STEP-1 – Аnatomy (2005-2020) – ZLP

Передня частка гіпофіза відповідає за ріст і розвиток завдяки соматотропному гормону. Відповідно з розвитком гіпофіза з двох різних зачатків в органі розрізняють дві частки - передню і задню. Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла (соматотропний гормон). При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ (акромегалія).

Передшлункова сумка (bursa pregastrica), що відокремлюється від печінкової сумки (bursa hepatica) серпоподібною зв’язкою печінки (lig. falciforme hepatis) і охоплює передню стінку шлунка (paries anterior gastris), ліву частку печінки (lobus hepatis sinister) та селезінку (splen).

Передсердно-шлуночковий вузол (nodus atrioventricularis) або вузол Ашоффа-Тавари є водієм ритму серця або пейсмекером, який може генерувати велику частоту збуджень, ніж інші ділянки провідної системи. Вузол розташований у міжпередсердній перегородці в ділянці перегородкової стулки правого передсердно-шлуночкового клапана і побудований з провідних кардіоміоцитів другого типу – перехідних клітин. Від цього вузла імпульси збудження передаються на передсердно-шлуночковий пучок.

Адренокортикотропний гормон, або АКТГ, кортикотропін, адренокортикотропіну, кортикотропного гормон (лат. adrenalis-надниркової, лат. cortex-кора і грец. tropos - напрямок) - тропний гормон, що виробляється еозинофільними клітинами передньої долі гіпофіза. За хімічною будовою АКТГ є пептидним гормоном. Кортикотропін контролює синтез і секрецію гормонів кори надниркових залоз. В основному кортикотропін впливає на синтез і секрецію глюкокортикоїдів - кортизола, кортизону, кортикостерону. Попутно підвищується синтез наднирковими прогестерону, андрогенів і естрогенів.

Парієтальні екзокриноцити розміщені поодиноко між головними екзокриноцитами в ділянці дна і тіла власних залоз шлунку. Ці клітини виділяють іони водню та хлору, з яких у просвіті шлунка утворюється соляна кислота. Окрім, того ці клітини продукують внутрішній антианемічний фактор, який з’єднується в шлунку з вітаміном В12,що потім всмоктується в тонкій кишці

За шлунком розташована чепцева сумка (bursa omentalis) – щілиноподібна вузька порожнина, що розміщена у лобовій площині. Верхньою межею чепцевої сумки є хвостата частка печінки, а нижньою – задня пластинка великого чепця, що зрослася з брижею поперечної ободової кишки. Передню стінку чепцевої сумки утворюють задня стінка шлунка і малий чепець, а задню – пристінкова очеревина, що покриває аорту, нижню порожнисту вену, верхній кінець лівої нирки, ліву надниркову залозу і підшлункову залозу.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Чутливі волокна починаються від чутливих вузлів, що у сфері яремного отвору, через який язикоглотковий нерв виходить із черепа, а рухові, як і блукаючий нерв, - від клітин подвійного ядра, що залягає в ромбовидній ямці.Чутливі нерви включають:барабанний нерв (лат.n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової труби язикові гілки (лат.rr. linguales) — іннервують задню третину язика глоткові гілки (лат.rr. pharyngei) — прямують до слизової оболонки глотки мигдаликові гілки (лат.rr. tonsillares) — підходять до слизової оболонки піднебінних мигдалин і дужок.Рухові нерви включають:гілку шилоглоткового м'язу (r. musculi stylopharyngei) — іннервують шилоглотковий м'яз; глоткові гілки (rr. pharyngei) — об'єднуючись з блукаючим нервом, направляються до м'язів глотки.

Під'язиковий нерв (n. hypoglossus) руховий, іннервує всі м`язи язика, які сполучають його з скелетом, м'язи шиї, розташовані нижче під'язикової кістки.

Жолобуваті сосочки (papillae vallatae) найбільші за розміром. Їх налічується приблизно 7-12, вони розташовані на межі тілом і коренем язика попереду межової борозни у вигляді римської цифри V.

Загальна жовчна протока утворюється завдяки злиттю ductus hepaticus communis та ductus cysticus.

До верхніх кінців обох часток підходять права і ліва верхні щитоподібні артерії, які відходять від зовнішніх сонних артерій. До нижніх кінців часток підходять права і ліва нижні щитоподібні артерії з щитошийних стовбурів підключичних артерій. Верхня щитоподібна артерія (a. thyroidea superior), що здійснює кровопостачання щитоподібної залози (glandula thyroidea), належить до передньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami anteriores arteriae carotidis externae). Зовнішня сонна артерія поділяється на 4 групи гілок. Група передніх гілок: - Верхня щитовидна артерія, - Язикова артерія, - Лицева артерія. Група задніх гілок: - Грудино-ключично-соскоподібна гілка, - Потилична артерія, - Задня вушна артерія. Група медіальних гілок: - Висхідна глоткова артерія. Група кінцевих гілок: -Верхньощелепна артерія, -Поверхнева скронева артерія.

Волокна язикоглоткового нерва відповідають за смакове сприйняття із задньої 1/3 язика, а вона якраз найбільш чутлива до гіркого смаку.

Стовбур головного мозку складається з довгастого мозку, моста і середнього мозку. З одного боку, він є поширенням спинного мозку вгору, в порожнину черепа, оскільки містить моторні і сенсорні ядра, що виконують рухові і чутливі функції для областей обличчя і голови. Також забезпечує багато важливих функцій організму: 1) регуляцію дихання; 2) регуляцію серцево-судинної системи; 3) регуляцію функції шлунково-кишкового тракту; 4) регуляцію багатьох стереотипних рухів тіла; 5) регуляцію рівноваги; 6) регуляцію рухів очей.

Наповнений сечовий міхур знаходиться вище лобкового симфізу. Тільки у жінок, при пустому сечовому міхурі, при наповненому сечовому міхурі, тільки у дітей, тільки у дорослих????

Від задньої міжшлуночкової гілки перпендикулярно відходять гілки до правого шлуночка, а також короткі гілки до задньої третини міжшлуночкової перегородки, які анастомозують з подібними гілками, що відходять від передньої міжшлуночкової артерії лівої вінцевої артерії. Права вінцева артерія починається від правого синуса аорти. Найбільшою гілкою правої вінцевої артерії є задня міжшлуночкова гілка, що проходить по однойменній борозні серця у бік його верхівки. Гілки правої вінцевої артерії постачають кров'ю передню і задню стінки правого шлуночка, частково — задню стінку лівого шлуночка, праве передсердя, верхню половину міжпередсердної перегородки, синусний і АВ-вузли, а також задню частину міжшлуночкової перегородки та задній сосочковий м'яз.

Ексудативний плеврит - це запальне ураження плеври, що супроводжується скупченням рідини у плевральній порожнині. Реберно-діафрагмальна пазуха (recessus costodiaphragmaticus) є найглибшою. Реберно-діафрагмальна пазуха (recessus costodiaphragmaticus) найглибша, утворюється між реберноюі діафрагмальною частинами парієтальної плеври і розташована на рівні діафрагми у вигляді півкола від хряща VI ребра до хребта.

Епідуральні гематоми зустрічаються в 05-08% від усієї ЧМТ і характеризуються скупченням крові між внутрішньою поверхнею кісток черепа і твердою мозковою оболоною. Сама «улюблена» локалізація епідуральних гематом - скронева і суміжні з нею галузі. Її розвиток відбувається в місці додатка травмуючого агента (удар палицею, пляшкою, каменем або при падінні на нерухомий предмет), коли травмуються судини твердої мозкової оболонки кісткових уламків. Найчастіше страждає середня оболонна артерія і її гілки, рідше - вени і синуси.азрив стінки судини призводить до швидкого локального скупчення крові (зазвичай від 80 до 150 мл) в епідуральному просторі.

Шлунково-печінкова зв'язка включає три різні частини: - щільну частину (pars condensa), - слабку частину (pars llaccida), - печінково-дванадцятипалу зв'язку. 1. Щільна (верхня, частина) - найбільш тверда в шлунково-печінкової зв'язці. 2. Слабка частина шлунково-печінкової зв'язки - це найбільша частина, розташована між щільною частиною і печінково-дванадцятипалої зв'язкою. Ця частина складається з двох листків очеревини, що формують тонкий, практично безсудинних шар, який легко руйнується пальцями. 3. Печінково-дванадцятипала зв'язка - найбільш низько розташована частина шлунково-печінкової зв'язки. Вона становить передню стінку отвори Winslow. У цій зв'язці проходять елементи воріт печінки. В її передній частині праворуч розташовується загальний печінковий протік, ліворуч - печінкова артерія. Печінково-дванадцятипала зв'язка сполучає проксимальну, або рухому, частина верхньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки з нижньою поверхнею печінки.

У верхньому поверсі очеревинної порожнини (cavitatis peritonealis) розташована печінкова сумка (bursa hepatica), яка охоплює праву частку печінки (lobus hepatis dexter) і жовчний міхур (vesica biliaris.) Печінкова сумка (bursa hepatica) охоплює праву частку печінки (lobus hepatis dexter) і жовчний міхур (vesica biliaris).

У жінок при переході очеревини з сечового міхура на матку, з матки на пряму кишку утворюються заглибина прямокишково-маткова (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.

Заднє середостіння обмежене стінкою перикарда спереду і хребтовим стовбуром ззаду. До органів заднього середостіння відносяться грудна частина низхідної аорти, непарна і напівнепарна вени, відповідні відділи лівого і правого симпатичних стовбурів, нутрощевих нервів, блукаючих нервів, стравоходу, грудної лімфатичної протоки, задні середостінні і передхребтові лімфатичні вузли.

Надниркові залози вкриті товстою капсулою з щільної сполучної тканини. Від капсули в кіркову речовину відходять тонкі трабекули, що містять судини і нерви. Паренхіма її складається із двох частин - поверхневої кіркової речовини та центральної мозкової. Кіркові ендокриноцити формують тяжі, проміжки між якими заповнені прошарками пухкої сполучної тканини, в якій проходять кровоносні капіляри і нервові волокна. Мозкова речовина утворена хромафінними, гангліозними і підтримуючими клітинами. Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – парний ендокринний орган, розміщений над верхнім полюсом нирки. Зовні надниркові залози вкриті сполучнотканинною капсулою. Паренхіма її складається із двох відмінних за походженням, будовою та функцією частин – поверхневої кіркової та центральної мозкової. Кіркова речовина містить три зони: поверхневу клубочкову, середню пучкову і глибоку сітчасту. Мозкова речовина побудована з великих клітин округлої або полігональної форми, які за характером синтезованих ними речовин поділяються на епінефроцити та норепінефроцити.

V. saphena parva - мала підшкірна вена ноги, починається на латерально, на дорсальній поверхні стопи, огинає знизу і ззаду латеральну кісточку і піднімається далі по задній поверхні гомілки.

Із підколінної ямки (fossa poplitea) між поверхневими та глибокими м’язами заднього відділу гомілки проходить аж донизу гомілково-підколінний канал (canalis cruropopliteus), або канал Грубера. Цей канал обмежений: попереду – заднім великогомілковим м’язом (m.tibialis posterior) і довгим м’язом-згиначем великого пальця (m.flexor halluces longus), а позаду – камбалоподібним м’язом (m.soleus).

Портокавальні анастомози утворені між: ворітною печінковою веною (v. portae hepatis);верхньою порожнистою веною (v. cava superior); нижньою порожнистою веною (v. cava inferior). Навколо пупка існує порто-кавальний анастомоз між: верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior); припупковими венами (vv. paraumbilicales) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis); нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior); поверхневою надчеревною веною(v. epigastrica superficialis) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior).

Поперечний нерв шиї (n. transversus colli) –прямує вперед, проникає через підшкірній м'яз шиї, анастомозує з шийної гілкою лицьового нерва, де утворює поверхневу шийну петлю. Іннервує шкіру передньої ділянки шиї.

На присередній стінці низхідної частини дванадцятипалої кишки слизова оболонка відкривається великий сосочок дванадцятипалої кишки (papilla duodeni major), котрий розміщений у кінці складки і на якому відкривається печінково-підшлункова ампула (ampulla hepatopancreatica), що утворилася внаслідок злиття: спільної жовчної протоки (ductus choledochus) та протоки підшлункової залози (ductus pancreaticus).

Нерв спеціальної чутливості , що відповідає за передачу слухових імпульсів, а також імпульсів, що виходять з вестибулярного відділу внутрішнього вуха. Присінково-завитковий нерв (nervus vestibulocochlearis), VIII пара черепно-мозкорих нервів, відноситься до нервів спеціальної чутливості і складається з двох частин: vestibularis і cochlearis, що починаються усередині камянистої частини скроневої кістки у внутрішньому вусі.

Гіпофіз (hypophysis, s. glandula pituitaria) знаходиться в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки і відділений від порожнини черепа відростком твердої оболонки головного мозку, утворюючим діафрагму сідла. Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла. При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ. Передня частка також стимулює діяльність інших залоз внутрішньої секреції: щитовидної, кори наднирника і статевих залоз. Задня частка підсилює роботу гладкої мускулатури судин, підвищуючи кров'яний тиск, і матки, а також впливає па реабсорбцію води в нирці.

Ліктьовий нерв (n. ulnaris), з С8–Тh1, змішаний нерв, бере початок від присереднього пучка плечового сплетення і лягає у sulcus bicipitalis medialis. Приблизно на початку середньої третини плеча ліктьовий нерв зміщується присередніше від a. brachialis, проходить крізь septum intermusculare mediale і виходить на задню поверхню присереднього надвиростка плечової кістки, де він лежить в однойменній борозні поверхнево під шкірою і доступний для пальпації. На передпліччі ліктьовий нерв проходить у ліктьовій борозні і разом з однойменними артерією та венами йде до зап’ястка, де переходить у свою кінцеву долонну гілку.

Кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід (ureter).

Нюховий аналізатор — орган нюху (organum olfactus) розташований у верхньому носовому ході, верхній носовій раковині (concha nasalis superior), в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки.

Через foramen rotundum проходить друга гілка трійчастого нерва, що забезпечує чутливість шкіри нижньої повіки, латеральної поверхні носа, верхньої губи. Верхньощелепний нерв (n. maxillaris) що відходить від трійчастого нерва проходить через круглий отвір.

Основні гормони щитоподібної залози: • Тироксин (Т4) • Трийодтиронін (Т3) • Кальцитонін Тироксин вільний (fТ4) – один з двох головних гормонів щитовидної залози, основною функцією якого є регуляція енергетичного і пластичного обміну в організмі. Вільний тироксин – біологічно активна частина загального тироксину, яка відіграє важливу роль в обміні речовин. Щитоподібна залоза в свою чергу також контролюється вищим органом ендокринної регуляції - гіпофізом, що розташований в головному мозку. Гормони щитоподібної залози тироксин та трийодтиронін регулюють обмін речовин в організмі, визначають швидкість всіх процесів.

При однобiчному пошкодженні спинного мозку з правого боку виникають паралiчi, розлади дотикової чутливостi з цього ж боку; з іншої сторони паралiчi вiдсутнi, але порушена больова та температурна чутливiсть.

В regio inguinalis dexter проектується купол сліпої кишки.

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена пристінковою (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка. Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Найширший м’яз спини (musculus latissimus dorsi) приводить плече до тулуба і привертає його (пронує), розгинає плече, опускає руку, тягне її назад і присередньо, опускає лопатку. При фіксованих верхніх кінцівках обидва м’яза піднімають тулуб.

Пазухи твердої мозкової оболони (венозні синуси, синуси головного мозку) - венозні колектори, розташовані між листками твердої мозкової оболони. Отримують кров з внутрішніх і зовнішніх вен головного мозку, беруть участь у реабсорбції ліквору з субарахноїдального простору. Стінки синусів утворені твердою мозковою оболонкою, вистеленої ендотелієм. У порожнині пазухи розташовуються покриті ендотелієм волокнисті перегородки. З пазух кров надходить у внутрішні яремні вени, крім цього існує зв'язок з венами зовнішньої поверхні черепа. В результаті травми твердої мозкової оболони, яка може бути обумовлена переломом кісток черепа, можливий розвиток тромбозу пазухи. Також тромбоз пазухи може розвинутися в результаті неопластического або інфекційного процесу в черепі. У свою чергу, тромбоз пазухи може стати причиною геморагічного інфаркту мозку.

Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок імпульсів у центр сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі S2-S4 спинного мозку і пере­буває під контролем кори головного мозку.

Ворітна вена (v. portae) збирає кров від непарних органів черевної порожнини (шлунок, тонка і товста кишки, підшлункова залоза і селезінка) і представляє найбільшу вену внутрішніх органів.

N. facialis (лицевий нерв) є змішаним нервом; в якості нерва другої зябрової дуги іннервує розвинуті із неї м'язи - всі мімічні і частина під'язикові. У його складі проходять також смакові (аферентні) і секреторні (еферентні) волокна, що належать проміжному нерву (n. intermedius).

Верхній шийний вузол (ganglion cervicale superius) найбільший з усіх вузлів симпатичного стовбура (завдовжки до 2 см і більше), має веретеноподібну форму і розміщується спереду поперечних відростків ІІ–ІІІ шийних хребців позаду a. carotis interna. Від верхнього шийного вузла відходять: яремний нерв, внутрішній сонний нерв, зовнішні сонні нерви, гортанно-глоткові гілки, верхній шийний серцевий нерв.

Діаметр малих бронхів від 2 до 0,5 мм. Епітелій стає дворядним. М'язова пластинка у малих бронхах добре розвинена. У цих бронхах відсутні залози, а також хрящі. Отже, малі бронхи мають лише слизову і зовнішню адвентиційну оболонки або відповідно чотири пластинки: епітеліальну, власну, м'язову та адвентиційну.

Пахвовий нерв, котрий містить рухові волокна, що іннервують дельтовидний м'яз, переходить в піддельтовидний простір з пахвової області у супроводі судинного пучка, огинаючи ззаду наперед хірургічну шийку плечової кістки. N. Ахillarisдає також вітки до плечового суглоба і шкіри. Окрім задньої, в піддельтовидний простір проходить аналогічна передня гілка пахвової артерії.

M. sternocleidomastoideus тягне голову вниз чи назад і повертає в протилежний бік. При одночасовому скороченні обох м'язів нахиляється вперед голова і згинається шийна частина хребта. ГРУДНИНО-КЛЮЧИЧНО-СОСКОПОДІБНИЙ (m. sternocleidomastoideus) — найсильніший м'яз шиї. Починається двома голівками від ручки грудини і грудинного кінця ключиці, прикріплюється до соскоподібного відростка скроневої і частково до потиличної кістки. Функція - тягне голову вниз чи назад і повертає в протилежний бік. При одночасовому скороченні обох м'язів нахиляється вперед голова і згинається шийна частина хребта.

Люмбальна (поперекова) пункція - введення голки в субарахноїдальний простір спинного мозку на поперековому рівні. Проводиться з метою діагностики складу спинно-мозкової рідини, а також з лікувальною або анестезіологічної метою. Найбільш зручним місцем для пункції є проміжки між III і IV хребців.

Задня центральна звивина – поля за Бродманом – 1, 2, 3 – кірковий центр всіх видів шкірної та пропріоцептивної чутливості. Вона має такі особливості: 1. Проекція протилежної сторони тіла розміщена вниз головою. 2. Має місце соматотопічна організація для кожної частини тіла. 3. Поля шкірної чутливості неоднозначні за площею, так, проекційні поля для обличчя, губ, кистей рук займають найбільшу площу.

Обидві яєчникові артерії (aа. ovaricae, dextra et sinistra) відходять відпередньої поверхні аорти зараз нижче ниркових артерій (в ряді випадків і від ниркових артерій); нерідко відходять від аорти загальним стовбуром (a. ovarica communis). Прямуючи вниз і латерально, по передній поверхні великого поперекового м'яза, кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід.

Нейрогіпофіз накопичує два гормони, що синтезуються гіпоталамусом окситоцин і вазопресин. Нейрогіпофіз накопичує два гормони, що синтезуються гіпоталамусом окситоцин і вазопресин. Недостатність останнього зменшує реабсорбцію води, що призводить до виникнення поліурії. Гіпосекреція вазопресину призводить до нецукрового діабету центрального походження, для якого характерним є зменшення реабсорбції води в дистальних канальцях і збиральних трубочках, що призводить до виникнення поліурії (збільшення сечі до 3 – 20 л/добу); полідипсії (збільшення введення води в організм завдяки розвитку спраги).

Права легеня має три частки: - верхню (lobus superior) з 3 сегментами, - середню (lobus medius) з 3 сегментами, - нижню (lobus inferior) - 5 сегментів; а ліва — дві: верхню (5) і нижню (5).

Пучкова зона кори надниркових залоз виділяє помірні рівні кортизола, але можуть бути і спалахи підвищеного виділення у відповідь на адренокортикотропний гормон з передньої частки гіпофіза.

Низхідна ободова кишка, colon descendens, розташовується в лівій частині порожнини живота. Від лівого вигину вона йде вниз і на рівні гребеня лівої клубової кістки переходить в сигмоподібну кишку. На передню черевну стінку кишка проектується в лівій бічній ділянці живота. Довжина низхідної ободової кишки коливається від 10 до 30 см.

Nucleus salivatorius inferior – ядро, розташоване в нижньому відділі ромбовидної ямки; нейрони, що входять у слиновидільне нижнє ядро, посилають прегангліонарні волокна у складі язикоглоткового нерва до вушного ганглія, іннервуючи привушну залозу.

Аортальний отвір ( hiatus aorticus ) утворено сухожильними краями правої і лівої внутрішніх ніжок діафрагми. Спереду воно обмежене сухожильной дугою (lig. arcuatum),що з’єднує краю медіальних ніжок діафрагми , ззаду – хребетним стовпом. Через аортальний отвір , крім аорти , проходить початковий відділ грудного лімфатичного протоку.

Довгий м'яз-згинач великого пальця (m. flexor pollicis longus) згинає І палець і частково кисть.

Триголовий м’яз плеча (musculus triceps brachii) розташований у задній плечовій ділянці (regio brachii posterior), має довгу головку (caput longum), бічну головку (caput laterale) та присередню головку (caput mediale). Функція musculus triceps brachii: розгинає передпліччя (extensio antebrachii) в ліктьовому суглобі (articulatio cubiti), а довга головка (caput longum) розгинає плече в плечовому суглобі та приводить його до тулуба (extensio et adductio brachii).

Латеральна пахова ямка (fossa inguinalis lateralis) знаходиться латерально від plica umbilicalis lateralis, якраз відповідає глибокому пахвинному кільцю.

У довгастому мозку розміщені життєво важливі центри – дихальний і серцево-судинний, що і відповідає за цей рефлекс.

М’язова оболонка (tunica muscularis) сечовода складається з трьох шарів: - внутрішнього подовжнього, - середнього циркулярного, - зовнішнього подовжнього. При цьому останній не суцільною, а представлений окремими пучками, яких більше в нижній частині сечоводу.

Середня мозкова артерія (a. cerebri media) — це кровоносна судина, що бере участь в кровопостачанні головного мозку та є найбільшою гілкою внутрішньої сонної артерії. Середня мозкова артерія відгалужується від внутрішньої сонної артерії в глибині латеральної борозни півкулі головного мозку. В цій ділянці артерія віддає багато гілок, що кровопостачають ділянки верхньолатеральної поверхні півкулі, а також лобову, тім'яну, скроневу ділянки.

Внаслідок цирозу печінки порушується притік до неї крові через портальну вену і виникає портальна гіпертензія. Від нижніх 1/3 стравоходу венозна кров відтікає у ліву шлункову вену, яка є притокою портальної. Таким чином, підвищується тиск і в стравохідних венах, що призводить до їх варикозного розширення. Можливий розрив стінок вен і кровотеча.

Затульна борозна (sulcus obturatorius) є тільки на нижній поверхні верхньої гілки лобкової кістки.

Скелетні м’язи при фізичних навантаженнях найбільше потребують кисню, тож в них спостерігається підвищений кровотік. Cкелетні м'язи значно збільшуються при фізичних навантаженнях.

Ядра Дейтерса безпосередньо пов'язано з вестибулярним апаратом, що сприймає положення голови в поле тяжіння і зміни цього становища.

Стінка проксимального звивистого канальця нефрона утворена одним шаром високих кубічних клітин, що лежать на базальній мембрані. Апікальний полюс цих клітин містить щіткову облямівку, що утворена мікроворсинками, а базальний полюс – базальну посмугованість, що утворена впорядкованим розташуванням паличкоподібних мітохондрій перпендикулярно до базальної мембрани між глибокими інвагінаціями цитолеми базальної частини клітини.

М'яке піднебіння (palatum molle) утворює задню третину піднебіння; складається з піднебінного апоневрозу, слизової оболонки, м'язів, містить слинні залози та лімфоїдну тканину. Піднебінний апоневроз прикріплюється до заднього краю горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Слизова оболонка є продовженням слизової оболонки твердого піднебіння і порожнини носа. Перша вкрита багатошаровим плоским епітелієм, який не роговіє, друга — псевдобагатошаровим війчастим епітелієм. Передня частина м'якого піднебіння розташована горизонтально, вона менш рухлива, задня — рухлива, у розслабленому стані звисає майже вертикально, утворюючи піднебінну завіску (velum palatinum). Задній край м'якого піднебіння обмежує зів, що веде до ротової частини глотки. По середній лінії цього краю звисає невеликий заокруглений відросток — піднебінний язичок (uvula palatina). Під слизовою оболонкою м'якого піднебіння, з боку порожнини рота, розташована велика кількість піднебінних слинних залоз (gll. раlatinae), основна маса яких міститься в бічних відділах піднебіння.

Друга гілка трійчастого нерва, верхньощелепний нерв (n. maxillaris)розходиться на кінцеві гілки, які іннервують шкіру нижньої повіки, бокової поверхні носа і верхньої губи.

Зворотний гортанний нерв (nervus laryngeus recurrens) — гілка блукаючого нерва, що постачає рухові та чутливі волокна до гортані та іннервує голосові зв'язки. При односторонньому ураженні — виникає хрипота, проте порушення голосу компенсовані. Двобічне ураження нерву призводить до порушень акту дихання та втрати голосу.

VI пара черепних нервів – відвідний нерв (n. abducens) є руховим, іннервує прямий м’яз очного яблука. При ураженні VI пари виникає парез або параліч бічного прямого м’яза, який проявляється обмеженням або неможливістю руху очного яблука назовні.

M. fibularis (peroneus) longus згинає стопу (flexio pedis), піднімає бічний край стопи (margo lateralis pedis), укріплює поперечне та поздовжні склепіння стопи (arcus pedis transversus et arcus pedis longitudinales).

Ампулярні рецептори локалізовані на кристах ампул (cristae ampullares) трьох півколових проток, які розташовані у вза'ємно перпендикулярних площинах.. Ампулярні рецептори представлені опорними і сенсорними волосовими клітинами I і II типів, що не мають істотних структурних відмінностей від аналогічних клітин в макули мішечків передодня. Загальна кількість сенсорних клітин трьох ампулярних рецепторів приблизно 16000-17000.

Надниркова залоза кровопостачається трьома артеріями: - верхня наднирникова артерія відходить від нижньої діафрагмової артерії, - середня – від стовбура черевної аорти, - нижня – від ниркової артерії.

Великогомілкова кістка має: - проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis); - дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis); - тіло великогомілкової кістки, діафіз (corpus tibiae; diaphysis tibiae). Перелом діафіза великогомілкової кістки є результатом прямої чи непрямої травми.

Гаструляція - це фаза ембріонального розвитку більшості тварин після бластуляції, під час якої одношарова бластула реорганізовується в багатошарову гаструлу. Під час гаструляції утворюються три зародкові шари: ектодерма, мезодерма, ентодерма. Локалізація гаструли: стінка матки (paries uteri).

N. mentalis віддає: - підборідні гілки (rr. mentales) – іннервують шкіру підборіддя, - губні гілки (rr. labiales) – іннервують шкіру та слизову оболонку нижньої губи, - ясенні гілки (rr. gingivales) – іннервують щічну поверхню ясен.

Distantia spinarum - відстань між передньоверхніми остями клубових кісток. Тазомір притискають до зовнішніх країв передніх верхніх остей клубової кістки. Цей розмір зазвичай становить 25-26 см.

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) є продовженням присередньої крайової вени і має кілька клапанів. Вона прямує догори в підшкірній клітковині по передньому краю присередньої кісточки, а на гомілці – вздовж присереднього краю великогомілкової кістки разом з підшкірним нервом, приймаючи численні поверхневі вени з передньоприсередньої поверхні гомілки. У колінній ділянці вена огинає позаду присередній виросток стегнової кістки і переходить на передньоприсередню поверхню стегна, прямує вверх понад шкірною фасцією. Досягнувши підшкірного розтвору, велика підшкірна вена повертає вглиб крізь дірчасту фасцію, огинаючи нижній ріг серпоподібного краю підшкірного розтвору, і впадає у стегнову вену.

Чотириголовий м’яз стегна (musculus quadriceps femoris) складається з таких чотирьох м’язів: - прямого м’яза стегна (musculus rectus femoris), - бічного широкого м’яза (musculus vastus lateralis), - присереднього широкого м’яза (musculus vastus medialis) - проміжного широкого м’яза (musculus vastus intermedius). Функція чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris): розгинає гомілку (extensio cruris) в колінному суглобі (articulatio genus); а прямий м’яз (musculus rectus femoris) згинає стегно (flexio femoris) у кульшовому суглобі (articulatio coxae).

Зовнішня яремна вена утворюється позаду вушної раковини, йде косо вниз та медіально, перетинає грудинно-ключично-соскоподібний м'яз, прямує до ділянки великої підключичної ямки, де впадає в кут між підключичною і внутрішньою яремною венами в венозному куті.

Пахвова артерія оточена пучками плечового сплетення.

Основний функціональний центр верхньобічної поверхні скроневої частки знаходиться у верхній скроневій звивині (gyrus temporalis superior). Тут розташовується слуховий, або гностичний, центр мовлення (центр Верніке). У верхній скроневій звивині і на внутрішній поверхні скроневої частки знаходиться слухова проекційна ділянка кори.

Зовнішнім отвором стегнового каналу стає hiatus saphenus, який обмежує margo falciformis з двома ніжками: cornu superius et inferius. Через hiatus saphenus проходить v. saphena magna.

Кожен лімфатичний вузол покритий сполучнотканинною капсулою, кірковій речовині розташовуються лімфатичні вузлики, що містять переважно імунокомпетентні клітини (В-лімфоцити), мозкова речовина представлена тяжами, які є зоною скупчення В-лімфоцитів, пов'язаних з виробленням гуморального імунітету. Лімфатичний вузол вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої відходять трабекули. Розрізняють кіркову речовину, де містяться лiмфатичнi вузлики та мозкову речовину, представлену тяжами лімфоїдних клітин. Лімфатичний вузол (nodus lymphoideus) – паренхіматозний орган. Його паренхіма утворена лімфоїдною тканиною. Груба строма представлена сполучнотканинною капсулою. Ніжна строма утворена ретикулярною тканиною. У лімфатичному вузлі розрізняють кіркову та мозкову речовини. Кіркова речовина утворює зовнішню частину органа. Включає фолікулярну частину, яка складається з лімфоїдних вузликів (фолікулів) та дифузну частину, у якій розрізняють міжфолікулярну та глибоку зони. Мозкова речовина лімфатичного вузла утворена мозковими тяжами.

При переході з матки на пряму кишку очеревина утворює прямокишково-маткову заглибину (excavatio rectouterina) – простір Дугласа, обмежований з боків прямокишково-матковими складками (plicae rectouterinae). У товщі кожної з цих складок очеревини проходить прямокишково-маткова зв’язка (lig. rectouterinum) і прямокишково-матковий м’яз (m. rectouterinus). М’яз починається від задньої поверхні шийки матки, обходить збоку пряму кишку і прикріплюється до окістя крижової кістки.

Пластичність нервової системи - здатність до функціональних мозкових перебудов у відповідь на дію значних зовнішніх та внутрішніх факторів. інертність - поняття, що використовується в психофізіології для позначення низької рухливості нервової системи, при якій характерні труднощі в перемиканні подразників умовних з позитивного модусу на гальмівній, і навпаки.

Сім'яни́й кана́тик (funiculus spermaticus) парний, округлої форми тяж завдовжки до 15-20 см, що проходить у чоловіків в пахвинному каналі, прямує з черевної порожнини до кожного яєчка.

Верхній шийний вузол (ganglion cervicale superius) віддає симпатичні нервові волокна, що йдуть через внутрішнє сонне сплетення до привушної залози та іннервує її.

В зацентральній звивині розташована первинна соматосенсорна кора, основна ділянка, в якій відбувається процес сприйняття тактильної чутливості.

Середнє вухо (auris media) складається з барабанної порожнини, слухової труби та комірок соскоподібного відростка скроневої кістки. В барабанній порожнині містяться слухові кісточки (молоточок, коваделко, стремінце), м’язи, зв’язки, судини і нерви. Стінки її вистелені слизовою оболонкою, яка вкриває в більшій або меншій мірі названі органи, утворює певні складки і продовжується в слухову трубу та в комірки соскоподібного відростка скроневої кістки.

А. hepatica propria (власна печінкова артерія) направляється до воріт печінки, розташовуючись між двома листками lig. hepatoduodenal, причому в зв'язці вона лежить наперед від v. portae і ліворуч від ductus choledochus. У воротах печінки a. hepatica propria ділиться на ramus dexter і ramus sinister; ramus dexter біля місця з'єднання ductus hepaticus communis з ductus cysticus віддає артерію жовчного міхура, a. cystica. Від a. hepatica communis або a. hepatica propria відходить гілка до- малій кривизні шлунка, a. gastrica dextra, що направляється справа наліво назустріч a. gastrica sinistra.

Завузлові парасимпатичні волокна війкового вузла у складі коротких війкових нервів (nn. ciliares breves) прямують до очного яблука, пронизують склеру й іннервують війковий м’яз та м’яз-звужувач зіниці. Ganglion ciliare — маленький довгастий парасимпатичний вузол (розмір 1-2 мм) розташований в ділянці очної ямки. Він розміщений позаду очного яблука на відстані 2 см, між прямим латеральним м’язом і зоровим нервом в товщі жирової клітковини. Через вузол проходять чутливі, симпатичні і парасимпатичні волокна. Останні тут переключаються на завузлові. Для чутливих і симпатичних волокон цей вузол є лише транзитною станцією.

Друга сигнальна система – це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку як реакція на слова й позначені ними поняття. Анатомічною основою другої сигнальної системи є мовно-руховий аналізатор, тісно пов’язаний із зоровим та слуховим аналізаторами. З 6-го місяця дитина шляхом наслідування вимовляє окремі склади (ма-ма та ін.), а потім пов’язує їх з предметами або діями (дай-дай та ін.). з 10-11 місяця з’являються реакції на самі слова (вже незалежно від ситуації та інтонації говорить). До кінця першого року з’являються перші слова.

В постцентральній звивині закінчуються шляхи поверхневої та глибокої чутливості та знаходиться первинна соматосенсорна кора.

Естрогени — група стероїдних гормонів, що виробляється в основному фолікулярним апаратом яєчників у жінок.

На присередньому краї нирки (margo medialis renis) розміщені ниркові ворота (hilum renale), через які входять ниркові артерія і нерви (arteria et nervi), а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і ниркова миска (vena, vasa lymphatica et pelvis renalis), що переходить у сечовід (ureter). Якщо дивитись ззаду наперед, то у воротах послідовно розташовані сечовiд, ниркова артерiя, ниркова вена.

Заочеревинний простір (spatium retroperitoneale) — анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревини та внутрішньоочеревинної фасцією та розташована між діафрагмою та малим тазом. Воно заповнене жировою клітковиною, у якій знаходяться заочеревинні органи: нирки з наднирковими і сечоводами, великі судини (черевна аорта, нижня порожниста вена і ін), лімфатичні вузли, симпатичні ганглії.

Кровообiг мiокарда лiвого передсердя забезпечує ліва вінцева артерія.

Крило–піднебінна ямка (fossa pterygopalatina) має шість отворів, через які сполучається: - присередньо – з носовою порожниною (cavitas nasi) через клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum); - угорі та ззаду – із середньою черепною ямкою (fossa cranii media) через круглий отвір (foramen rotundum); - ззаду – із зовнішньою основою черепа (basis cranii externa) в ділянці рваного отвору (foramen lacerum) через крилоподібний канал (canalis pterygoideus); - унизу – з ротовою порожниною (cavitas oris) через великий піднебінний канал (canalis palatinus major); - допереду – через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) з очною ямкою (orbita); - збоку – з підскроневою ямкою (fossa infratemporalis).

В передньому середостінні (ЗА ХІРУРГІЧНОЮ КЛАСИФІКАЦІЄЮ) розташовуються серце з крупними судинами, що виходять і впадають в нього, перикард, дуга аорти, тимус, діафрагмові нерви, діафрагмово-осердні кровоносні судини, внутрішні грудні кровоносні судини, пригруднинні, середостінні і верхні діафрагмові лімфатичні вузли. У верхньому середостінні (ЗА МАН) розташовуються тимус, права і ліва плечо-головні вени, верхня частина верхньої порожнистої вени, дуга аорти і судини, що відходять від неї (плечо-головний стовбур, ліва спільна сонна і ліва підключична артерії), трахея, верхня частина стравоходу і відповідні відділи грудної (лімфатичної) протоки, правого и лівого симпатичних стовбурів, блукаючих і діафрагмових нервів.

Кришталик (lens) - це двовипукла лінза, що володіє оптичною силою до 15-18 діоптрій. Розташовується між райдужкою і скловидним тілом, утримується за допомогою циннових зв'язок. Кришталик здатний миттєво фокусуватися на предмети різної дальності. Еластичний, але з віком ця властивість зменшується. Як і рогівка, кришталик є частиною складної системи світлоприломлювального апарату ока, до якого також входять: рогівка, волога передньої камери і склоподібне тіло.

Гіпофіз (hypophysis) лежить на дні гіпофізарної ямки турецького сідла клиноподібної кістки і відокремлений від порожнини черепа відростком твердої мозкової оболонки, який утворює діафрагму сідла. Через отвір в цій діафрагмі гіпофіз з'єднаний з лійкою гіпоталамусу проміжного мозку. Зовні гіпофіз покритий капсулою. Гіпофіз складається із передньої та задньої часток. Аденогіпофіз продукує дві групи гормонів. До першої групи належать гормони, які впливають на процеси обміну, регулюють ріст та розвиток організму. Це соматотропін, або гормон росту, ліпопротеїни і пролактин. Друга група включає тропні гормони. їх основна роль полягає у регуляції функції периферичних залоз. До них належать: адренокортикотропін, тиреотропін, гонадотропні (лютеїнізуючий і фолікулостимулюючий) гормони. Інкреторні клітини ядер гіпоталамуса продукують антидіуретичний гормон і окситоцин. Ці гормони транспортуються по аксонах, що становлять гіпоталамо-гіпофізарний тракт, до задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза). З нейрогіпофіза ці гормони потрапляють у кров. Гіпофіз (hypophysis, s. glandula pituitaria) знаходиться в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки і відділений від порожнини черепа відростком твердої оболонки головного мозку, утворюючим діафрагму сідла. Через отвір в цій діафрагмі гіпофіз з'єднаний з лійкою гіпоталамуса проміжного мозку. Маса гіпофіза у чоловіків дорівнює приблизно 0,5 г, у жінок - 0,6 г. Зовні гіпофіз покритий капсулою. Відповідно з розвитком гіпофіза з двох різних зачатків в органі розрізняють дві частки - передню і задню. Аденогіпофіз, або передня частка (adenohypophysis, s.lobus anterior), більша, становить 70-80% від усієї маси гіпофіза. Вона більш щільна, ніж задня частка. В передній долі виділяють дистальну частину (pars distalis), яка займає передню частину гіпофізарної ямки, проміжну частину (pars intermedia), розташовану на кордоні з задньої часток, і трубна частина (pars tuberalis), що йде вгору і з’єднується з лійкою гіпоталамуса.Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла (соматотропний гормон). При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ (акромегалія). Передня частка також стимулює діяльність інших залоз внутрішньої секреції: щитовидної (тіреотропний гормон), кори надниркової залози (адренокортикотропний гормон) і статевих залоз (гонадотропний гормон). Задня частка підсилює роботу гладкої мускулатури судин, підвищуючи кров'яний тиск (вазопресин), і матки (окситоцин), а також впливає на реабсорбцію води в нирці (антидіуретичний гормон).

Непарна щитоподібна артерія (a. thyroidea ima) — це артерія, що кровопостачає нижні полюси долей щитоподібної залози; непарна щитоподібна артерія може відгалужуватись від однієї з наступних судинних структур: дуги аорти, плечеголовного стовбуру або внутрішньої грудної артерії; в деяких випадках може відходити від аорти, правої загальної сонної артерії або підключичної артерії. Від точки відгалуження непарна щитоподібна артерія прямує до нижньої частини часток або перешийка щитоподібної залози.

Передня мозкова артерія кровопостачає присередні ділянки півкуль до рівня тім'яно-потиличної борозни, ділянку верхньої лобної звивини, ділянку тім'яної частки, а також ділянки нижніх медіальних відділів очноямкових звивин.

N. trigeminus, трійчастий нерв є змішаним. Трійчастий нерв також є провідником чутливості від рецепторів слизових оболонок рота, носа, вуха і кон'юнктиви ока, крім тих відділів їх, які є специфічними рецепторами органів чуття (які іннервуються з I, II, VII, VIII і IX пар).

Передній каво-кавальний анастомоз здійснюється через епігастральні вени. Венозна кров від нижньої порожнистої вени відтікає до → загальної клубової вени → зовнішньої клубової вени → та у нижню епігастральну вену, потім у верхню епігастральну вену → внутрішню плечоголовну вену → плечоголовну вену → та у верхню порожнисту вену.

Ліктьовий нерв (nervus ulnaris) йде по медіальній двоголовій борозні,
 медіальний задній ліктьовій борозні, на ліктьовий борозні передпліччя, через 
ліктьовий канал зап'ястка на кисть; Іннервує передню групу м'язів передпліччя
(ліктьовий згинач зап'ястка, частково глибокий згинач пальців), м'язи кисті, шкіру долонної поверхні кисті (½ 4-го та 5-го пальців), шкіру тильної
поверхні кисті (5, 4 та ½ 3-го пальців).)

На нижній поверхні кожної бічної частини потилочної кістки розташовується парний еліпсоїдної форми потиличний виросток (condylus occipitalis). Виростки своєю опуклою поверхнею зчленовуються з верхніми суглобовими поверхнями атланта.Через кожну бічну частину над виростком проходить капал під'язикового нерва (canalis nervi hypoglossi), у якому проходить під'язиковий нерв (XII черепний нерв). Відразу за потиличним виростком міститься виросткова ямка (fossa condylaris), на дні якої відкривається непостійний отвір - виростковий канал (canalis condylaris), у якому проходить виросткова випускна вена.

Підключична артерія — це парна судина. Права підключична артерія виходить з плечоголовного стовбура, а ліва підключична артерія (довша за праву) виходить з дуги аорти. Артерія біля зовнішнього краю першого ребра продовжується в пахвову артерію, остання переходить у плечову артерію, а плечова вже ділиться на дві кінцеві гілки — променеву артерію, що йде зовні, і ліктьову, розташовану присередньо.

Внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna) відходить від нижньої поверхні підключичної артерії (a. subclavia), проходить вперед уздовж внутрішньої поверхні хрящів І-VII ребер біля груднини.

Клубово-підчеревний нерв (n. iliohypogastricus) утворений гілками корінців ThXII і LI. М'язові гілки цього нерва іннервують поперечний і внутрішній косий м'язи живота.


У другій фазі систоли шлуночків, фазі вигнання, скорочення міокарду шлуночків підвищило тиск у них до того рівня, що він вищий, ніж тиск у легеневому стовбурі і аорті. Кров відкачується з серця, відкриваючи легеневий і аортальний півмісяцеві клапани. Тиск, що створюється лівим шлуночком, буде значно більшим, ніж тиск, який генерує правий шлуночок, оскільки тиск що існує в аорті, набагато вищий. Проте обидва шлуночки прокачують однакову кількість крові.

Глибока гілка (ramus profundus) променевого нерва, яка складається майже виключно з рухових волокон, пронизуючи m. supinator, переходить на тил передпліччя між глибокими та поверхневими розгиначами і іннервує всі розгиначі передпліччя. Променевий нерв (n. radialis) проходить у каналі променевого нерва (canalis nervi radialis) та іннервує усі м’язи задньої групи плеча та передпліччя і шкіру над ними.

Стегновий нерв (n. femoralis) виходить з м'язової лакуни і в стегновому трикутнику лежить назовні від судин. Глибокі гілки стегнового нерва іннервують головки чотириголового м'яза і гребінець м'яз.Поверхневі гілки стегнового нерва, rr. cutanei anteriores, прободают широку фасцію через футляр кравецькій м'язи і йдуть до шкіри. Стегнові судини супроводжує лише одна, найдовша гілка стегнового нерва - n. saphenus.

Шийний поперечний нерв (n. transversus colli) складається з волокон С3, огинає зовнішню поверхню m. sternocleidomastoideus і прямує вперед до os hyoideum. Нерв поділяється на верхні та нижні гілки, які проходять через підшкірний м’яз шиї, але не іннервують його. Верхні гілки (rr. superiores) іннервують шкіру шиї вище рівня під’язикової кістки; нижні гілки (rr. inferiores) іннервують шкіру нижче під’язикової кістки.

У передньому гіпоталамусі є нейрони, активність яких чутлива до зміни температури, тож є своєрідним інтегративним центром терморегуляції. Гіпоталамус бере участь у регуляції вегетативних функцій організму, які відповідають за артеріальний тиск, проникність судин, теплорегуляцію та тепловіддачу, апетит, обмінні процеси, регуляцію сну та психічної діяльності. Багато структур ЦНС приймає участь в роботі «термостата» організму. У передньому гіпоталамусі є нейрони, активність яких чутлива до зміни температури. У гіпоталамусі розташовані центри спраги, голоду, центри, що регулюють температуру тіла, емоції і поведінку людини, сон і неспання і т. д. Гіпоталамус є важливим інтегративним центром вегетативних, соматичних та ендокринних функцій, який відповідає за реалізацію складних гомеостатичних реакцій і входить в ієрархічно організовану систему відділів головного мозку, які реалізують вісцеральні функції із забезпеченням гомеостазу. Також він є інтегративним центром терморегуляції.

Поверхневе пахвинне кільце (лат. anulus inguinalis superficialis) зовнішній отвір пахвинного каналу, розташований на його передній стінці (вихід з пахвинного каналу). Пахвинний канал (canalis inguinalis) має 2 кільця: поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis), обмежене бічною ніжкою (crus laterale) і присередньою ніжкою (crus mediale) апоневрозу зовнішнього косого м’яза живота, міжніжковими волокнами (fibrae intercrurales) і поверненою зв’язкою (ligamentum reflexum); глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus) являє собою заглибину в задній стінці каналу. Кільця пахвинного каналу є слабкими місцями передньої черевної стінки разом з білою лінією живота та пупковим кільцем, де можуть виходити грижі. Виявляється поверхневе пахвинне кільце, в апоневрозі зовнішнього косого м'яза живота, безпосередньо над гребенем лобкової кістки, 1 сантиметр вище і збоку від лобкового горбка.

Середня оболонка аорти утворює основну частину її стінки, складається з декількох десятків еластичних закінчень мембран, які мають вигляд циліндрів, вставлених один в одного. Вони пов'язані між собою еластичними волокнами і утворюють єдиний еластичний каркас разом з еластичними елементами інших оболонок. Між мембранами середньої оболонки аорти залягають гладкі м'язові клітини, косо розташовані по відношенню до мембран, а також фібробласти. Така будова середньої оболонки робить аорту високоеластичною і пом'якшує поштовхи крові

Задня центральна звивина – поля за Бродманом – 1, 2, 3 – кірковий центр всіх видів шкірної та пропріоцептивної чутливості. Вона має такі особливості: 1. Проекція протилежної сторони тіла розміщена вниз головою. 2. Має місце соматотопічна організація для кожної частини тіла. 3. Поля шкірної чутливості неоднозначні за площею, так, проекційні поля для обличчя, губ, кистей рук займають найбільшу площу.

Гіпо́фіз ( hypophysis, синонім — нижній придаток мозку) — залоза внутрішньої секреції, масою всього 0.5-0.6 г, розміщена в головному мозку в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки черепа. Гіпофіз відноситься до центральних органів ендокринної системи і до проміжного мозку.

Мозочок є центром рівноваги і координації рухів тіла, забезпечує підтримання тонусу м’язів та контроль складних і автоматично виконуваних рухових актів. При пошкодженні мозочка виникає ряд рухових розладів. 1. Розлад ходи або так звана “п’яна” хода є результатом не тільки порушення рівноваги, але і асинергії. 2. Тремтіння спостерігається при русі і у спокої. 3. Ністагм очних яблук; 4. Адіадохокінез виявляється при спробі швидко здійснювати поперемінно протилежні рухи. 5. Дисметрія або гіперметрія рухів. 6. Мимопопадання або промахування. 7. Розлад мови є приватний прояв розладу мозочка рухів; мова втрачає плавність, стає скандованою, вибуховою, сповільненою.

Пластинка покрівлі (чотиригорбикова пластинка) – (lamina tecti) – це нервова пластинка з чотирьма горбками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбки, що розділені поздовжньою і поперечною борознами. Від горбиків відходять по одному пучку нервових волокон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбки сполучаються з бічними колінчистими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху.

Bursa pregastrica охоплює ліву частку печінки, передню поверхню шлунка та селезінку; по задньому краю лівої частки печінки проходить ліва частина вінцевої зв'язки; селезінка з усіх боків покрита очеревиною, і лише в області воріт її очеревина переходить із селезінки на шлунок, утворюючи lig. gastrolienale, і діафрагму — lig. phrenicolienale.

Виносні лімфатичні судини від лімфатичних вузлів останнього етапу впадають в крупні лімфатичні судини або прямо в лімфатичні стовбури, а з них через відповідні лімфатичні протоки лімфа відтікає у систему верхньої порожнистої вени. Тільки стравохід є винятком, від середньої його частини лімфатичні судини впадають безпосередньо в грудну протоку, що лежить поруч, минаючи лімфатичні вузли. Топографічні відношення стравоходу: 1. У шийному відділі стравохід розміщений ззаду від трахеї.; зліва він дотикається до лівої загальної сонної артерії. 2. У грудному відділі стравохід межує з такими анатомічними утвореннями: спереду до рівня четвертого хребця він прилягає до задньої стінки трахеї, нижче – до дуги аорти, лівого бронха, задньої поверхні лівого передсердя. Ззаду стравохід від хребта відділений пухкою клітковиною, в якій проходять грудна протока, непарна вена, міжхребетні судини. Нижче кореня легень на задній стінці стравоходу лежить правий блукаючий нерв.Зліва на зовнішній поверхні стравоходу розміщена грудна протока і ліва загальна сонна артерія, нижче 8-9 хребця – низхідна аорта. Над діафрагмою стравохід покритий середостінною плеврою.Справа на рівні від 4-8 хребців стравохід прикритий правою середостінною плеврою, на рівні коренів легень відділений від плеври непарною веною.

Зорове перехрестя складається головним чином із волокон зорових нервів, при неповному перехресті яких утворюється пластинка чотирикутної форми. Її задні кути продовжуються в зорові шляхи, які огинають ніжки мозку і закінчуються в біч­них колінчастих тілах, подушці та верхньому горбку покриву середнього мозку. Всі ці структури належать до підкіркових зорових центрів.

Fissura orbitalis superior (I гілка n.ophtalmicus), foramen rotundum (II гілка n.maxillaris), foramen ovale (III гілка n.mandibularis).

Поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales) розташовуються вздовж пахвинної зв’язки (lig. inguinale) і лежать на поверхневому листку широкої фасції стегна (lamina superficialis fasciae latae).Їх виносні судини впадають до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi), а потім лімфа потрапляє до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci externi), які супроводжують однойменні артерії (aa. iliacae externae).

Середня мозкова артерія (a. cerebri media) гілка внутрішньої сонної артерії живить верхньобічні поверхні півкулі, а також лобову, тім'яну, скроневу частки.

Орієнтовні рефлекси середнього мозку будуються у чотиригорбковій пластинці – покрівлі середнього мозку – у відповідь на зорові й слухові подразнення. Від ядер покрівлі започатковується тектоспінальний шлях. У верхніх горбиках середнього мозку розташовані первинні зорові центри, активація яких впливає на зіничні рефлекси та рухи очних яблук; у нижніх – слухові центри, які є центром рефлекторних дуг слухових рефлексів (зокрема, повертання вушних раковин у напрямі дії звукового сигналу). Між верхніми і нижніми горбиками існують зв'язки. Саме ці центри реагують на дію зорових і слухових подразників таким чином, що рефлекторно відбувається повертання вушних раковин, очних яблук і голови у напрямку дії відповідних подразників. Поворот голови супроводжується перерозподілом тонусу м'язів тулуба і кінцівок і створенням постави, що характерна для сторожового рефлексу.

Пазухо-передсердний вузол (nodus sinuatrialis), або вузол Кіса – Флєка, розташований під епікардом правого передсердя між місцем впадіння верхньої порожнистої вени і основою правого вушка. Цій ділянці правого передсердя топографічно відповідає трикутник пазухо-передсердного вузла (trigonum nodi sinuatrialis). У центрі пазухо-передсердного вузла розміщені провідні кардіоміоцити першого типу – пейсмейкерні клітини (Р-клітини), або водії ритму. Пейсмейкерні клітини багатокутної форми з діаметром до 10 мкм, в них міститься невелика кількість міофібрил, Т-трубочки відсутні. Р-клітини здатні спонтанно генерувати (відбувається деполяризація їх клітинних мембран) приблизно 70 електричних імпульсів за хвилину і передавати ці імпульси збудження іншим типам провідних та скоротливих кардіоміоцитів, тому ці клітини називають водіями ритму. В умовах фізіологічної норми синоатріальний вузол викликає збудження, яке потім, завдяки провідній системі, послідовно охоплює передсердя і шлуночки. Тому він є водієм ритму серця або пейсмекером, який може генерувати велику частоту збуджень, ніж інші ділянки провідної системи. Найбільшою здатністю до автоматії володіє синоатріальний вузол. В умовах фізіологічної норми саме в ньому виникає збудження, яке потім, завдяки провідній системі, послідовно охоплює передсердя і шлуночки. Тому синоатріальний вузол називають водієм ритму серця або пейсмекером. Пейсмекер може генерувати велику частоту збуджень, ніж інші ділянки провідної системи. Він пригнічує автоматію інших волокон цієї системи. Лише при припиненні активності синоатріального вузла (через його пошкодження або блокади) через короткий час може проявитися активність нижчерозташованих ділянок провідної системи. Час від моменту припинення збудження в провідному осередку автоматії до моменту прояву автоматії нижчого вогнища називають передавтоматичною паузою. Її тривалість зазвичай знаходиться в межах 5-20 с. Чим вона коротше, тим краще для хворої людини.

Епідуральна гематома є скупченням крові між твердою мозковою оболонкою і кістками черепа. A. meningea media кровопостачає тверду оболонку середньої черепної ямки, скроневу ділянку.

Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum) повністю вкрита очеревиною, біля основи брижі її розміщене міжсигмоподібне заглиблення (recessus intersigmoideus). У зв'язку з тим, що іноді сигмоподібна ободова кишка має велику брижу, вона може зміщуватися вниз, догори, а найчастіше вправо, аж до сліпої та висхідної ободової кишок. Кишка на великому протязі стикається з великим сальником і з петлями тонких кишок, а іноді може бути зрощена з ними досить міцними спайками. Петлі сигмоподібної ободової кишки можуть стикатися з усіма органами черевної порожнини і малого таза, за винятком підшлункової залози.

Артерії м’язового типу містять в середній оболонці гладкі міоцити. Це дозволяє артеріям регулювати приплив крові до органів і підтримувати нагнітання крові, що важливо для кровопостачання органів, розташованих на великій відстані від серця. Внутрішню оболонку стінки цих артерій утворюють ендотелій, що лежить на базальній мембрані, підендотеліальний шар і внутрішня еластична мембрана, проте в дрібних артеріях внутрішня еластична мембрана виражена слабо.

Печінково-дванадцятипала зв'язка (lig. hepatoduodenale) простягається від воріт печінки до верхньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки.

Задня стінка барабанної порожнини (Paries mastoideus) межує з соскоподібним відростком. Вона є найдовшою стінкою-довжина її досягає 15 мм, а висота 13-14 мм. У верхньому відділі стінка відсутня, її замінює aditus ad antrum. Під ним стінка нерівна, тут є вдавление, до якого прилягає короткий відросток ковадла, трохи нижче, на зовнішній поверхні пірамідального виступу знаходиться отвір, через яке в порожнину вступає барабанна струна, що відходить від лицевого нерва перед самим виходом його з шилососцевидного отвори. Сам пірамідальний виступ, що відходить від задньої стінки нижче адітуса, описаний разом з медіальної стінкою барабанної порожнини. Задня стінка нерідко відмежовується від дна барабанної порожнини за допомогою prominentia styloidea, невеликого кісткового виступу, що утворюється за рахунок того, що апофіз шиловідного відростка піднімає стінку барабанної порожнини. В глибині задньої стінки проходить канал лицевого нерва і навколишні його клітини.

Верхні горбки сполучаються з бічними колінчастими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху. Пластинка покрівлі (чотиригорбикова пластинка) – (lamina tecti) – це нервова пластинка з чотирма горбками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбки, що розділені поздовжньою і поперечною борознами.Від горбиків відходять по одному пучку нервових волокон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбки сполучаються з бічними колінчистими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху.

Функція потиличної частки пов'язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття. При цьому в ділянці клина проектується верхня половина сітківки ока, яка сприймає світло від нижніх полів зору; в області язичкової звивини знаходиться нижня половина сітківки ока, яка сприймає світло від верхніх полів зору. Функція потиличної частки пов'язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття.

Лицева артерія (a .faciаlis) відходить від зовнішньої сонної артерії на рівні кута нижньої щелепи, на 3-5 мм вище язикової артерії. В ділянці піднижньощелепного трикутника лицева артерія прилягає до піднижньощелепної залози (або проходить крізь неї), віддаючи їй залозисті гілки (rr. glandulаres), потім перегинається через край нижньої щелепи на обличчя (попереду жувальної м'язи) і йде вгору і вперед, в сторону кута рота , а потім до ділянки медіального кута ока. Лицева артерія прилягає до піднижньощелепної залози, віддаючи їй залозисті гілки (rr. glandulаres), потім перегинається через край нижньої щелепи на обличчя.

Кругла зв'язка матки (ligamentum teres uteri) перед тим, як розгалузитись в тканинах, проходить через пахвинний канал. Кру́гла зв'я́зка ма́тки (ligamentum teres uteri) прямує в товщі широкої зв'язки матки до бічної стінки малого таза, далі вгору і вперед до глибокого пахвинного кільця. На своєму шляху вона перетинає затульні судини і нерв (vasa obturatoria et nervus obturatorius), бічну пупкову складку (plica umbilicalis lateralis), зовнішню клубову вену (v. iliaca externa), нижні надчеревні судини (vasa epigastrica inferiora). Після проходження через пахвинний канал, вона виходить через його поверхневе кільце і розгалужується в тканинах великих статевих губ, лобкового підвищення.

Правий поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens dexter) починається від блукаючого нерва та віддає нижній гортанний нерв (n. laryngeus inferior) – іннервує всі м’язи гортані, крім m. cricothyroideus, слизову оболонку гортані нижче голосової щілини, а також щитоподібну та прищитоподібні залози, лімфатичні вузли шиї.

Кульшовозападинна гілка затульної артерії (ramus acetabularis arteriae obturatoriae) анастомозує із гілками нижньої сідничної артерії (rami arteriae gluteae inferioris) від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та з присередньою огинальною артерією стегна (a. circumflexa femoris medialis) з глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris) і живить голівку стегнової кістки та кульшовий суглоб. Стегнова кістка з'єднується з кульшовою кісткою за допомогою кульшового суглоба. Кульшовий суглоб кровопостачається гілками присередньої і бічної огинальних артерій стегна, кульшовозападинною гілкою (із глибокої стегнової артерії), а також гілками затульної артерії (Ramus acetabularum A.obturatoriae). Венозна кров відтікає в глибокі вени таза і стегна. Лімфа відтікає по глибоких лімфатичних судинах у глибокі пахвинні лімфатичні вузли. Іннервація здійснюється гілками затульного, стегнового і сідничного нервів.

Foramen rotundum - круглий отвір в клиноподібної кістки черепа, який з'єднує середню черепну ямку і крилопіднебінну ямку.

Частки грудної залози (lobi glandulae mammariae) розміщені стосовно грудного соска (papilla mammaria) радіально, а молочні протоки (ductus lactiferi) відкриваються на верхівці соска (apex papillae).

Підколінна оклюзія виникає внаслідок закупорки судини. Поразка підколінної артерії вважається найбільш небезпечною формою оклюзії. Під час неї спостерігається періодичне виникнення при ходьбі парестезії і болю в гомілках, які змушують хворого зупинитися. Напади переміжної кульгавості можуть спостерігатися після переміщення на різні відстані. Накульгування може початися як при подоланні перших 25 метрів, так і через багато кілометрів шляху. Підколінна артерія (arteria poplitea) є безпосереднім продовженням стегнової артерії (a. femoralis) після виходу останньої через нижній (задній) отвір привідного каналу, проходить попереду великогомілкового нерва (n. tibialis) та підколінної вени (v. poplitea). Артерія спускається зверху донизу, розташовуючись у глибині підколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш поверхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під фасцією. і на рівні нижнього краю підколінного м’яза (margo inferior musculi poplitei) розгалужується на: - передню великогомілкову артерію (a. tibialis anterior); - задню великогомілкову артерію (a. tibialis posterior). Від підколінної артерії відходять гілки: - бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus); - присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus); - середня колінна артерія (a. media genus); - бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus); - присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus); - литкові артерії (aa. surales).

М'язово-шкірний нерв (n. muscutaneus) розміщений вздовж латерального краю плеча; він іннервує м'язи-згиначі плеча і передпліччя (двоголовий м'яз і плечовий м'яз), а також ліктьовий суглоб. На передпліччі він спускається у вигляді шкірного нерва, який іннервує шкіру передньолатеральної поверхні передпліччя)

Верхній носовий хід (meatus nasi superior) проходить між верхньою і середньою носовими раковинами, він коротки і розташований у задній частині носової порожнини. У верхній носовий хід відкривається задні решітчасті комірки (cellulae ethmoidale posteriores), а в клино-решітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis),що розміщений над задньою ділянкою верхньої носової раковини, відкривється отвір клиноподібної пазухи(aperture sinus shpenoidalis).

Зубець S. Відбиває закінчення розподілу збудження через міжшлуночкової перегородки. Шлуночковий комплекс QRS відображає деполяризацію шлуночків. Зубець S – кінцевий напрямок деполяризації обох шлуночків, є негативним, вплив направлений в бік основи лівого шлуночка, де ще залишилась поляризована ділянка міокарда. Амплітуда коливається в широких межах, тривалість 0, 06 c. Зубець P — збудження передсердь; зубець Q — деполяризація міжшлуночкової перегородки; зубець R — поширення збудження по основі шлуночків; зубець S — повне охоплення збудженням шлуночків; зубець Т — реполяризація міокарда.

Клітини базального шару кубічні або призматичні, серед них є стовбурові клітини, що зберігають здатність до мітозу; саме завдяки поділу цих клітин популяція епітеліоцитів відновлюється.

Латеральний сегмент (segmentum laterale) з боку медіальної поверхні легені проектується тільки у вигляді вузької смуги вищекосої міжчасткової щілини. Сегментарний бронх спрямований назад, тому сегмент займає задню частину середньої частки і видно з боку реберної поверхні. Медіальний сегмент (segmentum mediale) видно як на реберній, так і на медіальній поверхнях середньої частки. Перша межа збігається з передньою частиною горизонтальній щілині , друга - з косою щілиною. На реберної поверхні також є дві міжсегментарні кордону.Одна лінія починається на середині передньої частини горизонтальній щілині і опускається до кінцевої частини косою щілини. Друга межа відділяє медіальний сегмент від переднього сегмента верхньої частки і збігається з положенням передній горизонтальній щілині

Моторні нейрони (мотонейрони) – це великі мультиполярні клітини (діаметр 100-140 мкм). Загальна їх кількість становить 2-3 млн. Кожен моторний нейрон іннервує від одиниць до тисяч м’язових волокон, утворюючи рухову одиницю.

Клітини Лейдіга (endocrynocytus interstitiales testis) синтезують основний чоловічий статевий гормон — тестостерон. Клітини Лейдіга названі в честь німецького анатома та гістолога Франца Лейдіга[ Клітини Лейдіга розташовуються невеликими, різними за розмірами, скупченнями у прошарках сполучної тканини між звивистими сім'яними канальцями яєчка. Всього в яєчках чоловіка міститься приблизно 200х106 клітин Лейдіга. Функція ендокриноцитів полягає у виробленні тестостерону та його похідних, яке відбувається під дією гормональних сигналів згідно механізму зворотнього звязку між гіпоталамусом та гіпофізом. За синтез тестостерону відповідає лютеїнізуючий гормон (ЛГ), що виробляється в передній долі гіпофіза.

Ліва вінцева артерія бере початок у задньовнутрішній пазусі цибулини аорти, проходить між лівим передсердям та лівим шлуночком, кровопостачаючи їх. Передсердні гілки цієї артерії живлять стінку лівого передсердя. А. coronaria sinistra - гілка початкового відділу аорти, лежить між початком легеневого стовбура та вушком лівого передсердя і ділиться на передню міжшлуночкову та огинаючу гілки. Кровопостачає стінку лівого шлуночка з сосочковими м'язами, велику частину міжшлуночкової перегородки , передню стінку правого шлуночка, а також стінку лівого передсердя .

Язико-глотковий нерв (n. glossopharyngeus) - IX пара черепно-мозкових нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Язикоглотковий нерв є змішаним, оскільки містить у своєму складі рухові, чутливі (у тому числі смакові) та парасимпатичні волокна. Слиновидільні, волокна нерва починаються в нижньому слиновидільному ядрі, що відповідає за виділення сльози, слиновиділення.

Малі бронхи мають дві оболонки: внутрішню слизову та зовнішню адвентиційну. Слизова оболонка має виражену м'язову пластинку, хрящі відсутні. Епітелій одношаровий, двохрядний, кубічний, війчастий. Наявні секретуючі клітини Клара та лімфоцити.

В низхідній частині дванадцятипалої кишки є велика кількість колових складок і також є поздовжня складка дванадцятипалої кишки.

Біля переднього краю груднинно-ключично-соскоподібного м’яза відповідно до рівня зазначеного хряща вглибині визначають поперечний відросток VI шийного хребця (сонний горбок). До нього притискають загальну сонну артерію, щоб спинити кровотечу з її гілок.

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) - найдовша вена людини - збирає кров з 2/3 поверхні кінцівки. Вона піднімається по передньо-внутрішній поверхні нижньої кінцівки і в пахвинній ділянці вливається в стегнову вену. У верхній третині стегна велика підшкірна вена має дві крупні протоки: vv. saphena accessoria medialis et lateralis. Перед впадінням вони можуть зливатися в один стовбур або є окремими маленькими стовбурами (від 1 до 5-6 і більше) та відіграють важливу роль у розвитку післяопераційних рецидивів варикозного розширення вен.

Пахвовий нерв (nervus axillaris) за функцією — мішаний, короткий, товстий. Утворившись, проходить крізь чотирикутний отвір, огинає хірургічну шийку плечової кістки і входить у внутрішню поверхню дельтоподібного м'яза. Іннервує цей м'яз, а також плечовий суглоб та шкіру передньобічної ділянки плеча.

Надниркова залоза складається з двох структур — кіркової речовини і мозкової речовини. Мозкова речовина служить основним джерелом катехоламінових гормонів організму — адреналіну і норадреналіну. Деякі з клітин кіркової речовини належать до системи «гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркової залози» і служать джерелом кортикостероїдів. Кіркова речовина темно-бурого кольору, віділяє життєвоважливі гормони: мінералокортикоїди та статеві гормони.

Кровопостачання селезінки здійснюється селезінковою артерією, яка пронизує білу пульпу селезінки по центру. А сама біла пульпа утворена лімфоїдною тканиною, лімфатичними вузликами (фолікулами) і лімфатичними періартеріальними піхвами.

Кірково-ядерний шлях - руховий, представлений ланцюжком з двох нейронів і є складовою частиною пірамідної системи. За допомогою цього шляху забезпечується усвідомлене управління поперечно-смугастою мускулатурою голови і частково шиї.

Кульшовий суглоб укріплений міцними внутрішньокапсульними та позакапсульними зв’язками. Внутрішньокапсульна зв’язка головки стегна (lig. capitis femoris), що вкрита синовіальною перетинкою, прикріплюється до ямки головки стегнової кістки і до кульшової кістки. У цій зв’язці проходить артерія, що кровопостачає головку стегнової кістки.

Мимовільний сфінктер – m. sphincter urethrae

Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. З слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів: 1) зовнішнього вуха, 2) середнього вуха, 3) внутрішнього вуха. Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.

У правій латеральній ділянці живота є Colon ascendens

Синтопiя правої нирки: до передньої поверхні правої нирки прилягають печінка і правий (печінковий) згин ободової кишки, до її присереднього краю – низхідна частина дванадцятипалої кишки.

Власна зв'язка яєчника починається в ділянці кута матки. Прямуючи вниз і назад від початку маткової труби, вона йде до маткового кінця яєчника. У зазначеній зв'язці містяться кровоносні судини й утворюються анастомози між матковою та яєчниковою артеріями.

Лівий шлуночок (ventriculus sinister) камера в якій починається велике коло кровообігу. Кров, збагачена киснем, надходить в лівий шлуночок з лівого передсердя через мітральний клапан і закачується в аорту через аортальний клапан. У порожнині лівого шлуночка, як і в порожнині правого, розрізняють два відділи: задній - власне порожнину шлуночка, і передній, що є продовженням вверх порожнини лівого шлуночка. Задній відділ порожнини шлуночка сполучається з порожниною лівого передсердя за допомогою лівого венозного отвору, ostium venosum sinistrum (s. atrioventriculare), форма якого при розгляданні його з боку лівого передсердя більш округла, але вже на настільки, як у правому шлуночку. Передній відділ порожнини лівого шлуночка - артеріальний конус (лат.conus arteriosus) з'єднується артеріальним отвором (лат.ostium arteriosum) з аортою. Артеріальний конус лівого шлуночка розташовується позаду артеріального конуса правого шлуночка і, піднімаючись вправо, перехрещує його. Пацієнт в стресі - підвищується сила скорочення шлуночків.

Верхньощелепна пазуха (sinus maxillaris) відкривається в середній носовий хід (meatus nasi medius) через верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris) і проектується на підочноямкову ділянку де також розташована іклова ямка (Fossa canina). При різноманітних захворюваннях інфекція може потрапляти в верхньощелепну пазуху, внаслідок чого з'являються неприємні відчуття в носі та навколоносовій ділянці, підвищення температури тіла до 38 °C і вище.

Мозочкові порушення: геміатаксія, адіадохокінез, дисметрія, геміасинергія.

Середня ободовокишкова артерія (a. colica media) живить стінку поперечної ободової кишки, а також правого і лівого згинів ободової кишки.

Вени безм'язового типу побудовані з ендотелію з хвилястішими, ніж в інших кровоносних судинах, межами клітин та базальної мембрани, на якій розташований ендотелій. Середньої оболонки тут немає. Зовнішня оболонка цих вен зрощена зі сполучнотканинними прошарками органів, у яких вони знаходяться. До таких вен належать вени твердої та м'якої мозкових оболонок, сітківки ока, кісток, селезінки, плаценти.

Гормон прищитоподібних залоз - паратгормон - регулює обмін і кількість кальцію та фосфору в організмі. Дія паратгормону подібна до дії кальциферолів (вітамінів групи D). Нормальна кількість кальцію в крові дорослої людини становить 2,25-2,75 ммоль/л (9-11 мг%). При недостатній функції прищитоподібних залоз (гіпопаратиреозі) внаслідок зниження рівня кальцію в крові розвиваються напади судом (тетанія).

Передня поздовжня зв'язка проходить по передній поверхні тіл хребців. Хребці скріплені між собою за допомогою зв’язок. Передня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale anterius) розташована по передній поверхні тіл хребців і дисків і простягається від передньої дуги атланта до тазової поверхні кряжів, де вплітається в окістя. Зв’язка прикріплюється до міжхребцевих дисків і країв тіл хребців, які виступають.

Кровопостачання щитоподібної залози дуже рясне, здійснюється двома верхніми (arteria thyroidea superior), що відходять від зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa), і двома нижніми щитовидними артеріями (arteria thyroidea inferior), що відходять від щито-шийного стовбура (truncus thyrocervicalis) підключичної артерії (arteria subclavia). Додатково як варіант: a. thyroidea ima від дуги аорти.

Поверхневий листок власної шийної фасції (lamina superficialis fasciae colli propriae) починається від передньої поверхні груднини і ключиці знизу, а вгорі – від нижнього краю нижньої щелепи, охоплює всю шию і прикріплюється до остистих відростків шийних хребців. Утворює піхву для груднино-ключично-соскоподібного і трапецієподібного м’язів. Проходячи над поперечними відростками шийних хребців, він віддає до них фронтальну пластинку, яка відділяє передню шийну ділянку від задньої.

Розрізняють два типи вен: безм’язового (волокнистого) і м’язового типів. Безм’язові вени зрощені з сполучнотканинними структурами органів і тому не спадаються. Ендотеліоцити, що вистеляють такі вени, мають звивистіші межі (контури) у порівнянні з артеріями, середня оболонка відсутня. Базальна мембрана безпосередньо прилягає до тонкої зовнішньої оболонки, що побудована з пухкої волокнистої сполучної тканини.