STEP-1 – Аnatomy (2005-2020) – ZLP

Кірковий центр аналізатора праксії розміщений у gyrus supramarginalis. Праксія – це комплекс цілеспрямованих комбінованих складних рухів, які набуваються у ході індивідуального навчання. Наприклад, у ході навчання водити автомобіль, тримати ложку, вилку і їсти з ножем, професійних навичок і т.д. При ураженні ядра праксії, розвивається апраксія. Людина ходить, бігає, стрибає, але виконувати складні завчені рухи не може.

Функція потиличної частки пов'язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття. При цьому в ділянці клина проектується верхня половина сітківки ока, яка сприймає світло від нижніх полів зору; в області язичкової звивини знаходиться нижня половина сітківки ока, яка сприймає світло від верхніх полів зору. Функція потиличної частки пов'язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття.

Glandula pinealis - ендокринна залоза нейрогенної групи, представлена ​​невеликим шишкоподібним тілом сірувато-червонуватого кольору, розташованим в ділянці чотиригорбкового тіло середнього мозку. Кожна часточка складається з двох видів клітин - нейросекреторних пінеалоцитів - полігональних клітин з відростками, локалізованих центрально, та гліоцитів (астроцитів) - на периферії. Продукує мелатонін, серотонін, адреногломерулотропін, діметілтріптамін. Часто шишкоподібну залозу називають ЕПІФІЗОМ, що є не термінологічним.

Ligg. flava сприяють випрямленню хребетного стовпа і прямоходінню завдяки тому, що відповідають за пружність міжхребцевих дисків та зближення дисків.

Передвісцеральній простір (spatium previscerale) - локалізується на рівні гортані та трахеї позаду грудинно-під"язикових і попереду грудинно-щито-видних м'язів. Переднє середостіння (mediastinum anterius)має виляд вузької щілини між тілом груднини і передньою стінкою осердя.У ньому розміщені праві і ліві внутрішні грудні аретрії та вени, а також пригруднинні лімфатичні вузли, сполучнотканинна клітковина.

М'язово-шкірний нерв (n. muscutaneus) розміщений вздовж латерального краю плеча; він іннервує м'язи-згиначі плеча і передпліччя (двоголовий м'яз і плечовий м'яз), а також ліктьовий суглоб. На передпліччі він спускається у вигляді шкірного нерва, який іннервує шкіру передньолатеральної поверхні передпліччя)

Через lamina cribrosa os ethmoidale волокна нюхового нерва потрапляють в передню черепну ямку. Нюхові рецепторні клітини мають довгі центральні і короткі периферичні відростки. Центральні відростки — аксони — збираються у нюхові нитки (20-40). Вони проходять у череп крізь решітчасту кістку (os ethmoidale) до нюхової цибулини (другі нейроцити), після чого формується нюховий тракт.

Непарна щитоподібна артерія (a. thyroidea ima) — це артерія, що кровопостачає нижні полюси долей щитоподібної залози; непарна щитоподібна артерія може відгалужуватись від однієї з наступних судинних структур: дуги аорти, плечеголовного стовбуру або внутрішньої грудної артерії; в деяких випадках може відходити від аорти, правої загальної сонної артерії або підключичної артерії. Від точки відгалуження непарна щитоподібна артерія прямує до нижньої частини часток або перешийка щитоподібної залози.

Основним колектором, який збирає лімфу з відвідних лімфатичних судин, є грудна протока (ductus thoracicus), яка розвивається в ранньому ембріогенезі з дорзальних лімфатичних мішків. Він починається непарним мінливим розширенням, або цистерною лімфи (cisterna chyli), на рівні ТХІ хребця (іноді нижче) попереду правої ніжки діафрагми і разом з аортою проникає до грудної порожнини. Тут грудна протока проходить перед хребтом і позаду аорти, спочатку праворуч від серединної площини, а потім відхиляється ліворуч і, утворивши на рівні CVII хребця випуклу догори дугу, впадає в лівий венозний кут, утворений злиттям лівих підключичної і яремної вен.

Ядра Дейтерса безпосередньо пов'язано з вестибулярним апаратом, що сприймає положення голови в поле тяжіння і зміни цього становища.

Синтопія правої нирки: до її передньої поверхні прилягає печінка та правий згин ободової кишки, до присереднього краю нирки - низхідна частина дванадцятипалої кишки. На верхньому кінці правої нирки розташовується права надниркова залоза.

Підколінна оклюзія виникає внаслідок закупорки судини. Поразка підколінної артерії вважається найбільш небезпечною формою оклюзії. Під час неї спостерігається періодичне виникнення при ходьбі парестезії і болю в гомілках, які змушують хворого зупинитися. Напади переміжної кульгавості можуть спостерігатися після переміщення на різні відстані. Накульгування може початися як при подоланні перших 25 метрів, так і через багато кілометрів шляху. Підколінна артерія (arteria poplitea) є безпосереднім продовженням стегнової артерії (a. femoralis) після виходу останньої через нижній (задній) отвір привідного каналу, проходить попереду великогомілкового нерва (n. tibialis) та підколінної вени (v. poplitea). Артерія спускається зверху донизу, розташовуючись у глибині підколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш поверхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під фасцією. і на рівні нижнього краю підколінного м’яза (margo inferior musculi poplitei) розгалужується на: - передню великогомілкову артерію (a. tibialis anterior); - задню великогомілкову артерію (a. tibialis posterior). Від підколінної артерії відходять гілки: - бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus); - присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus); - середня колінна артерія (a. media genus); - бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus); - присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus); - литкові артерії (aa. surales).

Distantia spinarum - відстань між передньоверхніми остями клубових кісток. Тазомір притискають до зовнішніх країв передніх верхніх остей клубової кістки. Цей розмір зазвичай становить 25-26 см. Distantia cristarum - відстань між найбільш віддаленими точками гребенів клубових кісток. Після вимірювання distantia spinarum тазомiр пересувають з ості по зовнішньому краю гребенів клубових кісток до тих пір, поки не визначиться найбільша відстань. У середньому цей розмір дорівнює 28-29 см. Distantia trochanterica - відстань між великими вертлюгів стегнових кісток. Цей розмір дорівнює 31-32 см.

Гіпофіз (hypophysis, s. glandula pituitaria) знаходиться в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки і відділений від порожнини черепа відростком твердої оболонки головного мозку, утворюючим діафрагму сідла. Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла. При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ. Передня частка також стимулює діяльність інших залоз внутрішньої секреції: щитовидної, кори наднирника і статевих залоз. Задня частка підсилює роботу гладкої мускулатури судин, підвищуючи кров'яний тиск, і матки, а також впливає па реабсорбцію води в нирці.

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) є продовженням присередньої крайової вени і має кілька клапанів. Вона прямує догори в підшкірній клітковині по передньому краю присередньої кісточки, а на гомілці – вздовж присереднього краю великогомілкової кістки разом з підшкірним нервом, приймаючи численні поверхневі вени з передньоприсередньої поверхні гомілки. У колінній ділянці вена огинає позаду присередній виросток стегнової кістки і переходить на передньоприсередню поверхню стегна, прямує вверх понад шкірною фасцією. Досягнувши підшкірного розтвору, велика підшкірна вена повертає вглиб крізь дірчасту фасцію, огинаючи нижній ріг серпоподібного краю підшкірного розтвору, і впадає у стегнову вену.

Орієнтовні рефлекси середнього мозку будуються у чотиригорбковій пластинці – покрівлі середнього мозку – у відповідь на зорові й слухові подразнення. Від ядер покрівлі започатковується тектоспінальний шлях. У верхніх горбиках середнього мозку розташовані первинні зорові центри, активація яких впливає на зіничні рефлекси та рухи очних яблук; у нижніх – слухові центри, які є центром рефлекторних дуг слухових рефлексів (зокрема, повертання вушних раковин у напрямі дії звукового сигналу). Між верхніми і нижніми горбиками існують зв'язки. Саме ці центри реагують на дію зорових і слухових подразників таким чином, що рефлекторно відбувається повертання вушних раковин, очних яблук і голови у напрямку дії відповідних подразників. Поворот голови супроводжується перерозподілом тонусу м'язів тулуба і кінцівок і створенням постави, що характерна для сторожового рефлексу.

Стінка проксимального звивистого канальця нефрона утворена одним шаром високих кубічних клітин, що лежать на базальній мембрані. Апікальний полюс цих клітин містить щіткову облямівку, що утворена мікроворсинками, а базальний полюс – базальну посмугованість, що утворена впорядкованим розташуванням паличкоподібних мітохондрій перпендикулярно до базальної мембрани між глибокими інвагінаціями цитолеми базальної частини клітини.

У передньому гіпоталамусі є нейрони, активність яких чутлива до зміни температури, тож є своєрідним інтегративним центром терморегуляції. Гіпоталамус бере участь у регуляції вегетативних функцій організму, які відповідають за артеріальний тиск, проникність судин, теплорегуляцію та тепловіддачу, апетит, обмінні процеси, регуляцію сну та психічної діяльності. Багато структур ЦНС приймає участь в роботі «термостата» організму. У передньому гіпоталамусі є нейрони, активність яких чутлива до зміни температури. У гіпоталамусі розташовані центри спраги, голоду, центри, що регулюють температуру тіла, емоції і поведінку людини, сон і неспання і т. д. Гіпоталамус є важливим інтегративним центром вегетативних, соматичних та ендокринних функцій, який відповідає за реалізацію складних гомеостатичних реакцій і входить в ієрархічно організовану систему відділів головного мозку, які реалізують вісцеральні функції із забезпеченням гомеостазу. Також він є інтегративним центром терморегуляції.

Лицева артерія (a .faciаlis) відходить від зовнішньої сонної артерії на рівні кута нижньої щелепи, на 3-5 мм вище язикової артерії. В ділянці піднижньощелепного трикутника лицева артерія прилягає до піднижньощелепної залози (або проходить крізь неї), віддаючи їй залозисті гілки (rr. glandulаres), потім перегинається через край нижньої щелепи на обличчя (попереду жувальної м'язи) і йде вгору і вперед, в сторону кута рота , а потім до ділянки медіального кута ока. Лицева артерія прилягає до піднижньощелепної залози, віддаючи їй залозисті гілки (rr. glandulаres), потім перегинається через край нижньої щелепи на обличчя.

А. hepatica propria (власна печінкова артерія) направляється до воріт печінки, розташовуючись між двома листками lig. hepatoduodenal, причому в зв'язці вона лежить наперед від v. portae і ліворуч від ductus choledochus. У воротах печінки a. hepatica propria ділиться на ramus dexter і ramus sinister; ramus dexter біля місця з'єднання ductus hepaticus communis з ductus cysticus віддає артерію жовчного міхура, a. cystica. Від a. hepatica communis або a. hepatica propria відходить гілка до- малій кривизні шлунка, a. gastrica dextra, що направляється справа наліво назустріч a. gastrica sinistra.

Скроневий м'яз (m. temporalis) утворений трьома пучками, що сходяться разом й утворюють товстий сухожилок, який проходить під виличною дугою і кріпиться до вінцевого відростка нижньої щелепи. При двобічному скороченні скроневого м'яза нижня щелепа піднімається догори. Допоміжною функцією цього м'яза є відтягування нижньої щелепи трохи назад. Скроневий м'яз (m. temporalis) має віялоподібну форму, починається від лускової частини скроневої кістки трьома пучками: переднім, що має нахил уперед, середнім, що має майже вертикальний нахил, і заднім, волокна якого мають горизонтальний напрямок. Ці пучки сходяться разом й утворюють товстий сухожилок, який проходить під виличною дугою і кріпиться до вінцевого відростка нижньої щелепи. При двобічному скороченні скроневого м'яза нижня щелепа піднімається догори (основна функція). Допоміжною функцією цього м'яза є відтягування нижньої щелепи трохи назад при скороченні задніх пучків.

Висхідна ободова кишка (colon ascendens) розміщена вертикально в правій латеральній черевній ділянці і оточена очеревиною з трьох боків (мезоперитонеально), брижі не має.

Кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід (ureter).

Ліктьовий нерв (n. ulnaris), з С8–Тh1, змішаний нерв, бере початок від присереднього пучка плечового сплетення і лягає у sulcus bicipitalis medialis. Приблизно на початку середньої третини плеча ліктьовий нерв зміщується присередніше від a. brachialis, проходить крізь septum intermusculare mediale і виходить на задню поверхню присереднього надвиростка плечової кістки, де він лежить в однойменній борозні поверхнево під шкірою і доступний для пальпації. На передпліччі ліктьовий нерв проходить у ліктьовій борозні і разом з однойменними артерією та венами йде до зап’ястка, де переходить у свою кінцеву долонну гілку.

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена пристінковою (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка. Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Ворітна вена (v. portae) збирає кров від непарних органів черевної порожнини (шлунок, тонка і товста кишки, підшлункова залоза і селезінка) і представляє найбільшу вену внутрішніх органів.

Мозочкові порушення: геміатаксія, адіадохокінез, дисметрія, геміасинергія.

Якщо казати про порушення функцій мозочка, треба пам’ятати правило 4А: - астазія, - астенія, - атонія, - атаксія. Мозочок (cerebellum) відповідає за координацію рухів, регуляцію рівноваги і м'язового тонусу. Мозочок відповідає за корекцію рухів, орієнтування у просторі, утворює зв’язки з окоруховими ядрами середнього мозку для орієнтування при переміщенні у просторі, регулює мовлення і рухи м’язів ротового апарату, забезпечує відчуття відстані до предметів.

За шлунком розташована чепцева сумка (bursa omentalis) – щілиноподібна вузька порожнина, що розміщена у лобовій площині. Верхньою межею чепцевої сумки є хвостата частка печінки, а нижньою – задня пластинка великого чепця, що зрослася з брижею поперечної ободової кишки. Передню стінку чепцевої сумки утворюють задня стінка шлунка і малий чепець, а задню – пристінкова очеревина, що покриває аорту, нижню порожнисту вену, верхній кінець лівої нирки, ліву надниркову залозу і підшлункову залозу.

При стресі симпато-адреналова система швидко реагує, сприяючи мобілізації механізмів адаптації та резистентності організму.

Надниркова залоза складається з двох структур — кіркової речовини і мозкової речовини. Мозкова речовина служить основним джерелом катехоламінових гормонів організму — адреналіну і норадреналіну. Деякі з клітин кіркової речовини належать до системи «гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркової залози» і служать джерелом кортикостероїдів. Кіркова речовина темно-бурого кольору, віділяє життєвоважливі гормони: мінералокортикоїди та статеві гормони.

Ліва передня звивина і ліва скронева частка відповідають перетворення звуків мови в нейронні коди слів.

Ліктьовий нерв (nervus ulnaris) йде по медіальній двоголовій борозні,
 медіальний задній ліктьовій борозні, на ліктьовий борозні передпліччя, через 
ліктьовий канал зап'ястка на кисть; Іннервує передню групу м'язів передпліччя
(ліктьовий згинач зап'ястка, частково глибокий згинач пальців), м'язи кисті, шкіру долонної поверхні кисті (½ 4-го та 5-го пальців), шкіру тильної
поверхні кисті (5, 4 та ½ 3-го пальців).)

Артерії м’язового типу містять в середній оболонці гладкі міоцити. Це дозволяє артеріям регулювати приплив крові до органів і підтримувати нагнітання крові, що важливо для кровопостачання органів, розташованих на великій відстані від серця. Внутрішню оболонку стінки цих артерій утворюють ендотелій, що лежить на базальній мембрані, підендотеліальний шар і внутрішня еластична мембрана, проте в дрібних артеріях внутрішня еластична мембрана виражена слабо.

Поверхневий листок власної шийної фасції (lamina superficialis fasciae colli propriae) починається від передньої поверхні груднини і ключиці знизу, а вгорі – від нижнього краю нижньої щелепи, охоплює всю шию і прикріплюється до остистих відростків шийних хребців. Утворює піхву для груднино-ключично-соскоподібного і трапецієподібного м’язів. Проходячи над поперечними відростками шийних хребців, він віддає до них фронтальну пластинку, яка відділяє передню шийну ділянку від задньої.

При ураженні зорового тракту праворуч випадають ліві половини полів зору - однойменна лівостороння геміанопсія. Ураження лівого зорового тракту викличе несприйнятливість до світла зовнішньої половини сітківки лівого ока і внутрішньої половини сітківки правого ока, що призведе до випадання правих половин полів зору. Такий розлад носить назву однойменної правобічної геміанопсії. При ураженні зорового тракту праворуч випадають ліві половини полів зору - однойменна лівостороння геміанопсія).

Обидві яєчникові артерії (aа. ovaricae, dextra et sinistra) відходять відпередньої поверхні аорти зараз нижче ниркових артерій (в ряді випадків і від ниркових артерій); нерідко відходять від аорти загальним стовбуром (a. ovarica communis). Прямуючи вниз і латерально, по передній поверхні великого поперекового м'яза, кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід.

Хвилинний об’єм кровотоку – обсяг крові, що проходить крізь поперечний переріз аорти і легеневого стовбура за хвилину. У дорослої людини хвилинний об’єм приблизно становить 5-7 літрів.

Дельтоподібний м’яз (M. deltoideus) відводить руку до горизонтального рівня; згинає плече, обертаючи його досередини, опускає підняту руку; розгинає плече, обертаючи його назовні.

Виносні лімфатичні судини від лімфатичних вузлів останнього етапу впадають в крупні лімфатичні судини або прямо в лімфатичні стовбури, а з них через відповідні лімфатичні протоки лімфа відтікає у систему верхньої порожнистої вени. Тільки стравохід є винятком, від середньої його частини лімфатичні судини впадають безпосередньо в грудну протоку, що лежить поруч, минаючи лімфатичні вузли. Топографічні відношення стравоходу: 1. У шийному відділі стравохід розміщений ззаду від трахеї.; зліва він дотикається до лівої загальної сонної артерії. 2. У грудному відділі стравохід межує з такими анатомічними утвореннями: спереду до рівня четвертого хребця він прилягає до задньої стінки трахеї, нижче – до дуги аорти, лівого бронха, задньої поверхні лівого передсердя. Ззаду стравохід від хребта відділений пухкою клітковиною, в якій проходять грудна протока, непарна вена, міжхребетні судини. Нижче кореня легень на задній стінці стравоходу лежить правий блукаючий нерв.Зліва на зовнішній поверхні стравоходу розміщена грудна протока і ліва загальна сонна артерія, нижче 8-9 хребця – низхідна аорта. Над діафрагмою стравохід покритий середостінною плеврою.Справа на рівні від 4-8 хребців стравохід прикритий правою середостінною плеврою, на рівні коренів легень відділений від плеври непарною веною.

Пластинка покрівлі (чотиригорбикова пластинка) – (lamina tecti) – це нервова пластинка з чотирьма горбками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбки, що розділені поздовжньою і поперечною борознами. Від горбиків відходять по одному пучку нервових волокон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбки сполучаються з бічними колінчистими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху.

В regio inguinalis dexter проектується купол сліпої кишки.

Портокавальні анастомози утворені між: ворітною печінковою веною (v. portae hepatis);верхньою порожнистою веною (v. cava superior); нижньою порожнистою веною (v. cava inferior). Навколо пупка існує порто-кавальний анастомоз між: верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior); припупковими венами (vv. paraumbilicales) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis); нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior); поверхневою надчеревною веною(v. epigastrica superficialis) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior).

У верхньому середостінні розташовані тимус, права і ліва плечеголовні вени, верхня частина верхньої порожнистої вени, дуга аорти і її гілки, частина трахеї, верхня частина стравоходу, нерви.

Епідуральні гематоми зустрічаються в 05-08% від усієї ЧМТ і характеризуються скупченням крові між внутрішньою поверхнею кісток черепа і твердою мозковою оболоною. Сама «улюблена» локалізація епідуральних гематом - скронева і суміжні з нею галузі. Її розвиток відбувається в місці додатка травмуючого агента (удар палицею, пляшкою, каменем або при падінні на нерухомий предмет), коли травмуються судини твердої мозкової оболонки кісткових уламків. Найчастіше страждає середня оболонна артерія і її гілки, рідше - вени і синуси.азрив стінки судини призводить до швидкого локального скупчення крові (зазвичай від 80 до 150 мл) в епідуральному просторі.

Звуки високої частоти мають малу довжину хвилі і викликають коливання основної мембрани ближче до овального вікна, що призводить до активації слухових рецепторів, розташованих на мембрані в основі завитка. Спіральний орган має овальне вікно, яке прикрите основою стремінця і при порушенні його роботи і/або щільності прилягання і перекриття овального вікна виникає погіршення слуху. Звуки низької частоти мають довшу хвилю, яка викликає коливання основної мембрани і активацію слухових рецепторів, розташованих на ній ближче до гелікотреми — верхівки завитка.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини, утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової трубки язикові гілки (rr. linguales) — іннервують задню третину язикаглоткові гілки (rr. pharyngei

Великий грудний м'яз (m. pectoralis major) - належить до трункопетальних м'язів. Це великий м'язовий пласт трикутної форми, який відходить від двох присередніх третин ключиці (ключична частина), капсули груднинно-ключичного суглоба, передньої поверхні груднини, хрящів II —VII ребер (груднинно-реброва частина) і верхньої ділянки піхви прямого м'яза живота (черевна частина).Звідси м'язові пучки, конвергуючи, прямують у бік і апоневротичним сухожилком прикріплюються до гребеня великого горбка плечової кістки. Функція: разі фіксації грудної клітки приводить, дещо згинає і пронує плече. При фіксованому плечі (руки на стегнах, опора на поруччя тощо) розширює грудну клітку (додаткова дихальна мускулатура). Іннервація: присередній і бічний грудні нерви плечового сплетення (CV — CVII).

Передня поздовжня зв'язка проходить по передній поверхні тіл хребців. Хребці скріплені між собою за допомогою зв’язок. Передня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale anterius) розташована по передній поверхні тіл хребців і дисків і простягається від передньої дуги атланта до тазової поверхні кряжів, де вплітається в окістя. Зв’язка прикріплюється до міжхребцевих дисків і країв тіл хребців, які виступають.

Загальна жовчна протока утворена злиттям міхурової та загальної печінкової протоки. Вони можуть з'єднуватися під гострим, прямим і тупим кутом. Загальна печінкова протока (ductus hepaticus communis) утворюється шляхом злиття правої і лівої печінкових проток. Довжина загальної печінкової протоки коливається від 1,5 до 4 см, діаметр - від 0,5 до 1 см. Іноді загальна печінкова протока формується з трьох або з чотирьох жовчних проток. В окремих випадках спостерігається висока злиття міхурової протоки з жовчними протоками за відсутності загального печінкового протоку. Іноді обидві печінкові протоки або один з них відкривається безпосередньо в жовчний міхур в області його ложа. Позаду загальної печінкової протоки розташовується права гілка печінкової артерії; в окремих випадках вона проходить вперед від протоки. Міхурова проток (ductus cysticus) має довжину 1-5 см, в середньому 2-3 см, діаметр 0,3-0,5 см. Він проходить у вільному краї печінково-дванадцятипалої зв'язки і зливається із загальним печінковим протокою, утворюючи загальну жовчну протоку. Міхурова і загальна печінкова протоки можуть з'єднуватися під гострим, прямим і тупим кутом. Іноді міхурова протока спірально огинає загальну печінкову протоку.

Гіпо́фіз ( hypophysis, синонім — нижній придаток мозку) — залоза внутрішньої секреції, масою всього 0.5-0.6 г, розміщена в головному мозку в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки черепа. Гіпофіз відноситься до центральних органів ендокринної системи і до проміжного мозку.

М’язова оболонка (tunica muscularis) сечовода складається з трьох шарів: - внутрішнього подовжнього, - середнього циркулярного, - зовнішнього подовжнього. При цьому останній не суцільною, а представлений окремими пучками, яких більше в нижній частині сечоводу.

Дивертикул Меккеля (дивертикул клубової кишки) є вродженою аномалією тонкої кишки, пов'язаної з порушенням зворотного розвитку проксимального відділу жовткового протоки (протоку між пупком і кишечником), коли залишається необлітерірованной (незакритих) його проксимальна частина.

Соскоподібна печера (antrum mastoideum) сполучається з численними соскоподібними комірками (cellulae mastoideae), які розміщені у товщі соскоподібного відростка.

Стовбур головного мозку складається з довгастого мозку, моста і середнього мозку. З одного боку, він є поширенням спинного мозку вгору, в порожнину черепа, оскільки містить моторні і сенсорні ядра, що виконують рухові і чутливі функції для областей обличчя і голови. Також забезпечує багато важливих функцій організму: 1) регуляцію дихання; 2) регуляцію серцево-судинної системи; 3) регуляцію функції шлунково-кишкового тракту; 4) регуляцію багатьох стереотипних рухів тіла; 5) регуляцію рівноваги; 6) регуляцію рухів очей.

Через foramen rotundum проходить друга гілка трійчастого нерва, що забезпечує чутливість шкіри нижньої повіки, латеральної поверхні носа, верхньої губи. Верхньощелепний нерв (n. maxillaris) що відходить від трійчастого нерва проходить через круглий отвір.

Піднижньощелепна залоза (glandula sublingualis) відкривається разом з великою під’язиковою протокою невеликим отвором на під’язиковому мясці поруч з вуздечкою язика. Піднижньощелепна залоза (glandula sublingualis) є складною розгалуженою трубчасто-альвеолярною залозою масою 13-16 г,має еліпсоїдну форму; виділяє серозно-слизовий секрет. Залоза розташована в ділянці піднижньощелепного трикутника; зовні залоза вкрита поверхневою пластинкою шийної фасції і шкірою; присередня поверхня прилягаєдо підязиково-язикового і шило-язикового мязів, верхня - до піднижньощелепної ямки на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи, нижня частина залози виходить з-під нижнього краю щелепи. Невеликий відросток залози спереду лежить на задньому краї щелепного-підязикового мяза.Звідси з залози виходить піднижньощелепна протока - протока Вартона, що проходить вперед і огинає задній край щелепно-підязикового мяза і проходить під слизовою оболонкою дна ротової порожнини вздовж внутрішньої поверхні підязикової залози. Протока відкривається разом з великою підязиковою протокою невеликим отвором на підязиковому мясці поруч з вуздечкою язика.

Пластичність нервової системи - здатність до функціональних мозкових перебудов у відповідь на дію значних зовнішніх та внутрішніх факторів. інертність - поняття, що використовується в психофізіології для позначення низької рухливості нервової системи, при якій характерні труднощі в перемиканні подразників умовних з позитивного модусу на гальмівній, і навпаки.

Лівий шлуночок (ventriculus sinister) камера в якій починається велике коло кровообігу. Кров, збагачена киснем, надходить в лівий шлуночок з лівого передсердя через мітральний клапан і закачується в аорту через аортальний клапан. У порожнині лівого шлуночка, як і в порожнині правого, розрізняють два відділи: задній - власне порожнину шлуночка, і передній, що є продовженням вверх порожнини лівого шлуночка. Задній відділ порожнини шлуночка сполучається з порожниною лівого передсердя за допомогою лівого венозного отвору, ostium venosum sinistrum (s. atrioventriculare), форма якого при розгляданні його з боку лівого передсердя більш округла, але вже на настільки, як у правому шлуночку. Передній відділ порожнини лівого шлуночка - артеріальний конус (лат.conus arteriosus) з'єднується артеріальним отвором (лат.ostium arteriosum) з аортою. Артеріальний конус лівого шлуночка розташовується позаду артеріального конуса правого шлуночка і, піднімаючись вправо, перехрещує його. Пацієнт в стресі - підвищується сила скорочення шлуночків.

Клітини базального шару кубічні або призматичні, серед них є стовбурові клітини, що зберігають здатність до мітозу; саме завдяки поділу цих клітин популяція епітеліоцитів відновлюється.

V. emissaria mastoidea йде через соскоподібний отвір скроневої кістки і з'єднує sinus sigmoideus з v. occipitalis або v. auricularis posterior.

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) проходить вправо під праве вушко (auricula dextra), лягає в праву частину вінцевої борозни (sulcus coronarius) і прямує по задній міжшлуночковій борозні (sulcus interventricularis posterior), де анастомозує з гілкою лівої вінцевої артерії (a. coronaria sinistra). Від цієї артерії відходить задня міжшлуночкова гілка, що живить задню частину міжшлуночкової перегородки, а також задню стінку правого шлуночка та передсердя.

Рецептори променевого нерва розташовуються в капсулі тилу променево-зап'ясткового суглоба, кісткової мембрані і м'язах-розгиначах кисті. Їх нервові волокна формують міжкістковий тильний нерв, який проходить по міжкісткової мембрани і нижнього краю m. supinator з'єднується з глибокої гілки променевого нерва. У шкірі тилу I, II і половини III пальця також є багато рецепторів. Променевий нерв (n. radialis) змішаний, великий, формується з заднього пучка плечового сплетення і лежить між a. axillaris і n. axillaris. Він іннервує медіальну та латеральну головки триголового м’яза плеча руки, а також усі 12 м’язів заднього відділу передпліччя та пов’язані з ним суглоби та шкіру, що лежить вище. Променевий нерв (n.radialis), з С5-Th1, мішаний, найтовщий з нервів плечового сплетення, є продовженням заднього пучка плечового сплетення, лежить між a. axillaris і n. axillaris . Дещо нижче рівня бічного надвиростка плечової кістки променевий нерв розгалужується на поверхневу (r.superficialis) та глибоку (r. profundus) гілки. При ураженні променевого нерва хворий не може розігнути руку в ліктьовому, променево-зап’ястковому та п’ястково-фалангових суглобах, відвести великий палець, а також не може відвертати кисть та передпліччя.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Чутливі волокна починаються від чутливих вузлів, що у сфері яремного отвору, через який язикоглотковий нерв виходить із черепа, а рухові, як і блукаючий нерв, - від клітин подвійного ядра, що залягає в ромбовидній ямці.Чутливі нерви включають:барабанний нерв (лат.n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової трубкиязикові гілки (лат.rr. linguales) — іннервують задню третину язикаглоткові гілки (лат.rr. pharyngei) — прямують до слизової оболонки глоткигілки мигдалини (лат.rr. tonsillares) — підходять до слизової оболонки піднебінних мигдалин і дужок.Рухові нерви включають:гілку шилоглоткового м'язу (r. musculi stylopharyngei) — іннервують шилоглотковий м'яз;глоткові гілки (rr. pharyngei) — об'єднуючись з блукаючим нервом, направляються до м'язів глотки.

Селезінка, lien (грец. splen) розташована в лівому підребер’ї на рівні від IX до XI ребра, довжина її спрямована зверху вниз і назовні і трохи вперед майже паралельно нижніх ребер в їх задніх відділах.

Задні коріння містять аферентні (відцентрові) нервові волокна, що проводять чутливі імпульси від периферії, тобто від усіх тканин та органів тіла, в центральній нервовій системі. Задній корінець утворений волокнами чутливих (доцентрових) клітин, тіла яких розташовуються в спинномозкових вузлах. Через задні корінці збудження передається із периферії в спинний мозок. Це - чутливі корінці.

Дельтоподібний м’яз бере участь у згинанні і розгинанні плеча, відведенні руки в сторону. На нього також покладено завдання зупинити вивих і травму плечової кістки при перенесенні важких вантажів.

Поверхневий м'яз-згинач пальців (m. flexor digitorum superficialis) Починається від присереднього надвиростка плечової кістки і верхньої третини променевої кістки. Спускається дистально у вигляді м'язового пласта, що розпадається на чотири сухожилки які проникаючи через канал зап'ястка, підходять до II-V пальців. Функція. Згинає кисть, проксимальні і середні фаланги II-V пальців.

Адренокортикотропний гормон, або АКТГ, кортикотропін, адренокортикотропіну, кортикотропного гормон (лат. Adrenalis-надниркової, лат. Cortex-кора і грец. Tropos - напрямок) - тропний гормон, що виробляється еозинофільними клітинами передньої долі гіпофіза. За хімічною будовою АКТГ є пептидним гормоном. Кортикотропін контролює синтез і секрецію гормонів кори надниркових залоз. В основному кортикотропін впливає на синтез і секрецію глюкокортикоїдів - кортизола, кортизону, кортикостерону. Попутно підвищується синтез наднирковими прогестерону, андрогенів і естрогенів.

Передня i задня решiтчастi артерiї (aa. ethmoidales anterior et posterior) відходять від очної артерії (a. ophtalmica), що належить до системи внутрішньої сонної артерії. Передня i задня решiтчастi артерiї кровопостачають слизову оболонку, хрящову і кісткову тканину носової перегородки та слизову оболонку і тканини носової порожнини.

Ексудативний плеврит - це запальне ураження плеври, що супроводжується скупченням рідини у плевральній порожнині. Реберно-діафрагмальна пазуха (recessus costodiaphragmaticus) є найглибшою. Реберно-діафрагмальна пазуха (recessus costodiaphragmaticus) найглибша, утворюється між реберноюі діафрагмальною частинами парієтальної плеври і розташована на рівні діафрагми у вигляді півкола від хряща VI ребра до хребта.

Кожен лімфатичний вузол покритий сполучнотканинною капсулою, кірковій речовині розташовуються лімфатичні вузлики, що містять переважно імунокомпетентні клітини (В-лімфоцити), мозкова речовина представлена тяжами, які є зоною скупчення В-лімфоцитів, пов'язаних з виробленням гуморального імунітету. Лімфатичний вузол вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої відходять трабекули. Розрізняють кіркову речовину, де містяться лiмфатичнi вузлики та мозкову речовину, представлену тяжами лімфоїдних клітин. Лімфатичний вузол (nodus lymphoideus) – паренхіматозний орган. Його паренхіма утворена лімфоїдною тканиною. Груба строма представлена сполучнотканинною капсулою. Ніжна строма утворена ретикулярною тканиною. У лімфатичному вузлі розрізняють кіркову та мозкову речовини. Кіркова речовина утворює зовнішню частину органа. Включає фолікулярну частину, яка складається з лімфоїдних вузликів (фолікулів) та дифузну частину, у якій розрізняють міжфолікулярну та глибоку зони. Мозкова речовина лімфатичного вузла утворена мозковими тяжами.

Ворота легень розміщені на рівні VI міжребер'я. Через них проходить корінь легень. Розміщення його елементів у правій і лівій легенях неоднакове. У лівій легені при розгляді кореня у фронтальній площині найвище положення займає легенева артерія, найнижче - вена, а між ними - бронх (АБВ). У правій легені найкраніальніше розміщений бронх, нижче - артерія, а ще нижче - легеневі вени (БАВ).

В довгастому мозку знаходиться частина ретикулярної формації, а також дихальний і серцево-судинний нервові центри і центри рефлексів чхання, кашлю, ковтання, гикання, блювання та смоктання.

Підошвова п'ятково-човноподібна зв'язка (lig. calcaneonaviculare plantare) тримає головку надп'яткової кістки.

Зовнішнім отвором стегнового каналу стає hiatus saphenus, який обмежує margo falciformis з двома ніжками: cornu superius et inferius. Через hiatus saphenus проходить v. saphena magna.

Надниркова залоза кровопостачається трьома артеріями: - верхня наднирникова артерія відходить від нижньої діафрагмової артерії, - середня – від стовбура черевної аорти, - нижня – від ниркової артерії.

Пахвовий нерв, котрий містить рухові волокна, що іннервують дельтовидний м'яз, переходить в піддельтовидний простір з пахвової області у супроводі судинного пучка, огинаючи ззаду наперед хірургічну шийку плечової кістки. N. Ахillarisдає також вітки до плечового суглоба і шкіри. Окрім задньої, в піддельтовидний простір проходить аналогічна передня гілка пахвової артерії.

Затульна борозна (sulcus obturatorius) є тільки на нижній поверхні верхньої гілки лобкової кістки.

Cуглобові поверхні променево-зап’ясткового суглоба утворені суглобовою поверхнею шилоподібного відростка променевої кістки та трьома проксимальними поверхнями трьох зап’ясткових кісток першого ряду.

Скелетні м’язи при фізичних навантаженнях найбільше потребують кисню, тож в них спостерігається підвищений кровотік. Cкелетні м'язи значно збільшуються при фізичних навантаженнях.

Підключична артерія — це парна судина. Права підключична артерія виходить з плечоголовного стовбура, а ліва підключична артерія (довша за праву) виходить з дуги аорти. Артерія біля зовнішнього краю першого ребра продовжується в пахвову артерію, остання переходить у плечову артерію, а плечова вже ділиться на дві кінцеві гілки — променеву артерію, що йде зовні, і ліктьову, розташовану присередньо.

Fissura orbitalis superior (I гілка n.ophtalmicus), foramen rotundum (II гілка n.maxillaris), foramen ovale (III гілка n.mandibularis).

У таламусі розміщені всі (крім нюхового) чутливі підкіркові центри, тобто вся інформація (окрім нюхової), що прямує до кори головного мозку, обов’язково проходить через цей утвір. Нервові волокна нюхових клітин проходять крізь отвори решітчастої кістки в порожнину черепа до нюхових цибулин головного мозку. Звідси імпульси, що виникли в рецепторах, йдуть по нюховому тракту через стовбур головного мозку в кору великих півкуль, не зачіпаючи таламус, де здійснюється аналіз інформації і формуються відчуття того чи іншого запаху. Таламус - це парний утвір, що належить до проміжного мозку і який складається переважно із сірої речовини. Функція таламуса: в ньому розміщені всі (крім нюхового) чутливі підкіркові центри, тобто вся інформація (окрім нюхової),що прямує до кори головного мозку, обов’язково проходить через таламус. Нюховий аналізатор забезпечує здатність організму сприймати і розрізняти різноманітні запахи. Він здійснює аналіз газоподібних хімічних речовин зі складу повітря, що вдихується, та їжі. 
Аналізатор нюху складається з нюхових рецепторів, провідних шляхів і кіркового (центрального) відділу. Нюхові рецептори є первинними рецепторами, хемо-рецепторами. Це біполярні сенсорні клітини, тобто нейрони, які мають по два відростки – один периферичний, що сприймає ароматичне подразнення, другий – центральний, що йде до кори головного мозку.

М'яке піднебіння (palatum molle) утворює задню третину піднебіння; складається з піднебінного апоневрозу, слизової оболонки, м'язів, містить слинні залози та лімфоїдну тканину. Піднебінний апоневроз прикріплюється до заднього краю горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Слизова оболонка є продовженням слизової оболонки твердого піднебіння і порожнини носа. Перша вкрита багатошаровим плоским епітелієм, який не роговіє, друга — псевдобагатошаровим війчастим епітелієм. Передня частина м'якого піднебіння розташована горизонтально, вона менш рухлива, задня — рухлива, у розслабленому стані звисає майже вертикально, утворюючи піднебінну завіску (velum palatinum). Задній край м'якого піднебіння обмежує зів, що веде до ротової частини глотки. По середній лінії цього краю звисає невеликий заокруглений відросток — піднебінний язичок (uvula palatina). Під слизовою оболонкою м'якого піднебіння, з боку порожнини рота, розташована велика кількість піднебінних слинних залоз (gll. раlatinae), основна маса яких міститься в бічних відділах піднебіння.

Під'язиковий нерв (n. hypoglossus) руховий, іннервує всі м`язи язика, які сполучають його з скелетом, м'язи шиї, розташовані нижче під'язикової кістки.

N. trigeminus, трійчастий нерв є змішаним. Трійчастий нерв також є провідником чутливості від рецепторів слизових оболонок рота, носа, вуха і кон'юнктиви ока, крім тих відділів їх, які є специфічними рецепторами органів чуття (які іннервіруються з I, II, VII, VIII і IX пар).

Вени безм'язового типу побудовані з ендотелію з хвилястішими, ніж в інших кровоносних судинах, межами клітин та базальної мембрани, на якій розташований ендотелій. Середньої оболонки тут немає. Зовнішня оболонка цих вен зрощена зі сполучнотканинними прошарками органів, у яких вони знаходяться. До таких вен належать вени твердої та м'якої мозкових оболонок, сітківки ока, кісток, селезінки, плаценти.

Волокна язикоглоткового нерва відповідають за смакове сприйняття із задньої 1/3 язика, а вона якраз найбільш чутлива до гіркого смаку.

В lig. capitis femoris проходить ramus acetabularis від затульної артерії, яка кровопостачає головку стегнової кістки. На середині головки стегнової кістки є ямка головки стегнової кістки (fоvea cаpitis fеmoris) – місце прикріплення зв’язки головки стегнової кістки.

Пояснення: сприйняття звуків низької частоти здійснюється рецепторами кортієвого органа, які розташовані ближче до гелікотреми. Спіральний орган (organum spirale) – орган Кортія, який належить до периферійної частини слухового аналізатора і містить епітеліальні волоскові рецепторні клітини, що сприймають звукові коливання. Орган Кортія лежить на основній мембрані, що коливається відповідно до частоти звуку: високочастотні звуки спричиняють коливання мембрани біля овального вікна, а звуки низької частоти – біля гелікотреми.

Кровообiг мiокарда лiвого передсердя забезпечує ліва вінцева артерія.

Шийне сплетення (plexus cervicalis) утворене передніми гілками чотирьох верхніх шийних спинномозкових нервів і залягає під груднино-ключично-соскоподібним м’язом (m. sternocleidomastoideus). Від шийного сплетення відходить змішаний нерв – діафрагмовий нерв (n. phrenicus), який заходить у грудну порожнину (cavitas thoracis), лягає під осердя (pericardium) і своїми чутливими гілками іннервує плевру (pleura) та осердя (осердна гілка – r. pericardiacus). Рухові гілки діафрагмового нерва (n. phrenicus) іннервують: діафрагму – діафрагмово–черевні гілки (rr. phrenicoabdominales).

Нюховий аналізатор — орган нюху (organum olfactus) розташований у верхньому носовому ході, верхній носовій раковині (concha nasalis superior), в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки.

Передшлункова сумка (bursa pregastrica), що відокремлюється від печінкової сумки (bursa hepatica) серпоподібною зв’язкою печінки (lig. falciforme hepatis) і охоплює передню стінку шлунка (paries anterior gastris), ліву частку печінки (lobus hepatis sinister) та селезінку (splen).

Пригруднинні лімфатичні вузли (nodi lymphatici parasternales), що розташовані загруднинно вздовж внутрішньої грудної артерії, надходить лімфа від нижньовнутрішніх квадрантів і центральних відділів грудної залози.

Яєчник отримує артеріальну кров з двох джерел: від маткової і яєчникової артерій. Проте переважно кровопостачання яєчника здійснюється за рахунок маткової артерії, яка навіть в ділянці воріт яєчника має значно більший діаметр, ніж яєчникова артерія.

Стегновий нерв (n. femoralis) виходить з м'язової лакуни і в стегновому трикутнику лежить назовні від судин. Глибокі гілки стегнового нерва іннервують головки чотириголового м'яза і гребінець м'яз.Поверхневі гілки стегнового нерва, rr. cutanei anteriores, прободают широку фасцію через футляр кравецькій м'язи і йдуть до шкіри. Стегнові судини супроводжує лише одна, найдовша гілка стегнового нерва - n. saphenus.

Заднє середостіння обмежене стінкою перикарда спереду і хребтовим стовбуром ззаду. До органів заднього середостіння відносяться грудна частина низхідної аорти, непарна і напівнепарна вени, відповідні відділи лівого і правого симпатичних стовбурів, нутрощевих нервів, блукаючих нервів, стравоходу, грудної лімфатичної протоки, задні середостінні і передхребтові лімфатичні вузли.

Nucleus salivatorius inferior – ядро, розташоване в нижньому відділі ромбовидної ямки; нейрони, що входять у слиновидільне нижнє ядро, посилають прегангліонарні волокна у складі язикоглоткового нерва до вушного ганглія, іннервуючи привушну залозу.

Кровопостачання селезінки здійснюється селезінковою артерією, яка пронизує білу пульпу селезінки по центру. А сама біла пульпа утворена лімфоїдною тканиною, лімфатичними вузликами (фолікулами) і лімфатичними періартеріальними піхвами.

Середній носовий хід (meatus nasi medius) проходить між середньою і нижньою носовими раковинами. У середній носовий хід відкриваються передні і середні решітчасті комірки, отвір лобової пазухи за допомогою решітчастої лійки, верхньощелепна пазуха через верхньощелепний розтвір (foramen maxillaris).

Передній ріг включає такі провідні шлях): 1) передній корково-спинномозкової (пірамідної) шлях. Цей шлях передає імпульси рухових реакцій від кори великого півкулі головного мозку до переднім рогам спинного мозку; 2) передній спинно-таламічна шлях - забезпечує проведення імпульсів відчуття; 3) преддверно-спінномозго-вої - бере початок від вестибулярних ядер VIII пари черепних нервів, розташованих в довгастому мозку. За волокнам шляху йдуть імпульси, що підтримують рівновагу і здійснюють координацію руху.

Завузлові парасимпатичні волокна війкового вузла у складі коротких війкових нервів (nn. ciliares breves) прямують до очного яблука, пронизують склеру й іннервують війковий м’яз та м’яз-звужувач зіниці. Ganglion ciliare — маленький довгастий парасимпатичний вузол (розмір 1-2 мм) розташований в ділянці очної ямки. Він розміщений позаду очного яблука на відстані 2 см, між прямим латеральним м’язом і зоровим нервом в товщі жирової клітковини. Через вузол проходять чутливі, симпатичні і парасимпатичні волокна. Останні тут переключаються на завузлові. Для чутливих і симпатичних волокон цей вузол є лише транзитною станцією.

N. mentalis віддає: - підборідні гілки (rr. mentales) – іннервують шкіру підборіддя, - губні гілки (rr. labiales) – іннервують шкіру та слизову оболонку нижньої губи, - ясенні гілки (rr. gingivales) – іннервують щічну поверхню ясен.

Підпавутинні простори головного та спинного мозку (spatia subarachnoidea encephali et medullae spinalis) сполучаються між собою і містять спинномозкову рідину (liquor cerebrospinalis), яка потрапляє в ці простори з четвертого шлуночка (ventriculus quartus) через його отвори. Між павутинною та м’якою оболонами міститься підпавутинний простір; підм’якооболонний простір (spatium subarachnoideum; spatium leptomeningeum), що заповнений спинномозковою рідиною (liquor cerebrospinalis). Підпавутинний простір (spatium subarachnoideum) розташований глибоко в зовнішньому шарі м’якої мозкової оболони і має павутинні перекладки (trabeculae arachnoideae). Він обмежований зсередини (із внутрішнього боку) зовнішнім шаром судинної мозкової оболони, тому найточнішим є термін порожнина м’якої мозкової оболони (spatium leptomeningeum). Підпавутинний простір (spatium subarachnoideum) утворює такі розширення, або підпавутиннiцистерни (cisternae subarachnoideae): - задню мозочково–мозкову цистерну; велика цистерна (cisterna cerebellomedullaris; cisterna magna); - бічну мозочково–мозкову цистерну (cisterna cerebellomedullaris lateralis); - цистерну перехрестя (cisterna chiasmatica); - міжніжкову цистерну (cisterna interpeduncularis); - цистерну бічної ямки великого мозку (cisterna fossae lateralis cerebri); - оточну цистерну (cisterna ambiens); - мосто–мозочкову цистерну (cisterna pontocerebellaris); - навколомозолисту цистерну (cisterna pericallosa); - чотиригорбкову цистерну; цистерна великої вени великого мозку (cisterna quadrigeminalis; cisterna venae magnae cerebri); - цистерну кінцевої пластинки (cisterna laminae terminalis). Підпавутинні простори головного та спинного мозку (spatia subarachnoidea encephali et medullae spinalis) сполучаються між собою і містять спинномозкову рідину (liquor cerebrospinalis), яка потрапляє в ці простори з четвертого шлуночка (ventriculus quartus) через його отвори. Spatium subarachnoideum краніально сполучається з однойменним простором головного мозку (що є дуже важливим для циркуляції liquor cerebrospinalis), а каудально в ділянці кінського хвоста утворює кінцевий шлуночок. Саме з цього шлуночка одержують спинномозкову рідину, коли здійснюють з діагностичною або лікувальною метою пункцію. Без ризику пошкодити спинний мозок (він закінчується на рівні І поперекового хребця) виконувати пункцію найкраще між ІІІ та IV поперековими хребцями.

Бронхолегеневі сегменти представляють частину паренхіми, куди входять сегментарний бронх і артерія. На периферії сегменти зрощені один з одним і в протилежність легеневих часточок чітких прошарків сполучної тканини не містять. Кожен сегмент має конусоподібну форму, верхівка якого звернена до воріт легені, а підстава - до його поверхні. У міжсегментарних стиках проходять гілки легеневих вен. У кожній легені розрізняють по 10 сегментів.

Верхній носовий хід (meatus nasi superior) проходить між верхньою і середньою носовими раковинами, він коротки і розташований у задній частині носової порожнини. У верхній носовий хід відкривається задні решітчасті комірки (cellulae ethmoidale posteriores), а в клино-решітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis),що розміщений над задньою ділянкою верхньої носової раковини, відкривється отвір клиноподібної пазухи(aperture sinus shpenoidalis).

Нерв спеціальної чутливості , що відповідає за передачу слухових імпульсів, а також імпульсів, що виходять з вестибулярного відділу внутрішнього вуха. Присінково-завитковий нерв (nervus vestibulocochlearis), VIII пара черепно-мозкорих нервів, відноситься до нервів спеціальної чутливості і складається з двох частин: vestibularis і cochlearis, що починаються усередині камянистої частини скроневої кістки у внутрішньому вусі.

Слухова труба (tuba auditiva) відкривається глотковим отвором слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae; ostium pharyngeum tubae auditoriae) у носову частину глотки (pars nasalis pharyngis) з’єднуючи її з барабанною порожниною.

Причиною гострою анурії може стати наявність каменів в сечоводах, пошкодження сечоводів, що виникло в процесі лікування, пухлини, які здавлюють сечоводи, рубці, запальні інфільтрати. Сечовід – парний орган довжиною 25-З0 см, який лежить за очеревиною (ретроперитонеально) в позаочеревинному просторі (spatium extraperitoneale). У сечоводах (ureteres) розрізняють: черевну частину (pars abdominalis), тазову частину (pars pelvica), внутрішньостінкову частину (pars intramuralis). У жінок тазова частина проходить за яєчником, а потім огинає шийку матку і залягає між передньою стінкою піхви і сечовим міхуром.

За калібром бронхи поділяються на головні, великі, середні, малі та кінцеві бронхіоли. У стінці середніх бронхів є читко видні залози, а волокнисто-хрящева оболонка представлена окремими хрящевими острівцями з гіалінового та еластичного хряща. В стінці великих бронхів гіалінова хрящова тканина утворює протяжні пластинки, з’єднані один з одним колагеновими волокнами і пучками гладких міоцитів;а в бронхах середнього калібру хрящ представлений дрібними острівцями і стає еластичним;в дрібних бронхах, що лежать найбільш глибоко, хрящова тканина зникає. Разом з тим, у міру ділення бронхів і зменшення їх калібру стає більш вираженою циркулярна гладком’язових пластинка, розміщена на кордоні слизової оболонки і підслизової основи.

Триголовий м'яз плеча (musculus triceps brachii) - м'яз-розгинач задньої групи плеча, займає весь задній бік плеча.

Функція скроневої частки пов'язана з сприйняттям слухових, смакових, нюхових відчуттів, аналізом і синтезом мовних звуків, механізмами пам'яті. Основний функціональний центр верхньобічної поверхні скроневої частки знаходиться у верхній скроневій звивині. Тут розташовується слуховий, або гностичний, центр мовлення (центр Верніке). У верхній скроневій звивині і на внутрішній поверхні скроневої частки знаходиться слухова проекційна ділянка кори. Нюхова проекційна ділянка знаходиться в гіппокамповой звивині, особливо в її передньому відділі (так званому гачку). Поруч з нюховими проекційними зонами знаходяться і смакові.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Чутливі волокна починаються від чутливих вузлів, що у сфері яремного отвору, через який язикоглотковий нерв виходить із черепа, а рухові, як і блукаючий нерв, - від клітин подвійного ядра, що залягає в ромбовидній ямці.Чутливі нерви включають:барабанний нерв (лат.n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової труби язикові гілки (лат.rr. linguales) — іннервують задню третину язика глоткові гілки (лат.rr. pharyngei) — прямують до слизової оболонки глотки мигдаликові гілки (лат.rr. tonsillares) — підходять до слизової оболонки піднебінних мигдалин і дужок.Рухові нерви включають:гілку шилоглоткового м'язу (r. musculi stylopharyngei) — іннервують шилоглотковий м'яз; глоткові гілки (rr. pharyngei) — об'єднуючись з блукаючим нервом, направляються до м'язів глотки.

Гладенька мускулатура (непосмугована м'язова тканина, гладенька м'язова тканина) — один із типів м'язової тканини, що складається із великих веретеноподібних клітин. Гладенька мускулатура розвивається із мезенхіми за рахунок розмноження та ущільнення її клітин. Гладенька м'язова тканина складається з дуже дрібних (до 500 мкм) видовжених клітин. Ядро таких міоцитів розташовується в центральній частині, а тонкі міофібрили тягнуться від одного кінця клітини до іншого. Гладенька м'язова тканина утворює стінки кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів (травного тракту, сечового міхура, матки). Вона забезпечує перистальтику кишечника, зміну серцевих судин, пологи, сечовипускання та інші життєво важливі процеси.

Ліктьовий м'яз-згинач зап'ястка (flexor carpi ulnaris) та ліктьовий м'яз-розгинач зап'ястка (m. extensor carpi ulnaris) є м’язами-антагоністами. Обидва вони приводять кисть у променево- зап'ястковому суглобі: перший згинає кисть, а другий розгинає.

Поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens) містить чутливі, рухові і парасимпатичні волокна. Відгалужується від блукаючого нерва з правого боку на рівні перетинання нерва з a. subclavia dextra; з лівого боку – на рівні перетинання нерва з arcus aortae, латеральніше артеріальної зв’язки. Потім обидва поворотних гортанних нерви огинають знизу і позаду зазначені судини і піднімаються вгору по відповідних бічних поверхнях трахеї, досягаючи своєю кінцевою гілкою (нижнім гортанним нервом) гортані. Припускають, що у складі поворотного гортанного нерва йдуть волокна внутрішньої гілки ХІ пари черепних нервів.

Середня мозкова артерія (a. cerebri media) — це кровоносна судина, що бере участь в кровопостачанні головного мозку та є найбільшою гілкою внутрішньої сонної артерії. Середня мозкова артерія відгалужується від внутрішньої сонної артерії в глибині латеральної борозни півкулі головного мозку. В цій ділянці артерія віддає багато гілок, що кровопостачають ділянки верхньолатеральної поверхні півкулі, а також лобову, тім'яну, скроневу ділянки.

Середнє вухо (auris media) складається з барабанної порожнини, слухової труби та комірок соскоподібного відростка скроневої кістки. В барабанній порожнині містяться слухові кісточки (молоточок, коваделко, стремінце), м’язи, зв’язки, судини і нерви. Стінки її вистелені слизовою оболонкою, яка вкриває в більшій або меншій мірі названі органи, утворює певні складки і продовжується в слухову трубу та в комірки соскоподібного відростка скроневої кістки.

Загальна жовчна протока утворюється завдяки злиттю ductus hepaticus communis та ductus cysticus.

Мимовільний сфінктер – m. sphincter urethrae

Висхідні провідні шляхи, що проводять больову та температурну чутливість (tractus spinothalamicus lateralis) перехрещуються в перехресті пірамід, а низхідні шляхи що забезпечують іннервацію скелетних м’язів(кортикоспінальні) не перехрещуються.

Латеральна пахова ямка (fossa inguinalis lateralis) знаходиться латерально від plica umbilicalis lateralis, якраз відповідає глибокому пахвинному кільцю.

На присередньому краї нирки (margo medialis renis) розміщені ниркові ворота (hilum renale), через які входять ниркові артерія і нерви (arteria et nervi), а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і ниркова миска (vena, vasa lymphatica et pelvis renalis), що переходить у сечовід (ureter). Якщо дивитись ззаду наперед, то у воротах послідовно розташовані сечовiд, ниркова артерiя, ниркова вена.

Чотириголовий м’яз стегна (musculus quadriceps femoris) складається з таких чотирьох м’язів: - прямого м’яза стегна (musculus rectus femoris), - бічного широкого м’яза (musculus vastus lateralis), - присереднього широкого м’яза (musculus vastus medialis) - проміжного широкого м’яза (musculus vastus intermedius). Функція чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris): розгинає гомілку (extensio cruris) в колінному суглобі (articulatio genus); а прямий м’яз (musculus rectus femoris) згинає стегно (flexio femoris) у кульшовому суглобі (articulatio coxae).

Найширший м’яз спини (musculus latissimus dorsi) приводить плече до тулуба і привертає його (пронує), розгинає плече, опускає руку, тягне її назад і присередньо, опускає лопатку. При фіксованих верхніх кінцівках обидва м’яза піднімають тулуб.

Лівий груднинно-ключично-соскоподібний м'яз відповідає за поворот голови в правий бік і незначне згинання.

Кульшовий суглоб укріплений міцними внутрішньокапсульними та позакапсульними зв’язками. Внутрішньокапсульна зв’язка головки стегна (lig. capitis femoris), що вкрита синовіальною перетинкою, прикріплюється до ямки головки стегнової кістки і до кульшової кістки. У цій зв’язці проходить артерія, що кровопостачає головку стегнової кістки.

В Ductus thoracicus можуть безпосередньо метастазувати пухлинні клітини грудного відділу стравоходу

Люмбальна пункція - ведення голки в субарахноїдальний простір спинного мозку на поперековому рівні. Проводиться з метою діагностики складу спинно-мозкової рідини, а також з лікувальною або анестезіологічної метою. Найбільш зручним місцем для пункції є проміжки між III і IV хребців.

Кругла зв'язка матки (ligamentum teres uteri) перед тим, як розгалузитись в тканинах, проходить через пахвинний канал. Кру́гла зв'я́зка ма́тки (ligamentum teres uteri) прямує в товщі широкої зв'язки матки до бічної стінки малого таза, далі вгору і вперед до глибокого пахвинного кільця. На своєму шляху вона перетинає затульні судини і нерв (vasa obturatoria et nervus obturatorius), бічну пупкову складку (plica umbilicalis lateralis), зовнішню клубову вену (v. iliaca externa), нижні надчеревні судини (vasa epigastrica inferiora). Після проходження через пахвинний канал, вона виходить через його поверхневе кільце і розгалужується в тканинах великих статевих губ, лобкового підвищення.

Гіпофіз (hypophysis) лежить на дні гіпофізарної ямки турецького сідла клиноподібної кістки і відокремлений від порожнини черепа відростком твердої мозкової оболонки, який утворює діафрагму сідла. Через отвір в цій діафрагмі гіпофіз з'єднаний з лійкою гіпоталамусу проміжного мозку. Зовні гіпофіз покритий капсулою. Гіпофіз складається із передньої та задньої часток. Аденогіпофіз продукує дві групи гормонів. До першої групи належать гормони, які впливають на процеси обміну, регулюють ріст та розвиток організму. Це соматотропін, або гормон росту, ліпопротеїни і пролактин. Друга група включає тропні гормони. їх основна роль полягає у регуляції функції периферичних залоз. До них належать: адренокортикотропін, тиреотропін, гонадотропні (лютеїнізуючий і фолікулостимулюючий) гормони. Інкреторні клітини ядер гіпоталамуса продукують антидіуретичний гормон і окситоцин. Ці гормони транспортуються по аксонах, що становлять гіпоталамо-гіпофізарний тракт, до задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза). З нейрогіпофіза ці гормони потрапляють у кров. Гіпофіз (hypophysis, s. glandula pituitaria) знаходиться в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки і відділений від порожнини черепа відростком твердої оболонки головного мозку, утворюючим діафрагму сідла. Через отвір в цій діафрагмі гіпофіз з'єднаний з лійкою гіпоталамуса проміжного мозку. Маса гіпофіза у чоловіків дорівнює приблизно 0,5 г, у жінок - 0,6 г. Зовні гіпофіз покритий капсулою. Відповідно з розвитком гіпофіза з двох різних зачатків в органі розрізняють дві частки - передню і задню. Аденогіпофіз, або передня частка (adenohypophysis, s.lobus anterior), більша, становить 70-80% від усієї маси гіпофіза. Вона більш щільна, ніж задня частка. В передній долі виділяють дистальну частину (pars distalis), яка займає передню частину гіпофізарної ямки, проміжну частину (pars intermedia), розташовану на кордоні з задньої часток, і трубна частина (pars tuberalis), що йде вгору і з’єднується з лійкою гіпоталамуса.Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла (соматотропний гормон). При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ (акромегалія). Передня частка також стимулює діяльність інших залоз внутрішньої секреції: щитовидної (тіреотропний гормон), кори надниркової залози (адренокортикотропний гормон) і статевих залоз (гонадотропний гормон). Задня частка підсилює роботу гладкої мускулатури судин, підвищуючи кров'яний тиск (вазопресин), і матки (окситоцин), а також впливає на реабсорбцію води в нирці (антидіуретичний гормон).

Язико-глотковий нерв (n. glossopharyngeus) - IX пара черепно-мозкових нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Язикоглотковий нерв є змішаним, оскільки містить у своєму складі рухові, чутливі (у тому числі смакові) та парасимпатичні волокна. Слиновидільні, волокна нерва починаються в нижньому слиновидільному ядрі, що відповідає за виділення сльози, слиновиділення.

Притоками або коренями ворітної печінкової вени є три крупні судини: верхня брижова вена, селезінкова вена і нижня брижова вена. Верхня брижова вена збирає венозну кров від стінок брижової частини тонкої кишки, сліпої кишки і червоподібного відростка, висхідної і поперечної ободових кишок, дванадцятипалої кишки, шлунка, підшлункової залози, великого чепця і брижових лімфатичних вузлів. Селезінкова вена збирає кров від селезінки, шлунка, підшлункової залози і великого чепця. Нижня брижова вена збирає кров від стінок верхньої частини прямої кишки, сигмоподібної і низхідної ободових кишок. При обтурації/непрохідності v. Portae hepatis спосрерігаються розширення венозних анастомозів: стравохідний, прямокишковий, ободовокишковий, підшкірних вен черевної порожнини ("голова медузи"). Ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) розташована у товщі печінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. hepatica propria) і формується позаду головки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті: верхньої брижової вени (v. mesenterica superior); нижньої брижової вени (v. mesenterica inferior); селезінкової вени (v. splenica). Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної порожнини (cavitas abdominis), окрім печінки (hepar). До входження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входять такі притоки: міхурова вена (v. cystica); права шлункова вена (v. gastrica dextra); ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra); передворотарна вена (v. prepylorica); припупкові вени (vv. paraumbilicales). Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portae hepatis), іноді безпосередньо у печінку.

У верхній частині стегнової кістки розташована головка, нижче головки стегнової кістки розташована більш тонка шийка. Шийка стегнової кістки з'єднується з тілом під кутом. Зовні в місці їх з'єднання знаходяться виступи (великий і малий вертлюг).

Заочеревинний простір (spatium retroperitoneale) — анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревини та внутрішньоочеревинної фасцією та розташована між діафрагмою та малим тазом. Воно заповнене жировою клітковиною, у якій знаходяться заочеревинні органи: нирки з наднирковими і сечоводами, великі судини (черевна аорта, нижня порожниста вена і ін), лімфатичні вузли, симпатичні ганглії.

Середнє вухо (auris media) - частина слухової системи ссавців, що розвинулася з кісток нижньої щелепи і забезпечує перетворення коливань повітря на коливання рідини, що наповнює внутрішнє вухо. Середнє вухо (барабанна порожнина) – це невелика заповнена повітрям і вистелена слизовою оболонкою порожнина у скроневій кістці. З одного боку вона обмежена барабанною перетинкою, а з іншого – кістковою стінкою із двома отворами: овальним та круглим вікном внутрішнього вуха.

Сім'яни́й кана́тик ( Funiculus spermaticus) — парний, округлої форми тяж завдовжки до 15-20 см, що проходить у чоловіків в пахвинному каналі, прямує з черевної порожнини до кожного яєчка.

У бронхах малого калібру епітелій Війчастий дворядний, а потім однорядний, хрящів і залоз немає, м'язова пластинка слизової оболонки стає більш потужною по відношенню до товщини всієї стінки. Тривале скорочення м'язових пучків при патологічних станах, наприклад при бронхіальній астмі, різко зменшує просвіт дрібних бронхів і утруднює дихання. Отже, дрібні бронхи виконують функцію не тільки проведення, а й регуляції надходження повітря в респіраторні відділи легень.

Серединний нерв (n. medianus) іннервує глибокі м’язи переднього відділу передпліччя – особливо м’язи що беруть участь у згинанні кисті та пронації. Долонна гілка (r. palmaris) серединного нерва іннервує шкіру долонної поверхні кисті з променевого боку.

Наповнений сечовий міхур знаходиться вище лобкового симфізу. Тільки у жінок, при пустому сечовому міхурі, при наповненому сечовому міхурі, тільки у дітей, тільки у дорослих????

Розрізняють два типи вен: безм’язового (волокнистого) і м’язового типів. Безм’язові вени зрощені з сполучнотканинними структурами органів і тому не спадаються. Ендотеліоцити, що вистеляють такі вени, мають звивистіші межі (контури) у порівнянні з артеріями, середня оболонка відсутня. Базальна мембрана безпосередньо прилягає до тонкої зовнішньої оболонки, що побудована з пухкої волокнистої сполучної тканини.

Пахвовий нерв (nervus axillaris) за функцією — змішаний. Утворившись, огинає хірургічну шийку плечової кістки і входить у внутрішню поверхню дельтоподібного м'яза. Іннервує цей м'яз, а також плечовий суглоб та шкіру передньобічної ділянки плеча.

Є лише три артерії, що продовжують плечову артерію і надалі живлять шкіру, суглоби і м’язи: глибока артерія плеча (a. profunda brachii), верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) та нижня ліктьова артерія (a. collateralis ulnaris inferior). Плечова артерія (a. brachialis) продовжує пахвову артерію і розгалужується на судини, що живлять шкіру і м'язи плеча, плечовий і ліктьовий суглоби. Це: 1) глибока артерія плеча (a. profunda brachii) є найбільшою гілкою плечової артерії, що огинає плечову кістку ззаду і поставляє кров задній групі м'язів плеча і самої плечової кістки. Глибока артерія плеча переходить в променеву обхідну артерію (a. collateralis radialis), яка анастомозує з поворотною артерією (a. recurrens) від променевої артерії; 2) верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) вона забезпечує кров'ю ліктьовий м'яз, медіальну головку триголовий м'яза плеча і шкіру цій галузі; 3) нижня ліктьова колатеральних артерія (a. collateralis ulnaris inferior), що живить ліктьовий суглоб, м'язи плеча і частково передпліччя.

Верхній шийний вузол (ganglion cervicale superius) віддає симпатичні нервові волокна, що йдуть через внутрішнє сонне сплетення до привушної залози та іннервує її.

Міжкісткові м’язи кисті (musculi interossei palmares manus). Початок: перший (бічний) міжкістковий м'яз - від присереднього (ліктьового) краю II п'ясткової кістки; другий і третій долонні міжкісткові м'язи - від бічного (променевого) краю основи IV і V п'ясткових кісток. Прикріплення: м'язові пучки переходять у топкі сухожилки, що прикріплюються до тильної поверхні проксимальних фаланг II, IV і V пальців, а також до капсул п'ястково-фалангових суглобів і міжсухожилкових зв'язок II, IV і V пальців. Перший міжкістковий долонний м'яз прикритий привідним м'язом великого пальця кисті, інші розміщені під сухожилками глибокого м'яза-згинача пальців. Функція: приводять II, IV і V пальці до III (середнього) пальця, а також беруть участь у згинанні проксимальної та розгинанні середньої і кінцевої фаланг II, IV і V пальців. Кровопостачання: гілки глибокої долонної дуги. Іннервація: ліктьовий нерв (C7-Th1).

Аортальний отвір ( hiatus aorticus ) утворено сухожильними краями правої і лівої внутрішніх ніжок діафрагми. Спереду воно обмежене сухожильной дугою (lig. arcuatum),що з’єднує краю медіальних ніжок діафрагми , ззаду – хребетним стовпом. Через аортальний отвір , крім аорти , проходить початковий відділ грудного лімфатичного протоку.

Дивертикул Меккеля - локальне мішкоподібне випинання стінки клубової кишки, що утворилося внаслідок неповного зрощення жовткового протоки; бере участь в харчуванні зародка, на відстані 10-100 см від або ілеоцекального кута. Цю аномалію відкрив Йоганн Фрідріх Меккеля молодший німецький анатом (1781 - 1833 рр..) Дивертикул Меккеля (дивертикул клубової кишки) є вродженою аномалією тонкої кишки, пов'язаної з порушенням зворотного розвитку проксимального відділу жовткового протоки (протоку між пупком і кишечником), коли залишається необлітерірованной (незакритих) його проксимальна частина. Дивертикул Меккеля вважають істинним дивертикулом, так як його стінка містить всі верстви кишки. Середня довжина - 5-7 см, але бувають дивертикули і більшого розміру. Дивертикул Меккеля є найбільш частою вродженою аномалією розвитку травної системи.

Лімфатичні судини від молочної залози (mamma) йдуть від зовнішнього і нижньої ділянок органу уздовж зовнішнього краю великого грудного м'яза і збираються в пахвових лімфатичних вузлах. Вони раніше за інших збільшуються в розмірах при зростанні ракової пухлини молочної залози.

Ductus arteriosus між аортою та легеневою артерією перетворюється на сполучнотканинний тяж - lig. arteriosum.

Кульшовозападинна гілка затульної артерії (ramus acetabularis arteriae obturatoriae) анастомозує із гілками нижньої сідничної артерії (rami arteriae gluteae inferioris) від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та з присередньою огинальною артерією стегна (a. circumflexa femoris medialis) з глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris) і живить голівку стегнової кістки та кульшовий суглоб. Стегнова кістка з'єднується з кульшовою кісткою за допомогою кульшового суглоба. Кульшовий суглоб кровопостачається гілками присередньої і бічної огинальних артерій стегна, кульшовозападинною гілкою (із глибокої стегнової артерії), а також гілками затульної артерії (Ramus acetabularum A.obturatoriae). Венозна кров відтікає в глибокі вени таза і стегна. Лімфа відтікає по глибоких лімфатичних судинах у глибокі пахвинні лімфатичні вузли. Іннервація здійснюється гілками затульного, стегнового і сідничного нервів.

Вегетативні ядра III пари черепно-мозкових нервів відповідають за рух очного яблука, підняття повік, реакцію зіниць на світло. Окоруховий нерв (n. oculomotorius), є еферентним (руховим) нервом . Більша частина волокон нерва починається від рухового ядра – ядра окорухового нерва (nucleus nervi oculomotorii), яке розміщене під вентральною стінкою водопроводу середнього мозку на рівні верхніх горбків lamina tecti. Менша частина нерва чутливий корінець (сполучна гілка носовійкового нерва з війковим вузлом), починається від парасимпатичного додаткового ядра окорухового нерва (nucleus accessorius nervi oculomotorii), ядра Якубовича, від якого відходять передвузлові волокна.

Відвідний нерв (n.abducens) - VI пара черепномозкових нервів, який іннервує бічний прямий м'яз (m.rectus lateralis), відповідає за відведення очного яблока назовні.

Надниркові залози вкриті товстою капсулою з щільної сполучної тканини. Від капсули в кіркову речовину відходять тонкі трабекули, що містять судини і нерви. Паренхіма її складається із двох частин - поверхневої кіркової речовини та центральної мозкової. Кіркові ендокриноцити формують тяжі, проміжки між якими заповнені прошарками пухкої сполучної тканини, в якій проходять кровоносні капіляри і нервові волокна. Мозкова речовина утворена хромафінними, гангліозними і підтримуючими клітинами. Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – парний ендокринний орган, розміщений над верхнім полюсом нирки. Зовні надниркові залози вкриті сполучнотканинною капсулою. Паренхіма її складається із двох відмінних за походженням, будовою та функцією частин – поверхневої кіркової та центральної мозкової. Кіркова речовина містить три зони: поверхневу клубочкову, середню пучкову і глибоку сітчасту. Мозкова речовина побудована з великих клітин округлої або полігональної форми, які за характером синтезованих ними речовин поділяються на епінефроцити та норепінефроцити.

Пахвова артерія оточена пучками плечового сплетення.

VI пара черепних нервів – відвідний нерв (n. abducens) є руховим, іннервує прямий м’яз очного яблука. При ураженні VI пари виникає парез або параліч бічного прямого м’яза, який проявляється обмеженням або неможливістю руху очного яблука назовні.

Слухова труба (труба Євстахія), tuba auditiva (Eustachii, звідси назва запалення труби - євстахіїт), служить для доступу повітря з глотки в барабанну порожнину, підтримується рівновага між тиском в цій порожнині і зовнішнім атмосферним тиском, що необхідно для правильного проведення до лабіринту коливань барабанної перетинки.

Гаструляція - це фаза ембріонального розвитку більшості тварин після бластуляції, під час якої одношарова бластула реорганізовується в багатошарову гаструлу. Під час гаструляції утворюються три зародкові шари: ектодерма, мезодерма, ентодерма. Локалізація гаструли: стінка матки (paries uteri).

У жінок при переході очеревини з сечового міхура на матку, з матки на пряму кишку утворюються заглибина прямокишково-маткова (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.

Зорове перехрестя складається головним чином із волокон зорових нервів, при неповному перехресті яких утворюється пластинка чотирикутної форми. Її задні кути продовжуються в зорові шляхи, які огинають ніжки мозку і закінчуються в біч­них колінчастих тілах, подушці та верхньому горбку покриву середнього мозку. Всі ці структури належать до підкіркових зорових центрів.

Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок імпульсів у центр сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі S2-S4 спинного мозку і пере­буває під контролем кори головного мозку.

На нижній поверхні кожної бічної частини потилочної кістки розташовується парний еліпсоїдної форми потиличний виросток (condylus occipitalis). Виростки своєю опуклою поверхнею зчленовуються з верхніми суглобовими поверхнями атланта.Через кожну бічну частину над виростком проходить капал під'язикового нерва (canalis nervi hypoglossi), у якому проходить під'язиковий нерв (XII черепний нерв). Відразу за потиличним виростком міститься виросткова ямка (fossa condylaris), на дні якої відкривається непостійний отвір - виростковий канал (canalis condylaris), у якому проходить виросткова випускна вена.

Клітини мозкового шару надниркових залоз виробляють катехоламіни, до яких відносіть гормони – адреналін та норадреналін. Ці гормони є частиною симпатичної автономної нервової системи і виробляються під дією стресу. Дія цих гормонів призводить до звуження кровоносних судин, збільшення сили та частоти серцевих скорочень, мобілізації енергетичних ресурсів.

Кірково-ядерний шлях - руховий, представлений ланцюжком з двох нейронів і є складовою частиною пірамідної системи. За допомогою цього шляху забезпечується усвідомлене управління поперечно-смугастою мускулатурою голови і частково шиї.

V. saphena parva - мала підшкірна вена ноги, починається на латерально, на дорсальній поверхні стопи, огинає знизу і ззаду латеральну кісточку і піднімається далі по задній поверхні гомілки.

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) є продовженням присередньої крайової вени і має кілька клапанів. Вона прямує догори в підшкірній клітковині по передньому краю присередньої кісточки, а на гомілці – вздовж присереднього краю великогомілкової кістки разом з підшкірним нервом, приймаючи численні поверхневі вени з передньоприсередньої поверхні гомілки. У колінній ділянці вена огинає позаду присередній виросток стегнової кістки і переходить на передньоприсередню поверхню стегна, прямує вверх понад шкірною фасцією. Досягнувши підшкірного розтвору, велика підшкірна вена повертає вглиб крізь дірчасту фасцію, огинаючи нижній ріг серпоподібного краю підшкірного розтвору, і впадає у стегнову вену.

Верхні горбки сполучаються з бічними колінчастими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху. Пластинка покрівлі (чотиригорбикова пластинка) – (lamina tecti) – це нервова пластинка з чотирма горбками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбки, що розділені поздовжньою і поперечною борознами.Від горбиків відходять по одному пучку нервових волокон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбки сполучаються з бічними колінчистими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху.

Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – парна ендокринна залоза, яка лежить на верхньому кінці правої та лівої нирок (extremitas superior renis dextri et sinistri) на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців (vertebrae thoracicae). Надниркова залоза (glandula suprarenalis) складається з кіркової речовини (cortex) та мозкової речовини (medulla). У кірковій речовині (cortex) виробляються: у клубочковій зоні (zona glomerulosa) – мінералокортикоїди;у пучковій зоні (zona fasciculate) – глюкокортикоїди; у сітчастій зоні (zona reticularis) – статеві гормони. Мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium) складається з хроматофінних клітин та виробляє: адреналін; норадреналін.

Крило–піднебінна ямка (fossa pterygopalatina) має шість отворів, через які сполучається: - присередньо – з носовою порожниною (cavitas nasi) через клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum); - угорі та ззаду – із середньою черепною ямкою (fossa cranii media) через круглий отвір (foramen rotundum); - ззаду – із зовнішньою основою черепа (basis cranii externa) в ділянці рваного отвору (foramen lacerum) через крилоподібний канал (canalis pterygoideus); - унизу – з ротовою порожниною (cavitas oris) через великий піднебінний канал (canalis palatinus major); - допереду – через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) з очною ямкою (orbita); - збоку – з підскроневою ямкою (fossa infratemporalis).

Уражений n. mentalis. Це чутливий нерв, який забезпечує відчуття передньої частини підборіддя та нижньої губи, а також губних ясен передніх зубів нижньої щелепи та премолярів. Це одна з гілок нижньощелепного відділу трійчастого нерва (V).

У довгастому мозку містяться ядра ІХ, Х, ХІ, ХІІ пар черепних нервів.

При однобiчному пошкодженні спинного мозку з правого боку виникають паралiчi, розлади дотикової чутливостi з цього ж боку; з іншої сторони паралiчi вiдсутнi, але порушена больова та температурна чутливiсть.

Кришталик (lens) - це двовипукла лінза, що володіє оптичною силою до 15-18 діоптрій. Розташовується між райдужкою і скловидним тілом, утримується за допомогою циннових зв'язок. Кришталик здатний миттєво фокусуватися на предмети різної дальності. Еластичний, але з віком ця властивість зменшується. Як і рогівка, кришталик є частиною складної системи світлоприломлювального апарату ока, до якого також входять: рогівка, волога передньої камери і склоподібне тіло.

Пучкова зона кори надниркових залоз виділяє помірні рівні кортизола, але можуть бути і спалахи підвищеного виділення у відповідь на адренокортикотропний гормон з передньої частки гіпофіза.

У правій латеральній ділянці живота є Colon ascendens