurrens) від променевої артерії; 2) верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) вона забезпечує кров'ю ліктьовий м'яз, медіальну головку триголовий м'яза плеча і шкіру цій галузі; 3) нижня ліктьова колатеральних артерія (a. collateralis ulnaris inferior), що живить ліктьовий суглоб, м'язи плеча і частково передпліччя.

У таламусі розміщені всі (крім нюхового) чутливі підкіркові центри, тобто вся інформація (окрім нюхової), що прямує до кори головного мозку, обов’язково проходить через цей утвір. Нервові волокна нюхових клітин проходять крізь отвори решітчастої кістки в порожнину черепа до нюхових цибулин головного мозку. Звідси імпульси, що виникли в рецепторах, йдуть по нюховому тракту через стовбур головного мозку в кору великих півкуль, не зачіпаючи таламус, де здійснюється аналіз інформації і формуються відчуття того чи іншого запаху. Таламус - це парний утвір, що належить до проміжного мозку і який складається переважно із сірої речовини. Функція таламуса: в ньому розміщені всі (крім нюхового) чутливі підкіркові центри, тобто вся інформація (окрім нюхової),що прямує до кори головного мозку, обов’язково проходить через таламус. Нюховий аналізатор забезпечує здатність організму сприймати і розрізняти різноманітні запахи. Він здійснює аналіз газоподібних хімічних речовин зі складу повітря, що вдихується, та їжі. 
Аналізатор нюху складається з нюхових рецепторів, провідних шляхів і кіркового (центрального) відділу. Нюхові рецептори є первинними рецепторами, хемо-рецепторами. Це біполярні сенсорні клітини, тобто нейрони, які мають по два відростки – один периферичний, що сприймає ароматичне подразнення, другий – центральний, що йде до кори головного мозку.

Великий грудний м'яз (m. pectoralis major) - належить до трункопетальних м'язів. Це великий м'язовий пласт трикутної форми, який відходить від двох присередніх третин ключиці (ключична частина), капсули груднинно-ключичного суглоба, передньої поверхні груднини, хрящів II —VII ребер (груднинно-реброва частина) і верхньої ділянки піхви прямого м'яза живота (черевна частина).Звідси м'язові пучки, конвергуючи, прямують у бік і апоневротичним сухожилком прикріплюються до гребеня великого горбка плечової кістки. Функція: разі фіксації грудної клітки приводить, дещо згинає і пронує плече. При фіксованому плечі (руки на стегнах, опора на поруччя тощо) розширює грудну клітку (додаткова дихальна мускулатура). Іннервація: присередній і бічний грудні нерви плечового сплетення (CV — CVII).

Виносні лімфатичні судини від лімфатичних вузлів останнього етапу впадають в крупні лімфатичні судини або прямо в лімфатичні стовбури, а з них через відповідні лімфатичні протоки лімфа відтікає у систему верхньої порожнистої вени. Тільки стравохід є винятком, від середньої його частини лімфатичні судини впадають безпосередньо в грудну протоку, що лежить поруч, минаючи лімфатичні вузли. Топографічні відношення стравоходу: 1. У шийному відділі стравохід розміщений ззаду від трахеї.; зліва він дотикається до лівої загальної сонної артерії. 2. У грудному відділі стравохід межує з такими анатомічними утвореннями: спереду до рівня четвертого хребця він прилягає до задньої стінки трахеї, нижче – до дуги аорти, лівого бронха, задньої поверхні лівого передсердя. Ззаду стравохід від хребта відділений пухкою клітковиною, в якій проходять грудна протока, непарна вена, міжхребетні судини. Нижче кореня легень на задній стінці стравоходу лежить правий блукаючий нерв.Зліва на зовнішній поверхні стравоходу розміщена грудна протока і ліва загальна сонна артерія, нижче 8-9 хребця – низхідна аорта. Над діафрагмою стравохід покритий середостінною плеврою.Справа на рівні від 4-8 хребців стравохід прикритий правою середостінною плеврою, на рівні коренів легень відділений від плеври непарною веною.

Пластинка покрівлі (чотиригорбикова пластинка) – (lamina tecti) – це нервова пластинка з чотирьма горбками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбки, що розділені поздовжньою і поперечною борознами. Від горбиків відходять по одному пучку нервових волокон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбки сполучаються з бічними колінчистими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху.

Непарна щитоподібна артерія (a. thyroidea ima) — це артерія, що кровопостачає нижні полюси долей щитоподібної залози; непарна щитоподібна артерія може відгалужуватись від однієї з наступних судинних структур: дуги аорти, плечеголовного стовбуру або внутрішньої грудної артерії; в деяких випадках може відходити від аорти, правої загальної сонної артерії або підключичної артерії. Від точки відгалуження непарна щитоподібна артерія прямує до нижньої частини часток або перешийка щитоподібної залози.

В regio inguinalis dexter проектується купол сліпої кишки.

Ліктьовий нерв (n. ulnaris), з С8–Тh1, змішаний нерв, бере початок від присереднього пучка плечового сплетення і лягає у sulcus bicipitalis medialis. Приблизно на початку середньої третини плеча ліктьовий нерв зміщується присередніше від a. brachialis, проходить крізь septum intermusculare mediale і виходить на задню поверхню присереднього надвиростка плечової кістки, де він лежить в однойменній борозні поверхнево під шкірою і доступний для пальпації. На передпліччі ліктьовий нерв проходить у ліктьовій борозні і разом з однойменними артерією та венами йде до зап’ястка, де переходить у свою кінцеву долонну гілку.

В реброво-діафрагмовому закутку може накопичуватися рідина (гній, кров).

Альвеоли вистелені зсередини одношаровим плоским епітелієм, що лежить на тонкій базальній мембрані.

Уражений n. mentalis. Це чутливий нерв, який забезпечує відчуття передньої частини підборіддя та нижньої губи, а також губних ясен передніх зубів нижньої щелепи та премолярів. Це одна з гілок нижньощелепного відділу трійчастого нерва (V).

Права легеня має три частки: - верхню (lobus superior) з 3 сегментами, - середню (lobus medius) з 3 сегментами, - нижню (lobus inferior) - 5 сегментів; а ліва — дві: верхню (5) і нижню (5).

Кульшовий суглоб укріплений міцними внутрішньокапсульними та позакапсульними зв’язками. Внутрішньокапсульна зв’язка головки стегна (lig. capitis femoris), що вкрита синовіальною перетинкою, прикріплюється до ямки головки стегнової кістки і до кульшової кістки. У цій зв’язці проходить артерія, що кровопостачає головку стегнової кістки.

Артерії м’язового типу містять в середній оболонці гладкі міоцити. Це дозволяє артеріям регулювати приплив крові до органів і підтримувати нагнітання крові, що важливо для кровопостачання органів, розташованих на великій відстані від серця. Внутрішню оболонку стінки цих артерій утворюють ендотелій, що лежить на базальній мембрані, підендотеліальний шар і внутрішня еластична мембрана, проте в дрібних артеріях внутрішня еластична мембрана виражена слабо.

Епідуральні гематоми зустрічаються в 05-08% від усієї ЧМТ і характеризуються скупченням крові між внутрішньою поверхнею кісток черепа і твердою мозковою оболоною. Сама «улюблена» локалізація епідуральних гематом - скронева і суміжні з нею галузі. Її розвиток відбувається в місці додатка травмуючого агента (удар палицею, пляшкою, каменем або при падінні на нерухомий предмет), коли травмуються судини твердої мозкової оболонки кісткових уламків. Найчастіше страждає середня оболонна артерія і її гілки, рідше - вени і синуси.азрив стінки судини призводить до швидкого локального скупчення крові (зазвичай від 80 до 150 мл) в епідуральному просторі.

Передня i задня решiтчастi артерiї (aa. ethmoidales anterior et posterior) відходять від очної артерії (a. ophtalmica), що належить до системи внутрішньої сонної артерії. Передня i задня решiтчастi артерiї кровопостачають слизову оболонку, хрящову і кісткову тканину носової перегородки та слизову оболонку і тканини носової порожнини.

Нюховий аналізатор — орган нюху (organum olfactus) розташований у верхньому носовому ході, верхній носовій раковині (concha nasalis superior), в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки.

Верхній шийний вузол (ganglion cervicale superius) найбільший з усіх вузлів симпатичного стовбура (завдовжки до 2 см і більше), має веретеноподібну форму і розміщується спереду поперечних відростків ІІ–ІІІ шийних хребців позаду a. carotis interna. Від верхнього шийного вузла відходять: яремний нерв, внутрішній сонний нерв, зовнішні сонні нерви, гортанно-глоткові гілки, верхній шийний серцевий нерв.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини, утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової трубки язикові гілки (rr. linguales) — іннервують задню третину язикаглоткові гілки (rr. pharyngei

В низхідній частині дванадцятипалої кишки є велика кількість колових складок і також є поздовжня складка дванадцятипалої кишки.

Від задньої міжшлуночкової гілки перпендикулярно відходять гілки до правого шлуночка, а також короткі гілки до задньої третини міжшлуночкової перегородки, які анастомозують з подібними гілками, що відходять від передньої міжшлуночкової артерії лівої вінцевої артерії. Права вінцева артерія починається від правого синуса аорти. Найбільшою гілкою правої вінцевої артерії є задня міжшлуночкова гілка, що проходить по однойменній борозні серця у бік його верхівки. Гілки правої вінцевої артерії постачають кров'ю передню і задню стінки правого шлуночка, частково — задню стінку лівого шлуночка, праве передсердя, верхню половину міжпередсердної перегородки, синусний і АВ-вузли, а також задню частину міжшлуночкової перегородки та задній сосочковий м'яз.

Якщо казати про порушення функцій мозочка, треба пам’ятати правило 4А: - астазія, - астенія, - атонія, - атаксія. Мозочок (cerebellum) відповідає за координацію рухів, регуляцію рівноваги і м'язового тонусу. Мозочок відповідає за корекцію рухів, орієнтування у просторі, утворює зв’язки з окоруховими ядрами середнього мозку для орієнтування при переміщенні у просторі, регулює мовлення і рухи м’язів ротового апарату, забезпечує відчуття відстані до предметів.

При стресі симпато-адреналова система швидко реагує, сприяючи мобілізації механізмів адаптації та резистентності організму.

V. saphena parva - мала підшкірна вена ноги, починається на латерально, на дорсальній поверхні стопи, огинає знизу і ззаду латеральну кісточку і піднімається далі по задній поверхні гомілки.

Передня частка гіпофіза відповідає за ріст і розвиток завдяки соматотропному гормону. Відповідно з розвитком гіпофіза з двох різних зачатків в органі розрізняють дві частки - передню і задню. Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла (соматотропний гормон). При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ (акромегалія).

Поперечна пазуха (sinus transversus) - парна, знаходиться в поперечній борозні кісток черепа, розташовуючись вздовж заднього краю палатки мозочка. Вона проходить вздовж внутрішньої поверхні потиличної кістки.

Кришталик (lens) - це двовипукла лінза, що володіє оптичною силою до 15-18 діоптрій. Розташовується між райдужкою і скловидним тілом, утримується за допомогою циннових зв'язок. Кришталик здатний миттєво фокусуватися на предмети різної дальності. Еластичний, але з віком ця властивість зменшується. Як і рогівка, кришталик є частиною складної системи світлоприломлювального апарату ока, до якого також входять: рогівка, волога передньої камери і склоподібне тіло.

Пахвовий нерв (nervus axillaris) за функцією — змішаний. Утворившись, огинає хірургічну шийку плечової кістки і входить у внутрішню поверхню дельтоподібного м'яза. Іннервує цей м'яз, а також плечовий суглоб та шкіру передньобічної ділянки плеча.

Серединний нерв (n. medianus) іннервує глибокі м’язи переднього відділу передпліччя – особливо м’язи що беруть участь у згинанні кисті та пронації. Долонна гілка (r. palmaris) серединного нерва іннервує шкіру долонної поверхні кисті з променевого боку.

Піднижньощелепна залоза (glandula sublingualis) відкривається разом з великою під’язиковою протокою невеликим отвором на під’язиковому мясці поруч з вуздечкою язика. Піднижньощелепна залоза (glandula sublingualis) є складною розгалуженою трубчасто-альвеолярною залозою масою 13-16 г,має еліпсоїдну форму; виділяє серозно-слизовий секрет. Залоза розташована в ділянці піднижньощелепного трикутника; зовні залоза вкрита поверхневою пластинкою шийної фасції і шкірою; присередня поверхня прилягаєдо підязиково-язикового і шило-язикового мязів, верхня - до піднижньощелепної ямки на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи, нижня частина залози виходить з-під нижнього краю щелепи. Невеликий відросток залози спереду лежить на задньому краї щелепного-підязикового мяза.Звідси з залози виходить піднижньощелепна протока - протока Вартона, що проходить вперед і огинає задній край щелепно-підязикового мяза і проходить під слизовою оболонкою дна ротової порожнини вздовж внутрішньої поверхні підязикової залози. Протока відкривається разом з великою підязиковою протокою невеликим отвором на підязиковому мясці поруч з вуздечкою язика.

Клітини базального шару кубічні або призматичні, серед них є стовбурові клітини, що зберігають здатність до мітозу; саме завдяки поділу цих клітин популяція епітеліоцитів відновлюється.

При однобiчному пошкодженні спинного мозку з правого боку виникають паралiчi, розлади дотикової чутливостi з цього ж боку; з іншої сторони паралiчi вiдсутнi, але порушена больова та температурна чутливiсть.

Триголовий м’яз плеча (musculus triceps brachii) розташований у задній плечовій ділянці (regio brachii posterior), має довгу головку (caput longum), бічну головку (caput laterale) та присередню головку (caput mediale). Функція musculus triceps brachii: розгинає передпліччя (extensio antebrachii) в ліктьовому суглобі (articulatio cubiti), а довга головка (caput longum) розгинає плече в плечовому суглобі та приводить його до тулуба (extensio et adductio brachii).

Внаслідок цирозу печінки порушується притік до неї крові через портальну вену і виникає портальна гіпертензія. Від нижніх 1/3 стравоходу венозна кров відтікає у ліву шлункову вену, яка є притокою портальної. Таким чином, підвищується тиск і в стравохідних венах, що призводить до їх варикозного розширення. Можливий розрив стінок вен і кровотеча.

Стінка проксимального звивистого канальця нефрона утворена одним шаром високих кубічних клітин, що лежать на базальній мембрані. Апікальний полюс цих клітин містить щіткову облямівку, що утворена мікроворсинками, а базальний полюс – базальну посмугованість, що утворена впорядкованим розташуванням паличкоподібних мітохондрій перпендикулярно до базальної мембрани між глибокими інвагінаціями цитолеми базальної частини клітини.

Ligg. flava сприяють випрямленню хребетного стовпа і прямоходінню завдяки тому, що відповідають за пружність міжхребцевих дисків та зближення дисків.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Чутливі волокна починаються від чутливих вузлів, що у сфері яремного отвору, через який язикоглотковий нерв виходить із черепа, а рухові, як і блукаючий нерв, - від клітин подвійного ядра, що залягає в ромбовидній ямці.Чутливі нерви включають:барабанний нерв (лат.n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової трубкиязикові гілки (лат.rr. linguales) — іннервують задню третину язикаглоткові гілки (лат.rr. pharyngei) — прямують до слизової оболонки глоткигілки мигдалини (лат.rr. tonsillares) — підходять до слизової оболонки піднебінних мигдалин і дужок.Рухові нерви включають:гілку шилоглоткового м'язу (r. musculi stylopharyngei) — іннервують шилоглотковий м'яз;глоткові гілки (rr. pharyngei) — об'єднуючись з блукаючим нервом, направляються до м'язів глотки.

Ліктьовий нерв (nervus ulnaris) йде по медіальній двоголовій борозні,
 медіальний задній ліктьовій борозні, на ліктьовий борозні передпліччя, через 
ліктьовий канал зап'ястка на кисть; Іннервує передню групу м'язів передпліччя
(ліктьовий згинач зап'ястка, частково глибокий згинач пальців), м'язи кисті, шкіру долонної поверхні кисті (½ 4-го та 5-го пальців), шкіру тильної
поверхні кисті (5, 4 та ½ 3-го пальців).)

Друга гілка трійчастого нерва, верхньощелепний нерв (n. maxillaris)розходиться на кінцеві гілки, які іннервують шкіру нижньої повіки, бокової поверхні носа і верхньої губи.

Яєчник отримує артеріальну кров з двох джерел: від маткової і яєчникової артерій. Проте переважно кровопостачання яєчника здійснюється за рахунок маткової артерії, яка навіть в ділянці воріт яєчника має значно більший діаметр, ніж яєчникова артерія.

Ендокард утворений ендотелієм, й вкритий ззовні сполучною тканиною з гладенькими м'язовими волокнами. Тобто саме він відповідає за утворення клапанів та легкому потокові крові. Ендокард - внутрішній шар оболонки стінки серця; тонка оболонка, яка вистилає порожнину серця (його передсердя й шлуночки).

Середній носовий хід (meatus nasi medius) проходить між середньою і нижньою носовими раковинами. У середній носовий хід відкриваються передні і середні решітчасті комірки, отвір лобової пазухи за допомогою решітчастої лійки, верхньощелепна пазуха через верхньощелепний розтвір (foramen maxillaris).

На нижній поверхні кожної бічної частини потилочної кістки розташовується парний еліпсоїдної форми потиличний виросток (condylus occipitalis). Виростки своєю опуклою поверхнею зчленовуються з верхніми суглобовими поверхнями атланта.Через кожну бічну частину над виростком проходить капал під'язикового нерва (canalis nervi hypoglossi), у якому проходить під'язиковий нерв (XII черепний нерв). Відразу за потиличним виростком міститься виросткова ямка (fossa condylaris), на дні якої відкривається непостійний отвір - виростковий канал (canalis condylaris), у якому проходить виросткова випускна вена.

Стегновий нерв (n. femoralis) виходить з м'язової лакуни і в стегновому трикутнику лежить назовні від судин. Глибокі гілки стегнового нерва іннервують головки чотириголового м'яза і гребінець м'яз.Поверхневі гілки стегнового нерва, rr. cutanei anteriores, прободают широку фасцію через футляр кравецькій м'язи і йдуть до шкіри. Стегнові судини супроводжує лише одна, найдовша гілка стегнового нерва - n. saphenus.

Середнє вухо (auris media) - частина слухової системи ссавців, що розвинулася з кісток нижньої щелепи і забезпечує перетворення коливань повітря на коливання рідини, що наповнює внутрішнє вухо. Середнє вухо (барабанна порожнина) – це невелика заповнена повітрям і вистелена слизовою оболонкою порожнина у скроневій кістці. З одного боку вона обмежена барабанною перетинкою, а з іншого – кістковою стінкою із двома отворами: овальним та круглим вікном внутрішнього вуха.

У жінок при переході очеревини з сечового міхура на матку, з матки на пряму кишку утворюються заглибина прямокишково-маткова (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.

Через foramen rotundum проходить друга гілка трійчастого нерва, що забезпечує чутливість шкіри нижньої повіки, латеральної поверхні носа, верхньої губи. Верхньощелепний нерв (n. maxillaris) що відходить від трійчастого нерва проходить через круглий отвір.

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена пристінковою (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка. Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Клітини мозкового шару надниркових залоз виробляють катехоламіни, до яких відносіть гормони – адреналін та норадреналін. Ці гормони є частиною симпатичної автономної нервової системи і виробляються під дією стресу. Дія цих гормонів призводить до звуження кровоносних судин, збільшення сили та частоти серцевих скорочень, мобілізації енергетичних ресурсів.

У передньому гіпоталамусі є нейрони, активність яких чутлива до зміни температури, тож є своєрідним інтегративним центром терморегуляції. Гіпоталамус бере участь у регуляції вегетативних функцій організму, які відповідають за артеріальний тиск, проникність судин, теплорегуляцію та тепловіддачу, апетит, обмінні процеси, регуляцію сну та психічної діяльності. Багато структур ЦНС приймає участь в роботі «термостата» організму. У передньому гіпоталамусі є нейрони, активність яких чутлива до зміни температури. У гіпоталамусі розташовані центри спраги, голоду, центри, що регулюють температуру тіла, емоції і поведінку людини, сон і неспання і т. д. Гіпоталамус є важливим інтегративним центром вегетативних, соматичних та ендокринних функцій, який відповідає за реалізацію складних гомеостатичних реакцій і входить в ієрархічно організовану систему відділів головного мозку, які реалізують вісцеральні функції із забезпеченням гомеостазу. Також він є інтегративним центром терморегуляції.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Чутливі волокна починаються від чутливих вузлів, що у сфері яремного отвору, через який язикоглотковий нерв виходить із черепа, а рухові, як і блукаючий нерв, - від клітин подвійного ядра, що залягає в ромбовидній ямці.Чутливі нерви включають:барабанний нерв (лат.n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової труби язикові гілки (лат.rr. linguales) — іннервують задню третину язика глоткові гілки (лат.rr. pharyngei) — прямують до слизової оболонки глотки мигдаликові гілки (лат.rr. tonsillares) — підходять до слизової оболонки піднебінних мигдалин і дужок.Рухові нерви включають:гілку шилоглоткового м'язу (r. musculi stylopharyngei) — іннервують шилоглотковий м'яз; глоткові гілки (rr. pharyngei) — об'єднуючись з блукаючим нервом, направляються до м'язів глотки.

Відвідний нерв (n. abducens) - VI пара черепномозкових нервів, який іннервує бічний прямий м'яз (m. rectus lateralis), відповідає за відведення ока назовні.

Distantia spinarum - відстань між передньоверхніми остями клубових кісток. Тазомір притискають до зовнішніх країв передніх верхніх остей клубової кістки. Цей розмір зазвичай становить 25-26 см.

Печінково-дванадцятипала зв'язка (lig. hepatoduodenale) простягається від воріт печінки до верхньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки.

М'яке піднебіння (palatum molle) утворює задню третину піднебіння; складається з піднебінного апоневрозу, слизової оболонки, м'язів, містить слинні залози та лімфоїдну тканину. Піднебінний апоневроз прикріплюється до заднього краю горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Слизова оболонка є продовженням слизової оболонки твердого піднебіння і порожнини носа. Перша вкрита багатошаровим плоским епітелієм, який не роговіє, друга — псевдобагатошаровим війчастим епітелієм. Передня частина м'якого піднебіння розташована горизонтально, вона менш рухлива, задня — рухлива, у розслабленому стані звисає майже вертикально, утворюючи піднебінну завіску (velum palatinum). Задній край м'якого піднебіння обмежує зів, що веде до ротової частини глотки. По середній лінії цього краю звисає невеликий заокруглений відросток — піднебінний язичок (uvula palatina). Під слизовою оболонкою м'якого піднебіння, з боку порожнини рота, розташована велика кількість піднебінних слинних залоз (gll. раlatinae), основна маса яких міститься в бічних відділах піднебіння.

Надниркова залоза кровопостачається трьома артеріями: - верхня наднирникова артерія відходить від нижньої діафрагмової артерії, - середня – від стовбура черевної аорти, - нижня – від ниркової артерії.

Синтопія правої нирки: до її передньої поверхні прилягає печінка та правий згин ободової кишки, до присереднього краю нирки - низхідна частина дванадцятипалої кишки. На верхньому кінці правої нирки розташовується права надниркова залоза.

Гіпофіз (hypophysis, s. glandula pituitaria) знаходиться в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки і відділений від порожнини черепа відростком твердої оболонки головного мозку, утворюючим діафрагму сідла. Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла. При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ. Передня частка також стимулює діяльність інших залоз внутрішньої секреції: щитовидної, кори наднирника і статевих залоз. Задня частка підсилює роботу гладкої мускулатури судин, підвищуючи кров'яний тиск, і матки, а також впливає па реабсорбцію води в нирці.

Передня поздовжня зв'язка проходить по передній поверхні тіл хребців. Хребці скріплені між собою за допомогою зв’язок. Передня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale anterius) розташована по передній поверхні тіл хребців і дисків і простягається від передньої дуги атланта до тазової поверхні кряжів, де вплітається в окістя. Зв’язка прикріплюється до міжхребцевих дисків і країв тіл хребців, які виступають.

Висхідна ободова кишка (colon ascendens) розміщена вертикально в правій латеральній черевній ділянці і оточена очеревиною з трьох боків (мезоперитонеально), брижі не має.

Серединний нерв (n. medianus) відходить від медіального і латерального пучків двома корінцями, які охоплюють спереду a. axillaris, потім він йде в sulcus bicipitalis medialis разом з плечовою артерією. В ліктьовому згині нерв підходить під m. pronator teres і поверхневий згинач пальців і йде далі між останнім і m. flexor digitorum profundus, потім - в однойменній борозенці, sulcus medianus, посередині передпліччя на долоню.N. medianus виходить на долоню через canalis carpi разом з сухожиллями згиначів і ділиться на три гілки, nn. digitales palmares communes, які йдуть вздовж першого, другого і третього міжпястних проміжків під долонним апоневрозом у напрямку до пальців. Перша з них іннервує м'язи thenar, за винятком m. adductor pollicis і глибокої головки m. flexor pollicis brevis, які іннервуються ліктьовим нервом. Nn. digitales palmares communes в свою чергу діляться на сім nn. digitales palmares proprii, які йдуть до обох сторонах I-III пальців і до променевої стороні IV пальця. Від цих же гілок забезпечується і шкіра променевої боку долоні; пальцеві нерви іннервують також червоподібні м'язи.

Через lamina cribrosa os ethmoidale волокна нюхового нерва потрапляють в передню черепну ямку. Нюхові рецепторні клітини мають довгі центральні і короткі периферичні відростки. Центральні відростки — аксони — збираються у нюхові нитки (20-40). Вони проходять у череп крізь решітчасту кістку (os ethmoidale) до нюхової цибулини (другі нейроцити), після чого формується нюховий тракт.

Затульна борозна (sulcus obturatorius) є тільки на нижній поверхні верхньої гілки лобкової кістки.

Внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna) відходить від нижньої поверхні підключичної артерії (a. subclavia), проходить вперед уздовж внутрішньої поверхні хрящів І-VII ребер біля груднини.

Друга сигнальна система – це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку як реакція на слова й позначені ними поняття. Анатомічною основою другої сигнальної системи є мовно-руховий аналізатор, тісно пов’язаний із зоровим та слуховим аналізаторами. З 6-го місяця дитина шляхом наслідування вимовляє окремі склади (ма-ма та ін.), а потім пов’язує їх з предметами або діями (дай-дай та ін.). з 10-11 місяця з’являються реакції на самі слова (вже незалежно від ситуації та інтонації говорить). До кінця першого року з’являються перші слова.

Хвилинний об’єм кровотоку – обсяг крові, що проходить крізь поперечний переріз аорти і легеневого стовбура за хвилину. У дорослої людини хвилинний об’єм приблизно становить 5-7 літрів.

Реброва і середостінна частини плеври внизу переходить у діафрагмову частину плеври, що покриває м’язову і сухожильну частини діафрагми. Верхня частина пристінкової плеври утворює купол, в якому розташовується верхівка легені. Місця переходу частин пристінкової плеври один в одного називають плевральними закутками! (синусами); навіть при самому глибокому вдиху вони не заповнюються легенями. Реберно-діафрагмовий закуток розташовується між ребровою і діафрагмовою частинами плеври. В ділянці переходу реберної плеври в середостінну знаходяться вертикально орієнтовані реброво-середостінні закутки, між середостінною і діафрагмовою частинамиплеври – сагітально орієнтований діафрагмово-середостінний закуток. Між нутрощевою і пристінковою плеврою є вузька щілина – плевральна порожнина, в якій міститься 1-2 мл рідини, що забезпечує ковзання плевральних листків відносно один одного під час дихальних рухів і їх зчеплення. Площа серозного покриву плевральної порожнини близько 22 000 см2.

Сім'яни́й кана́тик (funiculus spermaticus) парний, округлої форми тяж завдовжки до 15-20 см, що проходить у чоловіків в пахвинному каналі, прямує з черевної порожнини до кожного яєчка.

Еритроцити, так само як інші форменні елементи крові, утворюються в кістковому мозку. Кістковий мозок – м'яка тканина, що міститься у внутрішніх порожнинах кісток. У дорослої людини це основний орган, що здійснює гемопоез – процес утворення клітин крові. Маса кісткового мозку становить 4% маси тіла, тобто близько 2,6 кг у дорослих.

Зовнішня яремна вена утворюється позаду вушної раковини, йде косо вниз та медіально, перетинає грудинно-ключично-соскоподібний м'яз, прямує до ділянки великої підключичної ямки, де впадає в кут між підключичною і внутрішньою яремною венами в венозному куті.

Передсердно-шлуночковий вузол (nodus atrioventricularis) або вузол Ашоффа-Тавари є водієм ритму серця або пейсмекером, який може генерувати велику частоту збуджень, ніж інші ділянки провідної системи. Вузол розташований у міжпередсердній перегородці в ділянці перегородкової стулки правого передсердно-шлуночкового клапана і побудований з провідних кардіоміоцитів другого типу – перехідних клітин. Від цього вузла імпульси збудження передаються на передсердно-шлуночковий пучок.

Малі бронхи мають дві оболонки: внутрішню слизову та зовнішню адвентиційну. Слизова оболонка має виражену м'язову пластинку, хрящі відсутні. Епітелій одношаровий, двохрядний, кубічний, війчастий. Наявні секретуючі клітини Клара та лімфоцити.

Однією з найбільших гілок зовнішньої сонної артерії є a. facialis, кінцева гілка якої - a. angularis у присередньому куті ока, яка анастомозує з a. dorsalis nasi; остання є гілкою a. ophthalmica, що відходить від carotis interna.

Причиною гострою анурії може стати наявність каменів в сечоводах, пошкодження сечоводів, що виникло в процесі лікування, пухлини, які здавлюють сечоводи, рубці, запальні інфільтрати. Сечовід – парний орган довжиною 25-З0 см, який лежить за очеревиною (ретроперитонеально) в позаочеревинному просторі (spatium extraperitoneale). У сечоводах (ureteres) розрізняють: черевну частину (pars abdominalis), тазову частину (pars pelvica), внутрішньостінкову частину (pars intramuralis). У жінок тазова частина проходить за яєчником, а потім огинає шийку матку і залягає між передньою стінкою піхви і сечовим міхуром.

Орієнтовні рефлекси середнього мозку будуються у чотиригорбковій пластинці – покрівлі середнього мозку – у відповідь на зорові й слухові подразнення. Від ядер покрівлі започатковується тектоспінальний шлях. У верхніх горбиках середнього мозку розташовані первинні зорові центри, активація яких впливає на зіничні рефлекси та рухи очних яблук; у нижніх – слухові центри, які є центром рефлекторних дуг слухових рефлексів (зокрема, повертання вушних раковин у напрямі дії звукового сигналу). Між верхніми і нижніми горбиками існують зв'язки. Саме ці центри реагують на дію зорових і слухових подразників таким чином, що рефлекторно відбувається повертання вушних раковин, очних яблук і голови у напрямку дії відповідних подразників. Поворот голови супроводжується перерозподілом тонусу м'язів тулуба і кінцівок і створенням постави, що характерна для сторожового рефлексу.

Пазухо-передсердний вузол (nodus sinuatrialis), або вузол Кіса – Флєка, розташований під епікардом правого передсердя між місцем впадіння верхньої порожнистої вени і основою правого вушка. Цій ділянці правого передсердя топографічно відповідає трикутник пазухо-передсердного вузла (trigonum nodi sinuatrialis). У центрі пазухо-передсердного вузла розміщені провідні кардіоміоцити першого типу – пейсмейкерні клітини (Р-клітини), або водії ритму. Пейсмейкерні клітини багатокутної форми з діаметром до 10 мкм, в них міститься невелика кількість міофібрил, Т-трубочки відсутні. Р-клітини здатні спонтанно генерувати (відбувається деполяризація їх клітинних мембран) приблизно 70 електричних імпульсів за хвилину і передавати ці імпульси збудження іншим типам провідних та скоротливих кардіоміоцитів, тому ці клітини називають водіями ритму. В умовах фізіологічної норми синоатріальний вузол викликає збудження, яке потім, завдяки провідній системі, послідовно охоплює передсердя і шлуночки. Тому він є водієм ритму серця або пейсмекером, який може генерувати велику частоту збуджень, ніж інші ділянки провідної системи. Найбільшою здатністю до автоматії володіє синоатріальний вузол. В умовах фізіологічної норми саме в ньому виникає збудження, яке потім, завдяки провідній системі, послідовно охоплює передсердя і шлуночки. Тому синоатріальний вузол називають водієм ритму серця або пейсмекером. Пейсмекер може генерувати велику частоту збуджень, ніж інші ділянки провідної системи. Він пригнічує автоматію інших волокон цієї системи. Лише при припиненні активності синоатріального вузла (через його пошкодження або блокади) через короткий час може проявитися активність нижчерозташованих ділянок провідної системи. Час від моменту припинення збудження в провідному осередку автоматії до моменту прояву автоматії нижчого вогнища називають передавтоматичною паузою. Її тривалість зазвичай знаходиться в межах 5-20 с. Чим вона коротше, тим краще для хворої людини.

Гладенька мускулатура (непосмугована м'язова тканина, гладенька м'язова тканина) — один із типів м'язової тканини, що складається із великих веретеноподібних клітин. Гладенька мускулатура розвивається із мезенхіми за рахунок розмноження та ущільнення її клітин. Гладенька м'язова тканина складається з дуже дрібних (до 500 мкм) видовжених клітин. Ядро таких міоцитів розташовується в центральній частині, а тонкі міофібрили тягнуться від одного кінця клітини до іншого. Гладенька м'язова тканина утворює стінки кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів (травного тракту, сечового міхура, матки). Вона забезпечує перистальтику кишечника, зміну серцевих судин, пологи, сечовипускання та інші життєво важливі процеси.

Епідуральна гематома є скупченням крові між твердою мозковою оболонкою і кістками черепа. A. meningea media кровопостачає тверду оболонку середньої черепної ямки, скроневу ділянку.

Середня мозкова артерія (a. cerebri media) гілка внутрішньої сонної артерії живить верхньобічні поверхні півкулі, а також лобову, тім'яну, скроневу частки.

Крило–піднебінна ямка (fossa pterygopalatina) має шість отворів, через які сполучається: - присередньо – з носовою порожниною (cavitas nasi) через клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum); - угорі та ззаду – із середньою черепною ямкою (fossa cranii media) через круглий отвір (foramen rotundum); - ззаду – із зовнішньою основою черепа (basis cranii externa) в ділянці рваного отвору (foramen lacerum) через крилоподібний канал (canalis pterygoideus); - унизу – з ротовою порожниною (cavitas oris) через великий піднебінний канал (canalis palatinus major); - допереду – через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) з очною ямкою (orbita); - збоку – з підскроневою ямкою (fossa infratemporalis).

Пучкова зона кори надниркових залоз виділяє помірні рівні кортизола, але можуть бути і спалахи підвищеного виділення у відповідь на адренокортикотропний гормон з передньої частки гіпофіза.

Верхній носовий хід (meatus nasi superior) проходить між верхньою і середньою носовими раковинами, він коротки і розташований у задній частині носової порожнини. У верхній носовий хід відкривається задні решітчасті комірки (cellulae ethmoidale posteriores), а в клино-решітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis),що розміщений над задньою ділянкою верхньої носової раковини, відкривється отвір клиноподібної пазухи(aperture sinus shpenoidalis).

Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. З слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів: 1) зовнішнього вуха, 2) середнього вуха, 3) внутрішнього вуха. Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.

Fissura orbitalis superior (I гілка n.ophtalmicus), foramen rotundum (II гілка n.maxillaris), foramen ovale (III гілка n.mandibularis).

Передній каво-кавальний анастомоз здійснюється через епігастральні вени. Венозна кров від нижньої порожнистої вени відтікає до → загальної клубової вени → зовнішньої клубової вени → та у нижню епігастральну вену, потім у верхню епігастральну вену → внутрішню плечоголовну вену → плечоголовну вену → та у верхню порожнисту вену.

Задні коріння містять аферентні (відцентрові) нервові волокна, що проводять чутливі імпульси від периферії, тобто від усіх тканин та органів тіла, в центральній нервовій системі. Задній корінець утворений волокнами чутливих (доцентрових) клітин, тіла яких розташовуються в спинномозкових вузлах. Через задні корінці збудження передається із периферії в спинний мозок. Це - чутливі корінці.

Синтопiя правої нирки: до передньої поверхні правої нирки прилягають печінка і правий (печінковий) згин ободової кишки, до її присереднього краю – низхідна частина дванадцятипалої кишки.

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) проходить вправо під праве вушко (auricula dextra), лягає в праву частину вінцевої борозни (sulcus coronarius) і прямує по задній міжшлуночковій борозні (sulcus interventricularis posterior), де анастомозує з гілкою лівої вінцевої артерії (a. coronaria sinistra). Від цієї артерії відходить задня міжшлуночкова гілка, що живить задню частину міжшлуночкової перегородки, а також задню стінку правого шлуночка та передсердя.

М'язово-шкірний нерв (n. muscutaneus) розміщений вздовж латерального краю плеча; він іннервує м'язи-згиначі плеча і передпліччя (двоголовий м'яз і плечовий м'яз), а також ліктьовий суглоб. На передпліччі він спускається у вигляді шкірного нерва, який іннервує шкіру передньолатеральної поверхні передпліччя)

Glandula pinealis - ендокринна залоза нейрогенної групи, представлена ​​невеликим шишкоподібним тілом сірувато-червонуватого кольору, розташованим в ділянці чотиригорбкового тіло середнього мозку. Кожна часточка складається з двох видів клітин - нейросекреторних пінеалоцитів - полігональних клітин з відростками, локалізованих центрально, та гліоцитів (астроцитів) - на периферії. Продукує мелатонін, серотонін, адреногломерулотропін, діметілтріптамін. Часто шишкоподібну залозу називають ЕПІФІЗОМ, що є не термінологічним.

Селезінка, lien (грец. splen) розташована в лівому підребер’ї на рівні від IX до XI ребра, довжина її спрямована зверху вниз і назовні і трохи вперед майже паралельно нижніх ребер в їх задніх відділах.