Кровотворення розпочинається із гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) або гемоцитобластів. В організмі людини таких клітин дуже мало, зазвичай менше ніж одна ГСК на 5×104 клітин кісткового мозку. Стовбурові клітини мають дві основні властивості: здатність диференціюватись у інші типи клітин та здатність підтримувати власну популяцію на сталому рівні; ці клітини розташовуються в червоному кістковому мозку, в епіфізах довгих та плоских кістках.

У середньому носовому ході відкриваються вузькими отворами верхньощелепна пазуха, передні і середні комірки решітчастої кістки, лобова пазуха. Ці отвори містяться під середньою носовою раковиною у півмісяцевому розтворі. У верхній носовий хід відкриваються задні клітини решітчастого лабіринту. Над заднім кінцем верхньої носової раковини відкривається клиноподібна пазуха. Під нижньою носовою раковиною спереду на 1,5 — 2 см від її переднього кінця відкривається отвір носо-сльозової протоки.)

Pars membranacea- перетинчаста частина, являє собою ділянку сечівника на протязі від верхівки передміхурової залози до bulbus penis; довжина її близько 1 см. Таким чином, цей відділ каналу є найбільш коротким і в той же час найбільш вузьким з усіх трьох. Він лежить ззаду і донизу від lig. arcuatum pubis, пронизуючи на своєму шляху diaphragma urogenital з її верхньої та нижньої фасції; нижній кінець перетинкової частини на місці прориву нижньої фасції являє собою самий вузький і найменш розтяжний ділянку каналу, що необхідно враховувати при введенні катетера, щоб не прорвати канал. Перетинчаста частина сечівника оточена м'язовими пучками довільного сфінктера, m. sphincter utethrae.

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Трубні мигдалики (п'ята і шоста мигдалини) розташовуються біля глоткового отвору слухової (євстахієвої) труби.

Ентодермальні залози- похідні зябрового апарату (бранхіогенні залози) – щитоподібна, прищитоподібні залози, загруднинна залоза (тимус).

Прищитоподібна залоза (glandula parathyroidea) — периферійний орган ендокринної системи, що розташований на задній поверхні кожного з полюсів щитоподібної залози під спільною сполучнотканинною капсулою. Паренхіма паращитоподібних залоз представлена різної форми епітеліальними тяжами (трабекулами) та скупченнями клітин — паратироцитів, між якими розташовані гемокапіляри.

Найбільшим парним закуток реброво-діафрагмовий закуток (recessus costodiaphragmaticus), обмежований нижніми краями ребрової та діафрагмової частин пристінкової плеври. По середній пахвовій лінії він має найбільшу глибину (до 9 см) від VIII до X ребер. Реброво-діафрагмовий закуток не заповнюється легеневою тканиною навіть при глибокому вдиху. Він є місцем накопичення ексудату чи крові і тому використовується для плевральної пункції.

Коловий шар, в сечовому міхурі є найбільш розвинутий, в ділянці внутрішнього вічка сечівника, утворює внутрішній м’яз–замикач сечівника (m. sphincter urethrae internus), який є мимовільним.

Щитоподібна залоза розвивається із середнього вироста вентральної стінки первинної глотки дозаду від непарного зачатка язика, так що ембріологічно вона являє собою частину травного каналу. Сліпий отвір язика вказує на місце виросту щитоподібної залози.

Заднє середостіння, (Mediastinum posterius) обмежено спереду біфуркацією трахеї, бронхоперікардіальною мембраною і задньою стінкою перикарду, ззаду - тілами IV-XII грудних хребців, покритих предньохребетною фасцією. У задньому середостінні розташовані низхідна аорта і стравохід, непарна і полунепарна вени, симпатичні стовбури, нутрощеві нерви, блукаючі нерви, грудна протока і лімфатичні вузли.

Селезінка з усіх сторін вкрита очеревиною (інтроперіотонеально), яка утворює зв'язки. Від воріт селезінки розходяться дві зв'язки: шлунково-селезінкова (Lig. Gastrolienale) і діафрагмально-селезінкова (Lig- Phrenico-Lienale), яка йде до поперекової частини діафрагми. Крім цих зв'язок, від діафрагми до лівого згину ободової кишки проходить діафрагмально-ободова зв'язка (Lig. Phrenicocolicum), яка підтримує передній кінець селезінки.

Під'язиково-язиковий (m.hyoglossus) -плоский, розташований збоку від підборідно-язикового мяза. Починається від верхнього краю тіла і великого рога під’язикової кістки, його пучки прямують вверх і вперед, проходять між пучками шило-язикового, нижнього поздовжнього і вертикального м’язів, досягають апоневрозу. Прикріплюються до бічної ділянки кореня язика. Функція: тягне корінь язика вниз і назад, сплощує його.

В основі будови щитовидної залози знаходяться спеціальні структурні елементи - фолікули. Це об'ємні округлі утворення, по периметру яких щільно один до одного розташовані клітини залози. Усередині фолікула знаходиться гелевидна речовина - колоїд. У неї переважно і містяться виробляючими клітинами гормони. Щитовидній залозі людини міститься близько 30 млн. фолікулів. Фолікули зовсім не відокремлені між собою. Вони об'єднані у функціональні групи. Такі сукупності фолікулів називають тиреон.

Скупчення проковтнутого повітря у шлунку призводить до появи відчуття переповнення в епігастрії, а при рентгеноскопії видно великий газовий міхур в ділянці дна шлунка (найвище розташована частина шлунка).

Закладка щитоподібної залози на І-му місяці розвитку - це епітеліальний тяж, що має порожнину і називається щито-язиковою протокою (ductus thyreoglossus).

Закритий прикус - патологічний : верхні різці виступають вперед і прикривають присінкові (губні) поверхні коронок нижніх передніх зубів.

Присінок рота (vestibulum oris) — це вертикальна дугоподібна щілина, обмежена ззовні губами та щоками, зсередини — верхнім і нижнім рядами зубів і яснами

На нижній щелепі перші постійні бічні різці змінюються приблизно з 9-10 років,

Хрящ носової перегородки має вигляд неправильної чотирикутної пластинки, що розташовна вертикально.Поділяє порожнину носа на дві майже симетричні половини. Через парні отвори (ніздрі) передній відділ носа сполучається з зовнішнім середовищем, отвори заднього відділу (хоани) ведуть у носоглотку.)

У шлунку виділяють 4 частини: 1) кардіальна (сardia); 2) дно шлунка (fundus gastricus); 3) тіло шлунка (corpus gastricus); 4) воротарна частина (pars pylorica): - antrum pyloricum, - canalis pyloricus, - pylorus, - ostium pyloricum.

Червона пульпа - займає простір між білою пульпою і сполучнотканинними трабекулами. Вона складається з формених елементів крові, які розміщені серед ретикулярної строми. червона пульпа включає в себе:-венозні синуси — є початком венозної системи селезінки. На поверхні їх стінки залягають ретикулярні волокна. При вході в синус і в місці їх переходу у вени, присутні сфінктери, які допомагають крові вільно проходити по синусах у вени. Скорочення венозного сфінктера призводить до скупчення крові в синусі;-селезінкові (пульпарні) тяжі — це ділянки червоної пульпи селезінки, які локалізовані між венозними синусами. У їх складі багато лімфоцитів, які перетворюються у плазматичні клітини та макрофагів. які здійснюють фагоцитоз старих та пошкоджених еритроцитів і беруть участь в обміні заліза в організмі. Внаслідок розщеплення гемоглобіну еритроцитів утворюється білірубін і трансферин, які виділяються в кров'яне русло.

Pars convoluta- ниркові тільця проксимальні і і дистальні відділи ниркових канальців

Найбільшою є перша зяброва дуга, яка називається нижньощелепною. З неї утворюється зачатки верхньої і нижньої щелеп, а також молоточок і коваделко слухових кісточок.

Коса пахова грижа – виходить через внутрішній отвір пахвинного каналу і розміщується назовні від a.epigastrica inferior повторуючи хід пахвинного каналу в оболонках сім’яного канатика та спускається в калитку.

Черпакувато-надгортанною м'яз (m. aryepiglotticus), який звужує вхід у гортань і відтягує назад і донизу надгортанний хрящ, тим самим закриваючи вхід у гортань при акті ковтання. Починається на м'язовому відростку черпакуватого хряща, а місце кріплення - на верхівці черпакуватого хряща з протилежного боку, звідки направляється вперед і вплітається в бічні краї надгортанного хряща. На задній поверхні черпакуватого хряща м'язи обох сторін перехрещуються. Вхід в гортань обмежують черпакувато-надгортанні складки, утворені м'язом і покриває її слизовою оболонкою

Підборідно-язиковий м'яз (musculus genioglossus) починається від підборідної ості, віялоподібне розходиться серед інших м'язів язика і прикріплюється до апоневроза язика біля його кінчика. Функція: висуває язик уперед, а при односторонньому скороченні відхиляє його у той самий бік.

Спільний носовий хід – це простір у вигляді вузької сагітальної щілини, який знаходиться міжраковинами і кістковою перегородкою носа. Він сполучається з порожниною рота через різцевий канал.

Надниркові залози складаються з кіркової і мозкової речовини. Кіркова речовина має трабекулярний тип будови. Вона складається з трьох зон: дугової, пучкової і сітчастої. Мозкова речовина складається з видозмінених симпатичних нейронів – епінефроцитів і норепінефроцитів.

Слизова оболонка (tunica mucosa) представлена шлунковими ямками, складками і полями. Ямки - це заглиблення епітелію у власну пластинку слизової оболонки. Складки являють собою випинання в просвіт шлунка слизової і підслизової оболонок. Поля - це ділянки слизової оболонки, які включають групу залоз, відмежовану від інших таких же груп вираженою прошарком пухкої волокнистої сполучної тканини з залозками кровоносними судинами.

Заочеревинний простір (spatium retroperitoneale) — анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревинита внутрішньоочеревинної фасцією та розташована між діафрагмою та малим тазом та заповнена жировою клітковиною, у якій знаходяться заочеревинні органи: нирки з наднирковими і сечоводами, великі судини (черевна аорта, нижня порожниста вена і ін), лімфатичні вузли, симпатичні ганглії.

Порожня та клубова кишки (jejunum et ileum) вкриті очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально) і мають брижу тонкої кишки (mesenterium) — дуплікатуру очеревини (peritoneum), в якій міститься жирова клітковина та лімфатичні вузли, а також проходять судини і нерви, що живлять тонку кишку.

У жінок при переході очеревини матки на пряму кишку утворюються прямокишково-маткова заглибина (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.