STEP-1 – Аnatomy (2005-2020) – ZLP

Передсердно-шлуночковий вузол (nodus atrioventricularis) або вузол Ашоффа-Тавари є водієм ритму серця або пейсмекером, який може генерувати велику частоту збуджень, ніж інші ділянки провідної системи. Вузол розташований у міжпередсердній перегородці в ділянці перегородкової стулки правого передсердно-шлуночкового клапана і побудований з провідних кардіоміоцитів другого типу – перехідних клітин. Від цього вузла імпульси збудження передаються на передсердно-шлуночковий пучок.

Притоками або коренями ворітної печінкової вени є три крупні судини: верхня брижова вена, селезінкова вена і нижня брижова вена. Верхня брижова вена збирає венозну кров від стінок брижової частини тонкої кишки, сліпої кишки і червоподібного відростка, висхідної і поперечної ободових кишок, дванадцятипалої кишки, шлунка, підшлункової залози, великого чепця і брижових лімфатичних вузлів. Селезінкова вена збирає кров від селезінки, шлунка, підшлункової залози і великого чепця. Нижня брижова вена збирає кров від стінок верхньої частини прямої кишки, сигмоподібної і низхідної ободових кишок. При обтурації/непрохідності v. Portae hepatis спосрерігаються розширення венозних анастомозів: стравохідний, прямокишковий, ободовокишковий, підшкірних вен черевної порожнини ("голова медузи"). Ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) розташована у товщі печінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. hepatica propria) і формується позаду головки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті: верхньої брижової вени (v. mesenterica superior); нижньої брижової вени (v. mesenterica inferior); селезінкової вени (v. splenica). Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної порожнини (cavitas abdominis), окрім печінки (hepar). До входження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входять такі притоки: міхурова вена (v. cystica); права шлункова вена (v. gastrica dextra); ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra); передворотарна вена (v. prepylorica); припупкові вени (vv. paraumbilicales). Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portae hepatis), іноді безпосередньо у печінку.

Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини, утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової трубки язикові гілки (rr. linguales) — іннервують задню третину язикаглоткові гілки (rr. pharyngei

Зорове перехрестя складається головним чином із волокон зорових нервів, при неповному перехресті яких утворюється пластинка чотирикутної форми. Її задні кути продовжуються в зорові шляхи, які огинають ніжки мозку і закінчуються в біч­них колінчастих тілах, подушці та верхньому горбку покриву середнього мозку. Всі ці структури належать до підкіркових зорових центрів.

Nucleus salivatorius inferior – ядро, розташоване в нижньому відділі ромбовидної ямки; нейрони, що входять у слиновидільне нижнє ядро, посилають прегангліонарні волокна у складі язикоглоткового нерва до вушного ганглія, іннервуючи привушну залозу.

Лівий груднинно-ключично-соскоподібний м'яз відповідає за поворот голови в правий бік і незначне згинання.

На присередньому краї нирки (margo medialis renis) розміщені ниркові ворота (hilum renale), через які входять ниркові артерія і нерви (arteria et nervi), а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і ниркова миска (vena, vasa lymphatica et pelvis renalis), що переходить у сечовід (ureter). Якщо дивитись ззаду наперед, то у воротах послідовно розташовані сечовiд, ниркова артерiя, ниркова вена.

У довгастому мозку містяться ядра ІХ, Х, ХІ, ХІІ пар черепних нервів.

Кровопостачання щитоподібної залози дуже рясне, здійснюється двома верхніми (arteria thyroidea superior), що відходять від зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa), і двома нижніми щитовидними артеріями (arteria thyroidea inferior), що відходять від щито-шийного стовбура (truncus thyrocervicalis) підключичної артерії (arteria subclavia). Додатково як варіант: a. thyroidea ima від дуги аорти.

У жінок при переході очеревини з сечового міхура на матку, з матки на пряму кишку утворюються заглибина прямокишково-маткова (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.

Підколінна оклюзія виникає внаслідок закупорки судини. Поразка підколінної артерії вважається найбільш небезпечною формою оклюзії. Під час неї спостерігається періодичне виникнення при ходьбі парестезії і болю в гомілках, які змушують хворого зупинитися. Напади переміжної кульгавості можуть спостерігатися після переміщення на різні відстані. Накульгування може початися як при подоланні перших 25 метрів, так і через багато кілометрів шляху. Підколінна артерія (arteria poplitea) є безпосереднім продовженням стегнової артерії (a. femoralis) після виходу останньої через нижній (задній) отвір привідного каналу, проходить попереду великогомілкового нерва (n. tibialis) та підколінної вени (v. poplitea). Артерія спускається зверху донизу, розташовуючись у глибині підколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш поверхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під фасцією. і на рівні нижнього краю підколінного м’яза (margo inferior musculi poplitei) розгалужується на: - передню великогомілкову артерію (a. tibialis anterior); - задню великогомілкову артерію (a. tibialis posterior). Від підколінної артерії відходять гілки: - бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus); - присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus); - середня колінна артерія (a. media genus); - бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus); - присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus); - литкові артерії (aa. surales).

Верхній шийний вузол (ganglion cervicale superius) найбільший з усіх вузлів симпатичного стовбура (завдовжки до 2 см і більше), має веретеноподібну форму і розміщується спереду поперечних відростків ІІ–ІІІ шийних хребців позаду a. carotis interna. Від верхнього шийного вузла відходять: яремний нерв, внутрішній сонний нерв, зовнішні сонні нерви, гортанно-глоткові гілки, верхній шийний серцевий нерв.

У верхній скроневій звивині розташовується слуховий, або гностичний, центр мовлення (центр Верніке). У верхній скроневій звивині і на внутрішній поверхні скроневої частки знаходиться слухова проекційна ділянка кори.

Будова стінки матки: I) внутрішня оболонка - слизова (endometrium) - складається з двох шарів: - функціонального, який відділяється при менструації; - базального, за рахунок якого відновлюється функціональний шар; II) середня оболонка- м'язова (myometrium) - основна частина стінки матки, складається з трьох шарів: поздовжнього, кільцевого і поздовжнього; III) зовнішня оболонка - серозна (perimetrium). Матка вкрита очеревиною, має брижу (mesometrium), між листками якої є жирова тканина (parametrium).

Лімфа з різних сегментів матки потрапляє до різних лімфатичних вузлів. Лімфа від шийки матки збирається переважно до внутрішніх клубових лімфовузлів, які розміщуються поблизу біфуркації загальних клубових судин. Лімфа від тіла матки розподіляється до кількох груп лімфовузлів: внутрішніх клубових, поперекових і, після приєднання лімфи з яєчникової ділянки — до парааортальних лімфатичних вузлів. Інколи метастази раку тіла матки знаходять у верхніх пахвинних лімфовузлах (метастазування через лімфатичні судини круглої зв’язки матки).

Верхні горбки сполучаються з бічними колінчастими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху. Пластинка покрівлі (чотиригорбикова пластинка) – (lamina tecti) – це нервова пластинка з чотирма горбками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбки, що розділені поздовжньою і поперечною борознами.Від горбиків відходять по одному пучку нервових волокон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбки сполучаються з бічними колінчистими тілами і складають підкіркові центри зору; нижні горбки з присередніми колінчастими тілами складають підкіркові центри слуху.

Друга сигнальна система – це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку як реакція на слова й позначені ними поняття. Анатомічною основою другої сигнальної системи є мовно-руховий аналізатор, тісно пов’язаний із зоровим та слуховим аналізаторами. З 6-го місяця дитина шляхом наслідування вимовляє окремі склади (ма-ма та ін.), а потім пов’язує їх з предметами або діями (дай-дай та ін.). з 10-11 місяця з’являються реакції на самі слова (вже незалежно від ситуації та інтонації говорить). До кінця першого року з’являються перші слова.

Є лише три артерії, що продовжують плечову артерію і надалі живлять шкіру, суглоби і м’язи: глибока артерія плеча (a. profunda brachii), верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) та нижня ліктьова артерія (a. collateralis ulnaris inferior). Плечова артерія (a. brachialis) продовжує пахвову артерію і розгалужується на судини, що живлять шкіру і м'язи плеча, плечовий і ліктьовий суглоби. Це: 1) глибока артерія плеча (a. profunda brachii) є найбільшою гілкою плечової артерії, що огинає плечову кістку ззаду і поставляє кров задній групі м'язів плеча і самої плечової кістки. Глибока артерія плеча переходить в променеву обхідну артерію (a. collateralis radialis), яка анастомозує з поворотною артерією (a. recurrens) від променевої артерії; 2) верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) вона забезпечує кров'ю ліктьовий м'яз, медіальну головку триголовий м'яза плеча і шкіру цій галузі; 3) нижня ліктьова колатеральних артерія (a. collateralis ulnaris inferior), що живить ліктьовий суглоб, м'язи плеча і частково передпліччя.

В реброво-діафрагмовому закутку може накопичуватися рідина (гній, кров).

Чотириголовий м’яз стегна (musculus quadriceps femoris) складається з таких чотирьох м’язів: - прямого м’яза стегна (musculus rectus femoris), - бічного широкого м’яза (musculus vastus lateralis), - присереднього широкого м’яза (musculus vastus medialis) - проміжного широкого м’яза (musculus vastus intermedius). Функція чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris): розгинає гомілку (extensio cruris) в колінному суглобі (articulatio genus); а прямий м’яз (musculus rectus femoris) згинає стегно (flexio femoris) у кульшовому суглобі (articulatio coxae).

V. emissaria mastoidea йде через соскоподібний отвір скроневої кістки і з'єднує sinus sigmoideus з v. occipitalis або v. auricularis posterior.

Адренокортикотропний гормон, або АКТГ, кортикотропін, адренокортикотропіну, кортикотропного гормон (лат. adrenalis-надниркової, лат. cortex-кора і грец. tropos - напрямок) - тропний гормон, що виробляється еозинофільними клітинами передньої долі гіпофіза. За хімічною будовою АКТГ є пептидним гормоном. Кортикотропін контролює синтез і секрецію гормонів кори надниркових залоз. В основному кортикотропін впливає на синтез і секрецію глюкокортикоїдів - кортизола, кортизону, кортикостерону. Попутно підвищується синтез наднирковими прогестерону, андрогенів і естрогенів.

Низхідна ободова кишка, colon descendens, розташовується в лівій частині порожнини живота. Від лівого вигину вона йде вниз і на рівні гребеня лівої клубової кістки переходить в сигмоподібну кишку. На передню черевну стінку кишка проектується в лівій бічній ділянці живота. Довжина низхідної ободової кишки коливається від 10 до 30 см.

Заочеревинний простір (spatium retroperitoneale) — анатомічна зона, що обмежена задньою частиною парієтальної очеревини та внутрішньоочеревинної фасцією та розташована між діафрагмою та малим тазом. Воно заповнене жировою клітковиною, у якій знаходяться заочеревинні органи: нирки з наднирковими і сечоводами, великі судини (черевна аорта, нижня порожниста вена і ін), лімфатичні вузли, симпатичні ганглії.

У бронхах малого калібру епітелій Війчастий дворядний, а потім однорядний, хрящів і залоз немає, м'язова пластинка слизової оболонки стає більш потужною по відношенню до товщини всієї стінки. Тривале скорочення м'язових пучків при патологічних станах, наприклад при бронхіальній астмі, різко зменшує просвіт дрібних бронхів і утруднює дихання. Отже, дрібні бронхи виконують функцію не тільки проведення, а й регуляції надходження повітря в респіраторні відділи легень.

Долонні міжкісткові м’язи (mm. interоssei palmаres) – це три короткі плоскі м’язи, що залягають у другому, третьому і четвертому міжкісткових проміжках, закриваючи їх з боку долоні. Початок: перший (бічний) міжкістковий м’яз – від присереднього (ліктьового) краю II п’ясткової кістки; другий і третій долонні міжкісткові м’язи – від бічного (променевого) краю основи IV і V п’ясткових кісток. Прикріплення: м’язові пучки переходять у тонкі сухожилки, що прикріплюються до тильної поверхні проксимальних фаланг II, IV і V пальців, а також до капсул п’ястково-фалангових суглобів і міжсухожилкових зв’язок ІІ, IV і V пальців. Перший міжкістковий долонний м’яз прикритий привідним м’язом великого пальця кисті, інші розміщені під сухожилками глибокого м’яза-згинача пальців. Функція: приводять II, IV і V пальці до ІІІ (середнього) пальця, а також беруть участь у згинанні проксимальної та розгинанні середньої і кінцевої фаланг ІІ, IV і V пальців. Кровопостачання: arcus palmaris profundus. Іннервація: n. ulnaris (CVIII-ThI).

Передній ріг включає такі провідні шляхи: 1) передній корково-спинномозковий (пірамідний) шлях - передає імпульси рухових реакцій від кори півкуль головного мозку до передніх рогів спинного мозку; 2) передній спинномозково-таламічний шлях - забезпечує проведення імпульсів відчуття; 3) присінково-спинномозковий шлях - бере початок від вестибулярних ядер VIII пари черепних нервів, розташованих в довгастому мозку. За волокнам шляху йдуть імпульси, що підтримують рівновагу і здійснюють координацію руху.

Серединний нерв (n. medianus) відходить від медіального і латерального пучків двома корінцями, які охоплюють спереду a. axillaris, потім він йде в sulcus bicipitalis medialis разом з плечовою артерією. В ліктьовому згині нерв підходить під m. pronator teres і поверхневий згинач пальців і йде далі між останнім і m. flexor digitorum profundus, потім - в однойменній борозенці, sulcus medianus, посередині передпліччя на долоню.N. medianus виходить на долоню через canalis carpi разом з сухожиллями згиначів і ділиться на три гілки, nn. digitales palmares communes, які йдуть вздовж першого, другого і третього міжпястних проміжків під долонним апоневрозом у напрямку до пальців. Перша з них іннервує м'язи thenar, за винятком m. adductor pollicis і глибокої головки m. flexor pollicis brevis, які іннервуються ліктьовим нервом. Nn. digitales palmares communes в свою чергу діляться на сім nn. digitales palmares proprii, які йдуть до обох сторонах I-III пальців і до променевої стороні IV пальця. Від цих же гілок забезпечується і шкіра променевої боку долоні; пальцеві нерви іннервують також червоподібні м'язи.

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) проходить вправо під праве вушко (auricula dextra), лягає в праву частину вінцевої борозни (sulcus coronarius) і прямує по задній міжшлуночковій борозні (sulcus interventricularis posterior), де анастомозує з гілкою лівої вінцевої артерії (a. coronaria sinistra). Від цієї артерії відходить задня міжшлуночкова гілка, що живить задню частину міжшлуночкової перегородки, а також задню стінку правого шлуночка та передсердя.

Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – парна ендокринна залоза, яка лежить на верхньому кінці правої та лівої нирок (extremitas superior renis dextri et sinistri) на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців (vertebrae thoracicae). Надниркова залоза (glandula suprarenalis) складається з кіркової речовини (cortex) та мозкової речовини (medulla). У кірковій речовині (cortex) виробляються: у клубочковій зоні (zona glomerulosa) – мінералокортикоїди;у пучковій зоні (zona fasciculate) – глюкокортикоїди; у сітчастій зоні (zona reticularis) – статеві гормони. Мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium) складається з хроматофінних клітин та виробляє: адреналін; норадреналін.

У верхній частині стегнової кістки розташована головка, нижче головки стегнової кістки розташована більш тонка шийка. Шийка стегнової кістки з'єднується з тілом під кутом. Зовні в місці їх з'єднання знаходяться виступи (великий і малий вертлюг).

В зацентральній звивині розташована первинна соматосенсорна кора, основна ділянка, в якій відбувається процес сприйняття тактильної чутливості.

Наповнений сечовий міхур знаходиться вище лобкового симфізу. Тільки у жінок, при пустому сечовому міхурі, при наповненому сечовому міхурі, тільки у дітей, тільки у дорослих????

Передня частка гіпофіза (lobus anterior) або аденогіпофіз виробляє сім власних гормонів (соматотропний гормон (СТГ), тиреотропний гормон (ТТГ), фолікулостимулюючий гормон, лютеїнізуючий гормон, лактогенний гормон (пролактин) і адренокортикотропний гормон (АКТГ). Аденогіпофіз за своєю архітектонікою є залозою, яка утворена тяжами епітеліальних клітин (аденоцитів). Розрізняють такі аденоцити: соматотропоцити,лактотропоцити, тиреотропоцити, кортикотропоцити, гонадотропоцити, фолікулстимулюючі, лютеінізуючі. Тиреотропоцити – розташовані дифузно по всій залозі поблизу капілярів, однак в центральній зоні аденогіпофіза вони зустрічаються частіше. Клітини виробляють тиротропний гормон (тиротропін, ТТГ), який діє на щитоподібну залозу.

Ексудативний плеврит - це запальне ураження плеври, що супроводжується скупченням рідини у плевральній порожнині. Реберно-діафрагмальна пазуха (recessus costodiaphragmaticus) є найглибшою. Реберно-діафрагмальна пазуха (recessus costodiaphragmaticus) найглибша, утворюється між реберноюі діафрагмальною частинами парієтальної плеври і розташована на рівні діафрагми у вигляді півкола від хряща VI ребра до хребта.

Причиною гострою анурії може стати наявність каменів в сечоводах, пошкодження сечоводів, що виникло в процесі лікування, пухлини, які здавлюють сечоводи, рубці, запальні інфільтрати. Сечовід – парний орган довжиною 25-З0 см, який лежить за очеревиною (ретроперитонеально) в позаочеревинному просторі (spatium extraperitoneale). У сечоводах (ureteres) розрізняють: черевну частину (pars abdominalis), тазову частину (pars pelvica), внутрішньостінкову частину (pars intramuralis). У жінок тазова частина проходить за яєчником, а потім огинає шийку матку і залягає між передньою стінкою піхви і сечовим міхуром.

Правий поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens dexter) починається від блукаючого нерва та віддає нижній гортанний нерв (n. laryngeus inferior) – іннервує всі м’язи гортані, крім m. cricothyroideus, слизову оболонку гортані нижче голосової щілини, а також щитоподібну та прищитоподібні залози, лімфатичні вузли шиї.

Spatium antescalenum обмежений спереду грудинопід'язиковим і грудинощитовидним м'язами, містить підключичну вену (v. subclavia).

Передній великогомілковий м’яз (musculus tibialis anterior) бере початок від бічного виростка і верхньої частини бічної поверхні тіла великогомілкової кістки та йде до підошвової поверхні присередньої клиноподібної кістки і до основи I плеснової кістки. Функція: розгинає стопу в надп'ятково-гомілковому суглобі і відвертає її, піднімає присередній край стопи і обертає стопу назовні, зміцнює поздовжні склепіння стопи. При фіксованій стопі нахиляє вперед гомілку, сприяє утримуванню тіла у вертикальному положенні.

Гіпофіз (hypophysis, s. glandula pituitaria) знаходиться в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки і відділений від порожнини черепа відростком твердої оболонки головного мозку, утворюючим діафрагму сідла. Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла. При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ. Передня частка також стимулює діяльність інших залоз внутрішньої секреції: щитовидної, кори наднирника і статевих залоз. Задня частка підсилює роботу гладкої мускулатури судин, підвищуючи кров'яний тиск, і матки, а також впливає па реабсорбцію води в нирці.

Великий поперековий м'яз (m.psoas major) - це товстий, довгий, веретеноподібний м'яз, що розташований на задній стінці порожнини живота і прилягає до тіл поперекових хребців. Початок: від бічної поверхні тіл, міжхребцевих дисків і поперечних відростків XII грудного, I-V поперекових хребців. М'яз прямує вниз, перетинає поперед межову лінію таза і з'єднується з клубовим м'язом

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена пристінковою (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка. Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою, (lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім'яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Синоатріальний вузол є основним електричним годинником дії серця. Він складається зі спеціальних м’язових пейсмейкерних клітин і знаходиться в правому передсерді (atrium dextrum) серця близько гирла верхньої порожнистої вени, так званої синусової порожнистої вени. Це частина провідної системи серця. Синусовий ритм створюється синусовим вузлом. У здоровому серці вузол постійно виробляє потенціали дії, задаючи ритм серця, і тому відомий як природний кардіостимулятор.

Основні гормони щитоподібної залози: • Тироксин (Т4) • Трийодтиронін (Т3) • Кальцитонін Тироксин вільний (fТ4) – один з двох головних гормонів щитовидної залози, основною функцією якого є регуляція енергетичного і пластичного обміну в організмі. Вільний тироксин – біологічно активна частина загального тироксину, яка відіграє важливу роль в обміні речовин. Щитоподібна залоза в свою чергу також контролюється вищим органом ендокринної регуляції - гіпофізом, що розташований в головному мозку. Гормони щитоподібної залози тироксин та трийодтиронін регулюють обмін речовин в організмі, визначають швидкість всіх процесів.

Затульний нерв (n. obturatorius), що виходить з–під присереднього краю великого поперекового м’яза, який через затульний канал (canalis obturatorius) виходить на стегно. Він іннервує: зовнішній затульний м’яз (m. obturatorius externus); капсулу кульшового суглоба (capsula articulationis coxae); всю присередню групу м’язів стегна та шкіру над ними.

Зовнішнім отвором стегнового каналу стає hiatus saphenus, який обмежує margo falciformis з двома ніжками: cornu superius et inferius. Через hiatus saphenus проходить v. saphena magna.

В передньому середостінні (ЗА ХІРУРГІЧНОЮ КЛАСИФІКАЦІЄЮ) розташовуються серце з крупними судинами, що виходять і впадають в нього, перикард, дуга аорти, тимус, діафрагмові нерви, діафрагмово-осердні кровоносні судини, внутрішні грудні кровоносні судини, пригруднинні, середостінні і верхні діафрагмові лімфатичні вузли. У верхньому середостінні (ЗА МАН) розташовуються тимус, права і ліва плечо-головні вени, верхня частина верхньої порожнистої вени, дуга аорти і судини, що відходять від неї (плечо-головний стовбур, ліва спільна сонна і ліва підключична артерії), трахея, верхня частина стравоходу і відповідні відділи грудної (лімфатичної) протоки, правого и лівого симпатичних стовбурів, блукаючих і діафрагмових нервів.

Триголовий м'яз плеча (musculus triceps brachii) - м'яз-розгинач задньої групи плеча, займає весь задній бік плеча.

Задня центральна звивина – поля за Бродманом – 1, 2, 3 – кірковий центр всіх видів шкірної та пропріоцептивної чутливості. Вона має такі особливості: 1. Проекція протилежної сторони тіла розміщена вниз головою. 2. Має місце соматотопічна організація для кожної частини тіла. 3. Поля шкірної чутливості неоднозначні за площею, так, проекційні поля для обличчя, губ, кистей рук займають найбільшу площу.

Уражений n. mentalis. Це чутливий нерв, який забезпечує відчуття передньої частини підборіддя та нижньої губи, а також губних ясен передніх зубів нижньої щелепи та премолярів. Це одна з гілок нижньощелепного відділу трійчастого нерва (V).

Соскоподібна печера (antrum mastoideum) сполучається з численними соскоподібними комірками (cellulae mastoideae), які розміщені у товщі соскоподібного відростка.

Чутливі нерви язикоглоткового нерва (n. glossopharyngeus) включають: - барабанний нерв (n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової труби язикові гілки (rr. linguales) — іннервують задню третину; - язикоглоткові гілки (rr. pharyngei) — прямують до слизової оболонки глотки - мигдаликові гілки (rr. tonsillares) — підходять до слизової оболонки піднебінних мигдалин і дужок. Рухові нерви включають: - гілку шилоглоткового м'язу (r. musculi stylopharyngei) — іннервує шилоглотковий м'яз; - глоткові гілки (rr. pharyngei) — об'єднуючись з блукаючим нервом, направляються до м'язів глотки. Язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) — IX пара черепно-мозкорих нервів, є змішаним, з переважанням чутливої частини. Чутливі волокна починаються від чутливих вузлів, що у сфері яремного отвору, через який язикоглотковий нерв виходить із черепа, а рухові, як і блукаючий нерв, - від клітин подвійного ядра, що залягає в ромбовидній ямці. Чутливі нерви включають: - барабанний нерв (n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної порожнини та слухової труби язикові гілки (rr. linguales) — іннервують задню третину - язикоглоткові гілки (rr. pharyngei) — прямують до слизової оболонки глотки - мигдаликові гілки (rr. tonsillares) — підходять до слизової оболонки піднебінних мигдалин і дужок. Рухові нерви включають: - гілку шилоглоткового м'язу (r. musculi stylopharyngei) — іннервує шилоглотковий м'яз; - глоткові гілки (rr. pharyngei) — об'єднуючись з блукаючим нервом, направляються до м'язів глотки.

На присередній стінці низхідної частини дванадцятипалої кишки слизова оболонка відкривається великий сосочок дванадцятипалої кишки (papilla duodeni major), котрий розміщений у кінці складки і на якому відкривається печінково-підшлункова ампула (ampulla hepatopancreatica), що утворилася внаслідок злиття: спільної жовчної протоки (ductus choledochus) та протоки підшлункової залози (ductus pancreaticus).

Нюховий аналізатор — орган нюху (organum olfactus) розташований у верхньому носовому ході, верхній носовій раковині (concha nasalis superior), в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки.

Слухова труба (труба Євстахія), tuba auditiva (Eustachii, звідси назва запалення труби - євстахіїт) служить для доступу повітря з глотки в барабанну порожнину, підтримується рівновага між тиском в цій порожнині і зовнішнім атмосферним тиском, що необхідно для правильного проведення до лабіринту коливань барабанної перетинки.

Права легеня має три частки: - верхню (lobus superior) з 3 сегментами, - середню (lobus medius) з 3 сегментами, - нижню (lobus inferior) - 5 сегментів; а ліва — дві: верхню (5) і нижню (5).

Через foramen rotundum проходить друга гілка трійчастого нерва, що забезпечує чутливість шкіри нижньої повіки, латеральної поверхні носа, верхньої губи. Верхньощелепний нерв (n. maxillaris) що відходить від трійчастого нерва проходить через круглий отвір.

Передній каво-кавальний анастомоз здійснюється через епігастральні вени. Венозна кров від нижньої порожнистої вени відтікає до → загальної клубової вени → зовнішньої клубової вени → та у нижню епігастральну вену, потім у верхню епігастральну вену → внутрішню плечоголовну вену → плечоголовну вену → та у верхню порожнисту вену.

Підключична артерія — це парна судина. Права підключична артерія виходить з плечоголовного стовбура, а ліва підключична артерія (довша за праву) виходить з дуги аорти. Артерія біля зовнішнього краю першого ребра продовжується в пахвову артерію, остання переходить у плечову артерію, а плечова вже ділиться на дві кінцеві гілки — променеву артерію, що йде зовні, і ліктьову, розташовану присередньо.

М'яке піднебіння (palatum molle) утворює задню третину піднебіння; складається з піднебінного апоневрозу, слизової оболонки, м'язів, містить слинні залози та лімфоїдну тканину. Піднебінний апоневроз прикріплюється до заднього краю горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Слизова оболонка є продовженням слизової оболонки твердого піднебіння і порожнини носа. Перша вкрита багатошаровим плоским епітелієм, який не роговіє, друга — псевдобагатошаровим війчастим епітелієм. Передня частина м'якого піднебіння розташована горизонтально, вона менш рухлива, задня — рухлива, у розслабленому стані звисає майже вертикально, утворюючи піднебінну завіску (velum palatinum). Задній край м'якого піднебіння обмежує зів, що веде до ротової частини глотки. По середній лінії цього краю звисає невеликий заокруглений відросток — піднебінний язичок (uvula palatina). Під слизовою оболонкою м'якого піднебіння, з боку порожнини рота, розташована велика кількість піднебінних слинних залоз (gll. раlatinae), основна маса яких міститься в бічних відділах піднебіння.

Верхній носовий хід (meatus nasi superior) проходить між верхньою і середньою носовими раковинами, він коротки і розташований у задній частині носової порожнини. У верхній носовий хід відкривається задні решітчасті комірки (cellulae ethmoidale posteriores), а в клино-решітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis),що розміщений над задньою ділянкою верхньої носової раковини, відкривється отвір клиноподібної пазухи(aperture sinus shpenoidalis).

Верхній шийний вузол (ganglion cervicale superius) віддає симпатичні нервові волокна, що йдуть через внутрішнє сонне сплетення до привушної залози та іннервує її.

Основним колектором, який збирає лімфу з відвідних лімфатичних судин, є грудна протока (ductus thoracicus), яка розвивається в ранньому ембріогенезі з дорзальних лімфатичних мішків. Він починається непарним мінливим розширенням, або цистерною лімфи (cisterna chyli), на рівні ТХІ хребця (іноді нижче) попереду правої ніжки діафрагми і разом з аортою проникає до грудної порожнини. Тут грудна протока проходить перед хребтом і позаду аорти, спочатку праворуч від серединної площини, а потім відхиляється ліворуч і, утворивши на рівні CVII хребця випуклу догори дугу, впадає в лівий венозний кут, утворений злиттям лівих підключичної і яремної вен.

Загальна жовчна протока утворена злиттям міхурової та загальної печінкової протоки. Вони можуть з'єднуватися під гострим, прямим і тупим кутом. Загальна печінкова протока (ductus hepaticus communis) утворюється шляхом злиття правої і лівої печінкових проток. Довжина загальної печінкової протоки коливається від 1,5 до 4 см, діаметр - від 0,5 до 1 см. Іноді загальна печінкова протока формується з трьох або з чотирьох жовчних проток. В окремих випадках спостерігається висока злиття міхурової протоки з жовчними протоками за відсутності загального печінкового протоку. Іноді обидві печінкові протоки або один з них відкривається безпосередньо в жовчний міхур в області його ложа. Позаду загальної печінкової протоки розташовується права гілка печінкової артерії; в окремих випадках вона проходить вперед від протоки. Міхурова проток (ductus cysticus) має довжину 1-5 см, в середньому 2-3 см, діаметр 0,3-0,5 см. Він проходить у вільному краї печінково-дванадцятипалої зв'язки і зливається із загальним печінковим протокою, утворюючи загальну жовчну протоку. Міхурова і загальна печінкова протоки можуть з'єднуватися під гострим, прямим і тупим кутом. Іноді міхурова протока спірально огинає загальну печінкову протоку.

Еритроцити, так само як інші форменні елементи крові, утворюються в кістковому мозку. Кістковий мозок – м'яка тканина, що міститься у внутрішніх порожнинах кісток. У дорослої людини це основний орган, що здійснює гемопоез – процес утворення клітин крові. Маса кісткового мозку становить 4% маси тіла, тобто близько 2,6 кг у дорослих.

Вени безм'язового типу побудовані з ендотелію з хвилястішими, ніж в інших кровоносних судинах, межами клітин та базальної мембрани, на якій розташований ендотелій. Середньої оболонки тут немає. Зовнішня оболонка цих вен зрощена зі сполучнотканинними прошарками органів, у яких вони знаходяться. До таких вен належать вени твердої та м'якої мозкових оболонок, сітківки ока, кісток, селезінки, плаценти.

За шлунком розташована чепцева сумка (bursa omentalis) – щілиноподібна вузька порожнина, що розміщена у лобовій площині. Верхньою межею чепцевої сумки є хвостата частка печінки, а нижньою – задня пластинка великого чепця, що зрослася з брижею поперечної ободової кишки. Передню стінку чепцевої сумки утворюють задня стінка шлунка і малий чепець, а задню – пристінкова очеревина, що покриває аорту, нижню порожнисту вену, верхній кінець лівої нирки, ліву надниркову залозу і підшлункову залозу.

V. saphena parva - мала підшкірна вена ноги, починається на латерально, на дорсальній поверхні стопи, огинає знизу і ззаду латеральну кісточку і піднімається далі по задній поверхні гомілки.

Артерії м’язового типу містять в середній оболонці гладкі міоцити. Це дозволяє артеріям регулювати приплив крові до органів і підтримувати нагнітання крові, що важливо для кровопостачання органів, розташованих на великій відстані від серця. Внутрішню оболонку стінки цих артерій утворюють ендотелій, що лежить на базальній мембрані, підендотеліальний шар і внутрішня еластична мембрана, проте в дрібних артеріях внутрішня еластична мембрана виражена слабо.

Крило–піднебінна ямка (fossa pterygopalatina) має шість отворів, через які сполучається: - присередньо – з носовою порожниною (cavitas nasi) через клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum); - угорі та ззаду – із середньою черепною ямкою (fossa cranii media) через круглий отвір (foramen rotundum); - ззаду – із зовнішньою основою черепа (basis cranii externa) в ділянці рваного отвору (foramen lacerum) через крилоподібний канал (canalis pterygoideus); - унизу – з ротовою порожниною (cavitas oris) через великий піднебінний канал (canalis palatinus major); - допереду – через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) з очною ямкою (orbita); - збоку – з підскроневою ямкою (fossa infratemporalis).

Ductus arteriosus між аортою та легеневою артерією перетворюється на сполучнотканинний тяж - lig. arteriosum.

Середнє вухо (auris media) - частина слухової системи ссавців, що розвинулася з кісток нижньої щелепи і забезпечує перетворення коливань повітря на коливання рідини, що наповнює внутрішнє вухо. Середнє вухо (барабанна порожнина) – це невелика заповнена повітрям і вистелена слизовою оболонкою порожнина у скроневій кістці. З одного боку вона обмежена барабанною перетинкою, а з іншого – кістковою стінкою із двома отворами: овальним та круглим вікном внутрішнього вуха.

У жінок при переході очеревини з сечового міхура на матку, з матки на пряму кишку утворюються заглибина прямокишково-маткова (Дугласовий простір). Це найнижча точка черевної порожнини. Саме тут може скопичуватись патологічна рідина при запальних процесах у черевній порожнині або кров при розриві маткової труби (позаматкова вагітність). При пункції черевної порожнини через заднє склепіння піхви можна одержати рідину, що дає можливість уточнити діагноз при патології.

Непарна щитоподібна артерія (a. thyroidea ima) — це артерія, що кровопостачає нижні полюси долей щитоподібної залози; непарна щитоподібна артерія може відгалужуватись від однієї з наступних судинних структур: дуги аорти, плечеголовного стовбуру або внутрішньої грудної артерії; в деяких випадках може відходити від аорти, правої загальної сонної артерії або підключичної артерії. Від точки відгалуження непарна щитоподібна артерія прямує до нижньої частини часток або перешийка щитоподібної залози.

VI пара черепних нервів – відвідний нерв (n. abducens) є руховим, іннервує прямий м’яз очного яблука. При ураженні VI пари виникає парез або параліч бічного прямого м’яза, який проявляється обмеженням або неможливістю руху очного яблука назовні.

Поверхневий м'яз-згинач пальців (m. flexor digitorum superficialis) починається від присереднього надвиростка плечової кістки і верхньої третини променевої кістки. Спускається дистально у вигляді м'язового пласта, що розпадається на чотири сухожилки які проникаючи через канал зап'ястка, підходять до II-V пальців. Функція: згинає кисть, проксимальні і середні фаланги II-V пальців.

Передня частка гіпофіза відповідає за ріст і розвиток завдяки соматотропному гормону. Відповідно з розвитком гіпофіза з двох різних зачатків в органі розрізняють дві частки - передню і задню. Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла (соматотропний гормон). При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ (акромегалія).

Волокна язикоглоткового нерва відповідають за смакове сприйняття із задньої 1/3 язика, а вона якраз найбільш чутлива до гіркого смаку.

Середнє вухо (auris media) складається з барабанної порожнини, слухової труби та комірок соскоподібного відростка скроневої кістки. В барабанній порожнині містяться слухові кісточки (молоточок, коваделко, стремінце), м’язи, зв’язки, судини і нерви. Стінки її вистелені слизовою оболонкою, яка вкриває в більшій або меншій мірі названі органи, утворює певні складки і продовжується в слухову трубу та в комірки соскоподібного відростка скроневої кістки.

Звуки високої частоти мають малу довжину хвилі і викликають коливання основної мембрани ближче до овального вікна, що призводить до активації слухових рецепторів, розташованих на мембрані в основі завитка. Спіральний орган має овальне вікно, яке прикрите основою стремінця і при порушенні його роботи і/або щільності прилягання і перекриття овального вікна виникає погіршення слуху. Звуки низької частоти мають довшу хвилю, яка викликає коливання основної мембрани і активацію слухових рецепторів, розташованих на ній ближче до гелікотреми — верхівки завитка.

Bursa pregastrica охоплює ліву частку печінки, передню поверхню шлунка та селезінку; по задньому краю лівої частки печінки проходить ліва частина вінцевої зв'язки; селезінка з усіх боків покрита очеревиною, і лише в області воріт її очеревина переходить із селезінки на шлунок, утворюючи lig. gastrolienale, і діафрагму — lig. phrenicolienale.

Кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід (ureter).

До верхніх кінців обох часток підходять права і ліва верхні щитоподібні артерії, які відходять від зовнішніх сонних артерій. До нижніх кінців часток підходять права і ліва нижні щитоподібні артерії з щитошийних стовбурів підключичних артерій. Верхня щитоподібна артерія (a. thyroidea superior), що здійснює кровопостачання щитоподібної залози (glandula thyroidea), належить до передньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami anteriores arteriae carotidis externae). Зовнішня сонна артерія поділяється на 4 групи гілок. Група передніх гілок: - Верхня щитовидна артерія, - Язикова артерія, - Лицева артерія. Група задніх гілок: - Грудино-ключично-соскоподібна гілка, - Потилична артерія, - Задня вушна артерія. Група медіальних гілок: - Висхідна глоткова артерія. Група кінцевих гілок: -Верхньощелепна артерія, -Поверхнева скронева артерія.

Пластичність нервової системи - здатність до функціональних мозкових перебудов у відповідь на дію значних зовнішніх та внутрішніх факторів. інертність - поняття, що використовується в психофізіології для позначення низької рухливості нервової системи, при якій характерні труднощі в перемиканні подразників умовних з позитивного модусу на гальмівній, і навпаки.

Дивертикул Меккеля - локальне мішкоподібне випинання стінки клубової кишки, що утворилося внаслідок неповного зрощення жовткового протоки; бере участь в харчуванні зародка, на відстані 10-100 см від або ілеоцекального кута. Цю аномалію відкрив Йоганн Фрідріх Меккеля молодший німецький анатом (1781 - 1833 рр..) Дивертикул Меккеля (дивертикул клубової кишки) є вродженою аномалією тонкої кишки, пов'язаної з порушенням зворотного розвитку проксимального відділу жовткового протоки (протоку між пупком і кишечником), коли залишається необлітерірованной (незакритих) його проксимальна частина. Дивертикул Меккеля вважають істинним дивертикулом, так як його стінка містить всі верстви кишки. Середня довжина - 5-7 см, але бувають дивертикули і більшого розміру. Дивертикул Меккеля є найбільш частою вродженою аномалією розвитку травної системи.

Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum) повністю вкрита очеревиною, біля основи брижі її розміщене міжсигмоподібне заглиблення (recessus intersigmoideus). У зв'язку з тим, що іноді сигмоподібна ободова кишка має велику брижу, вона може зміщуватися вниз, догори, а найчастіше вправо, аж до сліпої та висхідної ободової кишок. Кишка на великому протязі стикається з великим сальником і з петлями тонких кишок, а іноді може бути зрощена з ними досить міцними спайками. Петлі сигмоподібної ободової кишки можуть стикатися з усіма органами черевної порожнини і малого таза, за винятком підшлункової залози.

Виносні лімфатичні судини від лімфатичних вузлів останнього етапу впадають в крупні лімфатичні судини або прямо в лімфатичні стовбури, а з них через відповідні лімфатичні протоки лімфа відтікає у систему верхньої порожнистої вени. Тільки стравохід є винятком, від середньої його частини лімфатичні судини впадають безпосередньо в грудну протоку, що лежить поруч, минаючи лімфатичні вузли. Топографічні відношення стравоходу: 1. У шийному відділі стравохід розміщений ззаду від трахеї.; зліва він дотикається до лівої загальної сонної артерії. 2. У грудному відділі стравохід межує з такими анатомічними утвореннями: спереду до рівня четвертого хребця він прилягає до задньої стінки трахеї, нижче – до дуги аорти, лівого бронха, задньої поверхні лівого передсердя. Ззаду стравохід від хребта відділений пухкою клітковиною, в якій проходять грудна протока, непарна вена, міжхребетні судини. Нижче кореня легень на задній стінці стравоходу лежить правий блукаючий нерв.Зліва на зовнішній поверхні стравоходу розміщена грудна протока і ліва загальна сонна артерія, нижче 8-9 хребця – низхідна аорта. Над діафрагмою стравохід покритий середостінною плеврою.Справа на рівні від 4-8 хребців стравохід прикритий правою середостінною плеврою, на рівні коренів легень відділений від плеври непарною веною.

Зовнішня яремна вена утворюється позаду вушної раковини, йде косо вниз та медіально, перетинає грудинно-ключично-соскоподібний м'яз, прямує до ділянки великої підключичної ямки, де впадає в кут між підключичною і внутрішньою яремною венами в венозному куті.

Задня стінка барабанної порожнини (Paries mastoideus) межує з соскоподібним відростком. Вона є найдовшою стінкою-довжина її досягає 15 мм, а висота 13-14 мм. У верхньому відділі стінка відсутня, її замінює aditus ad antrum. Під ним стінка нерівна, тут є вдавление, до якого прилягає короткий відросток ковадла, трохи нижче, на зовнішній поверхні пірамідального виступу знаходиться отвір, через яке в порожнину вступає барабанна струна, що відходить від лицевого нерва перед самим виходом його з шилососцевидного отвори. Сам пірамідальний виступ, що відходить від задньої стінки нижче адітуса, описаний разом з медіальної стінкою барабанної порожнини. Задня стінка нерідко відмежовується від дна барабанної порожнини за допомогою prominentia styloidea, невеликого кісткового виступу, що утворюється за рахунок того, що апофіз шиловідного відростка піднімає стінку барабанної порожнини. В глибині задньої стінки проходить канал лицевого нерва і навколишні його клітини.

Завузлові парасимпатичні волокна війкового вузла у складі коротких війкових нервів (nn. ciliares breves) прямують до очного яблука, пронизують склеру й іннервують війковий м’яз та м’яз-звужувач зіниці. Ganglion ciliare — маленький довгастий парасимпатичний вузол (розмір 1-2 мм) розташований в ділянці очної ямки. Він розміщений позаду очного яблука на відстані 2 см, між прямим латеральним м’язом і зоровим нервом в товщі жирової клітковини. Через вузол проходять чутливі, симпатичні і парасимпатичні волокна. Останні тут переключаються на завузлові. Для чутливих і симпатичних волокон цей вузол є лише транзитною станцією.

Через підвищення секреції соматотропного гормону аденогіпофізом розвивається захворювання акромегалія, що характеризується збільшенням кистей, стоп та нижньої щелепи. Акромегалія - захворювання, яке проявляється в надмірному рості кісток, м'яких тканин та внутрішніх органів. В основі акромегалії лежить надмірне розростання клітин передньої частки гіпофіза, в зв'язку з чим підвищується секреція гормона росту - соматотропного гормона.

Скелетні м’язи при фізичних навантаженнях найбільше потребують кисню, тож в них спостерігається підвищений кровотік. Cкелетні м'язи значно збільшуються при фізичних навантаженнях.

При переході з матки на пряму кишку очеревина утворює прямокишково-маткову заглибину (excavatio rectouterina) – простір Дугласа, обмежований з боків прямокишково-матковими складками (plicae rectouterinae). У товщі кожної з цих складок очеревини проходить прямокишково-маткова зв’язка (lig. rectouterinum) і прямокишково-матковий м’яз (m. rectouterinus). М’яз починається від задньої поверхні шийки матки, обходить збоку пряму кишку і прикріплюється до окістя крижової кістки.

Аортальний отвір ( hiatus aorticus ) утворено сухожильними краями правої і лівої внутрішніх ніжок діафрагми. Спереду воно обмежене сухожильной дугою (lig. arcuatum),що з’єднує краю медіальних ніжок діафрагми , ззаду – хребетним стовпом. Через аортальний отвір , крім аорти , проходить початковий відділ грудного лімфатичного протоку.

Реброва і середостінна частини плеври внизу переходить у діафрагмову частину плеври, що покриває м’язову і сухожильну частини діафрагми. Верхня частина пристінкової плеври утворює купол, в якому розташовується верхівка легені. Місця переходу частин пристінкової плеври один в одного називають плевральними закутками! (синусами); навіть при самому глибокому вдиху вони не заповнюються легенями. Реберно-діафрагмовий закуток розташовується між ребровою і діафрагмовою частинами плеври. В ділянці переходу реберної плеври в середостінну знаходяться вертикально орієнтовані реброво-середостінні закутки, між середостінною і діафрагмовою частинамиплеври – сагітально орієнтований діафрагмово-середостінний закуток. Між нутрощевою і пристінковою плеврою є вузька щілина – плевральна порожнина, в якій міститься 1-2 мл рідини, що забезпечує ковзання плевральних листків відносно один одного під час дихальних рухів і їх зчеплення. Площа серозного покриву плевральної порожнини близько 22 000 см2.

При стресі симпато-адреналова система швидко реагує, сприяючи мобілізації механізмів адаптації та резистентності організму.

N. trigeminus, трійчастий нерв є змішаним. Трійчастий нерв також є провідником чутливості від рецепторів слизових оболонок рота, носа, вуха і кон'юнктиви ока, крім тих відділів їх, які є специфічними рецепторами органів чуття (які іннервуються з I, II, VII, VIII і IX пар).

Гладенька мускулатура (непосмугована м'язова тканина, гладенька м'язова тканина) — один із типів м'язової тканини, що складається із великих веретеноподібних клітин. Гладенька мускулатура розвивається із мезенхіми за рахунок розмноження та ущільнення її клітин. Гладенька м'язова тканина складається з дуже дрібних (до 500 мкм) видовжених клітин. Ядро таких міоцитів розташовується в центральній частині, а тонкі міофібрили тягнуться від одного кінця клітини до іншого. Гладенька м'язова тканина утворює стінки кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів (травного тракту, сечового міхура, матки). Вона забезпечує перистальтику кишечника, зміну серцевих судин, пологи, сечовипускання та інші життєво важливі процеси.

Гаструляція - це фаза ембріонального розвитку більшості тварин після бластуляції, під час якої одношарова бластула реорганізовується в багатошарову гаструлу. Під час гаструляції утворюються три зародкові шари: ектодерма, мезодерма, ентодерма. Локалізація гаструли: стінка матки (paries uteri).

Передня i задня решiтчастi артерiї (aa. ethmoidales anterior et posterior) відходять від очної артерії (a. ophtalmica), що належить до системи внутрішньої сонної артерії. Передня i задня решiтчастi артерiї кровопостачають слизову оболонку, хрящову і кісткову тканину носової перегородки та слизову оболонку і тканини носової порожнини.

Кровообiг мiокарда лiвого передсердя забезпечує ліва вінцева артерія.

Частки грудної залози (lobi glandulae mammariae) розміщені стосовно грудного соска (papilla mammaria) радіально, а молочні протоки (ductus lactiferi) відкриваються на верхівці соска (apex papillae).

Із підколінної ямки (fossa poplitea) між поверхневими та глибокими м’язами заднього відділу гомілки проходить аж донизу гомілково-підколінний канал (canalis cruropopliteus), або канал Грубера. Цей канал обмежений: попереду – заднім великогомілковим м’язом (m.tibialis posterior) і довгим м’язом-згиначем великого пальця (m.flexor halluces longus), а позаду – камбалоподібним м’язом (m.soleus).

Ви відповіли - Ви щаслива людина!

В постцентральній звивині закінчуються шляхи поверхневої та глибокої чутливості та знаходиться первинна соматосенсорна кора.

Шлунково-печінкова зв'язка включає три різні частини: - щільну частину (pars condensa), - слабку частину (pars llaccida), - печінково-дванадцятипалу зв'язку. 1. Щільна (верхня, частина) - найбільш тверда в шлунково-печінкової зв'язці. 2. Слабка частина шлунково-печінкової зв'язки - це найбільша частина, розташована між щільною частиною і печінково-дванадцятипалої зв'язкою. Ця частина складається з двох листків очеревини, що формують тонкий, практично безсудинних шар, який легко руйнується пальцями. 3. Печінково-дванадцятипала зв'язка - найбільш низько розташована частина шлунково-печінкової зв'язки. Вона становить передню стінку отвори Winslow. У цій зв'язці проходять елементи воріт печінки. В її передній частині праворуч розташовується загальний печінковий протік, ліворуч - печінкова артерія. Печінково-дванадцятипала зв'язка сполучає проксимальну, або рухому, частина верхньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки з нижньою поверхнею печінки.

У правій латеральній ділянці живота є Colon ascendens

Пригруднинні лімфатичні вузли (nodi lymphatici parasternales), що розташовані загруднинно вздовж внутрішньої грудної артерії, надходить лімфа від нижньовнутрішніх квадрантів і центральних відділів грудної залози.

Внаслідок цирозу печінки порушується притік до неї крові через портальну вену і виникає портальна гіпертензія. Від нижніх 1/3 стравоходу венозна кров відтікає у ліву шлункову вену, яка є притокою портальної. Таким чином, підвищується тиск і в стравохідних венах, що призводить до їх варикозного розширення. Можливий розрив стінок вен і кровотеча.

Ліва передня звивина і ліва скронева частка відповідають перетворення звуків мови в нейронні коди слів.

Міжкісткові м’язи кисті (musculi interossei palmares manus). Початок: перший (бічний) міжкістковий м'яз - від присереднього (ліктьового) краю II п'ясткової кістки; другий і третій долонні міжкісткові м'язи - від бічного (променевого) краю основи IV і V п'ясткових кісток. Прикріплення: м'язові пучки переходять у топкі сухожилки, що прикріплюються до тильної поверхні проксимальних фаланг II, IV і V пальців, а також до капсул п'ястково-фалангових суглобів і міжсухожилкових зв'язок II, IV і V пальців. Перший міжкістковий долонний м'яз прикритий привідним м'язом великого пальця кисті, інші розміщені під сухожилками глибокого м'яза-згинача пальців. Функція: приводять II, IV і V пальці до III (середнього) пальця, а також беруть участь у згинанні проксимальної та розгинанні середньої і кінцевої фаланг II, IV і V пальців. Кровопостачання: гілки глибокої долонної дуги. Іннервація: ліктьовий нерв (C7-Th1).

Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок імпульсів у центр сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі S2-S4 спинного мозку і пере­буває під контролем кори головного мозку.

В Ductus thoracicus можуть безпосередньо метастазувати пухлинні клітини грудного відділу стравоходу

Латеральний сегмент (segmentum laterale) з боку медіальної поверхні легені проектується тільки у вигляді вузької смуги вищекосої міжчасткової щілини. Сегментарний бронх спрямований назад, тому сегмент займає задню частину середньої частки і видно з боку реберної поверхні. Медіальний сегмент (segmentum mediale) видно як на реберній, так і на медіальній поверхнях середньої частки. Перша межа збігається з передньою частиною горизонтальній щілині , друга - з косою щілиною. На реберної поверхні також є дві міжсегментарні кордону.Одна лінія починається на середині передньої частини горизонтальній щілині і опускається до кінцевої частини косою щілини. Друга межа відділяє медіальний сегмент від переднього сегмента верхньої частки і збігається з положенням передній горизонтальній щілині

Нижнє середостіння ділиться на переднє, заднє і середнє. У передньому (між тілом грудини і передньою стінкою перикарду) розташовані внутрішні грудні артерії, вени і білягрудинні лімфатичні судини. В середньому розташоване серце із своїми судинами. Заднє (між хребтом і задньою стінкою перикарду) містить грудну частину аорти, непарну і напівнепарну вени, нерви, стравохід, лімфатичні вузли. Аорта (aorta) розташована ліворуч від серединної стрілової (сагітальної) площини і складається із трьох частин: висхідна частина, дуга аорти і низхідна частина, яка у свою чергу поділяється на грудну і черевну частини. Грудна аорта розташована в задньому нижньому середостінні і прилягає до хребтового стовпа.

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) є продовженням присередньої крайової вени і має кілька клапанів. Вона прямує догори в підшкірній клітковині по передньому краю присередньої кісточки, а на гомілці – вздовж присереднього краю великогомілкової кістки разом з підшкірним нервом, приймаючи численні поверхневі вени з передньоприсередньої поверхні гомілки. У колінній ділянці вена огинає позаду присередній виросток стегнової кістки і переходить на передньоприсередню поверхню стегна, прямує вверх понад шкірною фасцією. Досягнувши підшкірного розтвору, велика підшкірна вена повертає вглиб крізь дірчасту фасцію, огинаючи нижній ріг серпоподібного краю підшкірного розтвору, і впадає у стегнову вену.

Від нижньої брижової артерії до лівого відділу ободової кишки відходять ліва ободова (a. colica sinistra), сигмоподібні (аа. sigmoideae) та верхня прямокишкова (a. rectalis superior) артерії. Ліва ободова артерія біля лівого згину ободової кишки ділиться на висхідну та низхідну гілки.

Cуглобові поверхні променево-зап’ясткового суглоба утворені суглобовою поверхнею шилоподібного відростка променевої кістки та трьома проксимальними поверхнями трьох зап’ясткових кісток першого ряду.

Ворота легень розміщені на рівні VI міжребер'я. Через них проходить корінь легень. Розміщення його елементів у правій і лівій легенях неоднакове. У лівій легені при розгляді кореня у фронтальній площині найвище положення займає легенева артерія, найнижче - вена, а між ними - бронх (АБВ). У правій легені найкраніальніше розміщений бронх, нижче - артерія, а ще нижче - легеневі вени (БАВ).

Біля переднього краю груднинно-ключично-соскоподібного м’яза відповідно до рівня зазначеного хряща вглибині визначають поперечний відросток VI шийного хребця (сонний горбок). До нього притискають загальну сонну артерію, щоб спинити кровотечу з її гілок.

Люмбальна (поперекова) пункція - введення голки в субарахноїдальний простір спинного мозку на поперековому рівні. Проводиться з метою діагностики складу спинно-мозкової рідини, а також з лікувальною або анестезіологічної метою. Найбільш зручним місцем для пункції є проміжки між III і IV хребців.

А. hepatica propria (власна печінкова артерія) направляється до воріт печінки, розташовуючись між двома листками lig. hepatoduodenal, причому в зв'язці вона лежить наперед від v. portae і ліворуч від ductus choledochus. У воротах печінки a. hepatica propria ділиться на ramus dexter і ramus sinister; ramus dexter біля місця з'єднання ductus hepaticus communis з ductus cysticus віддає артерію жовчного міхура, a. cystica. Від a. hepatica communis або a. hepatica propria відходить гілка до- малій кривизні шлунка, a. gastrica dextra, що направляється справа наліво назустріч a. gastrica sinistra.

Великий грудний м'яз (m. pectoralis major) - належить до трункопетальних м'язів. Це великий м'язовий пласт трикутної форми, який відходить від двох присередніх третин ключиці (ключична частина), капсули груднинно-ключичного суглоба, передньої поверхні груднини, хрящів II —VII ребер (груднинно-реброва частина) і верхньої ділянки піхви прямого м'яза живота (черевна частина).Звідси м'язові пучки, конвергуючи, прямують у бік і апоневротичним сухожилком прикріплюються до гребеня великого горбка плечової кістки. Функція: разі фіксації грудної клітки приводить, дещо згинає і пронує плече. При фіксованому плечі (руки на стегнах, опора на поруччя тощо) розширює грудну клітку (додаткова дихальна мускулатура). Іннервація: присередній і бічний грудні нерви плечового сплетення (CV — CVII).

Ворітна вена (v. portae) збирає кров від непарних органів черевної порожнини (шлунок, тонка і товста кишки, підшлункова залоза і селезінка) і представляє найбільшу вену внутрішніх органів.

Парієтальні екзокриноцити розміщені поодиноко між головними екзокриноцитами в ділянці дна і тіла власних залоз шлунку. Ці клітини виділяють іони водню та хлору, з яких у просвіті шлунка утворюється соляна кислота. Окрім, того ці клітини продукують внутрішній антианемічний фактор, який з’єднується в шлунку з вітаміном В12,що потім всмоктується в тонкій кишці

Орієнтовні рефлекси середнього мозку будуються у чотиригорбковій пластинці – покрівлі середнього мозку – у відповідь на зорові й слухові подразнення. Від ядер покрівлі започатковується тектоспінальний шлях. У верхніх горбиках середнього мозку розташовані первинні зорові центри, активація яких впливає на зіничні рефлекси та рухи очних яблук; у нижніх – слухові центри, які є центром рефлекторних дуг слухових рефлексів (зокрема, повертання вушних раковин у напрямі дії звукового сигналу). Між верхніми і нижніми горбиками існують зв'язки. Саме ці центри реагують на дію зорових і слухових подразників таким чином, що рефлекторно відбувається повертання вушних раковин, очних яблук і голови у напрямку дії відповідних подразників. Поворот голови супроводжується перерозподілом тонусу м'язів тулуба і кінцівок і створенням постави, що характерна для сторожового рефлексу.

N. mentalis віддає: - підборідні гілки (rr. mentales) – іннервують шкіру підборіддя, - губні гілки (rr. labiales) – іннервують шкіру та слизову оболонку нижньої губи, - ясенні гілки (rr. gingivales) – іннервують щічну поверхню ясен.

Мозочок є центром рівноваги і координації рухів тіла, забезпечує підтримання тонусу м’язів та контроль складних і автоматично виконуваних рухових актів. При пошкодженні мозочка виникає ряд рухових розладів. 1. Розлад ходи або так звана “п’яна” хода є результатом не тільки порушення рівноваги, але і асинергії. 2. Тремтіння спостерігається при русі і у спокої. 3. Ністагм очних яблук; 4. Адіадохокінез виявляється при спробі швидко здійснювати поперемінно протилежні рухи. 5. Дисметрія або гіперметрія рухів. 6. Мимопопадання або промахування. 7. Розлад мови є приватний прояв розладу мозочка рухів; мова втрачає плавність, стає скандованою, вибуховою, сповільненою.

Поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales) розташовуються вздовж пахвинної зв’язки (lig. inguinale) і лежать на поверхневому листку широкої фасції стегна (lamina superficialis fasciae latae).Їх виносні судини впадають до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi), а потім лімфа потрапляє до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci externi), які супроводжують однойменні артерії (aa. iliacae externae).

Портокавальні анастомози утворені між: ворітною печінковою веною (v. portae hepatis);верхньою порожнистою веною (v. cava superior); нижньою порожнистою веною (v. cava inferior). Навколо пупка існує порто-кавальний анастомоз між: верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior); припупковими венами (vv. paraumbilicales) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis); нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior); поверхневою надчеревною веною(v. epigastrica superficialis) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior).

Жолобуваті сосочки (papillae vallatae) найбільші за розміром. Їх налічується приблизно 7-12, вони розташовані на межі тілом і коренем язика попереду межової борозни у вигляді римської цифри V.

Середня мозкова артерія (a. cerebri media) гілка внутрішньої сонної артерії живить верхньобічні поверхні півкулі, а також лобову, тім'яну, скроневу частки.

Пахвова артерія оточена пучками плечового сплетення.

Сім'яни́й кана́тик (funiculus spermaticus) парний, округлої форми тяж завдовжки до 15-20 см, що проходить у чоловіків в пахвинному каналі, прямує з черевної порожнини до кожного яєчка.

Ligg. flava сприяють випрямленню хребетного стовпа і прямоходінню завдяки тому, що відповідають за пружність міжхребцевих дисків та зближення дисків.

Селезінка, lien (грец. splen) розташована в лівому підребер’ї на рівні від IX до XI ребра, довжина її спрямована зверху вниз і назовні і трохи вперед майже паралельно нижніх ребер в їх задніх відділах.

Середній носовий хід (meatus nasi medius) проходить між середньою і нижньою носовими раковинами. У середній носовий хід відкриваються передні і середні решітчасті комірки, отвір лобової пазухи за допомогою решітчастої лійки, верхньощелепна пазуха через верхньощелепний розтвір (foramen maxillaris).

Передня поздовжня зв'язка проходить по передній поверхні тіл хребців. Хребці скріплені між собою за допомогою зв’язок. Передня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale anterius) розташована по передній поверхні тіл хребців і дисків і простягається від передньої дуги атланта до тазової поверхні кряжів, де вплітається в окістя. Зв’язка прикріплюється до міжхребцевих дисків і країв тіл хребців, які виступають.

Клубово-підчеревний нерв (n. iliohypogastricus) утворений гілками корінців ThXII і LI. М'язові гілки цього нерва іннервують поперечний і внутрішній косий м'язи живота.


Латеральна пахова ямка (fossa inguinalis lateralis) знаходиться латерально від plica umbilicalis lateralis, якраз відповідає глибокому пахвинному кільцю.

У другій фазі систоли шлуночків, фазі вигнання, скорочення міокарду шлуночків підвищило тиск у них до того рівня, що він вищий, ніж тиск у легеневому стовбурі і аорті. Кров відкачується з серця, відкриваючи легеневий і аортальний півмісяцеві клапани. Тиск, що створюється лівим шлуночком, буде значно більшим, ніж тиск, який генерує правий шлуночок, оскільки тиск що існує в аорті, набагато вищий. Проте обидва шлуночки прокачують однакову кількість крові.

Дивертикул Меккеля (дивертикул клубової кишки) є вродженою аномалією тонкої кишки, пов'язаної з порушенням зворотного розвитку проксимального відділу жовткового протоки (протоку між пупком і кишечником), коли залишається необлітерірованной (незакритих) його проксимальна частина.

Foramen rotundum - круглий отвір в клиноподібної кістки черепа, який з'єднує середню черепну ямку і крилопіднебінну ямку.

Стегновий нерв (n. femoralis) виходить з м'язової лакуни і в стегновому трикутнику лежить назовні від судин. Глибокі гілки стегнового нерва іннервують головки чотириголового м'яза і гребінець м'яз.Поверхневі гілки стегнового нерва, rr. cutanei anteriores, прободают широку фасцію через футляр кравецькій м'язи і йдуть до шкіри. Стегнові судини супроводжує лише одна, найдовша гілка стегнового нерва - n. saphenus.

Кірковий центр аналізатора праксії розміщений у gyrus supramarginalis. Праксія – це комплекс цілеспрямованих комбінованих складних рухів, які набуваються у ході індивідуального навчання. Наприклад, у ході навчання водити автомобіль, тримати ложку, вилку і їсти з ножем, професійних навичок і т.д. При ураженні ядра праксії, розвивається апраксія. Людина ходить, бігає, стрибає, але виконувати складні завчені рухи не може.

Пучкова зона кори надниркових залоз виділяє помірні рівні кортизола, але можуть бути і спалахи підвищеного виділення у відповідь на адренокортикотропний гормон з передньої частки гіпофіза.

Гормон прищитоподібних залоз - паратгормон - регулює обмін і кількість кальцію та фосфору в організмі. Дія паратгормону подібна до дії кальциферолів (вітамінів групи D). Нормальна кількість кальцію в крові дорослої людини становить 2,25-2,75 ммоль/л (9-11 мг%). При недостатній функції прищитоподібних залоз (гіпопаратиреозі) внаслідок зниження рівня кальцію в крові розвиваються напади судом (тетанія).

Стінка проксимального звивистого канальця нефрона утворена одним шаром високих кубічних клітин, що лежать на базальній мембрані. Апікальний полюс цих клітин містить щіткову облямівку, що утворена мікроворсинками, а базальний полюс – базальну посмугованість, що утворена впорядкованим розташуванням паличкоподібних мітохондрій перпендикулярно до базальної мембрани між глибокими інвагінаціями цитолеми базальної частини клітини.

Брижа яєчника містить артеріальні анастомозуючі гілки маткової та яєчникової артерій, венозне сплетення і латеральний кінець власної зв’язки яєчника. Власна зв’язка яєчника є вузеньким, коротким фіброзним валиком, що проходить від нижнього полюса яєчника до матки.Зв’язка, що підвішує яєчник, або лійкотазова зв’язка, утворює верхньо-бічну частину широкої зв’язки матки.Лійкотазова зв’язка містить яєчникові артерію, вену і нерви і проходить від верхнього полюса яєчника до бічної стінки таза.Кожна яєчникова артерія бере початок безпосередньо від аорти нижче рівня відходження ниркових артерій.Вона опускається в ретроперитонеальному просторі, пересікає передню поверхню m. psoas major та внутрішні клубові судини, потім входить у лійкотазову зв’язку і досягає брижі яєчника (мезоваріума) в широкій зв’язці матки. Яєчникові судини входять у ворота яєчника. Яєчникові вени супроводжують однойменні артерії. Ліва яєчникова вена впадає в ліву ниркову вену, тимчасом як права яєчникова вена сполучається безпосередньо з нижньою порожнистою веною.

Спинномозково-таламічні шляхи розташовуються в бічних канатиках вентрально та попереду від попередніх, сприймають тактильну, больову, температурну чутливість.

Рецептори променевого нерва розташовуються в капсулі тилу променево-зап'ясткового суглоба, кісткової мембрані і м'язах-розгиначах кисті. Їх нервові волокна формують міжкістковий тильний нерв, який проходить по міжкісткової мембрани і нижнього краю m. supinator з'єднується з глибокої гілки променевого нерва. У шкірі тилу I, II і половини III пальця також є багато рецепторів. Променевий нерв (n. radialis) змішаний, великий, формується з заднього пучка плечового сплетення і лежить між a. axillaris і n. axillaris. Він іннервує медіальну та латеральну головки триголового м’яза плеча руки, а також усі 12 м’язів заднього відділу передпліччя та пов’язані з ним суглоби та шкіру, що лежить вище. Променевий нерв (n.radialis), з С5-Th1, мішаний, найтовщий з нервів плечового сплетення, є продовженням заднього пучка плечового сплетення, лежить між a. axillaris і n. axillaris . Дещо нижче рівня бічного надвиростка плечової кістки променевий нерв розгалужується на поверхневу (r.superficialis) та глибоку (r. profundus) гілки. При ураженні променевого нерва хворий не може розігнути руку в ліктьовому, променево-зап’ястковому та п’ястково-фалангових суглобах, відвести великий палець, а також не може відвертати кисть та передпліччя.

Пахвовий нерв, котрий містить рухові волокна, що іннервують дельтовидний м'яз, переходить в піддельтовидний простір з пахвової області у супроводі судинного пучка, огинаючи ззаду наперед хірургічну шийку плечової кістки. N. Ахillarisдає також вітки до плечового суглоба і шкіри. Окрім задньої, в піддельтовидний простір проходить аналогічна передня гілка пахвової артерії.

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) є продовженням присередньої крайової вени і має кілька клапанів. Вона прямує догори в підшкірній клітковині по передньому краю присередньої кісточки, а на гомілці – вздовж присереднього краю великогомілкової кістки разом з підшкірним нервом, приймаючи численні поверхневі вени з передньоприсередньої поверхні гомілки. У колінній ділянці вена огинає позаду присередній виросток стегнової кістки і переходить на передньоприсередню поверхню стегна, прямує вверх понад шкірною фасцією. Досягнувши підшкірного розтвору, велика підшкірна вена повертає вглиб крізь дірчасту фасцію, огинаючи нижній ріг серпоподібного краю підшкірного розтвору, і впадає у стегнову вену.

Клітини Лейдіга (endocrynocytus interstitiales testis) синтезують основний чоловічий статевий гормон — тестостерон. Клітини Лейдіга названі в честь німецького анатома та гістолога Франца Лейдіга[ Клітини Лейдіга розташовуються невеликими, різними за розмірами, скупченнями у прошарках сполучної тканини між звивистими сім'яними канальцями яєчка. Всього в яєчках чоловіка міститься приблизно 200х106 клітин Лейдіга. Функція ендокриноцитів полягає у виробленні тестостерону та його похідних, яке відбувається під дією гормональних сигналів згідно механізму зворотнього звязку між гіпоталамусом та гіпофізом. За синтез тестостерону відповідає лютеїнізуючий гормон (ЛГ), що виробляється в передній долі гіпофіза.

Обидві яєчникові артерії (aа. ovaricae, dextra et sinistra) відходять відпередньої поверхні аорти зараз нижче ниркових артерій (в ряді випадків і від ниркових артерій); нерідко відходять від аорти загальним стовбуром (a. ovarica communis). Прямуючи вниз і латерально, по передній поверхні великого поперекового м'яза, кожна яєчникова артерія перетинає спереду сечовід.

Внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna) відходить від нижньої поверхні підключичної артерії (a. subclavia), проходить вперед уздовж внутрішньої поверхні хрящів І-VII ребер біля груднини.

N. facialis (лицевий нерв) є змішаним нервом; в якості нерва другої зябрової дуги іннервує розвинуті із неї м'язи - всі мімічні і частина під'язикові. У його складі проходять також смакові (аферентні) і секреторні (еферентні) волокна, що належать проміжному нерву (n. intermedius).

Відвідний нерв (n. abducens) - VI пара черепномозкових нервів, який іннервує бічний прямий м'яз (m. rectus lateralis), відповідає за відведення ока назовні.

Нерв спеціальної чутливості , що відповідає за передачу слухових імпульсів, а також імпульсів, що виходять з вестибулярного відділу внутрішнього вуха. Присінково-завитковий нерв (nervus vestibulocochlearis), VIII пара черепно-мозкорих нервів, відноситься до нервів спеціальної чутливості і складається з двох частин: vestibularis і cochlearis, що починаються усередині камянистої частини скроневої кістки у внутрішньому вусі.

Поперечний нерв шиї (n. transversus colli) –прямує вперед, проникає через підшкірній м'яз шиї, анастомозує з шийної гілкою лицьового нерва, де утворює поверхневу шийну петлю. Іннервує шкіру передньої ділянки шиї.

Середня ободовокишкова артерія (a. colica media) живить стінку поперечної ободової кишки, а також правого і лівого згинів ободової кишки.

Середня мозкова артерія (a. cerebri media) — це кровоносна судина, що бере участь в кровопостачанні головного мозку та є найбільшою гілкою внутрішньої сонної артерії. Середня мозкова артерія відгалужується від внутрішньої сонної артерії в глибині латеральної борозни півкулі головного мозку. В цій ділянці артерія віддає багато гілок, що кровопостачають ділянки верхньолатеральної поверхні півкулі, а також лобову, тім'яну, скроневу ділянки.

Глибока гілка (ramus profundus) променевого нерва, яка складається майже виключно з рухових волокон, пронизуючи m. supinator, переходить на тил передпліччя між глибокими та поверхневими розгиначами і іннервує всі розгиначі передпліччя. Променевий нерв (n. radialis) проходить у каналі променевого нерва (canalis nervi radialis) та іннервує усі м’язи задньої групи плеча та передпліччя і шкіру над ними.

Ендокард утворений ендотелієм, й вкритий ззовні сполучною тканиною з гладенькими м'язовими волокнами. Тобто саме він відповідає за утворення клапанів та легкому потокові крові. Ендокард - внутрішній шар оболонки стінки серця; тонка оболонка, яка вистилає порожнину серця (його передсердя й шлуночки).

На нижній поверхні кожної бічної частини потилочної кістки розташовується парний еліпсоїдної форми потиличний виросток (condylus occipitalis). Виростки своєю опуклою поверхнею зчленовуються з верхніми суглобовими поверхнями атланта.Через кожну бічну частину над виростком проходить капал під'язикового нерва (canalis nervi hypoglossi), у якому проходить під'язиковий нерв (XII черепний нерв). Відразу за потиличним виростком міститься виросткова ямка (fossa condylaris), на дні якої відкривається непостійний отвір - виростковий канал (canalis condylaris), у якому проходить виросткова випускна вена.

Хвилинний об’єм кровотоку – обсяг крові, що проходить крізь поперечний переріз аорти і легеневого стовбура за хвилину. У дорослої людини хвилинний об’єм приблизно становить 5-7 літрів.

Висхідна ободова кишка (colon ascendens) розміщена вертикально в правій латеральній черевній ділянці і оточена очеревиною з трьох боків (мезоперитонеально), брижі не має.

Функція скроневої частки пов'язана з сприйняттям слухових, смакових, нюхових відчуттів, аналізом і синтезом мовних звуків, механізмами пам'яті. Основний функціональний центр верхньобічної поверхні скроневої частки знаходиться у верхній скроневій звивині. Тут розташовується слуховий, або гностичний, центр мовлення (центр Верніке). У верхній скроневій звивині і на внутрішній поверхні скроневої частки знаходиться слухова проекційна ділянка кори. Нюхова проекційна ділянка знаходиться в гіппокамповой звивині, особливо в її передньому відділі (так званому гачку). Поруч з нюховими проекційними зонами знаходяться і смакові.

Заднє середостіння обмежене стінкою перикарда спереду і хребтовим стовбуром ззаду. До органів заднього середостіння відносяться грудна частина низхідної аорти, непарна і напівнепарна вени, відповідні відділи лівого і правого симпатичних стовбурів, нутрощевих нервів, блукаючих нервів, стравоходу, грудної лімфатичної протоки, задні середостінні і передхребтові лімфатичні вузли.

Зубець S. Відбиває закінчення розподілу збудження через міжшлуночкової перегородки. Шлуночковий комплекс QRS відображає деполяризацію шлуночків. Зубець S – кінцевий напрямок деполяризації обох шлуночків, є негативним, вплив направлений в бік основи лівого шлуночка, де ще залишилась поляризована ділянка міокарда. Амплітуда коливається в широких межах, тривалість 0, 06 c. Зубець P — збудження передсердь; зубець Q — деполяризація міжшлуночкової перегородки; зубець R — поширення збудження по основі шлуночків; зубець S — повне охоплення збудженням шлуночків; зубець Т — реполяризація міокарда.

Задня центральна звивина – поля за Бродманом – 1, 2, 3 – кірковий центр всіх видів шкірної та пропріоцептивної чутливості. Вона має такі особливості: 1. Проекція протилежної сторони тіла розміщена вниз головою. 2. Має місце соматотопічна організація для кожної частини тіла. 3. Поля шкірної чутливості неоднозначні за площею, так, проекційні поля для обличчя, губ, кистей рук займають найбільшу площу.

Кірково-ядерний шлях - руховий, представлений ланцюжком з двох нейронів і є складовою частиною пірамідної системи. За допомогою цього шляху забезпечується усвідомлене управління поперечно-смугастою мускулатурою голови і частково шиї.

Дельтоподібний м’яз бере участь у згинанні і розгинанні плеча, відведенні руки в сторону. На нього також покладено завдання зупинити вивих і травму плечової кістки при перенесенні важких вантажів.

На задньо-верхній стінці носо­глотки є скупчення лімфоїдної тканини, яка утворює глотковий мигдалик. У дітей до 5-6 років цей мигдалик часто збільшується (аденоїди) так, що перекриває собою просвіт хоан та утруднює носове дихання. З віком глотковий мигдалик зменшується і на період статевого дозрівання залишається у вигляді розлитого скупчення лімфоїдної тканини, що незначно виступає над поверхнею слизової оболонки та вкриває склепіння носоглотки.

Клітини мозкового шару надниркових залоз виробляють катехоламіни, до яких відносіть гормони – адреналін та норадреналін. Ці гормони є частиною симпатичної автономної нервової системи і виробляються під дією стресу. Дія цих гормонів призводить до звуження кровоносних судин, збільшення сили та частоти серцевих скорочень, мобілізації енергетичних ресурсів.

Mm. interossei palmares згинають проксимальні фаланги пальців і випрямляють середні і дистальні фаланги другого та четвертого пальців і мізинця. Приводять їх до серединної лінії.