Окситоцин це – найперший гормон, що змогли штучно синтезувати. Ученого, що зробив це відкриття, нагородили Нобелівською премією. Дю Виньо Винсент вчений-хімік з Америки досліджував будову окситоцина в 1953 р., а синтезував його поза живим організмом у штучних умовах – через рік. Раніше застосовували окситоцин синтезований від тварин, а на сьогоднішній день у медицині застосовують тільки синтетичний гормон.

Хрящ носової перегородки має вигляд неправильної чотирикутної пластинки, що розташовна вертикально.Поділяє порожнину носа на дві майже симетричні половини. Через парні отвори (ніздрі) передній відділ носа сполучається з зовнішнім середовищем, отвори заднього відділу (хоани) ведуть у носоглотку.)

На нижній щелепі перші постійні бічні різці змінюються приблизно з 9-10 років,

У шлунку виділяють 4 частини: 1) кардіальна (сardia); 2) дно шлунка (fundus gastricus); 3) тіло шлунка (corpus gastricus); 4) воротарна частина (pars pylorica): - antrum pyloricum, - canalis pyloricus, - pylorus, - ostium pyloricum.

В-лімфоцити— це один із видів лімфоцитів, що здійснюють специфічну гуморальну імунну відповідь. Основною функцією цих клітин є синтез антитіл та презентування антигенівТ-клітинам.В-лімфоцити диференціюються в кістковому мозку, є попередниками плазмоцитів - антітелопродуцентов.

Тверде піднебіння - це кісткове піднебіння вкрите слизовою оболонкою. Підслизова основа тут відсутня.

Інтерстиційні клітини (ІК) нирок, мають мезенхімного походження, розташовуються в стромі мозкових пірамід у горизонтальному напрямку, від їх витягнутого тіла відходять відростки, деякі з них обплітають канальці петлі нефрона, а інші кровоносні капіляри. Ці клітини беруть участь у роботі противоточно - розмножувальної системи і знижує кров'яний тиск.

Неперфорований відхідник - виникає внаслідок порушення процесу формування прямої кишки

У разі зниження або повного виключення функції прищитоподібних залоз (наприклад, якщо помилково видалити їх під час операції на щитоподібній залозі) розвивається тетанія. Тетанія - судомні напади, обумовлені порушенням обміну кальцію в організмі.

На цю аномалію припадає 30% від усіх аномалій прикусу. Розрізняють такі види прогенії: 1). Хибна прогения - розміри щелеп при ній не змінені. а) фронтальна; б) примушена. 2). Справжня прогения - змінені розміри однієї або відразу двох щелеп.

Стінка сім'яного міхурця утво­рена трьома оболонками: слизо­вою, м'язовою та адвентиційною. Слизова оболонка вистелена багаторядним циліндричним епі­телієм, утворює численні склад­ки. Власна пластинка слизової оболонки – збагачена еластич­ними волокнами сполучна тка­нина, в якій містяться кінцеві відділи слизових альвеолярних залоз. М'язова оболонка утво­рена пучками гладких міоцитів, які йдуть у двох взаємно перпендикулярних напрямах: внутріш­ньому циркулярному і зовніш­ньому поздовжньому. Адвентиційна оболонка сім'яного міхур­ця побудована зі збагаченої еластичними волокнами щіль­ної волокнистої сполучної тка­нини.

Порожня та клубова кишки (jejunum et ileum) вкриті очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально) і мають брижу тонкої кишки (mesenterium) — дуплікатуру очеревини (peritoneum), в якій міститься жирова клітковина та лімфатичні вузли, а також проходять судини і нерви, що живлять тонку кишку.

Вертикальний м’яз язика розташований переважно в бічних відділах язика. Починаються від апоневрозу спинки язика, проходять вертикально між пучками підборідно-язикового м’яза, і прикріплюється до апоневроза на нижній поверхні язика. Функція: сплощує і видовжує язик, утворює на його спинці поздовжній жолоб.

Ободова кишка (colon) є безпосереднім продовженням сліпої кишки, у вигляді обідка вона облямовує петлі тонкої кишки. У людини розрізняють висхідну, поперечну, низхідну і сигмоподібну ободову кишку.Висхідна ободова кишка (colon ascendens) близько 20 см завдовжки піднімається догори, досягає нижньої поверхні правої частки печінки і повертає ліворуч, утворюючи при цьому правий згин ободової кишки (flexura coli dextra).Поперечна ободова кишка (colon transversum) (найдовша — 50—120 см) є продовженням попередньої, проходить справа наліво. Біля нижнього кінця селезінки ця кишка утворює другий, або лівий, згин ободової кишки (flexura colisinistra).Низхідна ободова кишка (colon descendens) близько 22 см завдовжки, почавшись від лівого згину поперечної ободової кишки, спускається донизу і на рівні найвищої точки клубового гребеня без помітної межі переходить у сигмоподібну ободову кишку. Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum) близько 20 см завдовжки розташована в лівій частині порожнини великого таза, зігнута, продовжується зверху донизу і ззовні всередину аж до мису крижової кістки, де вона найчастіше під кутом переходить у пряму кишку.Проекція ободової кишки на передню стінку живота: висхідна — на праву бічну ділянку, поперечна — на пупкову ділянку, низхідна — на ліву бічну ділянку, сигмоподібна — на нижню частину лівої бічної та на ліву пахвинну ділянку, а в разі значного наповнення — на ліву частину пупкової ділянки.

Заочеревинний простір (spatium retroperitoneale) — анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревинита внутрішньоочеревинної фасцією та розташована між діафрагмою та малим тазом та заповнена жировою клітковиною, у якій знаходяться заочеревинні органи: нирки з наднирковими і сечоводами, великі судини (черевна аорта, нижня порожниста вена і ін), лімфатичні вузли, симпатичні ганглії.

М’язи язика розвиваються із міотомів потиличних сомітів, клітини яких мігрують допереду в ділянку язика.

Ентодермальні залози- похідні зябрового апарату (бранхіогенні залози) – щитоподібна, прищитоподібні залози, загруднинна залоза (тимус).

Артрезія відхідника -природжена відсутність анального отвору, на місці якого визначається маленька заглибина шкіри або виступ у вигляді рубця. В деяких випадках існує горбик, який немовби є продовженням raphe scroti. Шкіра на цьому місці може бути на скільки стоншена, що крізь неї просвічує меконій

Спільний носовий хід – це простір у вигляді вузької сагітальної щілини, який знаходиться міжраковинами і кістковою перегородкою носа. Він сполучається з порожниною рота через різцевий канал.

Під'язиково-язиковий (m.hyoglossus) -плоский, розташований збоку від підборідно-язикового мяза. Починається від верхнього краю тіла і великого рога під’язикової кістки, його пучки прямують вверх і вперед, проходять між пучками шило-язикового, нижнього поздовжнього і вертикального м’язів, досягають апоневрозу. Прикріплюються до бічної ділянки кореня язика. Функція: тягне корінь язика вниз і назад, сплощує його.

Вовча паща виникає в період ембріонального розвитку в результаті неповного зрощування структур ротової порожнини. З вовчою пащою у світі народжується 0,1% новонароджених.

Червона пульпа - займає простір між білою пульпою і сполучнотканинними трабекулами. Вона складається з формених елементів крові, які розміщені серед ретикулярної строми. червона пульпа включає в себе:-венозні синуси — є початком венозної системи селезінки. На поверхні їх стінки залягають ретикулярні волокна. При вході в синус і в місці їх переходу у вени, присутні сфінктери, які допомагають крові вільно проходити по синусах у вени. Скорочення венозного сфінктера призводить до скупчення крові в синусі;-селезінкові (пульпарні) тяжі — це ділянки червоної пульпи селезінки, які локалізовані між венозними синусами. У їх складі багато лімфоцитів, які перетворюються у плазматичні клітини та макрофагів. які здійснюють фагоцитоз старих та пошкоджених еритроцитів і беруть участь в обміні заліза в організмі. Внаслідок розщеплення гемоглобіну еритроцитів утворюється білірубін і трансферин, які виділяються в кров'яне русло.

Прищитоподібна залоза (glandula parathyroidea) — периферійний орган ендокринної системи, що розташований на задній поверхні кожного з полюсів щитоподібної залози під спільною сполучнотканинною капсулою. Паренхіма паращитоподібних залоз представлена різної форми епітеліальними тяжами (трабекулами) та скупченнями клітин — паратироцитів, між якими розташовані гемокапіляри.

Черпакувато-надгортанною м'яз (m. aryepiglotticus), який звужує вхід у гортань і відтягує назад і донизу надгортанний хрящ, тим самим закриваючи вхід у гортань при акті ковтання. Починається на м'язовому відростку черпакуватого хряща, а місце кріплення - на верхівці черпакуватого хряща з протилежного боку, звідки направляється вперед і вплітається в бічні краї надгортанного хряща. На задній поверхні черпакуватого хряща м'язи обох сторін перехрещуються. Вхід в гортань обмежують черпакувато-надгортанні складки, утворені м'язом і покриває її слизовою оболонкою

Коловий шар, в сечовому міхурі є найбільш розвинутий, в ділянці внутрішнього вічка сечівника, утворює внутрішній м’яз–замикач сечівника (m. sphincter urethrae internus), який є мимовільним.

Кровотворення розпочинається із гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) або гемоцитобластів. В організмі людини таких клітин дуже мало, зазвичай менше ніж одна ГСК на 5×104 клітин кісткового мозку. Стовбурові клітини мають дві основні властивості: здатність диференціюватись у інші типи клітин та здатність підтримувати власну популяцію на сталому рівні; ці клітини розташовуються в червоному кістковому мозку, в епіфізах довгих та плоских кістках.

Щитоподібна залоза розвивається із середнього вироста вентральної стінки первинної глотки дозаду від непарного зачатка язика, так що ембріологічно вона являє собою частину травного каналу. Сліпий отвір язика вказує на місце виросту щитоподібної залози.

Позаду від зубних комірок третіх великих кутніх зубів (alveoli dentales dentium molarium tertiorum) біля основи переднього краю гілки нижньої щелепи (margo anterior rami mandibulae) розташований замолярний трикутник (trigonum retromolare), а в ньому – замолярна ямка (fossa retromolaris).

Правий головний бронх ширший від лівого і за напрямком являє собою майже продовження трахеї. Він складається з 6-8 хрящових півкілець. Лівий головний бронх довший та вужчий і відходить під більшим кутом від трахеї, ніж правий.. Він складається з 9-12 хрящових півкілець.Тому сторонні тіла, особливо у дітей, частіше попадають у правий головний бронх.

Стінка матки складається з трьох основних шарів: 1.Зовнішній (perimetrium) - Це вісцеральна очеревина, зрощена з маткою і утворює її серозну оболонку (tunica serosa) 2. Середній (myometrium) - Це м'язова оболонка, (tunica muscularis). М'язова оболонка, яка становить головну частину стінки, складається з неісчерченних волокон, що переплітаються між собою в різних напрямках. 3. Внутрішній (endometrium) - Це слизова оболонка (tunica mucosa) Вкрита миготливим епітелієм і не має складок слизова оболонка тіла матки забезпечена простими трубчастими залозами (glandulae uterinae) Які проникають до м'язового шару.У більш товстої слизовій оболонці шийки, крім трубчастих залоз, знаходяться слизові залози g11.cervicales.