Між піднебінними дужками з кожного боку в мигдаликовій ямці знаходиться піднебінний мигдалик (tonsilla palatina) Піднебінний мигдалик є скупченням лімфоїдної тканини, овальної форми, займає нижню частину мигдаликової ямки. Ззаду від піднебінного мигдалика, на відстані 1 - 1,5 см розташована внутрішня сонна артерія, що слід враховувати під час оперативних утручань.

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Стінка матки складається з трьох основних шарів: 1.Зовнішній (perimetrium) - Це вісцеральна очеревина, зрощена з маткою і утворює її серозну оболонку (tunica serosa) 2. Середній (myometrium) - Це м'язова оболонка, (tunica muscularis). М'язова оболонка, яка становить головну частину стінки, складається з неісчерченних волокон, що переплітаються між собою в різних напрямках. 3. Внутрішній (endometrium) - Це слизова оболонка (tunica mucosa) Вкрита миготливим епітелієм і не має складок слизова оболонка тіла матки забезпечена простими трубчастими залозами (glandulae uterinae) Які проникають до м'язового шару.У більш товстої слизовій оболонці шийки, крім трубчастих залоз, знаходяться слизові залози g11.cervicales.

Неперфорований відхідник - виникає внаслідок порушення процесу формування прямої кишки

Ободова кишка (colon) є безпосереднім продовженням сліпої кишки, у вигляді обідка вона облямовує петлі тонкої кишки. У людини розрізняють висхідну, поперечну, низхідну і сигмоподібну ободову кишку.Висхідна ободова кишка (colon ascendens) близько 20 см завдовжки піднімається догори, досягає нижньої поверхні правої частки печінки і повертає ліворуч, утворюючи при цьому правий згин ободової кишки (flexura coli dextra).Поперечна ободова кишка (colon transversum) (найдовша — 50—120 см) є продовженням попередньої, проходить справа наліво. Біля нижнього кінця селезінки ця кишка утворює другий, або лівий, згин ободової кишки (flexura colisinistra).Низхідна ободова кишка (colon descendens) близько 22 см завдовжки, почавшись від лівого згину поперечної ободової кишки, спускається донизу і на рівні найвищої точки клубового гребеня без помітної межі переходить у сигмоподібну ободову кишку. Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum) близько 20 см завдовжки розташована в лівій частині порожнини великого таза, зігнута, продовжується зверху донизу і ззовні всередину аж до мису крижової кістки, де вона найчастіше під кутом переходить у пряму кишку.Проекція ободової кишки на передню стінку живота: висхідна — на праву бічну ділянку, поперечна — на пупкову ділянку, низхідна — на ліву бічну ділянку, сигмоподібна — на нижню частину лівої бічної та на ліву пахвинну ділянку, а в разі значного наповнення — на ліву частину пупкової ділянки.

Правий головний бронх ширший від лівого і за напрямком являє собою майже продовження трахеї. Він складається з 6-8 хрящових півкілець. Лівий головний бронх довший та вужчий і відходить під більшим кутом від трахеї, ніж правий.. Він складається з 9-12 хрящових півкілець.Тому сторонні тіла, особливо у дітей, частіше попадають у правий головний бронх.

Клиновиднапазуха (Sinus sphenoidalis) - парна, розташована в тілі клиновидної кістки. Величина пазух вельми варіабельна (3-4 см3). Кожна пазуха має 4 стінки. Міжпазухова перегородка розмежовує пазухи на дві відокремлені порожнини, кожна з яких має своє вивідний отвір, що веде до загального носового ходу.Таке розташування сприяє відтоку виділень з неї в носоглотку. Нижня стінка пазухи частково складає звід носоглотки, а частково дах порожнини носа. Ця стінка зазвичай складається з губчастої тканини і має значну товщину. Верхня стінка представлена нижньою поверхнею турецького сідла, до цієї стінці зверху прилягає гіпофіз і частина лобової частки головного мозку з нюховими звивинами. Задня стінка найбільш товста і переходить в базилярну частина потиличної кістки. Латеральна стінка найчастіше тонка (1-2 мм), межує внутрішня сонна артерія і печеристі синуси, тут проходять окоруховий нерв, перша гілка трійчастого, блокового і відвідного нервів.

Малий чепець, або малий сальник (omentum minus) – це дуплікатура очеревини, яка утворюється з печінково-шлункової зв’язки (lig. hepatogastricum), печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale), печінково-діафрагмової зв’язки (lig. hepatophrenicum) та печінково-стравохідної зв’язки (lig. hepatoesophageale). Між листками сальника печінково -дванадцятипалокишкової зв’язки справа наліво проходять: спільна жовчна протока, ворітна печінкова вена і власна печінкова артерія.

Кровотворення розпочинається із гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) або гемоцитобластів. В організмі людини таких клітин дуже мало, зазвичай менше ніж одна ГСК на 5×104 клітин кісткового мозку. Стовбурові клітини мають дві основні властивості: здатність диференціюватись у інші типи клітин та здатність підтримувати власну популяцію на сталому рівні; ці клітини розташовуються в червоному кістковому мозку, в епіфізах довгих та плоских кістках.

Надниркові залози складаються з кіркової і мозкової речовини. Кіркова речовина має трабекулярний тип будови. Вона складається з трьох зон: дугової, пучкової і сітчастої. Мозкова речовина складається з видозмінених симпатичних нейронів – епінефроцитів і норепінефроцитів.

Окситоцин це – найперший гормон, що змогли штучно синтезувати. Ученого, що зробив це відкриття, нагородили Нобелівською премією. Дю Виньо Винсент вчений-хімік з Америки досліджував будову окситоцина в 1953 р., а синтезував його поза живим організмом у штучних умовах – через рік. Раніше застосовували окситоцин синтезований від тварин, а на сьогоднішній день у медицині застосовують тільки синтетичний гормон.

Підборідно-язиковий м'яз (musculus genioglossus) починається від підборідної ості, віялоподібне розходиться серед інших м'язів язика і прикріплюється до апоневроза язика біля його кінчика. Функція: висуває язик уперед, а при односторонньому скороченні відхиляє його у той самий бік.

Закладка щитоподібної залози на І-му місяці розвитку - це епітеліальний тяж, що має порожнину і називається щито-язиковою протокою (ductus thyreoglossus).

Ентодермальні залози- похідні зябрового апарату (бранхіогенні залози) – щитоподібна, прищитоподібні залози, загруднинна залоза (тимус).

Вовча паща виникає в період ембріонального розвитку в результаті неповного зрощування структур ротової порожнини. З вовчою пащою у світі народжується 0,1% новонароджених.

Найбільшою є перша зяброва дуга, яка називається нижньощелепною. З неї утворюється зачатки верхньої і нижньої щелеп, а також молоточок і коваделко слухових кісточок.

Трубні мигдалики (п'ята і шоста мигдалини) розташовуються біля глоткового отвору слухової (євстахієвої) труби.

Черпакувато-надгортанною м'яз (m. aryepiglotticus), який звужує вхід у гортань і відтягує назад і донизу надгортанний хрящ, тим самим закриваючи вхід у гортань при акті ковтання. Починається на м'язовому відростку черпакуватого хряща, а місце кріплення - на верхівці черпакуватого хряща з протилежного боку, звідки направляється вперед і вплітається в бічні краї надгортанного хряща. На задній поверхні черпакуватого хряща м'язи обох сторін перехрещуються. Вхід в гортань обмежують черпакувато-надгортанні складки, утворені м'язом і покриває її слизовою оболонкою

На верхівках під'язикового сосочка відкриваються під'язикові та піднижньощелепні протоки слинних залоз.

Велико-криловий хящ (cartilage alaris major) є парним, він дугоподібно зігнутий і оточує ніздрю збоку, попереду та присередньо. Великі крилові хрящі мають 2 ніжки: бічну, що разом із малими криловими хрящами формує крила носа, і серединну, що утворює зовнішній відділ носової перегородки.

Вертикальний м’яз язика розташований переважно в бічних відділах язика. Починаються від апоневрозу спинки язика, проходять вертикально між пучками підборідно-язикового м’яза, і прикріплюється до апоневроза на нижній поверхні язика. Функція: сплощує і видовжує язик, утворює на його спинці поздовжній жолоб.

Із привушної залози виходить привушна протока, що лежить на 1-2 см нижче від виличної дуги і біля переднього краю жувального м'яза загинається, пронизує щічний м'яз і відкривається на слизовій оболонці щоки в присінок рота проти верхнього другого великого кутнього зуба.

На нижній щелепі перші постійні бічні різці змінюються приблизно з 9-10 років,

Під'язиково-язиковий (m.hyoglossus) -плоский, розташований збоку від підборідно-язикового мяза. Починається від верхнього краю тіла і великого рога під’язикової кістки, його пучки прямують вверх і вперед, проходять між пучками шило-язикового, нижнього поздовжнього і вертикального м’язів, досягають апоневрозу. Прикріплюються до бічної ділянки кореня язика. Функція: тягне корінь язика вниз і назад, сплощує його.

Спільний носовий хід – це простір у вигляді вузької сагітальної щілини, який знаходиться міжраковинами і кістковою перегородкою носа. Він сполучається з порожниною рота через різцевий канал.

Коловий шар, в сечовому міхурі є найбільш розвинутий, в ділянці внутрішнього вічка сечівника, утворює внутрішній м’яз–замикач сечівника (m. sphincter urethrae internus), який є мимовільним.

В основі будови щитовидної залози знаходяться спеціальні структурні елементи - фолікули. Це об'ємні округлі утворення, по периметру яких щільно один до одного розташовані клітини залози. Усередині фолікула знаходиться гелевидна речовина - колоїд. У неї переважно і містяться виробляючими клітинами гормони. Щитовидній залозі людини міститься близько 30 млн. фолікулів. Фолікули зовсім не відокремлені між собою. Вони об'єднані у функціональні групи. Такі сукупності фолікулів називають тиреон.

Артрезія відхідника -природжена відсутність анального отвору, на місці якого визначається маленька заглибина шкіри або виступ у вигляді рубця. В деяких випадках існує горбик, який немовби є продовженням raphe scroti. Шкіра на цьому місці може бути на скільки стоншена, що крізь неї просвічує меконій

М’язи язика розвиваються із міотомів потиличних сомітів, клітини яких мігрують допереду в ділянку язика.

М’язово–трубний канал (canalis musculotubarius) перегородкою м’язово–трубного каналу (septum canalis musculotubarii) поділений на (верхній) півканал м’яза–натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) і (нижній) півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae; semicanalis tubae auditoriae). Він:-починається на межі між лусковою частиною (pars squamosa) та переднім краєм кам’янистої частини (margo anterior partis petrosae); - закінчується у барабанній порожнині (cavitas tympanica).

У середньому носовому ході відкриваються вузькими отворами верхньощелепна пазуха, передні і середні комірки решітчастої кістки, лобова пазуха. Ці отвори містяться під середньою носовою раковиною у півмісяцевому розтворі. У верхній носовий хід відкриваються задні клітини решітчастого лабіринту. Над заднім кінцем верхньої носової раковини відкривається клиноподібна пазуха. Під нижньою носовою раковиною спереду на 1,5 — 2 см від її переднього кінця відкривається отвір носо-сльозової протоки.)

На цю аномалію припадає 30% від усіх аномалій прикусу. Розрізняють такі види прогенії: 1). Хибна прогения - розміри щелеп при ній не змінені. а) фронтальна; б) примушена. 2). Справжня прогения - змінені розміри однієї або відразу двох щелеп.