STEP-1 – Аnatomy (2005-2020) – ZLP

Будова стінки матки: I) внутрішня оболонка - слизова (endometrium) - складається з двох шарів: - функціонального, який відділяється при менструації; - базального, за рахунок якого відновлюється функціональний шар; II) середня оболонка- м'язова (myometrium) - основна частина стінки матки, складається з трьох шарів: поздовжнього, кільцевого і поздовжнього; III) зовнішня оболонка - серозна (perimetrium). Матка вкрита очеревиною, має брижу (mesometrium), між листками якої є жирова тканина (parametrium).

Верхні горбки сполучаються з бічними колінчастими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху. Пластинка покрівлі (чотиригорбикова пластинка) – (lamina tecti) – це нервова пластинка з чотирма горбками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбки, що розділені поздовжньою і поперечною борознами.Від горбиків відходять по одному пучку нервових волокон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбки сполучаються з бічними колінчистими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху.

Висхідна ободова кишка (colon ascendens) розміщена вертикально в правій латеральній черевній ділянці і оточена очеревиною з трьох боків (мезоперитонеально), брижі не має.

Хвилинний об’єм кровотоку – обсяг крові, що проходить крізь поперечний переріз аорти і легеневого стовбура за хвилину. У дорослої людини хвилинний об’єм приблизно становить 5-7 літрів.

Мимовільний сфінктер – m. sphincter urethrae

Гіпофіз (hypophysis) лежить на дні гіпофізарної ямки турецького сідла клиноподібної кістки і відокремлений від порожнини черепа відростком твердої мозкової оболонки, який утворює діафрагму сідла. Через отвір в цій діафрагмі гіпофіз з'єднаний з лійкою гіпоталамусу проміжного мозку. Зовні гіпофіз покритий капсулою. Гіпофіз складається із передньої та задньої часток. Аденогіпофіз продукує дві групи гормонів. До першої групи належать гормони, які впливають на процеси обміну, регулюють ріст та розвиток організму. Це соматотропін, або гормон росту, ліпопротеїни і пролактин. Друга група включає тропні гормони. їх основна роль полягає у регуляції функції периферичних залоз. До них належать: адренокортикотропін, тиреотропін, гонадотропні (лютеїнізуючий і фолікулостимулюючий) гормони. Інкреторні клітини ядер гіпоталамуса продукують антидіуретичний гормон і окситоцин. Ці гормони транспортуються по аксонах, що становлять гіпоталамо-гіпофізарний тракт, до задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза). З нейрогіпофіза ці гормони потрапляють у кров. Гіпофіз (hypophysis, s. glandula pituitaria) знаходиться в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки і відділений від порожнини черепа відростком твердої оболонки головного мозку, утворюючим діафрагму сідла. Через отвір в цій діафрагмі гіпофіз з'єднаний з лійкою гіпоталамуса проміжного мозку. Маса гіпофіза у чоловіків дорівнює приблизно 0,5 г, у жінок - 0,6 г. Зовні гіпофіз покритий капсулою. Відповідно з розвитком гіпофіза з двох різних зачатків в органі розрізняють дві частки - передню і задню. Аденогіпофіз, або передня частка (adenohypophysis, s.lobus anterior), більша, становить 70-80% від усієї маси гіпофіза. Вона більш щільна, ніж задня частка. В передній долі виділяють дистальну частину (pars distalis), яка займає передню частину гіпофізарної ямки, проміжну частину (pars intermedia), розташовану на кордоні з задньої часток, і трубна частина (pars tuberalis), що йде вгору і з’єднується з лійкою гіпоталамуса.Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла (соматотропний гормон). При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ (акромегалія). Передня частка також стимулює діяльність інших залоз внутрішньої секреції: щитовидної (тіреотропний гормон), кори надниркової залози (адренокортикотропний гормон) і статевих залоз (гонадотропний гормон). Задня частка підсилює роботу гладкої мускулатури судин, підвищуючи кров'яний тиск (вазопресин), і матки (окситоцин), а також впливає на реабсорбцію води в нирці (антидіуретичний гормон).

Кожен лімфатичний вузол покритий сполучнотканинною капсулою, кірковій речовині розташовуються лімфатичні вузлики, що містять переважно імунокомпетентні клітини (В-лімфоцити), мозкова речовина представлена тяжами, які є зоною скупчення В-лімфоцитів, пов'язаних з виробленням гуморального імунітету. Лімфатичний вузол вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої відходять трабекули. Розрізняють кіркову речовину, де містяться лiмфатичнi вузлики та мозкову речовину, представлену тяжами лімфоїдних клітин. Лімфатичний вузол (nodus lymphoideus) – паренхіматозний орган. Його паренхіма утворена лімфоїдною тканиною. Груба строма представлена сполучнотканинною капсулою. Ніжна строма утворена ретикулярною тканиною. У лімфатичному вузлі розрізняють кіркову та мозкову речовини. Кіркова речовина утворює зовнішню частину органа. Включає фолікулярну частину, яка складається з лімфоїдних вузликів (фолікулів) та дифузну частину, у якій розрізняють міжфолікулярну та глибоку зони. Мозкова речовина лімфатичного вузла утворена мозковими тяжами.

На задньо-верхній стінці носо­глотки є скупчення лімфоїдної тканини, яка утворює глотковий мигдалик. У дітей до 5-6 років цей мигдалик часто збільшується (аденоїди) так, що перекриває собою просвіт хоан та утруднює носове дихання. З віком глотковий мигдалик зменшується і на період статевого дозрівання залишається у вигляді розлитого скупчення лімфоїдної тканини, що незначно виступає над поверхнею слизової оболонки та вкриває склепіння носоглотки.

Притоками або коренями ворітної печінкової вени є три крупні судини: верхня брижова вена, селезінкова вена і нижня брижова вена. Верхня брижова вена збирає венозну кров від стінок брижової частини тонкої кишки, сліпої кишки і червоподібного відростка, висхідної і поперечної ободових кишок, дванадцятипалої кишки, шлунка, підшлункової залози, великого чепця і брижових лімфатичних вузлів. Селезінкова вена збирає кров від селезінки, шлунка, підшлункової залози і великого чепця. Нижня брижова вена збирає кров від стінок верхньої частини прямої кишки, сигмоподібної і низхідної ободових кишок. При обтурації/непрохідності v. Portae hepatis спосрерігаються розширення венозних анастомозів: стравохідний, прямокишковий, ободовокишковий, підшкірних вен черевної порожнини ("голова медузи"). Ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) розташована у товщі печінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. hepatica propria) і формується позаду головки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті: верхньої брижової вени (v. mesenterica superior); нижньої брижової вени (v. mesenterica inferior); селезінкової вени (v. splenica). Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної порожнини (cavitas abdominis), окрім печінки (hepar). До входження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входять такі притоки: міхурова вена (v. cystica); права шлункова вена (v. gastrica dextra); ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra); передворотарна вена (v. prepylorica); припупкові вени (vv. paraumbilicales). Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portae hepatis), іноді безпосередньо у печінку.

Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. З слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів: 1) зовнішнього вуха, 2) середнього вуха, 3) внутрішнього вуха. Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.

Гіпо́фіз ( hypophysis, синонім — нижній придаток мозку) — залоза внутрішньої секреції, масою всього 0.5-0.6 г, розміщена в головному мозку в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки черепа. Гіпофіз відноситься до центральних органів ендокринної системи і до проміжного мозку.

Люмбальна (поперекова) пункція - введення голки в субарахноїдальний простір спинного мозку на поперековому рівні. Проводиться з метою діагностики складу спинно-мозкової рідини, а також з лікувальною або анестезіологічної метою. Найбільш зручним місцем для пункції є проміжки між III і IV хребців.

При стресі симпато-адреналова система швидко реагує, сприяючи мобілізації механізмів адаптації та резистентності організму.

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена пристінковою (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка. Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Зворотний гортанний нерв (nervus laryngeus recurrens) — гілка блукаючого нерва, що постачає рухові та чутливі волокна до гортані та іннервує голосові зв'язки. При односторонньому ураженні — виникає хрипота, проте порушення голосу компенсовані. Двобічне ураження нерву призводить до порушень акту дихання та втрати голосу.

Нюховий аналізатор — орган нюху (organum olfactus) розташований у верхньому носовому ході, верхній носовій раковині (concha nasalis superior), в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки.

Лівий шлуночок (ventriculus sinister) камера в якій починається велике коло кровообігу. Кров, збагачена киснем, надходить в лівий шлуночок з лівого передсердя через мітральний клапан і закачується в аорту через аортальний клапан. У порожнині лівого шлуночка, як і в порожнині правого, розрізняють два відділи: задній - власне порожнину шлуночка, і передній, що є продовженням вверх порожнини лівого шлуночка. Задній відділ порожнини шлуночка сполучається з порожниною лівого передсердя за допомогою лівого венозного отвору, ostium venosum sinistrum (s. atrioventriculare), форма якого при розгляданні його з боку лівого передсердя більш округла, але вже на настільки, як у правому шлуночку. Передній відділ порожнини лівого шлуночка - артеріальний конус (лат.conus arteriosus) з'єднується артеріальним отвором (лат.ostium arteriosum) з аортою. Артеріальний конус лівого шлуночка розташовується позаду артеріального конуса правого шлуночка і, піднімаючись вправо, перехрещує його. Пацієнт в стресі - підвищується сила скорочення шлуночків.

У жінок при переході очеревини з сечового міхура на матку, з матки на пряму кишку утворюються заглибина прямокишково-маткова (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.

Причиною гострою анурії може стати наявність каменів в сечоводах, пошкодження сечоводів, що виникло в процесі лікування, пухлини, які здавлюють сечоводи, рубці, запальні інфільтрати. Сечовід – парний орган довжиною 25-З0 см, який лежить за очеревиною (ретроперитонеально) в позаочеревинному просторі (spatium extraperitoneale). У сечоводах (ureteres) розрізняють: черевну частину (pars abdominalis), тазову частину (pars pelvica), внутрішньостінкову частину (pars intramuralis). У жінок тазова частина проходить за яєчником, а потім огинає шийку матку і залягає між передньою стінкою піхви і сечовим міхуром.

Вени безм'язового типу побудовані з ендотелію з хвилястішими, ніж в інших кровоносних судинах, межами клітин та базальної мембрани, на якій розташований ендотелій. Середньої оболонки тут немає. Зовнішня оболонка цих вен зрощена зі сполучнотканинними прошарками органів, у яких вони знаходяться. До таких вен належать вени твердої та м'якої мозкових оболонок, сітківки ока, кісток, селезінки, плаценти.

Середнє вухо (auris media) - частина слухової системи ссавців, що розвинулася з кісток нижньої щелепи і забезпечує перетворення коливань повітря на коливання рідини, що наповнює внутрішнє вухо. Середнє вухо (барабанна порожнина) – це невелика заповнена повітрям і вистелена слизовою оболонкою порожнина у скроневій кістці. З одного боку вона обмежена барабанною перетинкою, а з іншого – кістковою стінкою із двома отворами: овальним та круглим вікном внутрішнього вуха.

Скроневий м'яз (m. temporalis) утворений трьома пучками, що сходяться разом й утворюють товстий сухожилок, який проходить під виличною дугою і кріпиться до вінцевого відростка нижньої щелепи. При двобічному скороченні скроневого м'яза нижня щелепа піднімається догори. Допоміжною функцією цього м'яза є відтягування нижньої щелепи трохи назад. Скроневий м'яз (m. temporalis) має віялоподібну форму, починається від лускової частини скроневої кістки трьома пучками: переднім, що має нахил уперед, середнім, що має майже вертикальний нахил, і заднім, волокна якого мають горизонтальний напрямок. Ці пучки сходяться разом й утворюють товстий сухожилок, який проходить під виличною дугою і кріпиться до вінцевого відростка нижньої щелепи. При двобічному скороченні скроневого м'яза нижня щелепа піднімається догори (основна функція). Допоміжною функцією цього м'яза є відтягування нижньої щелепи трохи назад при скороченні задніх пучків.

У передньому гіпоталамусі є нейрони, активність яких чутлива до зміни температури, тож є своєрідним інтегративним центром терморегуляції. Гіпоталамус бере участь у регуляції вегетативних функцій організму, які відповідають за артеріальний тиск, проникність судин, теплорегуляцію та тепловіддачу, апетит, обмінні процеси, регуляцію сну та психічної діяльності. Багато структур ЦНС приймає участь в роботі «термостата» організму. У передньому гіпоталамусі є нейрони, активність яких чутлива до зміни температури. У гіпоталамусі розташовані центри спраги, голоду, центри, що регулюють температуру тіла, емоції і поведінку людини, сон і неспання і т. д. Гіпоталамус є важливим інтегративним центром вегетативних, соматичних та ендокринних функцій, який відповідає за реалізацію складних гомеостатичних реакцій і входить в ієрархічно організовану систему відділів головного мозку, які реалізують вісцеральні функції із забезпеченням гомеостазу. Також він є інтегративним центром терморегуляції.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Чутливі волокна починаються від чутливих вузлів, що у сфері яремного отвору, через який язикоглотковий нерв виходить із черепа, а рухові, як і блукаючий нерв, - від клітин подвійного ядра, що залягає в ромбовидній ямці.Чутливі нерви включають:барабанний нерв (лат.n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової трубкиязикові гілки (лат.rr. linguales) — іннервують задню третину язикаглоткові гілки (лат.rr. pharyngei) — прямують до слизової оболонки глоткигілки мигдалини (лат.rr. tonsillares) — підходять до слизової оболонки піднебінних мигдалин і дужок.Рухові нерви включають:гілку шилоглоткового м'язу (r. musculi stylopharyngei) — іннервують шилоглотковий м'яз;глоткові гілки (rr. pharyngei) — об'єднуючись з блукаючим нервом, направляються до м'язів глотки.

Клубово-підчеревний нерв (n. iliohypogastricus) утворений гілками корінців ThXII і LI. М'язові гілки цього нерва іннервують поперечний і внутрішній косий м'язи живота.


Звуки високої частоти мають малу довжину хвилі і викликають коливання основної мембрани ближче до овального вікна, що призводить до активації слухових рецепторів, розташованих на мембрані в основі завитка. Спіральний орган має овальне вікно, яке прикрите основою стремінця і при порушенні його роботи і/або щільності прилягання і перекриття овального вікна виникає погіршення слуху. Звуки низької частоти мають довшу хвилю, яка викликає коливання основної мембрани і активацію слухових рецепторів, розташованих на ній ближче до гелікотреми — верхівки завитка.

Fissura orbitalis superior (I гілка n.ophtalmicus), foramen rotundum (II гілка n.maxillaris), foramen ovale (III гілка n.mandibularis).

Кровопостачання щитоподібної залози дуже рясне, здійснюється двома верхніми (arteria thyroidea superior), що відходять від зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa), і двома нижніми щитовидними артеріями (arteria thyroidea inferior), що відходять від щито-шийного стовбура (truncus thyrocervicalis) підключичної артерії (arteria subclavia). Додатково як варіант: a. thyroidea ima від дуги аорти.

Еритроцити, так само як інші форменні елементи крові, утворюються в кістковому мозку. Кістковий мозок – м'яка тканина, що міститься у внутрішніх порожнинах кісток. У дорослої людини це основний орган, що здійснює гемопоез – процес утворення клітин крові. Маса кісткового мозку становить 4% маси тіла, тобто близько 2,6 кг у дорослих.

Передня частка гіпофіза (lobus anterior) або аденогіпофіз виробляє сім власних гормонів (соматотропний гормон (СТГ), тиреотропний гормон (ТТГ), фолікулостимулюючий гормон, лютеїнізуючий гормон, лактогенний гормон (пролактин) і адренокортикотропний гормон (АКТГ). Аденогіпофіз за своєю архітектонікою є залозою, яка утворена тяжами епітеліальних клітин (аденоцитів). Розрізняють такі аденоцити: соматотропоцити,лактотропоцити, тиреотропоцити, кортикотропоцити, гонадотропоцити, фолікулстимулюючі, лютеінізуючі. Тиреотропоцити – розташовані дифузно по всій залозі поблизу капілярів, однак в центральній зоні аденогіпофіза вони зустрічаються частіше. Клітини виробляють тиротропний гормон (тиротропін, ТТГ), який діє на щитоподібну залозу.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини, утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової трубки язикові гілки (rr. linguales) — іннервують задню третину язикаглоткові гілки (rr. pharyngei

Глибока гілка (ramus profundus) променевого нерва, яка складається майже виключно з рухових волокон, пронизуючи m. supinator, переходить на тил передпліччя між глибокими та поверхневими розгиначами і іннервує всі розгиначі передпліччя. Променевий нерв (n. radialis) проходить у каналі променевого нерва (canalis nervi radialis) та іннервує усі м’язи задньої групи плеча та передпліччя і шкіру над ними.

Скелетні м’язи при фізичних навантаженнях найбільше потребують кисню, тож в них спостерігається підвищений кровотік. Cкелетні м'язи значно збільшуються при фізичних навантаженнях.

Мозочкові порушення: геміатаксія, адіадохокінез, дисметрія, геміасинергія.

Дивертикул Меккеля (дивертикул клубової кишки) є вродженою аномалією тонкої кишки, пов'язаної з порушенням зворотного розвитку проксимального відділу жовткового протоки (протоку між пупком і кишечником), коли залишається необлітерірованной (незакритих) його проксимальна частина.

Лицева артерія (a .faciаlis) відходить від зовнішньої сонної артерії на рівні кута нижньої щелепи, на 3-5 мм вище язикової артерії. В ділянці піднижньощелепного трикутника лицева артерія прилягає до піднижньощелепної залози (або проходить крізь неї), віддаючи їй залозисті гілки (rr. glandulаres), потім перегинається через край нижньої щелепи на обличчя (попереду жувальної м'язи) і йде вгору і вперед, в сторону кута рота , а потім до ділянки медіального кута ока. Лицева артерія прилягає до піднижньощелепної залози, віддаючи їй залозисті гілки (rr. glandulаres), потім перегинається через край нижньої щелепи на обличчя.

Рухове ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), яке проектується на нижній кут ромбоподібної ямки в трикутнику під’язикового нерва. Це ядро прилягає до сітчастої формації і продовжується до рівня II шийного сегмента спинного мозку. Відростки нейронів цього ядра формують волокна під’язикового нерва, що іннервує всі м’язи язика.

N. mentalis віддає: - підборідні гілки (rr. mentales) – іннервують шкіру підборіддя, - губні гілки (rr. labiales) – іннервують шкіру та слизову оболонку нижньої губи, - ясенні гілки (rr. gingivales) – іннервують щічну поверхню ясен.

Пазухи твердої мозкової оболони (венозні синуси, синуси головного мозку) - венозні колектори, розташовані між листками твердої мозкової оболони. Отримують кров з внутрішніх і зовнішніх вен головного мозку, беруть участь у реабсорбції ліквору з субарахноїдального простору. Стінки синусів утворені твердою мозковою оболонкою, вистеленої ендотелієм. У порожнині пазухи розташовуються покриті ендотелієм волокнисті перегородки. З пазух кров надходить у внутрішні яремні вени, крім цього існує зв'язок з венами зовнішньої поверхні черепа. В результаті травми твердої мозкової оболони, яка може бути обумовлена переломом кісток черепа, можливий розвиток тромбозу пазухи. Також тромбоз пазухи може розвинутися в результаті неопластического або інфекційного процесу в черепі. У свою чергу, тромбоз пазухи може стати причиною геморагічного інфаркту мозку.

Гіпофіз (hypophysis, s. glandula pituitaria) знаходиться в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки і відділений від порожнини черепа відростком твердої оболонки головного мозку, утворюючим діафрагму сідла. Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла. При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ. Передня частка також стимулює діяльність інших залоз внутрішньої секреції: щитовидної, кори наднирника і статевих залоз. Задня частка підсилює роботу гладкої мускулатури судин, підвищуючи кров'яний тиск, і матки, а також впливає па реабсорбцію води в нирці.

Підключична артерія — це парна судина. Права підключична артерія виходить з плечоголовного стовбура, а ліва підключична артерія (довша за праву) виходить з дуги аорти. Артерія біля зовнішнього краю першого ребра продовжується в пахвову артерію, остання переходить у плечову артерію, а плечова вже ділиться на дві кінцеві гілки — променеву артерію, що йде зовні, і ліктьову, розташовану присередньо.

Пластичність нервової системи - здатність до функціональних мозкових перебудов у відповідь на дію значних зовнішніх та внутрішніх факторів. інертність - поняття, що використовується в психофізіології для позначення низької рухливості нервової системи, при якій характерні труднощі в перемиканні подразників умовних з позитивного модусу на гальмівній, і навпаки.

Передвісцеральній простір (spatium previscerale) - локалізується на рівні гортані та трахеї позаду грудинно-під"язикових і попереду грудинно-щито-видних м'язів. Переднє середостіння (mediastinum anterius)має виляд вузької щілини між тілом груднини і передньою стінкою осердя.У ньому розміщені праві і ліві внутрішні грудні аретрії та вени, а також пригруднинні лімфатичні вузли, сполучнотканинна клітковина.

M. sternocleidomastoideus тягне голову вниз чи назад і повертає в протилежний бік. При одночасовому скороченні обох м'язів нахиляється вперед голова і згинається шийна частина хребта. ГРУДНИНО-КЛЮЧИЧНО-СОСКОПОДІБНИЙ (m. sternocleidomastoideus) — найсильніший м'яз шиї. Починається двома голівками від ручки грудини і грудинного кінця ключиці, прикріплюється до соскоподібного відростка скроневої і частково до потиличної кістки. Функція - тягне голову вниз чи назад і повертає в протилежний бік. При одночасовому скороченні обох м'язів нахиляється вперед голова і згинається шийна частина хребта.

Стінка проксимального звивистого канальця нефрона утворена одним шаром високих кубічних клітин, що лежать на базальній мембрані. Апікальний полюс цих клітин містить щіткову облямівку, що утворена мікроворсинками, а базальний полюс – базальну посмугованість, що утворена впорядкованим розташуванням паличкоподібних мітохондрій перпендикулярно до базальної мембрани між глибокими інвагінаціями цитолеми базальної частини клітини.

Ворітна вена (v. portae) збирає кров від непарних органів черевної порожнини (шлунок, тонка і товста кишки, підшлункова залоза і селезінка) і представляє найбільшу вену внутрішніх органів.

Слухова труба (труба Євстахія), tuba auditiva (Eustachii, звідси назва запалення труби - євстахіїт) служить для доступу повітря з глотки в барабанну порожнину, підтримується рівновага між тиском в цій порожнині і зовнішнім атмосферним тиском, що необхідно для правильного проведення до лабіринту коливань барабанної перетинки.

Синоатріальний вузол є основним електричним годинником дії серця. Він складається зі спеціальних м’язових пейсмейкерних клітин і знаходиться в правому передсерді (atrium dextrum) серця близько гирла верхньої порожнистої вени, так званої синусової порожнистої вени. Це частина провідної системи серця. Синусовий ритм створюється синусовим вузлом. У здоровому серці вузол постійно виробляє потенціали дії, задаючи ритм серця, і тому відомий як природний кардіостимулятор.

Сім'яни́й кана́тик (funiculus spermaticus) парний, округлої форми тяж завдовжки до 15-20 см, що проходить у чоловіків в пахвинному каналі, прямує з черевної порожнини до кожного яєчка.

Зовнішнім отвором стегнового каналу стає hiatus saphenus, який обмежує margo falciformis з двома ніжками: cornu superius et inferius. Через hiatus saphenus проходить v. saphena magna.

Гормон прищитоподібних залоз - паратгормон - регулює обмін і кількість кальцію та фосфору в організмі. Дія паратгормону подібна до дії кальциферолів (вітамінів групи D). Нормальна кількість кальцію в крові дорослої людини становить 2,25-2,75 ммоль/л (9-11 мг%). При недостатній функції прищитоподібних залоз (гіпопаратиреозі) внаслідок зниження рівня кальцію в крові розвиваються напади судом (тетанія).

Верхньощелепна пазуха (sinus maxillaris) відкривається в середній носовий хід (meatus nasi medius) через верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris) і проектується на підочноямкову ділянку де також розташована іклова ямка (Fossa canina). При різноманітних захворюваннях інфекція може потрапляти в верхньощелепну пазуху, внаслідок чого з'являються неприємні відчуття в носі та навколоносовій ділянці, підвищення температури тіла до 38 °C і вище.

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) є продовженням присередньої крайової вени і має кілька клапанів. Вона прямує догори в підшкірній клітковині по передньому краю присередньої кісточки, а на гомілці – вздовж присереднього краю великогомілкової кістки разом з підшкірним нервом, приймаючи численні поверхневі вени з передньоприсередньої поверхні гомілки. У колінній ділянці вена огинає позаду присередній виросток стегнової кістки і переходить на передньоприсередню поверхню стегна, прямує вверх понад шкірною фасцією. Досягнувши підшкірного розтвору, велика підшкірна вена повертає вглиб крізь дірчасту фасцію, огинаючи нижній ріг серпоподібного краю підшкірного розтвору, і впадає у стегнову вену.

В lig. capitis femoris проходить ramus acetabularis від затульної артерії, яка кровопостачає головку стегнової кістки. На середині головки стегнової кістки є ямка головки стегнової кістки (fоvea cаpitis fеmoris) – місце прикріплення зв’язки головки стегнової кістки.

V. emissaria mastoidea йде через соскоподібний отвір скроневої кістки і з'єднує sinus sigmoideus з v. occipitalis або v. auricularis posterior.

Епідуральні гематоми зустрічаються в 05-08% від усієї ЧМТ і характеризуються скупченням крові між внутрішньою поверхнею кісток черепа і твердою мозковою оболоною. Сама «улюблена» локалізація епідуральних гематом - скронева і суміжні з нею галузі. Її розвиток відбувається в місці додатка травмуючого агента (удар палицею, пляшкою, каменем або при падінні на нерухомий предмет), коли травмуються судини твердої мозкової оболонки кісткових уламків. Найчастіше страждає середня оболонна артерія і її гілки, рідше - вени і синуси.азрив стінки судини призводить до швидкого локального скупчення крові (зазвичай від 80 до 150 мл) в епідуральному просторі.

На присередній стінці низхідної частини дванадцятипалої кишки слизова оболонка відкривається великий сосочок дванадцятипалої кишки (papilla duodeni major), котрий розміщений у кінці складки і на якому відкривається печінково-підшлункова ампула (ampulla hepatopancreatica), що утворилася внаслідок злиття: спільної жовчної протоки (ductus choledochus) та протоки підшлункової залози (ductus pancreaticus).

Жувальні м’язи іннервує рухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini). Pухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini) є руховим і розміщене в мосту присередніше чутливих ядер та іннервує жувальні м’язи.

Великогомілкова кістка має: - проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis); - дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis); - тіло великогомілкової кістки, діафіз (corpus tibiae; diaphysis tibiae). Перелом діафіза великогомілкової кістки є результатом прямої чи непрямої травми.

VI пара черепних нервів – відвідний нерв (n. abducens) є руховим, іннервує прямий м’яз очного яблука. При ураженні VI пари виникає парез або параліч бічного прямого м’яза, який проявляється обмеженням або неможливістю руху очного яблука назовні.

В зацентральній звивині розташована первинна соматосенсорна кора, основна ділянка, в якій відбувається процес сприйняття тактильної чутливості.

Nucleus salivatorius inferior – ядро, розташоване в нижньому відділі ромбовидної ямки; нейрони, що входять у слиновидільне нижнє ядро, посилають прегангліонарні волокна у складі язикоглоткового нерва до вушного ганглія, іннервуючи привушну залозу.

Надниркова залоза кровопостачається трьома артеріями: - верхня наднирникова артерія відходить від нижньої діафрагмової артерії, - середня – від стовбура черевної аорти, - нижня – від ниркової артерії.

Власна зв'язка яєчника починається в ділянці кута матки. Прямуючи вниз і назад від початку маткової труби, вона йде до маткового кінця яєчника. У зазначеній зв'язці містяться кровоносні судини й утворюються анастомози між матковою та яєчниковою артеріями.

Жолобуваті сосочки (papillae vallatae) найбільші за розміром. Їх налічується приблизно 7-12, вони розташовані на межі тілом і коренем язика попереду межової борозни у вигляді римської цифри V.

Ductus arteriosus між аортою та легеневою артерією перетворюється на сполучнотканинний тяж - lig. arteriosum.

Рецептори променевого нерва розташовуються в капсулі тилу променево-зап'ясткового суглоба, кісткової мембрані і м'язах-розгиначах кисті. Їх нервові волокна формують міжкістковий тильний нерв, який проходить по міжкісткової мембрани і нижнього краю m. supinator з'єднується з глибокої гілки променевого нерва. У шкірі тилу I, II і половини III пальця також є багато рецепторів. Променевий нерв (n. radialis) змішаний, великий, формується з заднього пучка плечового сплетення і лежить між a. axillaris і n. axillaris. Він іннервує медіальну та латеральну головки триголового м’яза плеча руки, а також усі 12 м’язів заднього відділу передпліччя та пов’язані з ним суглоби та шкіру, що лежить вище. Променевий нерв (n.radialis), з С5-Th1, мішаний, найтовщий з нервів плечового сплетення, є продовженням заднього пучка плечового сплетення, лежить між a. axillaris і n. axillaris . Дещо нижче рівня бічного надвиростка плечової кістки променевий нерв розгалужується на поверхневу (r.superficialis) та глибоку (r. profundus) гілки. При ураженні променевого нерва хворий не може розігнути руку в ліктьовому, променево-зап’ястковому та п’ястково-фалангових суглобах, відвести великий палець, а також не може відвертати кисть та передпліччя.

Клітини мозкового шару надниркових залоз виробляють катехоламіни, до яких відносіть гормони – адреналін та норадреналін. Ці гормони є частиною симпатичної автономної нервової системи і виробляються під дією стресу. Дія цих гормонів призводить до звуження кровоносних судин, збільшення сили та частоти серцевих скорочень, мобілізації енергетичних ресурсів.

Через foramen rotundum проходить друга гілка трійчастого нерва, що забезпечує чутливість шкіри нижньої повіки, латеральної поверхні носа, верхньої губи. Верхньощелепний нерв (n. maxillaris) що відходить від трійчастого нерва проходить через круглий отвір.

Соскоподібна печера (antrum mastoideum) сполучається з численними соскоподібними комірками (cellulae mastoideae), які розміщені у товщі соскоподібного відростка.

У бронхах малого калібру епітелій Війчастий дворядний, а потім однорядний, хрящів і залоз немає, м'язова пластинка слизової оболонки стає більш потужною по відношенню до товщини всієї стінки. Тривале скорочення м'язових пучків при патологічних станах, наприклад при бронхіальній астмі, різко зменшує просвіт дрібних бронхів і утруднює дихання. Отже, дрібні бронхи виконують функцію не тільки проведення, а й регуляції надходження повітря в респіраторні відділи легень.

Середня оболонка аорти утворює основну частину її стінки, складається з декількох десятків еластичних закінчень мембран, які мають вигляд циліндрів, вставлених один в одного. Вони пов'язані між собою еластичними волокнами і утворюють єдиний еластичний каркас разом з еластичними елементами інших оболонок. Між мембранами середньої оболонки аорти залягають гладкі м'язові клітини, косо розташовані по відношенню до мембран, а також фібробласти. Така будова середньої оболонки робить аорту високоеластичною і пом'якшує поштовхи крові

В реброво-діафрагмовому закутку може накопичуватися рідина (гній, кров).

В regio inguinalis dexter проектується купол сліпої кишки.

За шлунком розташована чепцева сумка (bursa omentalis) – щілиноподібна вузька порожнина, що розміщена у лобовій площині. Верхньою межею чепцевої сумки є хвостата частка печінки, а нижньою – задня пластинка великого чепця, що зрослася з брижею поперечної ободової кишки. Передню стінку чепцевої сумки утворюють задня стінка шлунка і малий чепець, а задню – пристінкова очеревина, що покриває аорту, нижню порожнисту вену, верхній кінець лівої нирки, ліву надниркову залозу і підшлункову залозу.

Альвеоли вистелені зсередини одношаровим плоским епітелієм, що лежить на тонкій базальній мембрані.

Передній ріг включає такі провідні шляхи: 1) передній корково-спинномозковий (пірамідний) шлях - передає імпульси рухових реакцій від кори півкуль головного мозку до передніх рогів спинного мозку; 2) передній спинномозково-таламічний шлях - забезпечує проведення імпульсів відчуття; 3) присінково-спинномозковий шлях - бере початок від вестибулярних ядер VIII пари черепних нервів, розташованих в довгастому мозку. За волокнам шляху йдуть імпульси, що підтримують рівновагу і здійснюють координацію руху.

Дивертикул Меккеля - локальне мішкоподібне випинання стінки клубової кишки, що утворилося внаслідок неповного зрощення жовткового протоки; бере участь в харчуванні зародка, на відстані 10-100 см від або ілеоцекального кута. Цю аномалію відкрив Йоганн Фрідріх Меккеля молодший німецький анатом (1781 - 1833 рр..) Дивертикул Меккеля (дивертикул клубової кишки) є вродженою аномалією тонкої кишки, пов'язаної з порушенням зворотного розвитку проксимального відділу жовткового протоки (протоку між пупком і кишечником), коли залишається необлітерірованной (незакритих) його проксимальна частина. Дивертикул Меккеля вважають істинним дивертикулом, так як його стінка містить всі верстви кишки. Середня довжина - 5-7 см, але бувають дивертикули і більшого розміру. Дивертикул Меккеля є найбільш частою вродженою аномалією розвитку травної системи.

В передньому середостінні (ЗА ХІРУРГІЧНОЮ КЛАСИФІКАЦІЄЮ) розташовуються серце з крупними судинами, що виходять і впадають в нього, перикард, дуга аорти, тимус, діафрагмові нерви, діафрагмово-осердні кровоносні судини, внутрішні грудні кровоносні судини, пригруднинні, середостінні і верхні діафрагмові лімфатичні вузли. У верхньому середостінні (ЗА МАН) розташовуються тимус, права і ліва плечо-головні вени, верхня частина верхньої порожнистої вени, дуга аорти і судини, що відходять від неї (плечо-головний стовбур, ліва спільна сонна і ліва підключична артерії), трахея, верхня частина стравоходу і відповідні відділи грудної (лімфатичної) протоки, правого и лівого симпатичних стовбурів, блукаючих і діафрагмових нервів.

Епідуральна гематома є скупченням крові між твердою мозковою оболонкою і кістками черепа. A. meningea media кровопостачає тверду оболонку середньої черепної ямки, скроневу ділянку.

Права легеня має три частки: - верхню (lobus superior) з 3 сегментами, - середню (lobus medius) з 3 сегментами, - нижню (lobus inferior) - 5 сегментів; а ліва — дві: верхню (5) і нижню (5).

У верхній частині стегнової кістки розташована головка, нижче головки стегнової кістки розташована більш тонка шийка. Шийка стегнової кістки з'єднується з тілом під кутом. Зовні в місці їх з'єднання знаходяться виступи (великий і малий вертлюг).

Шийне сплетення (plexus cervicalis) утворене передніми гілками чотирьох верхніх шийних спинномозкових нервів і залягає під груднино-ключично-соскоподібним м’язом (m. sternocleidomastoideus). Від шийного сплетення відходить змішаний нерв – діафрагмовий нерв (n. phrenicus), який заходить у грудну порожнину (cavitas thoracis), лягає під осердя (pericardium) і своїми чутливими гілками іннервує плевру (pleura) та осердя (осердна гілка – r. pericardiacus). Рухові гілки діафрагмового нерва (n. phrenicus) іннервують: діафрагму – діафрагмово–черевні гілки (rr. phrenicoabdominales).

Друга гілка трійчастого нерва, верхньощелепний нерв (n. maxillaris)розходиться на кінцеві гілки, які іннервують шкіру нижньої повіки, бокової поверхні носа і верхньої губи.

У правій латеральній ділянці живота є Colon ascendens

Малі бронхи мають дві оболонки: внутрішню слизову та зовнішню адвентиційну. Слизова оболонка має виражену м'язову пластинку, хрящі відсутні. Епітелій одношаровий, двохрядний, кубічний, війчастий. Наявні секретуючі клітини Клара та лімфоцити.

М'яке піднебіння (palatum molle) утворює задню третину піднебіння; складається з піднебінного апоневрозу, слизової оболонки, м'язів, містить слинні залози та лімфоїдну тканину. Піднебінний апоневроз прикріплюється до заднього краю горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Слизова оболонка є продовженням слизової оболонки твердого піднебіння і порожнини носа. Перша вкрита багатошаровим плоским епітелієм, який не роговіє, друга — псевдобагатошаровим війчастим епітелієм. Передня частина м'якого піднебіння розташована горизонтально, вона менш рухлива, задня — рухлива, у розслабленому стані звисає майже вертикально, утворюючи піднебінну завіску (velum palatinum). Задній край м'якого піднебіння обмежує зів, що веде до ротової частини глотки. По середній лінії цього краю звисає невеликий заокруглений відросток — піднебінний язичок (uvula palatina). Під слизовою оболонкою м'якого піднебіння, з боку порожнини рота, розташована велика кількість піднебінних слинних залоз (gll. раlatinae), основна маса яких міститься в бічних відділах піднебіння.

Внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna) відходить від нижньої поверхні підключичної артерії (a. subclavia), проходить вперед уздовж внутрішньої поверхні хрящів І-VII ребер біля груднини.

У довгастому мозку розміщені життєво важливі центри – дихальний і серцево-судинний, що і відповідає за цей рефлекс.

Задня центральна звивина – поля за Бродманом – 1, 2, 3 – кірковий центр всіх видів шкірної та пропріоцептивної чутливості. Вона має такі особливості: 1. Проекція протилежної сторони тіла розміщена вниз головою. 2. Має місце соматотопічна організація для кожної частини тіла. 3. Поля шкірної чутливості неоднозначні за площею, так, проекційні поля для обличчя, губ, кистей рук займають найбільшу площу.

Затульна борозна (sulcus obturatorius) є тільки на нижній поверхні верхньої гілки лобкової кістки.

Синтопія правої нирки: до її передньої поверхні прилягає печінка та правий згин ободової кишки, до присереднього краю нирки - низхідна частина дванадцятипалої кишки. На верхньому кінці правої нирки розташовується права надниркова залоза.

Основний функціональний центр верхньобічної поверхні скроневої частки знаходиться у верхній скроневій звивині (gyrus temporalis superior). Тут розташовується слуховий, або гностичний, центр мовлення (центр Верніке). У верхній скроневій звивині і на внутрішній поверхні скроневої частки знаходиться слухова проекційна ділянка кори.

Низхідна ободова кишка, colon descendens, розташовується в лівій частині порожнини живота. Від лівого вигину вона йде вниз і на рівні гребеня лівої клубової кістки переходить в сигмоподібну кишку. На передню черевну стінку кишка проектується в лівій бічній ділянці живота. Довжина низхідної ободової кишки коливається від 10 до 30 см.

Надниркова залоза складається з двох структур — кіркової речовини і мозкової речовини. Мозкова речовина служить основним джерелом катехоламінових гормонів організму — адреналіну і норадреналіну. Деякі з клітин кіркової речовини належать до системи «гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркової залози» і служать джерелом кортикостероїдів. Кіркова речовина темно-бурого кольору, віділяє життєвоважливі гормони: мінералокортикоїди та статеві гормони.

Є лише три артерії, що продовжують плечову артерію і надалі живлять шкіру, суглоби і м’язи: глибока артерія плеча (a. profunda brachii), верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) та нижня ліктьова артерія (a. collateralis ulnaris inferior). Плечова артерія (a. brachialis) продовжує пахвову артерію і розгалужується на судини, що живлять шкіру і м'язи плеча, плечовий і ліктьовий суглоби. Це: 1) глибока артерія плеча (a. profunda brachii) є найбільшою гілкою плечової артерії, що огинає плечову кістку ззаду і поставляє кров задній групі м'язів плеча і самої плечової кістки. Глибока артерія плеча переходить в променеву обхідну артерію (a. collateralis radialis), яка анастомозує з поворотною артерією (a. recurrens) від променевої артерії; 2) верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) вона забезпечує кров'ю ліктьовий м'яз, медіальну головку триголовий м'яза плеча і шкіру цій галузі; 3) нижня ліктьова колатеральних артерія (a. collateralis ulnaris inferior), що живить ліктьовий суглоб, м'язи плеча і частково передпліччя.

Виносні лімфатичні судини від лімфатичних вузлів останнього етапу впадають в крупні лімфатичні судини або прямо в лімфатичні стовбури, а з них через відповідні лімфатичні протоки лімфа відтікає у систему верхньої порожнистої вени. Тільки стравохід є винятком, від середньої його частини лімфатичні судини впадають безпосередньо в грудну протоку, що лежить поруч, минаючи лімфатичні вузли. Топографічні відношення стравоходу: 1. У шийному відділі стравохід розміщений ззаду від трахеї.; зліва він дотикається до лівої загальної сонної артерії. 2. У грудному відділі стравохід межує з такими анатомічними утвореннями: спереду до рівня четвертого хребця він прилягає до задньої стінки трахеї, нижче – до дуги аорти, лівого бронха, задньої поверхні лівого передсердя. Ззаду стравохід від хребта відділений пухкою клітковиною, в якій проходять грудна протока, непарна вена, міжхребетні судини. Нижче кореня легень на задній стінці стравоходу лежить правий блукаючий нерв.Зліва на зовнішній поверхні стравоходу розміщена грудна протока і ліва загальна сонна артерія, нижче 8-9 хребця – низхідна аорта. Над діафрагмою стравохід покритий середостінною плеврою.Справа на рівні від 4-8 хребців стравохід прикритий правою середостінною плеврою, на рівні коренів легень відділений від плеври непарною веною.

Поверхневе пахвинне кільце (лат. anulus inguinalis superficialis) зовнішній отвір пахвинного каналу, розташований на його передній стінці (вихід з пахвинного каналу). Пахвинний канал (canalis inguinalis) має 2 кільця: поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis), обмежене бічною ніжкою (crus laterale) і присередньою ніжкою (crus mediale) апоневрозу зовнішнього косого м’яза живота, міжніжковими волокнами (fibrae intercrurales) і поверненою зв’язкою (ligamentum reflexum); глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus) являє собою заглибину в задній стінці каналу. Кільця пахвинного каналу є слабкими місцями передньої черевної стінки разом з білою лінією живота та пупковим кільцем, де можуть виходити грижі. Виявляється поверхневе пахвинне кільце, в апоневрозі зовнішнього косого м'яза живота, безпосередньо над гребенем лобкової кістки, 1 сантиметр вище і збоку від лобкового горбка.

Передній великогомілковий м’яз (musculus tibialis anterior) бере початок від бічного виростка і верхньої частини бічної поверхні тіла великогомілкової кістки та йде до підошвової поверхні присередньої клиноподібної кістки і до основи I плеснової кістки. Функція: розгинає стопу в надп'ятково-гомілковому суглобі і відвертає її, піднімає присередній край стопи і обертає стопу назовні, зміцнює поздовжні склепіння стопи. При фіксованій стопі нахиляє вперед гомілку, сприяє утримуванню тіла у вертикальному положенні.

Відвідний нерв (n. abducens) - VI пара черепномозкових нервів, який іннервує бічний прямий м'яз (m. rectus lateralis), відповідає за відведення ока назовні.

Завузлові парасимпатичні волокна війкового вузла у складі коротких війкових нервів (nn. ciliares breves) прямують до очного яблука, пронизують склеру й іннервують війковий м’яз та м’яз-звужувач зіниці. Ganglion ciliare — маленький довгастий парасимпатичний вузол (розмір 1-2 мм) розташований в ділянці очної ямки. Він розміщений позаду очного яблука на відстані 2 см, між прямим латеральним м’язом і зоровим нервом в товщі жирової клітковини. Через вузол проходять чутливі, симпатичні і парасимпатичні волокна. Останні тут переключаються на завузлові. Для чутливих і симпатичних волокон цей вузол є лише транзитною станцією.

Заочеревинний простір (spatium retroperitoneale) — анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревини та внутрішньоочеревинної фасцією та розташована між діафрагмою та малим тазом. Воно заповнене жировою клітковиною, у якій знаходяться заочеревинні органи: нирки з наднирковими і сечоводами, великі судини (черевна аорта, нижня порожниста вена і ін), лімфатичні вузли, симпатичні ганглії.

Задні коріння містять аферентні (відцентрові) нервові волокна, що проводять чутливі імпульси від периферії, тобто від усіх тканин та органів тіла, в центральній нервовій системі. Задній корінець утворений волокнами чутливих (доцентрових) клітин, тіла яких розташовуються в спинномозкових вузлах. Через задні корінці збудження передається із периферії в спинний мозок. Це - чутливі корінці.

М’язова оболонка (tunica muscularis) сечовода складається з трьох шарів: - внутрішнього подовжнього, - середнього циркулярного, - зовнішнього подовжнього. При цьому останній не суцільною, а представлений окремими пучками, яких більше в нижній частині сечоводу.

Заднє середостіння обмежене стінкою перикарда спереду і хребтовим стовбуром ззаду. До органів заднього середостіння відносяться грудна частина низхідної аорти, непарна і напівнепарна вени, відповідні відділи лівого і правого симпатичних стовбурів, нутрощевих нервів, блукаючих нервів, стравоходу, грудної лімфатичної протоки, задні середостінні і передхребтові лімфатичні вузли.

Серединний нерв (n. medianus) відходить від медіального і латерального пучків двома корінцями, які охоплюють спереду a. axillaris, потім він йде в sulcus bicipitalis medialis разом з плечовою артерією. В ліктьовому згині нерв підходить під m. pronator teres і поверхневий згинач пальців і йде далі між останнім і m. flexor digitorum profundus, потім - в однойменній борозенці, sulcus medianus, посередині передпліччя на долоню.N. medianus виходить на долоню через canalis carpi разом з сухожиллями згиначів і ділиться на три гілки, nn. digitales palmares communes, які йдуть вздовж першого, другого і третього міжпястних проміжків під долонним апоневрозом у напрямку до пальців. Перша з них іннервує м'язи thenar, за винятком m. adductor pollicis і глибокої головки m. flexor pollicis brevis, які іннервуються ліктьовим нервом. Nn. digitales palmares communes в свою чергу діляться на сім nn. digitales palmares proprii, які йдуть до обох сторонах I-III пальців і до променевої стороні IV пальця. Від цих же гілок забезпечується і шкіра променевої боку долоні; пальцеві нерви іннервують також червоподібні м'язи.

Гладенька мускулатура (непосмугована м'язова тканина, гладенька м'язова тканина) — один із типів м'язової тканини, що складається із великих веретеноподібних клітин. Гладенька мускулатура розвивається із мезенхіми за рахунок розмноження та ущільнення її клітин. Гладенька м'язова тканина складається з дуже дрібних (до 500 мкм) видовжених клітин. Ядро таких міоцитів розташовується в центральній частині, а тонкі міофібрили тягнуться від одного кінця клітини до іншого. Гладенька м'язова тканина утворює стінки кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів (травного тракту, сечового міхура, матки). Вона забезпечує перистальтику кишечника, зміну серцевих судин, пологи, сечовипускання та інші життєво важливі процеси.

Ампулярні рецептори локалізовані на кристах ампул (cristae ampullares) трьох півколових проток, які розташовані у вза'ємно перпендикулярних площинах.. Ампулярні рецептори представлені опорними і сенсорними волосовими клітинами I і II типів, що не мають істотних структурних відмінностей від аналогічних клітин в макули мішечків передодня. Загальна кількість сенсорних клітин трьох ампулярних рецепторів приблизно 16000-17000.

Функція потиличної частки пов'язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття. При цьому в ділянці клина проектується верхня половина сітківки ока, яка сприймає світло від нижніх полів зору; в області язичкової звивини знаходиться нижня половина сітківки ока, яка сприймає світло від верхніх полів зору. Функція потиличної частки пов'язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття.

Передня i задня решiтчастi артерiї (aa. ethmoidales anterior et posterior) відходять від очної артерії (a. ophtalmica), що належить до системи внутрішньої сонної артерії. Передня i задня решiтчастi артерiї кровопостачають слизову оболонку, хрящову і кісткову тканину носової перегородки та слизову оболонку і тканини носової порожнини.

Стегновий нерв (n. femoralis) виходить з м'язової лакуни і в стегновому трикутнику лежить назовні від судин. Глибокі гілки стегнового нерва іннервують головки чотириголового м'яза і гребінець м'яз.Поверхневі гілки стегнового нерва, rr. cutanei anteriores, прободают широку фасцію через футляр кравецькій м'язи і йдуть до шкіри. Стегнові судини супроводжує лише одна, найдовша гілка стегнового нерва - n. saphenus.

До верхніх кінців обох часток підходять права і ліва верхні щитоподібні артерії, які відходять від зовнішніх сонних артерій. До нижніх кінців часток підходять права і ліва нижні щитоподібні артерії з щитошийних стовбурів підключичних артерій. Верхня щитоподібна артерія (a. thyroidea superior), що здійснює кровопостачання щитоподібної залози (glandula thyroidea), належить до передньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami anteriores arteriae carotidis externae). Зовнішня сонна артерія поділяється на 4 групи гілок. Група передніх гілок: - Верхня щитовидна артерія, - Язикова артерія, - Лицева артерія. Група задніх гілок: - Грудино-ключично-соскоподібна гілка, - Потилична артерія, - Задня вушна артерія. Група медіальних гілок: - Висхідна глоткова артерія. Група кінцевих гілок: -Верхньощелепна артерія, -Поверхнева скронева артерія.

Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – парна ендокринна залоза, яка лежить на верхньому кінці правої та лівої нирок (extremitas superior renis dextri et sinistri) на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців (vertebrae thoracicae). Надниркова залоза (glandula suprarenalis) складається з кіркової речовини (cortex) та мозкової речовини (medulla). У кірковій речовині (cortex) виробляються: у клубочковій зоні (zona glomerulosa) – мінералокортикоїди;у пучковій зоні (zona fasciculate) – глюкокортикоїди; у сітчастій зоні (zona reticularis) – статеві гормони. Мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium) складається з хроматофінних клітин та виробляє: адреналін; норадреналін.

Триголовий м’яз плеча (musculus triceps brachii) розташований у задній плечовій ділянці (regio brachii posterior), має довгу головку (caput longum), бічну головку (caput laterale) та присередню головку (caput mediale). Функція musculus triceps brachii: розгинає передпліччя (extensio antebrachii) в ліктьовому суглобі (articulatio cubiti), а довга головка (caput longum) розгинає плече в плечовому суглобі та приводить його до тулуба (extensio et adductio brachii).

Кровопостачання селезінки здійснюється селезінковою артерією, яка пронизує білу пульпу селезінки по центру. А сама біла пульпа утворена лімфоїдною тканиною, лімфатичними вузликами (фолікулами) і лімфатичними періартеріальними піхвами.

У жінок при переході очеревини з сечового міхура на матку, з матки на пряму кишку утворюються заглибина прямокишково-маткова (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.

Задня центральна звивина – поля за Бродманом – 1, 2, 3 – кірковий центр всіх видів шкірної та пропріоцептивної чутливості. Вона має такі особливості: 1. Проекція протилежної сторони тіла розміщена вниз головою. 2. Має місце соматотопічна організація для кожної частини тіла. 3. Поля шкірної чутливості неоднозначні за площею, так, проекційні поля для обличчя, губ, кистей рук займають найбільшу площу.

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) проходить вправо під праве вушко (auricula dextra), лягає в праву частину вінцевої борозни (sulcus coronarius) і прямує по задній міжшлуночковій борозні (sulcus interventricularis posterior), де анастомозує з гілкою лівої вінцевої артерії (a. coronaria sinistra). Від цієї артерії відходить задня міжшлуночкова гілка, що живить задню частину міжшлуночкової перегородки, а також задню стінку правого шлуночка та передсердя.

На нижній поверхні кожної бічної частини потилочної кістки розташовується парний еліпсоїдної форми потиличний виросток (condylus occipitalis). Виростки своєю опуклою поверхнею зчленовуються з верхніми суглобовими поверхнями атланта.Через кожну бічну частину над виростком проходить капал під'язикового нерва (canalis nervi hypoglossi), у якому проходить під'язиковий нерв (XII черепний нерв). Відразу за потиличним виростком міститься виросткова ямка (fossa condylaris), на дні якої відкривається непостійний отвір - виростковий канал (canalis condylaris), у якому проходить виросткова випускна вена.

Моторні нейрони (мотонейрони) – це великі мультиполярні клітини (діаметр 100-140 мкм). Загальна їх кількість становить 2-3 млн. Кожен моторний нейрон іннервує від одиниць до тисяч м’язових волокон, утворюючи рухову одиницю.

Mm. interossei palmares згинають проксимальні фаланги пальців і випрямляють середні і дистальні фаланги другого та четвертого пальців і мізинця. Приводять їх до серединної лінії.

Пазухо-передсердний вузол (nodus sinuatrialis), або вузол Кіса – Флєка, розташований під епікардом правого передсердя між місцем впадіння верхньої порожнистої вени і основою правого вушка. Цій ділянці правого передсердя топографічно відповідає трикутник пазухо-передсердного вузла (trigonum nodi sinuatrialis). У центрі пазухо-передсердного вузла розміщені провідні кардіоміоцити першого типу – пейсмейкерні клітини (Р-клітини), або водії ритму. Пейсмейкерні клітини багатокутної форми з діаметром до 10 мкм, в них міститься невелика кількість міофібрил, Т-трубочки відсутні. Р-клітини здатні спонтанно генерувати (відбувається деполяризація їх клітинних мембран) приблизно 70 електричних імпульсів за хвилину і передавати ці імпульси збудження іншим типам провідних та скоротливих кардіоміоцитів, тому ці клітини називають водіями ритму. В умовах фізіологічної норми синоатріальний вузол викликає збудження, яке потім, завдяки провідній системі, послідовно охоплює передсердя і шлуночки. Тому він є водієм ритму серця або пейсмекером, який може генерувати велику частоту збуджень, ніж інші ділянки провідної системи. Найбільшою здатністю до автоматії володіє синоатріальний вузол. В умовах фізіологічної норми саме в ньому виникає збудження, яке потім, завдяки провідній системі, послідовно охоплює передсердя і шлуночки. Тому синоатріальний вузол називають водієм ритму серця або пейсмекером. Пейсмекер може генерувати велику частоту збуджень, ніж інші ділянки провідної системи. Він пригнічує автоматію інших волокон цієї системи. Лише при припиненні активності синоатріального вузла (через його пошкодження або блокади) через короткий час може проявитися активність нижчерозташованих ділянок провідної системи. Час від моменту припинення збудження в провідному осередку автоматії до моменту прояву автоматії нижчого вогнища називають передавтоматичною паузою. Її тривалість зазвичай знаходиться в межах 5-20 с. Чим вона коротше, тим краще для хворої людини.

Спинномозково-таламічні шляхи розташовуються в бічних канатиках вентрально та попереду від попередніх, сприймають тактильну, больову, температурну чутливість.

Кульшовозападинна гілка затульної артерії (ramus acetabularis arteriae obturatoriae) анастомозує із гілками нижньої сідничної артерії (rami arteriae gluteae inferioris) від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та з присередньою огинальною артерією стегна (a. circumflexa femoris medialis) з глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris) і живить голівку стегнової кістки та кульшовий суглоб. Стегнова кістка з'єднується з кульшовою кісткою за допомогою кульшового суглоба. Кульшовий суглоб кровопостачається гілками присередньої і бічної огинальних артерій стегна, кульшовозападинною гілкою (із глибокої стегнової артерії), а також гілками затульної артерії (Ramus acetabularum A.obturatoriae). Венозна кров відтікає в глибокі вени таза і стегна. Лімфа відтікає по глибоких лімфатичних судинах у глибокі пахвинні лімфатичні вузли. Іннервація здійснюється гілками затульного, стегнового і сідничного нервів.

Середній носовий хід (meatus nasi medius) проходить між середньою і нижньою носовими раковинами. У середній носовий хід відкриваються передні і середні решітчасті комірки, отвір лобової пазухи за допомогою решітчастої лійки, верхньощелепна пазуха через верхньощелепний розтвір (foramen maxillaris).

Ліва передня звивина і ліва скронева частка відповідають перетворення звуків мови в нейронні коди слів.

Підколінна оклюзія виникає внаслідок закупорки судини. Поразка підколінної артерії вважається найбільш небезпечною формою оклюзії. Під час неї спостерігається періодичне виникнення при ходьбі парестезії і болю в гомілках, які змушують хворого зупинитися. Напади переміжної кульгавості можуть спостерігатися після переміщення на різні відстані. Накульгування може початися як при подоланні перших 25 метрів, так і через багато кілометрів шляху. Підколінна артерія (arteria poplitea) є безпосереднім продовженням стегнової артерії (a. femoralis) після виходу останньої через нижній (задній) отвір привідного каналу, проходить попереду великогомілкового нерва (n. tibialis) та підколінної вени (v. poplitea). Артерія спускається зверху донизу, розташовуючись у глибині підколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш поверхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під фасцією. і на рівні нижнього краю підколінного м’яза (margo inferior musculi poplitei) розгалужується на: - передню великогомілкову артерію (a. tibialis anterior); - задню великогомілкову артерію (a. tibialis posterior). Від підколінної артерії відходять гілки: - бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus); - присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus); - середня колінна артерія (a. media genus); - бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus); - присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus); - литкові артерії (aa. surales).

Spatium antescalenum обмежений спереду грудинопід'язиковим і грудинощитовидним м'язами, містить підключичну вену (v. subclavia).

Загальна жовчна протока утворюється завдяки злиттю ductus hepaticus communis та ductus cysticus.

Парієтальні екзокриноцити розміщені поодиноко між головними екзокриноцитами в ділянці дна і тіла власних залоз шлунку. Ці клітини виділяють іони водню та хлору, з яких у просвіті шлунка утворюється соляна кислота. Окрім, того ці клітини продукують внутрішній антианемічний фактор, який з’єднується в шлунку з вітаміном В12,що потім всмоктується в тонкій кишці

Великий грудний м'яз (m. pectoralis major) - належить до трункопетальних м'язів. Це великий м'язовий пласт трикутної форми, який відходить від двох присередніх третин ключиці (ключична частина), капсули груднинно-ключичного суглоба, передньої поверхні груднини, хрящів II —VII ребер (груднинно-реброва частина) і верхньої ділянки піхви прямого м'яза живота (черевна частина).Звідси м'язові пучки, конвергуючи, прямують у бік і апоневротичним сухожилком прикріплюються до гребеня великого горбка плечової кістки. Функція: разі фіксації грудної клітки приводить, дещо згинає і пронує плече. При фіксованому плечі (руки на стегнах, опора на поруччя тощо) розширює грудну клітку (додаткова дихальна мускулатура). Іннервація: присередній і бічний грудні нерви плечового сплетення (CV — CVII).

Затульний нерв (n. obturatorius), що виходить з–під присереднього краю великого поперекового м’яза, який через затульний канал (canalis obturatorius) виходить на стегно. Він іннервує: зовнішній затульний м’яз (m. obturatorius externus); капсулу кульшового суглоба (capsula articulationis coxae); всю присередню групу м’язів стегна та шкіру над ними.

В постцентральній звивині закінчуються шляхи поверхневої та глибокої чутливості та знаходиться первинна соматосенсорна кора.

Обидві яєчникові артерії (aа. ovaricae, dextra et sinistra) відходять відпередньої поверхні аорти зараз нижче ниркових артерій (в ряді випадків і від ниркових артерій); нерідко відходять від аорти загальним стовбуром (a. ovarica communis). Прямуючи вниз і латерально, по передній поверхні великого поперекового м'яза, кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід.

Пахвова артерія оточена пучками плечового сплетення.

Наповнений сечовий міхур знаходиться вище лобкового симфізу. Тільки у жінок, при пустому сечовому міхурі, при наповненому сечовому міхурі, тільки у дітей, тільки у дорослих????

Надниркові залози вкриті товстою капсулою з щільної сполучної тканини. Від капсули в кіркову речовину відходять тонкі трабекули, що містять судини і нерви. Паренхіма її складається із двох частин - поверхневої кіркової речовини та центральної мозкової. Кіркові ендокриноцити формують тяжі, проміжки між якими заповнені прошарками пухкої сполучної тканини, в якій проходять кровоносні капіляри і нервові волокна. Мозкова речовина утворена хромафінними, гангліозними і підтримуючими клітинами. Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – парний ендокринний орган, розміщений над верхнім полюсом нирки. Зовні надниркові залози вкриті сполучнотканинною капсулою. Паренхіма її складається із двох відмінних за походженням, будовою та функцією частин – поверхневої кіркової та центральної мозкової. Кіркова речовина містить три зони: поверхневу клубочкову, середню пучкову і глибоку сітчасту. Мозкова речовина побудована з великих клітин округлої або полігональної форми, які за характером синтезованих ними речовин поділяються на епінефроцити та норепінефроцити.

В низхідній частині дванадцятипалої кишки є велика кількість колових складок і також є поздовжня складка дванадцятипалої кишки.

Чотириголовий м’яз стегна (musculus quadriceps femoris) складається з таких чотирьох м’язів: - прямого м’яза стегна (musculus rectus femoris), - бічного широкого м’яза (musculus vastus lateralis), - присереднього широкого м’яза (musculus vastus medialis) - проміжного широкого м’яза (musculus vastus intermedius). Функція чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris): розгинає гомілку (extensio cruris) в колінному суглобі (articulatio genus); а прямий м’яз (musculus rectus femoris) згинає стегно (flexio femoris) у кульшовому суглобі (articulatio coxae).

Пахвовий нерв (nervus axillaris) за функцією — мішаний, короткий, товстий. Утворившись, проходить крізь чотирикутний отвір, огинає хірургічну шийку плечової кістки і входить у внутрішню поверхню дельтоподібного м'яза. Іннервує цей м'яз, а також плечовий суглоб та шкіру передньобічної ділянки плеча.

Зорове перехрестя складається головним чином із волокон зорових нервів, при неповному перехресті яких утворюється пластинка чотирикутної форми. Її задні кути продовжуються в зорові шляхи, які огинають ніжки мозку і закінчуються в біч­них колінчастих тілах, подушці та верхньому горбку покриву середнього мозку. Всі ці структури належать до підкіркових зорових центрів.

N. facialis (лицевий нерв) є змішаним нервом; в якості нерва другої зябрової дуги іннервує розвинуті із неї м'язи - всі мімічні і частина під'язикові. У його складі проходять також смакові (аферентні) і секреторні (еферентні) волокна, що належать проміжному нерву (n. intermedius).

Довгий м'яз-згинач великого пальця (m. flexor pollicis longus) згинає І палець і частково кисть.

У другій фазі систоли шлуночків, фазі вигнання, скорочення міокарду шлуночків підвищило тиск у них до того рівня, що він вищий, ніж тиск у легеневому стовбурі і аорті. Кров відкачується з серця, відкриваючи легеневий і аортальний півмісяцеві клапани. Тиск, що створюється лівим шлуночком, буде значно більшим, ніж тиск, який генерує правий шлуночок, оскільки тиск що існує в аорті, набагато вищий. Проте обидва шлуночки прокачують однакову кількість крові.

При переході з матки на пряму кишку очеревина утворює прямокишково-маткову заглибину (excavatio rectouterina) – простір Дугласа, обмежований з боків прямокишково-матковими складками (plicae rectouterinae). У товщі кожної з цих складок очеревини проходить прямокишково-маткова зв’язка (lig. rectouterinum) і прямокишково-матковий м’яз (m. rectouterinus). М’яз починається від задньої поверхні шийки матки, обходить збоку пряму кишку і прикріплюється до окістя крижової кістки.

Мозочок є центром рівноваги і координації рухів тіла, забезпечує підтримання тонусу м’язів та контроль складних і автоматично виконуваних рухових актів. При пошкодженні мозочка виникає ряд рухових розладів. 1. Розлад ходи або так звана “п’яна” хода є результатом не тільки порушення рівноваги, але і асинергії. 2. Тремтіння спостерігається при русі і у спокої. 3. Ністагм очних яблук; 4. Адіадохокінез виявляється при спробі швидко здійснювати поперемінно протилежні рухи. 5. Дисметрія або гіперметрія рухів. 6. Мимопопадання або промахування. 7. Розлад мови є приватний прояв розладу мозочка рухів; мова втрачає плавність, стає скандованою, вибуховою, сповільненою.

Піднижньощелепна залоза (glandula sublingualis) відкривається разом з великою під’язиковою протокою невеликим отвором на під’язиковому мясці поруч з вуздечкою язика. Піднижньощелепна залоза (glandula sublingualis) є складною розгалуженою трубчасто-альвеолярною залозою масою 13-16 г,має еліпсоїдну форму; виділяє серозно-слизовий секрет. Залоза розташована в ділянці піднижньощелепного трикутника; зовні залоза вкрита поверхневою пластинкою шийної фасції і шкірою; присередня поверхня прилягаєдо підязиково-язикового і шило-язикового мязів, верхня - до піднижньощелепної ямки на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи, нижня частина залози виходить з-під нижнього краю щелепи. Невеликий відросток залози спереду лежить на задньому краї щелепного-підязикового мяза.Звідси з залози виходить піднижньощелепна протока - протока Вартона, що проходить вперед і огинає задній край щелепно-підязикового мяза і проходить під слизовою оболонкою дна ротової порожнини вздовж внутрішньої поверхні підязикової залози. Протока відкривається разом з великою підязиковою протокою невеликим отвором на підязиковому мясці поруч з вуздечкою язика.

Волокна язикоглоткового нерва відповідають за смакове сприйняття із задньої 1/3 язика, а вона якраз найбільш чутлива до гіркого смаку.

Великий поперековий м'яз (m.psoas major) - це товстий, довгий, веретеноподібний м'яз, що розташований на задній стінці порожнини живота і прилягає до тіл поперекових хребців. Початок: від бічної поверхні тіл, міжхребцевих дисків і поперечних відростків XII грудного, I-V поперекових хребців. М'яз прямує вниз, перетинає поперед межову лінію таза і з'єднується з клубовим м'язом

Передній каво-кавальний анастомоз здійснюється через епігастральні вени. Венозна кров від нижньої порожнистої вени відтікає до → загальної клубової вени → зовнішньої клубової вени → та у нижню епігастральну вену, потім у верхню епігастральну вену → внутрішню плечоголовну вену → плечоголовну вену → та у верхню порожнисту вену.

Кровообiг мiокарда лiвого передсердя забезпечує ліва вінцева артерія.

Під'язиковий нерв (n. hypoglossus) руховий, іннервує всі м`язи язика, які сполучають його з скелетом, м'язи шиї, розташовані нижче під'язикової кістки.

Долонні міжкісткові м’язи (mm. interоssei palmаres) – це три короткі плоскі м’язи, що залягають у другому, третьому і четвертому міжкісткових проміжках, закриваючи їх з боку долоні. Початок: перший (бічний) міжкістковий м’яз – від присереднього (ліктьового) краю II п’ясткової кістки; другий і третій долонні міжкісткові м’язи – від бічного (променевого) краю основи IV і V п’ясткових кісток. Прикріплення: м’язові пучки переходять у тонкі сухожилки, що прикріплюються до тильної поверхні проксимальних фаланг II, IV і V пальців, а також до капсул п’ястково-фалангових суглобів і міжсухожилкових зв’язок ІІ, IV і V пальців. Перший міжкістковий долонний м’яз прикритий привідним м’язом великого пальця кисті, інші розміщені під сухожилками глибокого м’яза-згинача пальців. Функція: приводять II, IV і V пальці до ІІІ (середнього) пальця, а також беруть участь у згинанні проксимальної та розгинанні середньої і кінцевої фаланг ІІ, IV і V пальців. Кровопостачання: arcus palmaris profundus. Іннервація: n. ulnaris (CVIII-ThI).

Ендокард утворений ендотелієм, й вкритий ззовні сполучною тканиною з гладенькими м'язовими волокнами. Тобто саме він відповідає за утворення клапанів та легкому потокові крові. Ендокард - внутрішній шар оболонки стінки серця; тонка оболонка, яка вистилає порожнину серця (його передсердя й шлуночки).

Нейрогіпофіз накопичує два гормони, що синтезуються гіпоталамусом окситоцин і вазопресин. Нейрогіпофіз накопичує два гормони, що синтезуються гіпоталамусом окситоцин і вазопресин. Недостатність останнього зменшує реабсорбцію води, що призводить до виникнення поліурії. Гіпосекреція вазопресину призводить до нецукрового діабету центрального походження, для якого характерним є зменшення реабсорбції води в дистальних канальцях і збиральних трубочках, що призводить до виникнення поліурії (збільшення сечі до 3 – 20 л/добу); полідипсії (збільшення введення води в організм завдяки розвитку спраги).

Триголовий м'яз плеча (musculus triceps brachii) - м'яз-розгинач задньої групи плеча, займає весь задній бік плеча.

Від задньої міжшлуночкової гілки перпендикулярно відходять гілки до правого шлуночка, а також короткі гілки до задньої третини міжшлуночкової перегородки, які анастомозують з подібними гілками, що відходять від передньої міжшлуночкової артерії лівої вінцевої артерії. Права вінцева артерія починається від правого синуса аорти. Найбільшою гілкою правої вінцевої артерії є задня міжшлуночкова гілка, що проходить по однойменній борозні серця у бік його верхівки. Гілки правої вінцевої артерії постачають кров'ю передню і задню стінки правого шлуночка, частково — задню стінку лівого шлуночка, праве передсердя, верхню половину міжпередсердної перегородки, синусний і АВ-вузли, а також задню частину міжшлуночкової перегородки та задній сосочковий м'яз.

Язикова артерія (a. lingualis) — кровоносна судина, що відходить від загальної сонної артерії на рівні великих рогів під'язикової кістки.

Дельтоподібний м’яз бере участь у згинанні і розгинанні плеча, відведенні руки в сторону. На нього також покладено завдання зупинити вивих і травму плечової кістки при перенесенні важких вантажів.

Через lamina cribrosa os ethmoidale волокна нюхового нерва потрапляють в передню черепну ямку. Нюхові рецепторні клітини мають довгі центральні і короткі периферичні відростки. Центральні відростки — аксони — збираються у нюхові нитки (20-40). Вони проходять у череп крізь решітчасту кістку (os ethmoidale) до нюхової цибулини (другі нейроцити), після чого формується нюховий тракт.

Аортальний отвір ( hiatus aorticus ) утворено сухожильними краями правої і лівої внутрішніх ніжок діафрагми. Спереду воно обмежене сухожильной дугою (lig. arcuatum),що з’єднує краю медіальних ніжок діафрагми , ззаду – хребетним стовпом. Через аортальний отвір , крім аорти , проходить початковий відділ грудного лімфатичного протоку.

Передня мозкова артерія кровопостачає присередні ділянки півкуль до рівня тім'яно-потиличної борозни, ділянку верхньої лобної звивини, ділянку тім'яної частки, а також ділянки нижніх медіальних відділів очноямкових звивин.

Однією з найбільших гілок зовнішньої сонної артерії є a. facialis, кінцева гілка якої - a. angularis у присередньому куті ока, яка анастомозує з a. dorsalis nasi; остання є гілкою a. ophthalmica, що відходить від carotis interna.

M. fibularis (peroneus) longus згинає стопу (flexio pedis), піднімає бічний край стопи (margo lateralis pedis), укріплює поперечне та поздовжні склепіння стопи (arcus pedis transversus et arcus pedis longitudinales).

Кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід (ureter).

Передшлункова сумка (bursa pregastrica), що відокремлюється від печінкової сумки (bursa hepatica) серпоподібною зв’язкою печінки (lig. falciforme hepatis) і охоплює передню стінку шлунка (paries anterior gastris), ліву частку печінки (lobus hepatis sinister) та селезінку (splen).

V. saphena parva - мала підшкірна вена ноги, починається на латерально, на дорсальній поверхні стопи, огинає знизу і ззаду латеральну кісточку і піднімається далі по задній поверхні гомілки.

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) - найдовша вена людини - збирає кров з 2/3 поверхні кінцівки. Вона піднімається по передньо-внутрішній поверхні нижньої кінцівки і в пахвинній ділянці вливається в стегнову вену. У верхній третині стегна велика підшкірна вена має дві крупні протоки: vv. saphena accessoria medialis et lateralis. Перед впадінням вони можуть зливатися в один стовбур або є окремими маленькими стовбурами (від 1 до 5-6 і більше) та відіграють важливу роль у розвитку післяопераційних рецидивів варикозного розширення вен.

Кірковий центр аналізатора праксії розміщений у gyrus supramarginalis. Праксія – це комплекс цілеспрямованих комбінованих складних рухів, які набуваються у ході індивідуального навчання. Наприклад, у ході навчання водити автомобіль, тримати ложку, вилку і їсти з ножем, професійних навичок і т.д. При ураженні ядра праксії, розвивається апраксія. Людина ходить, бігає, стрибає, але виконувати складні завчені рухи не може.

Пригруднинні лімфатичні вузли (nodi lymphatici parasternales), що розташовані загруднинно вздовж внутрішньої грудної артерії, надходить лімфа від нижньовнутрішніх квадрантів і центральних відділів грудної залози.

Загальна жовчна протока утворена злиттям міхурової та загальної печінкової протоки. Вони можуть з'єднуватися під гострим, прямим і тупим кутом. Загальна печінкова протока (ductus hepaticus communis) утворюється шляхом злиття правої і лівої печінкових проток. Довжина загальної печінкової протоки коливається від 1,5 до 4 см, діаметр - від 0,5 до 1 см. Іноді загальна печінкова протока формується з трьох або з чотирьох жовчних проток. В окремих випадках спостерігається висока злиття міхурової протоки з жовчними протоками за відсутності загального печінкового протоку. Іноді обидві печінкові протоки або один з них відкривається безпосередньо в жовчний міхур в області його ложа. Позаду загальної печінкової протоки розташовується права гілка печінкової артерії; в окремих випадках вона проходить вперед від протоки. Міхурова проток (ductus cysticus) має довжину 1-5 см, в середньому 2-3 см, діаметр 0,3-0,5 см. Він проходить у вільному краї печінково-дванадцятипалої зв'язки і зливається із загальним печінковим протокою, утворюючи загальну жовчну протоку. Міхурова і загальна печінкова протоки можуть з'єднуватися під гострим, прямим і тупим кутом. Іноді міхурова протока спірально огинає загальну печінкову протоку.

Розрізняють два типи вен: безм’язового (волокнистого) і м’язового типів. Безм’язові вени зрощені з сполучнотканинними структурами органів і тому не спадаються. Ендотеліоцити, що вистеляють такі вени, мають звивистіші межі (контури) у порівнянні з артеріями, середня оболонка відсутня. Базальна мембрана безпосередньо прилягає до тонкої зовнішньої оболонки, що побудована з пухкої волокнистої сполучної тканини.

Основним колектором, який збирає лімфу з відвідних лімфатичних судин, є грудна протока (ductus thoracicus), яка розвивається в ранньому ембріогенезі з дорзальних лімфатичних мішків. Він починається непарним мінливим розширенням, або цистерною лімфи (cisterna chyli), на рівні ТХІ хребця (іноді нижче) попереду правої ніжки діафрагми і разом з аортою проникає до грудної порожнини. Тут грудна протока проходить перед хребтом і позаду аорти, спочатку праворуч від серединної площини, а потім відхиляється ліворуч і, утворивши на рівні CVII хребця випуклу догори дугу, впадає в лівий венозний кут, утворений злиттям лівих підключичної і яремної вен.

Задня стінка барабанної порожнини (Paries mastoideus) межує з соскоподібним відростком. Вона є найдовшою стінкою-довжина її досягає 15 мм, а висота 13-14 мм. У верхньому відділі стінка відсутня, її замінює aditus ad antrum. Під ним стінка нерівна, тут є вдавление, до якого прилягає короткий відросток ковадла, трохи нижче, на зовнішній поверхні пірамідального виступу знаходиться отвір, через яке в порожнину вступає барабанна струна, що відходить від лицевого нерва перед самим виходом його з шилососцевидного отвори. Сам пірамідальний виступ, що відходить від задньої стінки нижче адітуса, описаний разом з медіальної стінкою барабанної порожнини. Задня стінка нерідко відмежовується від дна барабанної порожнини за допомогою prominentia styloidea, невеликого кісткового виступу, що утворюється за рахунок того, що апофіз шиловідного відростка піднімає стінку барабанної порожнини. В глибині задньої стінки проходить канал лицевого нерва і навколишні його клітини.

Печінково-дванадцятипала зв'язка (lig. hepatoduodenale) простягається від воріт печінки до верхньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки.