Сучасна анатомічна номенклатура ґрунтується на принципах системності, логічної ієрархії та морфологічної обґрунтованості. Терміни для позначення органів, тканин, систем органів і анатомічних утворень дорослого організму людини насамперед базуються на їхніх структурних характеристиках: формі, розмірах, положенні, взаєморозташуванні та морфологічних особливостях. Завдяки цьому кожний термін відображає певні об’єктивні анатомічні ознаки та займає визначене місце в загальній класифікаційній системі.

Водночас при формуванні анатомічної термінології враховуються результати досліджень суміжних галузей біології та медицини, зокрема фізіології, біохімії, молекулярної біології, генетики, ембріології та порівняльної анатомії. Однак ці характеристики не є визначальними для найменування структур. Функціональна роль органа, особливості його біохімічної активності, рівень експресії генів, етапи ембріонального розвитку або еволюційне походження можуть доповнювати знання про анатомічний об’єкт, але не становлять основи його термінологічного визначення. Таким чином, анатомічна термінологія зберігає свою головну мету — забезпечення точного, об’єктивного та універсального опису морфологічної організації людського тіла.

Крім того, міжнародна анатомічна термінологія виконує важливу освітню та науково-методичну функцію. Вона є базою для вивчення клінічних дисциплін, створення медичної документації, підготовки підручників, атласів і цифрових баз даних. Її застосування забезпечує взаємозв’язок між фундаментальними анатомічними дослідженнями та практичною медициною, дозволяючи лікарям, науковцям і студентам використовувати спільний професійний понятійний апарат незалежно від мови спілкування чи країни навчання.